Студопедия — Розділ I
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розділ I






Мирослав ПОПОВИЧ

НАРИС ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ


КИЇВ — 1998

 

ЗМІСТ


Вступ............... 3


Розділ І. Індоєвропейський фон............... 7

§1. Слов’яни в групі народів індоєвропейської мовної сім’ї............... 7

Індоєвропейська проблема............... 7

Слов’янська проблема............... 11

§2. Індоєвропейські традиції в духовній культурі............... 13

Світовий порядок............... 13

Структура індоєвропейського пантеону............... 16

Жертва і оновлення............... 18


Розділ II. Слов’янські культурні джерела............... 22

§ 1. Слов’яни на території України............... 23

Розселення слов’ян на сході Європи............... 23

Етнічні групи слов’ян............... 27

Сусіди слов’ян............... 29

§2. Міфологічний простір слов’янського язичництва............... 32

Структура міфологічного простору............... 32

Мікрокосм і макрокосм. Світське і священне............... 36

§3. Релігія, міфологія і культи............... 38

Основний міф............... 38

Слов’янські боги............... 40

Язичницький культ............... 48


Розділ III. Культура Київської Русі............... 56

§1. Київська Русь у перспективі «Захід — Схід»............... 57

Захід............... 57

Візантія............... 60

Азійський Схід............... 63

§2. Русь у культурно-політичній перспективі України............... 65

Мовний вимір............... 65

Вимір культури побуту............... 67

Етноси й землі............... 69

Культурно-політичний сенс роздрібненості............... 10

§3. Соціальні світи Русі............... 71

Світ села............... 71

Світ міста............... 73

Князівський світ............... 77

Світ церкви............... 81

Влада і свобода............... 83

§4. Сакральна культура............... 87

Християнська культура............... 87

Теологічні ідеї християнства............... 87

Східнохристиянський культ............... 89

Сакральна література............... 92

Сакральна архітектура............... 94

Сакральний живопис............... 99

Сакральна музика............... 103

§5. Позасакральна культура............... 104

Книжна культура............... 104

Світські жанри............... 108

Розвиток традиційної культури............... 110

Власна давньоруська книжність............... 113


Розділ IV. Культура України в XIV — XVII ст................ 120

§ 1. Україна в протистоянні Заходу і Сходу............... 121

Католицький Захід і культура Ренесансу............... 121

Реформація і Контрреформація............... 126

Імперія Османів............... 129

Татари............... 132

§2. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави............... 134

Україна-Русь: устрій і традиція............... 134

Литовські статути............... 141

Міста і торгівля............... 145

Міжетнічні відносини............... 154

§3. Козаччина як культурне явище............... 159

Колонізація лісостепової «України»............... 159

Утворення козацького стану............... 160

Козацька демократія............... 167

Козаки і віра............... 168

§4. Церква й освіта............... 170

Становище православної церкви й освіти............... 170

Братства і рух за реформи церкви й освіти............... 175

Дві культурно-політичні орієнтації............... 179

Петро Могила та його спадщина............... 186

§5. Староукра’шська барокова культура............... 190

Стилістика староукраїнської культури............... 190

Київський культурний центр............... 197

Українська пісня й дума............... 201


Розділ V. Культура України кінця XVII — кінця XVIII ст................ 208

§1. Епоха просвітництва — культурно-політичний контекст української історії............... 209

«Вік Розуму»............... 209

Польща............... 217

Росія............... 220

§2. Стара Україна: соціально-політичні реалії та культура повсякденного життя............... 228

