Поняття та ознаки функцій держави

Поняття «функції держави» традиційно розглядається як одне з фундаментальних у загальній теорії держави і права. При цьому воно вирізняється складністю, оскільки пов’язані з ним питання традиційно характеризуються певною невизначеністю, що породжує жваві наукові дискусії. Наприкінці радянської епохи теорія функцій держави вважалася однією з найбільш розроблених в юридичній науці, що обумовило певну втрату інтересу до неї з боку науковців. Однак демократичні перетворення середини 80-х — початку 90-х років сприяли поновленню уваги до цієї проблеми.

Держава як особлива соціальна система існує настільки, наскільки вона ефективно функціонує в комунікативному просторі суспільства. Увага, яка приділяється в науці функціям, обумовлена їхнім визначенням як основних напрямків діяльності держави, спрямованих на підтримання її власної системної цінності. Саме через свої функції держава, на думку А. В. Полякова, задає параметри соціально-правової комунікації та її конфігурацію. При цьому функції держави та їхній зміст залежать від типу і форми держави (конкретних системних ознак) і відповідно здатні значною мірою відрізнятися одна від одної [12, с.98].

Як відомо, функція — це не спеціально юридичний термін, однак він широко використовується юридичною наукою. Відмінні підходи стосовно тлумачення поняття «функції», які зустрічаються в різних галузях науки [10,с.98], обумовлюють необхідність визначення змісту даного терміна в юридичній науці. Це пов’язано з тим, що юридична мова, вказує А. Б. Венгеров, часто запозичує чужі поняття, наповнюючи їх власним змістом, який подекуди втрачає зв’язок з первинним значенням. Така ситуація, зокрема, має місце з поняттям «функції», коли воно включається в юридичний понятійний апарат [4, с.77- 79]. Визнаючи неминучість набуття своєрідного змісту категорією «функція» в юридичній науці, у той же час слід погодитися, що, враховуючи методологічний характер філософії, наукове тлумачення даного поняття в юридичній науці має бути засноване саме на філософському розумінні цього терміна [2, с.105].

У своїх працях О. Б. Венгеров трактує функції як діяльність держави, взяту в цілісності з єдиною політичною, структурною та територіальною організацією [17, с.87], а Л. А. Морозова — як особливий механізм державного впливу на суспільні відносини і процеси, який визначає головні напрями і зміст його діяльності щодо управління суспільством [18, с.107]. Однак наголосимо, що функції держави і фактори, які їх визначають, — це не одне й те саме. Крім того, в даному підході Л. А. Морозова демонструє спробу поєднати взаємопов’язані, проте різнопланові категорії — напрямки діяльності держави і механізм їх здійснення, а тому з таким підходом важко погодитися.

К.Г. Волинка зазначає, що функції держави — це взяті в комплексі головні напрями її вну­трішньої і зовнішньої діяльності, що виражають і конкретизують кла­сову і загальнолюдську сутність і призначення держави в суспільстві,цілі й завдання держави по управлінню суспільством у властивих їй формах і властивими їй методами[3, с.107].

В. Ф. Погорілко вважав, що функції держави — це основні напрями або види діяльності держави. Як напрями діяльності вони опосередковують зміст її діяльності, а як види — форми діяльності. При цьому від інших напрямів та видів діяльності (мети, завдань тощо) функції держави відрізняються тим, що вони є найбільш загальними та постійними напрямами або видами [13, с.128]. Недоліком цього підходу є фактичне змішування взаємопов’язаних, але при цьому самостійних правових категорій, які необхідно розрізнювати. Інакше це аж ніяк не вносить ясність у сутність проблеми, а лише її ускладнює.

Уникнути плутанини в поняттях можна, якщо дотримуватися філософської точки зору, відповідно до якої мета — це передбачувана і бажана в майбутньому подія або стан. Якщо мета має стратегічний характер, то завдання — тактичне. Цілі необхідно розглядати як вихідні моменти діяльності держави, які визначають доцільність і пріоритетність тих або інших завдань, що повинні бути вирішені за допомогою функцій держави. Як наслідок функції держави мають підпорядкований характер стосовно її цілей та завдань, а останні виступають передумовою функцій, що визначають послідовність їх виникнення, зміну і розвиток. Так, у міру свого вирішення завдання держави з розряду глобальних, виключно важливих можуть переходити до категорії менш суттєвих.

