Строкові угоди па УМВБ

Згідно з Правилами випуску та обігу деривативів на біржовому ринку похідними інструментами, або деривативами, називають­ся фінансові інструменти біржового чи позабіржового ринку, ціна яких залежить від вартості базових активів, що покладені в їх осно­ву (цінних паперів, фондових індексів, боргових інструментів, товарів, інших похідних інструментів або попередньо визначеного цінового індексу чи іншої шкали). Похідні інструменти засвідчують право або зобов'язання придбати чи продати базові активи в обумовлений термін у майбутньому за ціною і на умовах, визначених сьогодні. Тор­гівля деривативами не передбачає безпосередньої передачі прав влас­ності на відповідний базовий актив, і тому з операцій по деривативах не стягується держмито.

Комерційні банки та інші фінансові установи можуть хеджувати за допомогою строкових контрактів кредити, які вони надають під експортно-імпортні операції; операції на ринку ОВДП, у тому числі ті, що виконуються за розпорядженням клієнтів, тощо.

Строкові угоди можуть укладатися як на біржі, так і на позабіржовому ринку. Принципалом за укладеними на біржі угодами, гаран­том їх виконання і розрахунковим центром біржі має виступати клірингова палата як підрозділ біржі або окрема уповноважена юри­дична особа, яка не має права виконувати банківські активні операції за наявності відповідної обмеженої ліцензії НБУ на проведення клі­рингових операцій та відповідних правил розрахунків і системи гаран­тій щодо виконання зобов'язань за укладеними на біржі угодами.

На біржах укладаються контракти з такими способами виконання:

• контракт з поставкою базового активу, згідно з яким продавець зобов'язується в день поставки контракту виконати поставку стан­дартної кількості базового активу за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії) за відповідним типом і серією контракту, а покупець зобов'язується до дня поставки оплатити та прийняти відповідний базовий актив;

• контракт без поставки базового активу (розрахунковий ф'ючерс),
відповідно до якого одна сторона зобов'язується у день виконання
контракту виплатити другій стороні грошову суму в розмірі варіаційної маржі, що нарахована відносно розрахункової. Розглянемо механізм укладення біржових строкових контрактів на прикладі проведення торгів у секції термінового ринку Україн­ської міжбанківської валютної біржі.

Згідно з Правилами проведення торгів у секції термінового рин­ку УМВБ, затвердженими Біржовим комітетом УМВБ (протокол № 33 від 19 жовтня 1997 р.), торги ведуться у вигляді безперервно­го подвійного аукціону, в режимі якого учасники торгів можуть ви­ставляти заявки на купівлю та продаж у будь-який момент торгової сесії. При цьому допускається коригування ціни та обсягу заявок, а також їх зняття з торгів до моменту укладення угоди.

Розрахунок взаємних грошових зобов'язань учасників (кліринг) за результатами торгів здійснює банк "Кліринговий дім".

Учасниками торгів у секції є:

• безпосередні учасники торгів: трейдери — представники членів секції та трейдери — індивідуальні торговці

• члени Біржового комітету, дирекція Біржі, уповноважені пред­ставники "Клірингового дому";

• уповноважені співробітники Біржі, що відповідають за прове­дення торгів;

• представник НБУ, Міністерства фінансів та інші особи за пого­дженням з дирекцією Біржі.

Трейдером називають фізичну особу, що має сертифікат УМВБ на право торгівлі строковими угодами, торгує тільки від свого імені та на власний рахунок за власні кошти. Член секції — це юридична особа, яка має право укладати угоди на свою користь та на користь своїх клієнтів.

Особи, які не мають права бути безпосередніми учасниками торгів, укладають договір з членами секції на клієнтське обслуговування (договір доручення або договір комісії). Кожен клієнт перебуває на обслуговуванні лише одного члена секції.

Учасники торгів — трейдери попередньо депонують кошти у роз­мірі передбачуваного ними обсягу торгів для покриття вимог за по­чатковою маржею та поточних розрахунків за результатами торгів (прибутків/збитків за варіаційною маржею, біржовим збором, штра­фами тощо). За кожним типом і серією контракту проводиться ок­рема торгова сесія. Заявки на торгах подаються трейдерами від імені членів секції та за їх рахунок, а також від імені членів секції за рахунок клієнтів. Причому клієнтські заявки мають бути подані в першу чергу. Клієнтські заявки подаються за умови наявності відпо­відного клієнтського наказу-заявки-доручення.

Угоди укладаються за технологією безперервного подвійного аук­ціону. Заявка на закриття позиції автоматично допускається до торгів. Заявка, що збільшує обсяг відкритих позицій, має бути фінан­сово забезпечена згідно з вимогами "Клірингового дому".

