Самостійна робота.

№ з/п	Тема дисципліни	Кількість годин	Зміст самостійної роботи	Форма поточного контролю
	Фінансова діяльність держави		Органи, що здійснюють фінансову діяльність в Україні. Завдання органів державної додаткової служби.	Модуль 1
	Предмет, метод і система фінансового права		1.Джерела фінансового права, їх загальна характеристика. 2.Види фінансових правовідносин. 3.Особливості фінансових правовідносин	Модуль 1
	Фінансовий контроль в Україні		1.Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України. 2.Аудиторський контроль. 3.Відомчий фінансовий контроль. 4.Фінансовий контроль у споживчій кооперації.	Модуль
	Бюджетний устрій України		1.Дефіцит і профіцит бюджету. 2.Міжбюджетні відносини. 3.Відповідальність за бюджетні правопорушення.	Модуль 2
	Бюджетний процес в Україні     Бюджетний процес в Україні		Розгляд і прийняття Державного бюджету України у Верховній Раді України. Звітність про виконання Державного бюджету України.	Модуль 2     Модуль 2
	Поняття, принципи та джерела податкового права Поняття, принципи та джерела податкового права		1.Елементи податку як юридичної категорії. 2.Поняття по­даткових пільг.   1.Джерела податкового права. 2.Види податків	Модуль 3
	Основні податки в Україні   Основні податки в Україні		Місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Єдиний податок	Модуль 3
	Відповідальність за порушення податкового законодавства		Податкове правопорушення як підстава для податкової відповідальності	Модуль 4
	Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування		1.Основні види кошторисів витрат. Поняття кошторисного процесу. 2.Дер­жавні видатки на соціальний захист населення. 3.Порядок фінан­сування освіти, культури та мистецтва. 4.Утримання інших об'єктів бюджетного фінансування.	Модуль 4     Модуль 4
	Правові засади грошового обігу і розрахунків		1. Договір банківського рахунка. 2. Порядок і форми роз­рахунків у господарському обігу.	Модуль 4
	Р А З О М

 

 

 

Розділ 1. Фінансова діяльність держави і фінансове право

Тема 1.1. Фінансова діяльність держави

Питання для самостійної роботи

1. Органи, що здійснюють фінансову діяльність в Україні.

2. Повноваження Державної податкової адміністрації України.

3. Завдання органів державної податкової служби.

Завдання для самостійного вивчення

1. Поясніть, у чому полягає суть повноважень Президен­та України у сфері фінансів.

2. Визначте принципи формування фінансової системи України.

3. Дайте характеристику повноважень Міністерства фі­нансів України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Органи, що здійснюють фінансову діяль­ність в Україні

Оскільки завдання держави потребують від кожного її органу виконання певних повноважень та здійснення конкретної роботи, пов'язаної з мобілізацією, розподілом та використанням коштів, у фінансовій діяльності беруть участь усі представниць­кі та виконавчі державні органи. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі є неоднаковим внаслідок відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного органу.

1.До повноважень Верховної Ради України належать:

• затвердження Державного бюджету України, прийнят­тя рішення щодо звіту про його виконання;

• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним ор­ганізаціям, а також про одержання Україною від іноземних дер­
жав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непе­редбачених Державним бюджетом України, здійснення контро­лю за їх використанням;

• призначення посадових осіб державних органів, що
мають компетенцію у сфері фінансової діяльності.

2. Президент України:

• здійснює керівництво фінансовою діяльністю шляхом підписання законів або застосування процедури вето;

• призначає голів місцевих державних адміністрацій;

• призначає половину складу Ради Національного банку України та пропонує кандидатуру на посаду Голови Національ­ного банку України;

• призначає Голову Державної податкової адміністрації України.

3. Кабінет Міністрів України:

• забезпечує інвестиційну, цінову та податкову політику;

• розробляє проект Закону про Державний бюджет України і забезпечує його виконання;

• виконує інші функції, пов'язані з управлінням держав­
ними фінансами.

4. Місцеві державні адміністрації виконують повнова­ження в галузі фінансів на відповідних адміністративно-територіальних управліннях. Забезпечують використання доходної частини державного бюджету на своїй території, прове­дення обов'язкового страхування тощо.

