Схема основних бухгалтерських проведень операцій з поточного рахунку в банку в національній валюті

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунка
Дебет	Кредит
	Зараховано на поточний рахунок у банку готівку, внесені з каси підпри­ємства (виручка від реалізації запасів, суми депонованої зарплати тощо)
	Зараховано на поточний рахунок залишки в банках, кошти невикористаних акредитивів, лімітованих чекових книжок
	Зараховано на поточний рахунок у банку грошові кошти, які були в дорозі
	Зараховано на поточний рахунок одержані банківські кредити:
— довгострокові;
— короткострокові
	Зараховано на поточний рахунок грошові кошти:
— за операціями одержання авансів від покупців (замовників) за продукцію (роботи, послуги);
— одержані від внутрішніх операцій з дочірніми підприємствами;
— одержані від внутрішньогосподарських підрозділів, що мають окремі баланси (філії тощо);
— одержані як погашення іншої кредиторської заборгованості

 

Продовження табл. 2.3

	Зараховано на поточний рахунок раніше виданий аванс покупцем (підрядником) за проміжними розрахунками
	Зараховано на поточний рахунок суми, одержані від органів соціального страхування, за перевищення відповідних перерахувань над відрахуваннями
	Зараховано на поточний рахунок суми, одержані від фінансових органів з платежів до бюджету, і позабюджетні фонди		641, 642
	Зараховано на поточний рахунок одержані штрафи, пені, неустойки
	Зараховано на поточний рахунок кошти, одержані від різних підприємств, організацій, підприємців, безповоротні фінансові допомоги
	Зараховано на поточний рахунок у банках кошти цільового фінансування та цільових надходжень
	Зараховано на поточний рахунок у банках суми внесків, що надійшли від засновників (учасників) як внески до статутного фонду, а також за акції
	Зараховано на поточний рахунок кошти в порядку повернення короткострокових інвестицій
	Зараховано на поточний рахунок грошові кошти, що надійшли як погашення раніше списаної дебіторської заборгованості
	Зараховано на поточний рахунок суми з нарахованих доходів (дивідендів, відсотків, роялті тощо)
	Зараховано на поточний рахунок кошти страхового відшкодування від страхових організацій у разі надзвичайних ситуацій
	Списано з поточного рахунка в банку готівкові кошти, видані підприємству для виплати зарплати, премій, допомоги, на службові відрядження та господарські потреби. Готівку оприбутковано до каси підприємства
	Списано з поточного рахунка грошові кошти, перераховані постачальникам (підрядникам) за одержані запаси (роботи, послуги)
	Списано з поточного рахунка кошти, перераховані постачальникам (підрядникам) як аванси
	Перераховано з поточного рахунка платежі до бюджету та позабюджетних фондів (податок на прибуток, ПДВ тощо)
	Перераховані кошти органам соціального страхування, пенсійному фонду, фонду соціального страхування тощо
	Перераховано кошти різним кредиторам (аліменти, утримані з заробітної плати, кошти вищим навчальним закладам за навчання студентів, підприємствам зв’язку за послуги тощо)
	Перераховано кошти для погашення заборгованості з банківських кредитів:
— довгострокових;
— короткострокових
	Перераховані засновникам дивіденди
	Списано з поточного рахунка суми використаних грошових коштів цільового фінансування та цільових надходжень

Продовження табл. 2.3

	Перераховано кошти як фінансові інвестиції:
— довгострокові;
— короткострокові
	Сплачено штрафи, пені, неустойки
	Перераховано грошові кошти міжбанківській валютній біржі для придбання іноземної валюти
	Погашені видані короткострокові векселі
	Погашена довгострокова заборгованість з оренди
	Перераховано грошові кошти як аванс підзвіт­ній особі, яка перебуває у відрядженні
	Списані грошові кошти за викуплені акції власної емісії
	Перераховано суми заробітної плати на особисті рахунки працівникам

 

2.3. Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність (експорт, імпорт товарів, спільну діяльність, орендні операції тощо), підприємства України – резиденти використовують іноземну валюту як засіб платежу з іноземними партнерами (нерезидентами).