У кожний момент часу можуть бути дійсними не більш як дві заявки від одного учасника (одна — на купівлю, друга — на продаж). Кожна наступна однонаправлена заявка учасника торгів анулює його попередню відповідну пропозицію. Для скасування пропозиції по­дається заявка на її анулювання.

Заявки включаються до реєстру заявок за такою ієрархією пріо­ритетів:

• вищою ціною (заявки на продаж сортуються за зростанням, на
купівлю — за зменшенням ціни);

• часом подання;

• кількістю лотів.

Підбір угоди виконується за принципом "вимоги купівлі проти вимог продажу" за встановленим порядком пріоритету:

• ціною (якщо ціна заявки на продаж не більша від ціни заявки
на купівлю, встановлюється середня ціна) та меншій кількості лотів;

• часом — при однакових заявлених цінах виконуються заявки,
що були подані раніше;

• обсягом — за однакових названих вище умов у першу чергу
виконуються заявки з найбільшим обсягом.

Невиконані заявки не переносяться на наступну торгову сесію та вилучаються з реєстру заявок. Заявка може бути виконана в будь-якому обсязі залежно від співвідношення попиту та пропозиції. Невиконана частина заявки продовжує брати участь у торговій сесії. Причому для пріоритету часу використовується первинний термін подання заявки. З кожної укладеної угоди сплачується обов'язко­вий біржовий збір.

Ціною відкриття є ціна першої укладеної угоди, або котирувальна ціна попередньої торгової сесії. Протягом торгової сесії безперерв­но розраховується поточна котирувальна ціна, яка округляється до значення, що кратне кроку ціни. Котирувальна ціна на кінець тор­гової сесії за даним типом та серією контракту є ціною закриття, відносно якої і відбувається розрахунок варіаційної маржі за відкри­тими позиціями. Ціна закриття, яка склалася в останній торговий день обігу відповідного типу та серії ф'ючерсного контракту, є розра­хунковою ціною, за якою ліквідуються контрольпі позиції учасників біржового ринку.

Форвардна угода — це угода між двома сторонами про майбут­ню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або на продаж ви­значеної кількості певного фінансового чи матеріального активу. Один із учасників угоди зобов'язується здійснити поставку, а інший — її прийняти.

Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, валюта, товари та ін. Формальне визначення форвардного контракту дуже подібне до визначення ф'ючерсу. Відмінність поля­гає в тому, що форвард укладається поза біржею.

В умовах форвардного контракту можуть передбачатись штрафні санкції за його невиконання. Контрагент може вибрати сплату штра­фу при певній ситуації на ринку, тому теоретично не існує гарантій виконання форвардного контракту.

Форварди укладаються, як правило, з метою реальної поставки (купівлі чи продажу) відповідного активу для страхування від мож­ливих несприятливих цінових змін на даний актив. Механізм стра­хування форвардними контрактами суттєво відрізняється від меха­нізму страхування ф'ючерсами. Проілюструємо ці відмінності на прикладах.

 

Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами такі:

1. Ф'ючерси є біржовими угодами. Насамперед це означає, що вони є високоліквідними фінансовими інструментами. Базовими виступа­ють тільки певні види активів, які користуються попитом на біржо­вому ринку. Ф'ючерсні контракти стандартизовані щодо кількості, якості базового активу, дати поставки.

Форварди — позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно ниж­ча. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Базовим активом може бути вибраний будь-який актив. Обсяг базового акти­ву та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

2. Менше ніж 2% ф'ючерсних угод закінчуються поставкою, фор­варди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

3. У результаті щоденного котирування ф’ючерсних контрактів
на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуван­ням або зняттям коштів із рахунків учасників ринку. У форвардах
подібний режим може встановлюватись за домовленістю партнерів,
але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже,
не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

4. У торгівлі ф'ючерсними контрактами значну роль відіграють
клірингові палати. Вони виступають для кожного учасника угоди
як протилежна сторона угоди, а також є гарантами виконання умов
угоди.

У функціонуванні форвардного ринку не беруть участі клірингові палати. Учасниками форвардної угоди виступають два учасники, один з яких зобов'язується поставити базовий актив, а інший — прийня­ти поставку цього активу. Умовами форвардної угоди можуть перед­бачатися штрафні санкції за невиконання умов угоди. Посередниками-гарантами при укладанні форвардних угод можуть виступати треті особи, але в переважній більшості випадків у форвардних угодах беруть участь лише два учасники.

5. Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик,
оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило,
і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф'ю­черсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

6. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот та строковому ринку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в пе­ренесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод.