У мікрокоммунікації, індивідуальна особистість виступає в якості активного реципієнта (наслідування) чи активного комуні канта (діаалог, управління); в якості комунікативних партнерів можуть виступати чи інший індивід, чи соціальна група, чи масова сукупність (общество в целом). Зміст мікрокомунікації:на межособистісному рівні: копіювання зразку — засвоєння форм поведінки, вмінь зовнішніх атрибутів вибраного зразку для поведінки;, дружня та ділова бесіда- обмін ідеями, реченнями між співрозмовниками, команда.- вказівка для для підлеглого: На групповому рівні можливим є: референція (те ж саме наслідування, але не окремій людині, а соціальній групі, з якою індивід бажає себе ідентифікувати, наприклад подражание купцов дворянскому сословию или «новых русских» аристократам духа; отметим, что встречается,) керівництвом коллективом — менеджмент, організація, лідерство в групі; на массовому рівні комунікативні дії здійснюються з метою соціалізації — засвоєння людиною загально прийнятих у данному суспільстві норм, вірувань та ідеалів, идеалов, чтобы «быть как все», и авторитаризма, т. е. деспотического управления массами подвластных людей (абсолютизм, тирания, самодержавие — политические формы авторитаризма).