Відповідно до такої зміни будуть трансформуватися і функції переходячи, наприклад, з розряду постійних і основних у категорію неосновних і тимчасових. Отже, безумовно, необхідно відрізняти функції держави від її завдань. Так, якщо завдання держави визначають зміст діяльності держави, то функції є засобом їх реалізації; завдання закріплюються конституційно, а функції отримують конкретизацію у поточному законодавстві; завдання можуть лише проголошуватися, тоді як функції обов’язково здійснюються; завдання реалізуються в чітко визначених сферах, а функції стосуються різних сфер життєдіяльності суспільства.

Отже, за умов дотримання такого підходу ми згодні з тими авторами, які розглядають функції держави як основні напрямки її діяльності, що виражають її сутність і соціальне призначення в галузі управління справами суспільства[16, с.76 ]. Визначення функцій як напрямків діяльності держави вважаємо цілком обґрунтованим, таким, що відповідає філософському і загальнонауковому тлумаченню категорії «функції».

Дослідження функцій держави потребує виділення ознак, серед яких можна виділити такі:

1. Функції держави визнаються основними соціально значущими напрямками її діяльності. М. В. Черноголовкін цілком справедливо підкреслював, що функції держави, які відображають її сутність, характеризують її діяльність, при цьому дана характеристика розкриває як політичну природу, так і предметний зміст її діяльності1. Аналогічної позиції дотримувався В. Д. Ткаченко, який зазначав, що поняття «основний напрямок діяльності» дозволяє виокремити функції із множини різних проявів державної діяльності як найбільш широкі і загальні за обсягом. Відповідно функціями визнаються такі напрямки діяльності, які мають своїм об’єктом широке коло схожих суспільних відносин в окремих сферах соціального життя (політика, економіка, соціальна сфера та ін.); є комплексними за своїм змістом і структурою; являють собою один із вирішальних напрямків впливу держави на суспільні відносини всередині країни або за її межами; здійснюються всіма або багатьма ланками державного апарату [6, с. 69]. Зазначимо, що визначення функцій саме через основні напрямки діяльності дозволяє виділити їх з різних її проявів саме як найбільш широкі та загальні[6, с.68]. Безумовно, слід погодитися, що «основні» — це поняття оцінне, застосування якого при характеристиці такої важливої категорії було б бажано уникнути. Крім того, воно виглядає дещо нелогічним при класифікації функцій на основні і не основні. Однак, як відомо, в юридичній науці немає заборони на такі поняття і використання його в даному випадку є цілком виправданим.

2. Функція держави — це стійка предметна діяльність, без якої держава не може обійтися протягом всього або даного етапу існування. Зміст кожної функції держави складається із сукупності однорідних аспектів державної діяльності. Відповідно схожі сторони державної діяльності об’єднуються в одну функцію, виходячи із специфіки і характеру тих суспільних відносин, на які вони впливають. Різниця в об’єкті впливу, специфіка відповідних суспільних відносин, на які держава впливає в процесі своєї діяльності, є найважливішим критерієм, що дозволяє відмежувати одну функцію від іншої. М. В. Жигульонков наголошує також на цілісності функцій держави, внаслідок чого вони не можуть поділятися на більш дрібні функції. Щоправда, окремі автори висловлюють думку, що неосновні функції держави можуть бути складовими її основних функцій, однак у цьому разі, вважає згаданий науковець, це означатиме, що мова йде не про функцію, а про групу функцій держави. В. С. Кудря, у свою чергу, зазначає, що на сучасному етапі розвитку подекуди в одній сфері суспільних відносин можуть здійснюватися декілька функцій і, навпаки, одна й та сама функція може проявлятися в декількох сферах життєдіяльності суспільства [9, с.37] Сфери суспільного життя, яким відповідають ті чи інші функції, надзвичайно тісно пов’язані між собою, а відтак, наприклад, реалізація соціальних функцій неможлива без діяльності держави в економічній сфері [5, с.19].

3. Важливою ознакою функцій держави є й те, що вони відображають сутність і соціальне призначення держави. Функції держави прямо відображають сутність держави, оскільки між ними немає ніяких проміжних ланок. Як наслідок саме функції держави дозволяють проникнути у сутність держави, розкрити те головне, що її характеризує, виявити основні риси і зв’язки [7, С.108].

5. Реалізація функцій держави здійснюється притаманними їй методами і формами. Слід зазначити, що, на відміну від функцій, форми і методи їх здійснення частіше і більш суттєво можуть змінюватися, якщо відповідних змін зазнає соціальна сутність держави.

6. Ще однією важливою ознакою функцій держави є їх системний характер, оскільки держава являє собою складну багаторівневу систему.