Визначення поняття "функціональний стиль" та функціонально-стильові типи текстів

Сьогодні функціональний стиль визначається як:

різновид мови (функціональний стиль), закріплений традицією за однією із найбільш вагомих сфер суспільного життя, що віддзеркалюється в фонетиці, граматиці, лексиці;

загальновизнана манера, спосіб виконання конкретного мовленнєвого акту;

індивідуальна манера, у тому числі й літературно-художня;

мовна парадигма епохи, під якою розуміють стан мови в стильовому відношенні в конкретну епоху [Лингвистический энциклопедический словарь 1990: 494].

Видатний мовознавець І.П. Ющук визначає функціональний стиль так: "Функціональний стиль - це сукупність мовних засобів та прийомів, вибір яких зумовлюється змістом, характером і метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно відбувається" [Ющук 2004: 49].

Виходячи із розуміння стилів та функцій мови, виділяють шість функціонально-стильових типів текстів:

розмовні (розмовно-побутові та розмовно-ділові);

офіційно-ділові (державні, політичні, юридичні тощо);

суспільно-інформативні (публіцистичні);

наукові (спеціальні, науково-популярні);

художні (вся жанрова різноманітність художньої літератури, критики);

релігійні (книги Священного писання, апокрифи, проповіді тощо) [refine/pageid-1119-1.html].