Підприємства-резиденти, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки в установах банків, які мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Це, як правило, та сама установа, де підприємство має поточний рахунок у національній валюті, або інший банк.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривні), при цьому він здійснюється щодо кожного виду валюти окремо (долари США, російські рублі, євро тощо).

Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ.

Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується субрахунок 312 “Поточний рахунок в іноземній валюті”, до якого на підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку):

― 3121 “Валютний рахунок у країні”;

― 3122 “Валютний рахунок за кордоном”

― 3123 “Транзитний валютний рахунок”.

Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у валюті й у гривнях.

Безумовно, що для відбиття операцій використовуються належними чином оформлені документи, а саме:

· технічна документація — паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;

· товарно-супроводжувальна документація — сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;

· транспортно-експедиторська та страхова документація — залізничні накладні, коносаменти тощо;

· складська документація — приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;

· митна документація — вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на додану вартість;

· розрахункові документи — рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.

У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання — за кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.

У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у знаменнику — гривні за курсом НБУ).

У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.

Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Згідно з цим положенням під час первинного відображення валютної операції застосовується валютний курс на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат).

Статті балансу, які формуються в результаті валютних операцій, перераховуються в гривні залежно від того, є ці статті монетарними чи немонетарними.

У П(С)БО 21 визначено, що монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей чи їхніх еквівалентів.

Таким чином, до монетарних статей належать грошові кошти та їхні еквіваленти, дебіторська й кредиторська заборгованість, яка буде погашена грошовими коштами (або їхніми еквівалентами), і фінансові інвестиції.

До немонетарних належать інші статті. Це основні засоби, нематеріальні активи, запаси, дебіторська та кредиторська заборгованість за бартерними (товарообмінними) операціями або щодо яких здійснюється взаємозалік, сплачені й отримані аванси за матеріальні цінності, витрати та доходи майбутніх періодів, статті власного капіталу.

Згідно з П(С)БО 21 сума авансу (попередньої оплати) в інозем­ній валюті, перерахована нерезидентам як платежі для придбання немонетарних активів (основних засобів, запасів тощо) й отримання робіт і послуг, під час включення до вартості цих активів перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

У процесі здійсненні авансових платежів постачальникові в іноземній валюті частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) їхня вартість визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від нерезидентів як сплати за постачання готової продукції, товарів, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупців авансових платежів у іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації цих активів визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Згідно з П(С)БО 21 на кожну дату балансу:

· монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

· немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю й зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

· немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

При перерахунку внаслідок зміни валютних курсів виникає курсова різниця.

Згідно з П(С)БО 21 курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Визначення та відображення в обліку курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів у іноземній валюті та інших монетарних статей операційної діяльності відображаються в складі інших операційних доходів або витрат з використанням, відповідно, субрахунків 714 “Дохід від операційної курсової різниці” і 945 “Втрати від операційної курсової різниці”.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну та фінансову діяльність відображають у складі інших доходів або витрат з використанням, відповідно, субрахунків 744 “Дохід від не операційної курсової різниці” та 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”.

Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу згідно з п. 9 П(С)БО 21.

При відбитті курсових різниць з названих вище субрахунків кореспондують рахунки та субрахунки активів або зобов’язань.

У разі підвищення курсу за операціями, пов’язаними з активами, відображається дохід підприємства від курсових різниць, а при зменшенні — витрати.

У разі збільшення курсу за операціями, пов’язаними з зобов’язаннями, у підприємства виникають втрати, а при зменшенні — доходи.

 

2.4. Облік грошових коштів на інших рахунках у банках

Підприємства можуть мати в банках крім поточних рахунків у національній та іноземній валюті ще й інші рахунки (акредитиви, чекові книжки, банківські картки тощо).

Для відображення таких операцій передбачені два субрахунки до рахунка 31:

― 313 “Інші рахунки в банках у національній валюті”;

― 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті”.

Облік операцій за такими рахунками ведеться на підставі виписок банку й первинних розрахунково-платіжних документів.

На сьогоднішній день підприємства часто застосовують акредитивну форму розрахунків. За цієї форми підприємство-покупець перераховує суму коштів в установу банку за місцем знаходження постачальника для оплати відвантажених за адресою покупця товарів на умовах, передбачених у заяві на акредитив. Перераховані кошти зберігаються на спеціальному рахунку до виконання постачальником своїх зобов’язань перед покупцем.

Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок банківських кредитів (відповідно покритий і непокритий акредитив).

Акредитив відкривається для розрахунку тільки з одним постачальником. Є відзивні й безвідзивні акредитиви. Перший може бути змінений або анульований банком-емітентом без поперед­нього узгодження з постачальником, якщо той порушує умови акредитива. Давати розпорядження постачальнику про зміну відзивного акредитива платник має право тільки через банк-емітент (банк покупця), який повідомляє банк постачальника, а той, у свою чергу, — постачальника. Але документи, надані постачальником своєму банку, останній повинен оплатити. Безвідзивний акредитив не може бути анульований або змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Строк дії акредитива узгоджується між покупцем і постачальником і може бути продовжений, якщо це буде обґрунтовано змінами постачання (відвантаження) товарів.

У бухгалтерському обліку на підставі заяви і виписки банку з поточного рахунка (рахунка кредитів) буде зроблене проведення:

Д-т 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” (субрахунок “Акредитиви”)

К-т 311 “Поточні рахунки в національній валюті” (якщо акредитив відкрито в національній валюті)

або

К-т 601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті” (якщо акредитив відкрито за рахунок кредитів банку).

Акредитиви можуть відкриватися й для розрахунків з постачальниками-нерезидентами в іноземній валюті.

Таким чином, постачальник має гарантію, що в разі виконання умов поставки товарів (робіт, послуг) він своєчасно одержить грошові кошти. Рахунки постачальників з акредитива оплачуються банком лише за наявності реєстру рахунків, документів на відвантаження (завдання робіт, послуг) та інших документів, передбачених умовами акредитива (накладними, актами, довідками про надходження товарів на митну територію й іншими). Якщо умовами акредитива передбачений акцепт (згода) уповноваженого покупця, то банк перевіряє наявність акцептного напису з виконанням усіх формальностей (дати, зразків підписів), підтверджувальних документів — паспорт тощо.

У міру одержання повідомлення банком постачальника про списання грошових коштів з акредитива в оплату рахунків постачальника й виписок банку підприємство-покупець здійснює бухгалтерські проведення:

Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”

К-т 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” (субрахунок “Акредитиви”).

Оприбуткування матеріальних цінностей (робіт, послуг), які надійшли від постачальників (підрядників) відображаються проведеннями Д-т 20 “Виробничі запаси”, 23 “Виробництво”, 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети”, 28 “Товари” тощо.

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

Невикористані (частково у повному обсязі) грошові кошти з виставленого акредитива в разі закінчення строку дії акредитива або ж неповної поставки перераховуються на поточний рахунок покупця чи на погашення кредиту, що відображається бухгалтерським проведенням:Д-т 311, 601 К-т 313.

Аналітичний облік ведеться за кожним акредитивом окремо.

Підприємства можуть користуватися й іншими спеціальними рахунками для безготівкового розрахунку, при цьому загальні методологічні засади обліку ними аналогічні підходам до обліку за рахунками акредитивів.

Підприємство крім грошових готівкових коштів у касі, коштів на рахунках у банку відображає в обліку й операції з іншими грошовими коштами, до яких належать грошові документи, грошові кошти в дорозі.

До останніх належать кошти, внесені підприємством до каси банків або поштових відділень для подальшого їх зарахування на поточні або інші рахунки підприємства.

Грошові документи — це документи, які є в касі підприємства (поштові марки, сплачені проїзні квитки, путівки на лікування та відпочинок тощо).

Для обліку таких коштів використовується рахунок 33 “Інші кошти” з відповідними субрахунками.

Загальні засади обліку інших грошових коштів відповідають методології обліку грошових коштів у касі й на рахунках у банку.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом коштів, видами грошових документів та іншими ознаками, що характеризують їх вид і різновид.

Регістром синтетичного обліку для відображення операцій з грошовими коштами є Журнал 1 і відомість 1.1 та відомість 1.2.