Козацька автономія............... 228

Місто............... 233

Колонізація нових земель............... 236

Соціальна нестабільність............... 238

Господарський та культурний побут............... 241

§3. Освіта й гуманітарна культура............... 246

Освіта............... 246

Зміст вищої освіти............... 250

Феофан Прокопович............... 254

Українська діаспора в Росії............... 258

Люди старої України............... 260

§4. Пізнє українське бароко............... 263

Архітектура і живопис............... 263

Історична самосвідомість............... 276

Книга, театр, музика............... 279

§5. Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода............... 284


Розділ VI. Культура України першої половини XIX ст................ 290

§1. Консерватори й ліберали в Європі та Росії............... 291

Свобода соціальна і національна............... 291

Класицизм і романтизм............... 295

Росія: дві культурно-політичні орієнтації............... 300

§2. Новий «культурний ландшафт» України............... 308

Нові соціальні механізми культури..................308

Нові вищі навчальні заклади і центри культури............... 317

§3. Традиціоналізм і романтизм............... 323

«Історія русів»............... 323

Іван Котляревський та його «Енеїда»............... 326

Українська романтика і слов’янська ідея............... 331

«Кирило-Мефодіївське товариство». Микола Костомаров............... 336

Галичина і революція 1848 р................ 343

§4. Микола Гоголь............... 348

Особистість. Життєвий шлях............... 348

Повісті............... 352

«Ревізор»............... 356

«Мертві душі» і крах Гоголя............... 358

§5. Тарас Шевченко............... 362

 

Життєвий шлях, особистість............... 362

Шевченко-художник............... 367

Поезія Шевченка............... 370

 


Розділ VII. Культура України другої половини XIX — початку XX ст................ 380

§ 1. Промислова революція на Заході. Реалізм і суб’єктивізм............... 381

Горизонти технічної цивілізації............... 381

Пізній романтизм............... 385

Соціалізм та марксизм............... 389

Націоналізм і загроза війни............... 395

§2. Росія на шляху реформ. Еволюція правової та політичної природи самодержавства...... 400

Реформи Олександра II............... 400

Контрреформи і криза імперії............... 407

Антисемітизм............... 413

§3. Україна пореформна та передреволюційна............... 417

Село............... 417

Урбанізація краю............... 423

Західна Україна............... 427

§4. Громадсько-політичні рухи в Україні............... 430

Орієнтації визвольних рухів............... 430

Національний рух. Українська політика уряду............... 432

Ліберальний і соціалістичний рухи............... 439

Галичина — український П’ємонт............... 443

§5. Культура України 60 — 80-х років............... 448

Наука в системі культури............... 448

Доба реалізму. Література і театр............... 453

Музика............... 457

Живопис............... 460

Україна в культурі Росії............... 462

§6. Ідеологія громадовства і Драгоманов............... 471

Доля національного романтизму............... 471

Михайло Драгоманов............... 476

Іван Франко............... 483

§7. На зламі століть............... 489

Грушевський як учений............... 489

Нова політика галицької націонал-демократи............... 492

«Батьки і діти» в наддніпрянській націонал-демократії............... 499

Традиція й «модерн»............... 504

Леся Українка............... 510

Традиція та авангард у мистецтві............... 514

§8. Ліберально-демократична й соціалістична думка............... 522

Ліберально-демократичний гуманізм............... 522

Гуманістичний соціалізм............... 527

Володимир Вернадський............... 532


Розділ VIII. Культура України в період комуністичної диктатури............... 536

§ 1. Криза європейської цивілізації............... 537

Війна і загроза цінностям Заходу............... 537

Двадцяті роки: проблиски надії............... 541

Фашизм............... 544

§2. Утвердження комуністичного тоталітаризму............... 549

Ленін і «диктатура пролетаріату»............... 549

«Ленінський кооперативний план»............... 555

Тоталітарний поворот............... 559

§3. Україна в епіцентрі трагедій............... 563

Українська інтелігенція в Громадянській війні............... 563

Непівський реформізм і «українізація»............... 572

Терор і кінець «українізації»............... 581

§4. Культурне піднесення 20-х років............... 587

Освіта і культура............... 587

Всеукраїнська Академія наук............... 593

«Масовізм» і Хвильовий............... 601

Український авангард............... 606

Винниченко............... 612

Культурні орієнтації українського націоналізму............... 615

§5. Культура України в період сталінського тоталітаризму............... 621

Сталінський тоталітарний режим............... 621

Україна в системі тоталітаризму............... 625

Україна в Другій світовій війні: культурно-політичні перспективи............... 630

Культура України в повоєнній тоталітарній імперії............... 639

«Соціалістичний реалізм»............... 647

§6. Розклад тоталітаризму............... 655

Глобальний контекст історії............... 655

Економічна стагнація СРСР............... 660

Політична культура епохи Хрущова............... 665

«Розвинутий соціалізм»............... 671

Політичний простір України............... 675

Культура повсякденного життя............... 683

Науково-технічна культура України............... 689

Гуманітарна культура України............... 695


Підсумки............... 715

Що таке Україна?............... 715

 

 

Попович М. В. Нарис історії культури України. — К.: «АртЕк», 1998. — 728 с: іл. — (Трансформація гуманітарної освіти в Україні). — ISBN 966-505-205-5

Ця нига являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань.

Книга може бути посібником для викладачів та студентів-гуманітаріїв різних спеціальностей, що вивчають не тільки курси історії культури, а й історію окремих видів культури та загальну історію. Вона може бути корисною всім, хто цікавиться минулим України, внеском її народу в скарбницю світової культури.

Розрахована на широке коло читачів.

 

Цей посібник визнано одним з кращих, представлених на конкурс, організований Міністерством освіти України та Міжнародним Фондом «Відродження» в рамках Програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні».

Рекомендовано Міністерством освіти України

 

ВСТУП

 

 

Перед тим, як говорити про історію культури, необхідно визначити, що таке власне «культура». І вже тут починаються труднощі, здавалося б, непереборні. Якщо ми звернемося до спеціальних книг і статей за визначеннями поняття «культура», то знайдемо більше сотні дефініцій. На якій із них зупинитися?

Певну ясність у розуміння поняття «культура» внесла Всесвітня конференція з культурної політики, проведена під егідою ЮНЕСКО 1982 року. Вона прийняла декларацію, в якій культура тлумачиться як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Прийняти таке розуміння культури спонукає не тільки авторитет ЮНЕСКО. Книги та лекційні курси з історії культури являють собою по суті історію окремих мистецтв, літератури, освіти тощо. Але у загальному слововжитку термін «культура» означає щось значно більше, ніж сукупність предметів культури чи видів діяльності з їх виробництва. Ми розрізняємо живопис і культуру живопису, тобто культуру творення предметів живопису та культуру їх сприйняття, розуміння, вживання у повсякденному житті. Ми розрізняємо побут і культуру побуту. Ми розрізняємо музику як сукупність творів різних жанрів і музичну культуру цього суспільства, тобто здатність творити і сприймати музику.

Але для того, щоб засвоїти і навчитися створювати певний комплекс явищ культури, треба мати не тільки систему умінь і навичок, а й систему цінностей. На жаль, ми не тільки погано знаємо все те, що було створено нашим народом впродовж його історії. Ми часто не розуміємо, щб саме ці культурні набутки означали для людей в ті минулі часи і, отже, як їх нам читати і сприймати сьогодні.

Запропонований посібник з історії української культури являє собою спробу саме такого викладу. Тут містяться і загальнонеобхідні факти з історії культури України. Але суть викладу — в спробі подати фундаментальні культурні цінності різних епох як цілісні системи. Тоді і наступність епох може виглядати як поступовий розвиток зі своїми втратами і набутками.

Проте такий підхід має свої труднощі.

Поставимо, наприклад, таке запитання: чи належить творчість Бетховена до сучасної української національної культури? Відповідь залежить від того, як ми розуміємо вираз «національна культура». З одного боку, неможливо уявити не лише українського професійного музиканта, а й просто культурну людину, в /4/ пам’яті якої час від часу не звучали б музичні фрази з творів великого німецького композитора. Проте чи дає це підстави змішувати в кожній культурі своє і запозичене? Можна сформулювати характеристики власне української музичної культури і віднести до національної традиції тільки ті твори, яким ці характеристики властиві.

Але в такому разі можна навести каверзніший приклад: чи належить до української культури Біблія?

Заперечуючи належність Біблії до нашої національної культури, ми ризикуємо вилучити з неї всі ікони і храми, всю систему свят і обрядів, без яких немислима культура побуту нашого народу впродовж віків. Звичайно, народна свідомість прийняла християнство з його віровченням і обрядовістю далеко не у повній відповідності до канонічної книжно-церковної норми. Та неможливо відокремити в культурному фонді нації «власне українське» від «набутого християнського».

У подальшому викладі ми намагатимемося не нав’язувати читачеві відповіді на питання, що для національної української культури органічне, а що не органічне. Право такого суду належить історії. Будемо розглядати в цілості все те, що входить до культурного фонду українського народу, по можливості як систему, і будемо пам’ятати, що різні люди, соціально-культурні верстви, політичні течії завжди вибирали собі з цього фонду не все набуте, а лише те, що хотіли і на що були здатні.

І, нарешті, ще одна складність, мабуть, найбільш серйозна: що вважати нацією? З якого часу можна говорити про українців як націю, а, отже, який період і який культурний комплекс належать до української національної культурної традиції?

Одразу слід відкинути відповідь, що здається найпростішою: спиратися на українську мову як необхідну ознаку української культури. По-перше, не вся культура втілюється в мові. По-друге, навіть такі сфери культури, як література, далеко не завжди спираються на національну мову. Нарешті, мова змінюється, і було б помилкою вилучати з історії української культури якийсь період тільки тому, що мова тих наших предків відрізнялася від сучасної.

Якби перш, ніж писати про історію української національної культури, необхідно було знайти загальновизнану дефініцію нації, мета написання цієї книги була б безнадійною. Мабуть, і тут слід пошукати компроміси.

Аналогія, яка здається в цьому випадку корисною і доцільною, — це аналогія між етносом (народом, нацією) та популяцією.

Все живе в природі поділяється на види, останні підрозділяються на популяції — групи особин певного виду, що живе на певній території. «Популяція», якою є етнос (нація, народність), має із тваринною популяцією спільне тільки те, що групи людей розподілені на різні в культурному відношенні спільноти, які проживають на певних територіях. Ця різність, відносна відокремленість і територіальна прив’язаність соціально-культурних груп забезпечує інформаційну багатоманітність у суспільстві. Етнічна єдність нерідко /5/ усвідомлюється як «кровна», біологічна спорідненість, але насправді є спорідненістю по культурі, а не по крові. Людство культурно дискретне, як біологічно дискретний вид у світі живого. І кожен етнос є «кузнею культурної еволюції» завдяки цій дискретності людського світу. Новації в культурі відбуваються в рамках певного етносу, перебігають по етнічному культурному полю, взаємодіючи з іншими галузями цієї культури. Так відбувається і загальнолюдський культурний прогрес, бо етноси культурно не закриті один для одного, культурне «схрещування» відбувається безперервно, якщо відносини між етносами не складаються особливо нещасливо.

Національна чи етнічна організація є однією з структур, що нагромаджують досвід і передають його новим поколінням. Як класифікувати етнічні спільноти, як відділити нації європейського типу від інших видів етнічної спільності — це проблема соціології та філософії історії. Для курсу історії культури достатньо констатувати, що певна спільність — може, не така згуртована, може, надто крихка, але спільність — існувала, в її рамках жила культура.

Духовна культура українського суспільства розглядається в цьому посібникові у взаємозв’язку з політичною та господарською. Увесь комплекс проблем розвитку української культури висвітлюється у зв’язку з світовим культурним процесом.

Посібник розрахований не тільки на викладачів і слухачів курсу історії української культури. Враховувати широкий культурний фон доводиться при вивченні і літератури чи окремих мистецтв, і загальної історії. Звичайно, запропонована в книзі концепція розвитку української культури не є абсолютною і безсумнівною і допускає альтернативні точки зору.

 

Розділ I







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 1126. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Объект, субъект, предмет, цели и задачи управления персоналом Социальная система организации делится на две основные подсистемы: управляющую и управляемую...

Законы Генри, Дальтона, Сеченова. Применение этих законов при лечении кессонной болезни, лечении в барокамере и исследовании электролитного состава крови Закон Генри: Количество газа, растворенного при данной температуре в определенном объеме жидкости, при равновесии прямо пропорциональны давлению газа...

Ганглиоблокаторы. Классификация. Механизм действия. Фармакодинамика. Применение.Побочные эфффекты Никотинчувствительные холинорецепторы (н-холинорецепторы) в основном локализованы на постсинаптических мембранах в синапсах скелетной мускулатуры...

Тема: Составление цепи питания Цель: расширить знания о биотических факторах среды. Оборудование:гербарные растения...

В эволюции растений и животных. Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений. Оборудование: гербарные растения, чучела хордовых (рыб, земноводных, птиц, пресмыкающихся, млекопитающих), коллекции насекомых, влажные препараты паразитических червей, мох, хвощ, папоротник...

Типовые примеры и методы их решения. Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно Пример 2.5.1. На вклад начисляются сложные проценты: а) ежегодно; б) ежеквартально; в) ежемесячно. Какова должна быть годовая номинальная процентная ставка...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия