Студопедия — Особливості правового виховання в суспільствах, що трансформуються
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Особливості правового виховання в суспільствах, що трансформуються






Тема 11

Правове виховання в сучасній Україні

Визначені в Конституції України завдання щодо створення демократичної, соціальної, правової держави не можуть бути вирішені без правового виховання, за допомогою якого формується необхідний рівень правосвідомості й правової культури громадян та суспільства в цілому. Адже відомо, що саме правосвідомість та правова культура є найважливішими чинниками, які сприяють становленню правової системи держави й демократичних засад суспільства, впливають на регулювання всього спектра соціальних відносин у ньому, підтримують і закріплюють його цілісність, стабільний правопорядок. У зв’язку з цим проблема правового виховання, формування правосвідомості і правової культури в сучасній Україні істотно актуалізується, набуває характеру невідкладної, вимагає вжиття кардинальних заходів, від успішної реалізації яких багато в чому залежить успіх державного будівництва в країні.

Метою цієї теми є розгляд особливостей і труднощів у формуванні правосвідомості й правової культури в перехідних суспільствах та обґрунтування основних напрямів правового виховання в сучасній Україні.

 

 

Особливості правового виховання в суспільствах, що трансформуються

 

Як відомо, формування правосвідомості та правової культури в перехідному суспільстві, у тому числі і в українському, є складним і суперечливим завданням. З одного боку, як уже наголошувалося, створення демократичної, правової держави передбачає достатньо високий рівень правосвідомості і правової культури населення, працівників державних органів, а з другого — у трансформаційних умовах дезорганізація управління і поширення правового нігілізму, зростання корупції та злочинності вельми негативно впливають на правосвідомість і правову культуру. Тому, щоб обґрунтувати завдання і найефективнішішляхи правового виховання в українському суспільстві, необхідно визначити чинники, які впливають на формування правової свідомості і правової культури в суспільствах, що трансформуються.

На формування правової свідомості і правової культури в перехідних суспільствах впливає доволі багато чинників (причин), і вони потребують певної класифікації. У найзагальнішому вигляді можна виділити такі групи чинників, які в сукупності обумовлюють особливості правового виховання в Україні. Серед них найбільш впливовими чинниками є: історичні, національно-психологічні та трансформаційні.

Історичні чинники, які обумовлюють особливості формування правової культури і правосвідомості в перехідних країнах, зокрема в Україні, необхідно шукати в негативній спадщині самодержавного і тоталітарного минулого. Дійсно, складний шлях сучасних перехідних суспільств до правової держави, до формування демократичної правосвідомості та правової культури посилений і ускладнений цілим рядом негативних чинників, що успадковані від минулого. Серед них багатовікові традиції деспотизму і кріпацтва, всесилля влади і безправ’я населення, стійкий і вельми поширений правовий нігілізм, відсутність скільки-небудь значущого досвіду свободи, права, самоврядування, демократії, конституціоналізму, підлегле положення суспільства у його відносинах з нічим не обмеженою і безконтрольною владою тощо.

Серйозний негативний вплив на ефективність правовиховної роботи в транзитивних країнах виникає і через чинники, що безпосередньо пов’язані з нещодавнім тоталітарним минулим. Серед них: безініціативність населення, подвійна мораль, звичка покладатися на патерналістську опіку держави й одночасно не довіряти їй, безпорадність. Не сприяють формуванню демократичної правосвідомості та правової культури у населення перехідних країн і успадковані від тоталітарного минулого такі риси, як ірраціональна віра населення у всесилля вождя (а не всесилля права, закону), очікування приходу «месії», який розв’яже всі проблеми. Але, очевидно, істотною психологічною втратою тоталітарного періоду є мало не повна втрата відчуття відповідальності людей, у тому числі й відповідальності перед правом, законами, що істотно гальмує процес правового виховання населення в перехідних країнах.

Особливе місце серед історичних чинників, що впливають на формування правосвідомості і правової культури в сучасних посттоталітарних країнах, належить правовому нігілізму, який сьогодні набув масштабів національного лиха. Найважливішою ознакою правового нігілізму, який є антиподом правової культури, є зневага до права і законів, негативне ставлення до правових норм організації суспільних відносин.

Що стосується національно-психологічних чинників, які впливають на правове виховання в перехідних країнах, то можна погодитись з ідеєю, що в процесі формування правосвідомості і правової культури необхідно враховувати не тільки історичні особливості розвитку соціального буття народу, а й деякі особливості національного характеру.

Дійсно, національний характер народу є однією з найважливіших складових розвитку будь-якої національної культури, у тому числі й правової. Проте при цьому необхідно пам’ятати, що взаємодія національного характеру та рівня розвитку правової свідомості і правової культури має діалектичний характер. З одного боку, розвиток національного характеру залежить від стану розвитку суспільства, держави, політичної і правової культури, від можливостей людини реалізовувати свої права і можливості. З другого боку, національний характер, у свою чергу, істотно впливає на розвиток соціального буття, усіх його складових, зокрема правового буття, формування правової культури та правової свідомості.

Наприклад, до національно-психологічних рис характеру українців, які суперечливо впливали і продовжують впливати на правосвідомість і правову культуру, як правило, відносять: індивідуалізм, обумовлений особливістю соціального життя, насамперед традиціями землеробської культури; прагнення українців до свободи, яке, з одного боку, мало прогресивний характер, а з другого — призводило їх до самоізоляції, руйнації організованих форм соціального, у тому числі і правового, буття, до невміння створювати та утримувати владу, що гальмувало процес формування і розвитку правової культури. На правову свідомість і правову культуру українського суспільства негативно вплинули і продовжують впливати ще низка особливостей національного характеру, серед яких: правовий нігілізм, комплекс сконцентрованості на внутрішніх переживаннях, сполучений із замкнутістю і недовір’ям, настороженим ставленням людини до інших людей, стиль існування, визначений життєвою філософією «моя хата з краю, нічого не знаю», байдужість до всього, що не стосується особисто окремої людини та її родини, інертність, пасивність у суспільних питаннях, утилітарний егоїзм. До цього можна додати надмірну довірливість, а також податливість зовнішнім впливам, пристосовництво.

Серед причин, які досить активно впливають на формування правосвідомості і правової культури в українському суспільстві, можна виділити групу трансформаційних чинників. Саме ці чинники багато в чому визначають труднощі організації правового виховання в сучасній Україні.

Відомо, що рівень правової свідомості і правової культури населення та можливості їх удосконалення детерміновані правовою реальністю конкретного суспільства, тому є обґрунтованим розглянути деякі сутнісні риси транзитивного суспільства.

Однією з характерних рис транзитивного суспільства є його супе­речливість. Як правило, усі основні характеристики правової реальності перехідного суспільства є комбінацією сутнісних рис як тоталітарної правової системи, так і демократичної. Наприклад, нові прогресивні правові норми в перехідній правовій системі стикаються зі старими неправовими нормами. Ця специфіка перехідної правової реальності закономірно відображаються і в правосвідомості, і в правовій культурі населення цих країн, що у транзитивних умовах також є суперечливими та еклектичними.

Іншою особливістю транзитивного суспільства, яка також багато в чому визначає рівень та можливості формування правової свідомості і правової культури, є те, що воно перебуває в умовах дезорганізаціїперехідного суспільства і його правової системи. Під дезорганізацією перехідного суспільства і його правової системи, як правило, розуміється дезінтеграція політико-правових інститутів, що не спроможні виконувати завдання, для яких вони створені, ослаблення механізмів формального і неформального контролю, поява в суспільстві зразків поведінки, що суперечать визнаним нормам, тощо. В умовах трансформації суспільства від тоталітаризму до демократії відбуваються також істотні зміни в його соціальній структурі, у системі соціальних цінностей і пріоритетів, що не може не позначатися на характері сприйняття членами суспільства нових правових норм та на їхній правовій поведінці.

Така суперечність цінностей, поглядів та суспільних орієнтацій у транзитивних країнах, стан дезорганізації суспільства в цілому неминуче призводять до деформації правосвідомості особи. Нагадаємо, що під деформацією правосвідомості особи розуміється такий її стан, коли в її носіїв складаються певні погляди, знання, відчуття, настрої, переживання та емоції, що викривлено відображають правову дійсність і виражають негативне ставлення до діючого права, правосуддя і законності. Найтиповішими формами деформації правової свідомості у транзитивному суспільстві є: правовий нігілізм, правова демагогія, правовий популізм, дезорганізація правосвідомості, правовий конформізм, правовий інфантилізм, маргіналізація правосвідомості, пробільна правосвідомість та низка інших.

Наступна причина, що визначає труднощі в організації право­виховної роботи в перехідному суспільстві, пов’язана з тим, що ця діяльність відбувається в обстановці економічної, політичної і духовної кризи, в умовах соціальної напруженості в суспільстві. Звичайно, форми прояву цих криз у різних перехідних країнах значно різняться. Проте найсерйозніша криза, яка охопила більшість транзитивних країн, — це криза моралі, оскільки кризові процеси в різних сферах суспільства щодо моральної кризи є вторинними.

Кризові явища в духовній, політичній, правовій і соціально-економічній сферах перехідного суспільства безпосередньо впливають на процес правового виховання, формування правосвідомості й правової культури населення. Найбільш характерними проявами цієї кризи у сфері правового виховання в Україні є:

відмова суспільства від цілеспрямованого проведення правовиховної роботи через державні інститути, органи місцевого самоврядування, громадські організації;

відсутність обґрунтованої державної концепції правового виховання населення;

мізерне фінансування правовиховної роботи;

роз’єднаність державних, місцевих і громадських організацій і служб у сфері правового виховання;

формальне ставлення державних та місцевих органів до виконання своїх обов’язків з формування правової культури населення. Діяльність цих органів найчастіше обмежується проведенням тільки розважальних (у найкращому разі патріотичних) заходів;

практично повне відсторонення громадських організацій від процесу правового виховання населення;

неадекватність системи правового виховання, її форм і методів щодо нової соціальної обстановки в суспільстві, глибини трансформаційних зрушень, характеру соціальних девіацій;

перехідний характер системи правового виховання, відсутність її цілісності, паралельне співіснування нових і старих елементів правового виховання;

відсутність апробованих методик і програм з правового виховання населення, підвищення правової культури молоді;

поєднання протилежних підходів до правового виховання: з одного боку, неминуче в транзитивних умовах певне посилення репресивних санкцій передусім кримінально-правового порядку, з другого — декриміналізація низки форм поведінки, що вважалися злочинними;

дезорієнтація ціннісно-нормативних основ соціального конт­ролю у сфері правового виховання, що веде до соціальних дисфункцій, зростання масштабів і спектра девіацій;

відкрита пропаганда засобами масової інформації насилля, аморальності, правового нігілізму, слідування невластивим нашому народу традиціям і установкам;

низький рівень правової культури і правосвідомості населення;

низький рівень громадськості та моральності українського суспільства;

падіння престижності знань, освіти, чесної праці та ін.

Іншою особливістю правового виховання в трансформаційних країнах, у тому числі в Україні, є підвищення ролі соціалізації в процесі формування правосвідомості і правової культури.

Особлива роль соціалізації в процесі формування правосвідомості і правової культури в цих суспільствах можна пояснити тим, що перехідне суспільство є соціумом на етапі різких змін на макросоціальному рівні при достатньо малих змінах на мікрорівні. Такі раптові зрушення в соціально-політичній, правовій, економічній та інших сферах закономірно викликають потребу в пристосуванні внутрішнього світу людини до змін, що відбуваються. Таке пристосування, у свою чергу, можна уявити як зміну соціальних і правових цінностей, зразків поведінки, інтересів відповідно до принципово нової правової системи, характерної для нового суспільно-політичного буття.

В ідеалі, формуючи, стверджуючи і закріплюючи нові соціальні й правові цінності, перехідне суспільство повинне в такий спосіб визначити бажаний для нього загальний напрям взаємодії своїх суб’єктів, орієнтуючи їхню поведінку в руслі встановлених загальних меж. Наприклад, якщо серед пріоритетних цінностей визначається демократія з притаманним їй гуманізмом, то завдяки цьому суспільство стимулює дії своїх громадян у напрямі визнання пріоритету прав і свобод людини, забезпечення умов дійсного народовладдя та реальної турботи про благо людини.

І навпаки, якщо в суспільстві пріоритетними визначено цінності «дикого ринку», які ставлять основну масу населення в умови виживання за будь-яку ціну, то в такому випадку суспільство стимулює формування у людей світогляду, що сприймає інших суб’єктів із позиції «панування — підпорядкування», «свої — чужі», а це ще більше розколює суспільство і загрожує соціальними колізіями.

Розуміння правової соціалізації як об’єктивного процесу дозволяє зрозуміти, чому питання про досягнення певного рівня правосвідомості і правової культури в конкретні строки є не зовсім коректним. Дійсно, розвиток правової культури (який, до речі, може мати прогресивний, регресивний та катастрофічний характер) — це природний процес, що визначається сукупністю об’єктивних чинників, які не залежать безпосередньо від інтересів, планів та намірів соціальних суб’єктів.

До об’єктивних чинників, які істотно впливають на формування правосвідомості та правової культури в перехідному суспільстві, належать:

– цивілізаційний і культурний рівень розвитку конкретного суспільства, його політико-правова система;

– укоріненість серед населення правових, етичних та релігійних норм;

– існуючі в суспільстві правовідносини, правові традиції;

– правовий менталітет населення тощо.

Стосовно формування правосвідомості і правової культури, очевидно, має йтися про створення умов, що дають змогу дедалі значніше проявлятися об’єктивним чинникам, які в результаті цього формують правову культуру суспільства та забезпечують ефективність право­виховних заходів.

Водночас об’єктивність процесу формування правосвідомості і правової культури в суспільстві не означає усунення з цього процесу суб’єктивного, людського чинника. У перехідних умовах, коли суспільству необхідно в багатьох сферах соціальної дійсності (політичній, правовій, економічній тощо) пройти у своєму розвитку за декілька десятиліть шлях, на який західноєвропейські країни витратили не менше двох століть, формування необхідного рівня правової культури не може бути автоматичним або стихійним процесом. Це процес, що вимагає управлінської дії, створення в суспільстві ефективних соціальних інститутів правового виховання, визначення основних напрямів оптимізації діяльності цих інститутів.

До основних інститутів, які тією чи іншою мірою виконують функцію формування правосвідомості і правової культури в перехідному суспільстві, можна віднести: державу, інститути культури і соціалізації, політичні партії і громадські рухи, інститути правопорядку і соціального контролю, прав людини, правового виховання, розв’язання правових конфліктів тощо. Саме ці інститути безпосередньо здійснюють власне правове виховання (виховання у вузькому значенні), під яким розуміється цілеспрямований процес засвоєння людиною певної системи правових знань, норм та цінностей, що дозволяють їй функціонувати як повноправному члену суспільства.

Такими є найзагальніші особливості та труднощі правового виховання в перехідних суспільствах, які необхідно враховувати при організації правовиховної роботи в сучасній Україні.

 

 







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 456. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Эффективность управления. Общие понятия о сущности и критериях эффективности. Эффективность управления – это экономическая категория, отражающая вклад управленческой деятельности в конечный результат работы организации...

Мотивационная сфера личности, ее структура. Потребности и мотивы. Потребности и мотивы, их роль в организации деятельности...

Классификация ИС по признаку структурированности задач Так как основное назначение ИС – автоматизировать информационные процессы для решения определенных задач, то одна из основных классификаций – это классификация ИС по степени структурированности задач...

Механизм действия гормонов а) Цитозольный механизм действия гормонов. По цитозольному механизму действуют гормоны 1 группы...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

ИГРЫ НА ТАКТИЛЬНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ Методические рекомендации по проведению игр на тактильное взаимодействие...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия