Характеру випромінювання.

1) 1 кВ/м;

2) 5 кВ /м;

3) 10 кВ/м;

4) 15 кВ/м.

XXIV. Якщо населення перебуває поблизу підстанцій і ліній електропередач, то допустимі рівні напруженості електричного поля, установлені в краї­нах СНД, у важкодоступній місцевості, такі:

1) 1 кВ/м;

2) 5 кВ /м;

3) 10 кВ/м;

4) 20 кВ/м.

ХХV. Рентгенівське випромінювання:

1) це високочастотне електромагнітне випромінювання, яке вільно проходить через тіло людини та інші середовища без помітного послаблення енергії зі швидкістю світла;

2) виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів і має дуже коротку довжину хвилі (0,006-2 нм).

3) це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частки, які прискорено рухаються;

4) це потік електронів або позитронів, які виникають при радіоактивному розпаді.

ХХVІ. Хронічна форма променевої хвороби виникає при:

1) одноразовому зовнішньому опроміненні;

2) тривалому опроміненні відносно малими дозами;

3) дозі опромінення 80-120 бер;

4) дозі опромінення 25-50 бер.

ХХVІІ. До категорії А осіб, які зазнали опромінення входять:

1) люди, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючої радіації;

2) обмежена частина населення, яка не працює безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умови проживання або розміщення своїх робочих місць може зазнавати дії випромінювань від джерел, які застосовуються у виробництвах, або які надходять у навколишнє середовище з відходами чи викидами в атмосферу;

3) все без винятку населення: діти, вагітні і хворі, які є більш радіочутливими, ніж особи, допущені до праці в умовах іонізуючого випромінювання;

4) усе наелення області, краю, республіки за будь-яких надзвичайних обставин (аварії на атомних електростанціях, аварії чи незадовільна робота агрегатів, що очищають атмосферні викиди або стічні води тощо).

ХХVІІІ. До категорії Б осіб, які зазнали опромінення входять:

1) люди, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючої радіації;

2) обмежена частина населення, яка не працює безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умови проживання або розміщення своїх робочих місць може зазнавати дії випромінювань від джерел, які застосовуються у виробництвах, або які надходять у навколишнє середовище з відходами чи викидами в атмосферу;

3) усе населення області, краю, республіки за будь-яких надзвичайних обставин (аварії на атомних електростанціях, аварії чи незадовільна робота агрегатів, що очищають атмосферні викиди або стічні води тощо).

4) все без винятку населення: діти, вагітні і хворі, які є більш радіочутливими, ніж особи, допущені до праці в умовах іонізуючого випромінювання;

ХХІХ. До категорії В осіб, які зазнали опромінення входять:

1) люди, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючої радіації;

2) обмежена частина населення, яка не працює безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умови проживання або розміщення своїх робочих місць може зазнавати дії випромінювань від джерел, які застосовуються у виробництвах, або які надходять у навколишнє середовище з відходами чи викидами в атмосферу;

3) усе населення області, краю, республіки за будь-яких надзвичайних обставин (аварії на атомних електростанціях, аварії чи незадовільна робота агрегатів, що очищають атмосферні викиди або стічні води тощо);

4) все без винятку населення: діти, вагітні і хворі, які є більш радіочутливими, ніж особи, допущені до праці в умовах іонізуючого випромінювання.

ХХХ. За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання до І групи критичних органів належать:

1) щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока;

2) усе тіло, гонади (статеві залози), червоний кістковий мозок;

3) шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя й стопи;

4) внутрішні органи.

ХХХІ. За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання до ІІ групи критичних органів належать:

1) щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока;

2) усе тіло, гонади (статеві залози), червоний кістковий мозок;

3) шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя й стопи;

4) внутрішні органи.

ХХХІІ. За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання до ІІІ групи критичних органів належать:

1) усе тіло, гонади (статеві залози), червоний кістковий мозок;

2) щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока;

3) внутрішні органи;

4) шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя й стопи.

ХХХІІІ. ГДД опромінення для категорії населення А для критичних органів І групи становить (мр/рік):

1) 50;

2) 100;

3) 150;

4) 300;

ХХХІV. ГДД опромінення для категорії населення А для критичних органів ІІ групи становить (мр/рік):

1) 50;

2) 100;

3) 150;

4) 300;

ХХХV. ГДД опромінення для категорії населення А для критичних органів ІІІ групи становить (мр/рік):

1) 50;

2) 100;

3) 150;

4) 300;

ХХХVІ. ГД опромінення для категорії населення Б для критичних органів ІІІ групи становить (мр/рік):

1) 5;

2) 15;

3) 20;

4) 30.

ХХХVІІ. ГД опромінення для категорії населення Б для критичних органів ІІ групи становить (мр/рік):

1) 5;

2) 15;

3) 20;

4) 30.

ХХХVІІІ. ГД опромінення для категорії населення Б для критичних органів І групи становить (мр/рік):

1) 5;

2) 15;

3) 20;

4) 30.

ХХХІХ. До технічних методів захисту від опромінення належать:

1) облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

2) бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали та ін;

3) своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань;

4) надання дозиметричних наряд-дозволів для проведення робіт у складних радіаційних умовах.

ХL. До організаційних методів захисту від опромінення належать:

1) облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

2) своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань;

3) бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали та ін;

4) надання дозиметричних наряд-дозволів для проведення робіт у складних радіаційних умовах.

ХLІ. До санітарно-гігієнічних методів захисту від опромінення належать:

1) облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

2) бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали та ін;

3) своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань;

4) заходи запобігання забруднення повітря виробничих приміщень, спецодягу та шкіряного покрову працюючих.

ХLІІ. До профілактичних методів захисту від опромінення належать:

1) облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції для вловлювання радіаційного пилу і очищення повітря виробничих приміщень;

2) бетонні екрани, металеві конструкції, що мають високі захисні властивості, запаковують стики та ущільнюють будівельні матеріали та ін;

3) своєчасне та якісне проведення інструктажів щодо радіаційної безпеки й перевірка персоналом отриманих знань;

4) заходи запобігання забруднення повітря виробничих приміщень, спецодягу та шкіряного покрову працюючих.

ХLІІІ. До природних електромагнітних випромінювань належать:

1) надвисокочастотні випромінювання;

2) світлові промені;

3) електричне поле землі;

4) лазерне випромінювання.

ХLІV. До штучних електромагнітних випромінювань належать:

1) електромагнітне поле землі;

2) електричне поле землі;

3) магнітне поле землі;

4) радіохвилі високочастотного та ультрависокочастотного діапазону.

ХLІV. Основним джерелом електромагнітного випромінювання є:

1) грозові розряди;

2) трансформатори, високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), електроприлади виробничого призначення, антенні пристрої радіотелевізійних та радіолокаційних станцій;

3) люмінесцентні та галогенні лампи;

4) електрообладнання двигунів внутрішнього згоряння.

ХLV. Організаційні заходи від дії ЕМВ:

1) зменшення напруженості і щільності потоку енергії шляхом використання узгоджених навантажень і споживачів потужності;

2) організація робочих місць, оптимальне розміщення технологічного устаткування, розробка гігієнічно-обгрунтованих режимів праці та відпочинку, зменшення часу перебування людей у зоні опромінення і заходи запобігання потрапляння персоналу в зону високої щільності потоку енергії (ЩПЕ);

3) раннє виявлення порушень у стані здоров’я працюючих;

4) екранування робочого місця за допомогою матеріалів з великою електричною провідністю.

ХLVІ. Інженерно-технічнізаходи від дії ЕМВ:

1) зменшення напруженості і щільності потоку енергії шляхом використання узгоджених навантажень і споживачів потужності;

2) організація робочих місць, оптимальне розміщення технологічного устаткування, розробка гігієнічно-обгрунтованих режимів праці та відпочинку, зменшення часу перебування людей у зоні опромінення і заходи запобігання потрапляння персоналу в зону високої щільності потоку енергії (ЩПЕ);

3) раннє виявлення порушень у стані здоров’я працюючих;

4) застосування ЗІЗ (спецодяг виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, курток з капюшонами з вмонтованими у них окулярами).

ХLVІІ. Лікувально-профілактичні заходи від дії ЕМВ:

1) зменшення напруженості і щільності потоку енергії шляхом використання узгоджених навантажень і споживачів потужності;

2) організація робочих місць, оптимальне розміщення технологічного устаткування, розробка гігієнічно-обгрунтованих режимів праці та відпочинку, зменшення часу перебування людей у зоні опромінення і заходи запобігання потрапляння персоналу в зону високої щільності потоку енергії (ЩПЕ);

3) раннє виявлення порушень у стані здоров’я працюючих;

4) застосування ЗІЗ (спецодяг виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, курток з капюшонами з вмонтованими у них окулярами).

ХLVІІ. Наказом МОЗ передбачені медогляди для осіб, що працюють в умовах впливу НВЧ:

1) 1 раз на 24 місяці;

2) 1 раз на 12 місяців;

3) 1 раз на 6 місяців;

4) 1 раз на 3 місяці.

ХLVІІІ. Наказом МОЗ передбачені медогляди для осіб, що працюють в умовах впливу ЕМП, УВЧ і ВЧ-діапазоні:

1) 1 раз на 24 місяці;

2) 1 раз на 12 місяців;

3) 1 раз на 6 місяців;

4) 1 раз на 3 місяці.