Трубопроводи насосних установок та їх арматура.

До трубопроводів ставлять такі вимоги:

1) міцність деталей і високоякісне ущільнення, що забезпечують
надійність його роботи і безпеку обслуговування;

2) стійкість проти корозії;

3) доступність і зручність для огляду, ремонту і заміни частин;

4) наявність резервної лінії трубопроводу і можливість швидкого
переходу на резервний трубопровід при пошкодженні робочого;

5) можливо менша вага;

6) оптимальні капітальні та експлуатаційні витрати.

Підводячий трубопровід повинен мати можливо меншу довжину, мінімальну кількість стиків і можливо менший опір. Конфігурація підвідного трубопроводу повинна бути такою, щоб найвищим його місцем був вхідний отвір в насос І не було ділянок з від'ємним приростом висоти.

На підводячому трубопроводі встановлюють приймальний пристрій (рис. 1.28,а,б), який складається із запобіжної сітки і приймального клапана. Призначення сітки—попереджувати засмоктування в насос сторонніх предметів з водою. Сумарна площа отворів сітки повинна бути у три, чотири рази більшою, ніж площа перерізу труби, а приймальний клапан—малої ваги і досить щільно прикривати отвір. Він призначений для зберігання води в насосі та у підводячій трубі при заливці їх перед пуском насоса. Приймальні клапани не потрібні при розміщенні насосів нижче рівня води у водозбірнику, наявності бакового акумулятора або заповненні насосів за допомогою вакуумнасосів.

Приймальний пристрій розташовують на висоті не менш 600 мм від дна колодязя. При відцентрових насосах їх занурюють під поверхню води так, щоб верхні отвори були під водою на глибині, не меншій 300-400 мм.

г— з

З'єднання напірних ставів з насосами повинно бути таким, щоб будь-який насосний агрегат можна було ввімкнути в роботу на будь-який став. На напірному патрубку насоса встановлюють засувку і зворотний клапан (рис.1.28,в). Раціонально ближче до насоса установлювати засувку, а далі зворотний клапан. Це дає можливість проводити ремонт засувки при наявності води в ставі. Відкривання засувки відбувається при однаковому тиску води з обох боків, що зменшує зусилля, необхідне для відкривання.

Зворотний клапан автоматично припиняє доступ води в насос при несподіваній його зупинці та захищає насос від гідравлічних ударів. Засувка і зворотний клапан мають обвідні трубки з вентилями для води при заливці насоса з нагнітального ставу.

У вертикальних стволах глибиною понад 200 м весь нагарний трубопровід розбивають на декілька ділянок (ланок) довжиною 100-150 м кожна. При вході в ствол трубно-кабельного ходка на спеціальних балках встановлюють і міцно закріплюють чавунне або стальне опорне коліно 1 (рис. 1.27), а в основу кожної вище розташованої ланки-опорну трубу 2. На опорному коліні, а також на опорних трубах, починаючи знизу, вільно монтують увесь напірний трубопровід. З'єднання окремих ланок трубопроводу здійснюють за допомогою сальникових компенсаторів 3. Компенсатори (рис. 1.28. д, ж) призначені:

Рис. 1.27.

1) полегшувати монтаж і ремонт трубопроводу;

2) розподіляти вагу трубопроводу на декілька опор, що полегшує
конструкцію останніх;

3) захищати від пошкодження трубопровід при осіданнях кріп­
лення або при гідравлічних ударах;

4) компенсувати можливі температурні деформації трубопроводу.
В залежності від величини тиску в трубопроводі компенсатори

можуть бути чавунні або частіше сталеві.

Напрямні хомути (рис. 1.29, в, д) найчастіше закріплюють на розстрілах, тому віддаль між ними приймають кратною віддалі між розстрілами з додержанням вказівок табл. 1.1. Для забезпечення

Рис. 1.28.

Таблиця. 11 Максимальна відстань між напрямними хомутами

 

Труби	Внутрішній діаметр груб (мм)	Максимальна довжина окремих ділянок трубопроводу(м)	Максимальна відстань між напрямними опорами (хомутами) (м)
Чавунні фланцеві	100 125 150 200 250 300		4...3 5...3 6,4 8...3 10,4 12,3
Стольні фланцеві	100 125 150 200 250 300	150...200	7,6—6,7 9,7—8,6 11,6—10,3 15,1—13,1 19,4—17,0 22,4—19,6

 

можливості заміни несправних труб або прокладок на фланцевих з'єднаннях рекомендують встановлювати затискні хомути з вертлюгами (рис. 1.29,г). Опорне коліно (рис.1.29,а) приймає на себе вагу нижньої ділянки трубопроводу, а також вагу водяного стовпа всього трубопроводу. Опорні коліна бувають прямокутні та тупокутні, в останньому випадку потрібно мати додаткову опору в насосній камері.

На рис. 1.28. приведена арматура трубопроводів, де а і б-всисні пристрої: 1-клапан; 2-сітка; 3-ланцюг пристрою для прочистки; в- зворотний клапан: 1- клапан шарнірний (пружинний); 2-накладка; 3-корпус; г-вентиль: 1-запірна частина; 2-кришка; 3-сальник; 4-опірна планка з гайкою; 5-маховичок; 6-шпиндель; 7-фланці для приєднання; 3-компенсатор з опорною трубою: 1-2-патрубки; 3-опорна плита; 4-сальникова набивка; 5-букса; 6-засувка: 1, 2-диски; 3, 4-клиння; 5-шпиндель; 6-кришка; 7-маховичок; 8-сальник; 9-фланці для приєднання труб; ж-компенсатор: 1-корпус; 2-опорна втулка; 3-сальникова набивка; 4-букса; 5-патрубок.

У похилих, а також у горизонтальних виробках найбільш раціональною буде прокладка трубопроводів на спеціальному опорному брусі - подушках, а не безпосередньо по грунту виробки.

6. Зміст звіту.

1. Назва і мета роботи.

2. Схеми конструктивного влаштування відцентрового (рис. 1.1) та
гвинтового насосів (рис. 1.26) з поясненням принципу дії, бурового
насоса (рис. 1.19).

3. Одну із схем врівноваження осьової сили (рисі.5-1.9).

4. Один із елементів арматури.

Лабораторна робота № 2