Метод оптимізації оборотних активів

Одним з основних методів оптимізації рівня оборотних активів є нормування, яке усуває їх незбалансованість.

Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування ОА включає розробку та встановлення спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма – це обчислювальна за кожним видом ОА відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. Розраховується в абсолютних величинах або у відносних.

Нормування ОА може здійснюватись 3 методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.

Метод прямого рахунку здійснюється за кожним елементом ОА з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод передбачає здійснення розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок з урахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів екстраполюються на майбутній період.

Норматив оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В х n,

де М – норматив ОА в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.),

В – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.),

n – норма оборотних активів.

В нормі ОА по кожному виду продукції чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому (Д) запасах. Таким чином, норматив ОА в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М = В х (П + С + Т + А + Д).

Норматив ОА в незавершеному виробництві визначається за формулою:

Н = З х Д х К,

де З – одноденні витрати на виробництво продукції (грн.),

Д – тривалість виробничого циклу (дні),

К – коефіцієнт зростання витрат.

При рівномірному зростанні витрат коефіцієнт зростанні витрат розраховується за формулою:

К = Фо = 0,5 х Фз/Фо + Фз,

де Фо – одноразові витрати,

Фз – інші витрати, що включаються до собівартості продукції.

При рівномірному зростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою:

К = С/В,

де С – середня вартість виробу в незавершеному виробництві,

В – виробнича собівартість.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві розраховується як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількість знаходження їх в процесі виробництва.

При суміщенні рівномірних і нерівномірних витрат розрахунок середньої вартості виробу в незавершеному виробництві здійснюється наступним чином:

С = Ф0 + Ф1 х Т1 + Ф2 х Т2 + … + 0,5 х Фр х Т/Т,

де Ф1, Ф2… - витрати по днях виробничого циклу в грн.,

Фр – витрати, які здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу, в грн.,

Т – тривалість виробничого циклу в днях,

Т1, Т2… - час з моменту здійснення одноразових витрат до закінчення виробничого циклу.

Норматив по статті «Витрати майбутніх періодів» розраховується за формулою:

М = Во + Вк – Вс,

де Во – сума витрат майбутніх періодів на початок планового року,

Вк – витрати, які здійснюються в плановому періоді за кошторисом,

Вс – витрати, що включаються до собівартості продукції планового періоду.

Норматив оборотних активів на готову продукцію визначається за формулою:

М = В х Д,

де В – одноденний випуск товарної продукції за виробничою собівартістю,

Д – норма запасу в днях.