5. Міністерство фінансів України очолює систему орга­нів спеціальної фінансової компетенції.

Основними його завданнями є:

• розробка і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної та податкової політики;

• розробка стратегії щодо внутрішніх і зовнішніх пози­чок держави, погашення і обслуговування державного боргу;

• розробка проекту Державного бюджету України і про­гнозних показників зведеного бюджету України;

• забезпечення виконання Державного бюджету Украї­ни, контроль за дотриманням правил складання звіту про вико­нання його та зведеного бюджету України;

• забезпечення концентрації фінансових ресурсів і здій­снення в межах своєї компетенції державного фінансового конт­ролю;

• вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності й системи контро­лю за витрачанням бюджетних коштів;

• розробка і проведення державної політики у сфері ви­робництва, використання, зберігання дорогоцінних металів та коштовного й напівкоштовного каміння;

• забезпечення введення єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку і звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських та кредитних установах);

• інформування громадськості про економічні та фіска­льні цілі держави.

Міністерство фінансів України має право: 1) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали, необхідні для: а) розробки проекту Державного бюджету України;

б)розрахунків прогнозу консолідованого бюджету;

в)складання звіту про виконання Державного бюджету України;

г)складання звіту про виконання консолідованого бю­джету;

2) одержувати матеріали по цільових позабюджетних фо­ндах, їх кошториси і звіти про виконання;

3) одержувати дані, необхідні для здійснення контролю за цільовим витрачанням коштів державного бюджету;

4) одержувати в установленому порядку від установ бан­ків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції і стан поточних рахунків підприємств, установ і організацій усіх
форм власності, які використовують бюджетні кошти або кошти державних позабюджетних цільових фондів;

5) подавати Уряду за його дорученням під час розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України в межах розміру державного боргу, затвердженого за­
коном про державний бюджет на відповідний рік.

6. Рахункова палата України - це вищий контрольний орган. Рахункова палата України повинна регулярно інформува­ти Верховну Раду України, її комітети про хід виконання Дер­жавного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій, а також організовувати і проводити опе­ративний контроль за використанням коштів Державного бю­джету України за звітний період.

Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

7. Державне казначейство України.
Основними його завданнями є:

• організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за ним;

• управління наявними коштами Державного бюджету України, в т.ч. в іноземній валюті, коштами державних позабюд­жетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій,
що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

• фінансування видатків Державного бюджету України;

• ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Дер­жавного бюджету України;

• здійснення управління державним внутрішнім та зов­нішнім боргом відповідно до чинного законодавства України;

• розподіл між Державним бюджетом України та бю­джетами АРК, областей, міст Києва та Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових

плате­жів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

• здійснення контролю за надходженням, використан­ням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок кош­тів Державного бюджету України;

• розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

8.До інших органів держави, що безпосередньо займа­ються фінансовою діяльністю, також відносяться:

• органи Державної податкової служби України;

• Державна контрольно-ревізійна служба України;

• Національний банк України.

9.Органи місцевого самоврядування.

2. Повноваження Державної податкової адміністрації України

До системи органів Державної податкової служби Украї­ни належать:

1) Державна податкова адміністрація України;

2) державні податкові адміністрації в АРК, областях, міс­тах Києві та Севастополі;

3) державні податкові адміністрації в районах, містах

(крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Структуру Державної податкової адміністрації України затверджує Кабінет Міністрів України.

Визначальною ознакою організації роботи податкових органів у системі інших спеціалізованих органів у сфері фінан­сів є те, що вони координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органа­ми служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, ін­шими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Питання 3. Завдання органів державної податкової служби

Завданнями органів Державної податкової служби України є:

• здійснення контролю за додержанням податкового за­конодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасніс­тю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених чинним законодавством України;

• внесення пропозицій у встановленому порядку щодо вдосконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, норма­тивно-правових актів і методичних рекомендацій з питань опо­даткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

• роз'яснення чинного законодавства України з питань оподаткування серед платників податків;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх роз­криття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. У чому полягає суть управління фінансами з боку дер­жави?

2. Назвіть органи загальної компетенції у сфері фінансо­вої діяльності держави.

3. Які функції характерні для Національного банку Укра­їни як центрального банку держави?

Тема 1.2. Предмет, метод і система фінансового права

Питання для самостійної роботи

1. Система фінансового права.

2. Джерела фінансового права, їх загальна характерис­тика.

3. Особливості фінансових правовідносин

Завдання для самостійного вивчення

1. Охарактеризуйте Конституцію України як основне джерело фінансового права.

2.Визначте місце фінансового права в системі права України.

3.Назвіть та охарактеризуйте джерела фінансового пра­ва.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Джерела фінансового права, їх загальна характеристика

Джерела фінансового права являють собою офіційні спо­соби зовнішнього вираження і закріплення норм фінансового права.

Характеризуючи джерела фінансового права залежно від юридичної сили, слід виділити окремі групи нормативно-правових актів, що утворюють такі рівні:

1)перший рівень - Конституція України, Закони України;

2)другий рівень - підзаконні нормативно-правові акти.
Джерела фінансового права повинні виконувати два за­вдання:

• по-перше, вони є невід'ємною частиною фінансової правотворчості, що, у свою чергу, є одним із напрямів фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Внаслі­док реалізації правотворчої функції держави, органів місцевого самоврядування і створюються джерела фінансового права.

• по-друге, джерела фінансового права являють собою форму існування фінансових норм, тобто зовнішньо об'єктивоване вираження загальнообов'язкових правил

поведін­ки суб'єктів фінансових правовідносин.

Форма джерела фінансового права містить знання про чинне фінансове законодавство України.

Джерела фінансового права, як і джерела інших галузей права, мають такі властивості:

• формальну визначеність;

• загальнообов'язковість, що забезпечується можливістю державного примусу;

• законність, що полягає у наявності юридичної сили джерела фінансового права.

 

Будь-яке джерело фінансового пра­ва може бути видано в межах компетенції державного органу чи органу місцевого самоврядування; відповідати актам органів
вищого рівня і бути належним чином оприлюдненим.

Але разом з тим, зважаючи на специфіку правового регу­лювання, джерелам фінансового права притаманні особливості, які відрізняють їх від джерел інших галузей права.

По-перше, вони регулюють суспільні відносини, які ста­новлять предмет фінансового права. Предмет фінансового права є первинним утворюючим фактором правотворчості у сфері публічних фінансів.

По-друге, джерела фінансового права приймаються тіль­ки тими органами держави чи місцевого самоврядування, правотворчу компетенцію яких прямо передбачено Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншими фінансовими законами.

Більшість питань щодо публічних фінансів не можуть виноситися на референдум, наприклад, бюджет, податки.

По-третє, фінансове права не є кодифікованою галуззю права, хоча бюджетне право як підгалузь фінансового права має власний кодифікований акт - Бюджетний кодекс України. Дже­рела фінансового права характеризуються відсутністю загально­го фінансового закону та множинністю спеціальних фінансових законів.

З огляду на численність джерел фінансового права вини­кає потреба в їх класифікації,що здійснюється на різних під­ставах.

1. За територіальною ознакою їх можна поділити на за­гальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, центральних

ор­ганів виконавчої влади тощо) та місцеві нормативні акти (на­
приклад, фінансово-правові акти органів місцевого самовряду­вання).

2. За характером правових норм джерелами фінансового права є нормативні акти (такі, що містять правові норми загаль­ного характеру, прийняті компетентними органами у встановле­ному порядку) та ненормативні акти (такі, що не містять норм загального характеру).

3. За властивостями правового регулювання та характе­ром встановлення джерела фінансового права виділяються:

а) нормативні правові акти,які є основними, а в біль­шості випадків і єдиними джерелами фінансового права. В окремих випадках усі інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта;

б) звичай,санкціонований компетентними органами у встановленому порядку. У фінансовому праві найчастіше йдеться про звичай як джерело права, стосовно якого є відсилка у законі;

в)прецедент,специфіка якого полягає в тому, що право-застосовчий орган фактично виступає як нормотворча структура;

г) міжнародні договори,які набувають важливого зна­чення, особливо при врегулюванні подвійного оподаткування.

Конституційні статті 8, 67, 92, 95 - 98, 116, 119, 138, 143 заклали підвалини фінансово-правового регулювання.

На підставі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відпо­відній території, наприклад, рішення про місцевий бюджет.

Залежно від виду правовідносин, що входять до предмета фінансового права, виділяють:

• бюджетне законодавство;

• податкове законодавство;

• валютне законодавство;

• пенсійне законодавство і т.д.

 

Питання 3. Види та особливості фінансових правовід­носин

1.Залежно від структури фінансової системи виділяються
такі види фінансових правовідносин:

бюджетні;

податкові;

правовідносини з державного кредиту, правовідносини
з організації фінансів державних підприємств, установ та органі­зацій;

правовідносини з організації страхової справи, банків­ські, валютні тощо.

2.Залежно від змісту фінансових правовідносин виділя­ються такі їх види:

• матеріальні фінансові правовідносини, в яких реалізу­ються права і обов'язки суб'єктів із приводу утворення (чи отримання), розподілу та використання певних фінансових ре­сурсів.

Ці фінансові ресурси виражені в конкретному розмірі або певному виді доходів чи видатків. Основний зміст суб'єктивних матеріальних фінансових прав і обов'язків полягає в можливості або необхідності отримання, сплати, розподілу, перерозподілу, витрачання, вилучення тощо конкретно визначених обсягів

фі­нансових коштів;

• процесуальні фінансові правовідносини, в яких виража­ється юридична форма, в якій здійснюється отримання державою чи місцевими утвореннями (територіальними громадами) в своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл та використання.

Процесуальні фінансові правовідносини здійснюються шляхом використання встановлених форм і видів актів держав­них органів та органів місцевого самоврядування, дотримання певної послідовності та органів здійснення тих чи інших дій.

3. Залежно від основних функцій права фінансові право­відносини поділяються на:

• регулятивні:

а)абсолютні регулятивні фінансові правовідносини – це такі правовідносини, в яких управненій особі протистоїть як зо­бов'язана будь-яка і кожна особа, тобто це односторонні індиві­дуалізовані фінансові правовідносини.

До абсолютних регулятивних фінансових правовідносин відносяться, зокрема, правовідносини щодо встановлення по­казників бюджетів, що містяться в актах про відповідні бюджети;

б)відносні регулятивні фінансові правовідносини - правовідносини, в яких управненому суб'єкту протистоїть ви­значений суб'єкт, який повинен здійснювати чи не здійснювати певні дії, тобто це двосторонні та індивідуалізовані фінансові правовідносини;

в)охоронні фінансові правовідносини - виконують до­поміжну роль і тому в системі фінансових правовідносин їх пи­тома вага є досить незначною.

Охоронні фінансові правовідносини виникають у зв'язку з порушенням фінансово-правової норми на підставі санкції фі­нансово-правової норми.

4.За структурою юридичного змісту фінансові правовід­носини поділяються на прості та складні.

Прості фінансові правовідносини характеризуються тим, що складаються з одного права і одного обов'язку.

У складних фінансових правовідносинах є кілька взаємо­пов'язаних суб'єктивних прав і обов'язків. Більшість фінансо­вих правовідносин є складними.

5. За об'єктом правового регулювання фінансові право­
відносини поділяються на майнові (грошові) та немайнові (не грошові).

6. За ознакою кількісного складу учасників фінансових правовідносин вони поділяються на двосторонні, реалізацію яких побудована на волевиявленні двох сторін правовідносин, та багатосторонні, в яких реалізується воля трьох і більше сторін фінансових правовідносин, кожна з яких виявляє

індивідуалізо­вану волю.

Фінансові правовідносини мають такі особливості:

1) виникають тільки у сфері публічної фінансової діяль­ності держави, тобто планомірного утворення, розподілу і вико­ристання державних та місцевих грошових фондів і доходів;

2) є різновидом публічних майнових відносин і мають грошовий характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а саме: державних та місцевих фінансових ресурсів, що
використовуються на загальнозначущі потреби;

3) обов'язковим суб'єктом фінансових правовідносин є держава чи місцеве утворення. Це зумовлено тим, що сама дер­жава (чи місцеве утворення) здійснює фінансову діяльність в
інтересах суспільства.

У фінансових правовідносинах немає рівності сторін. Уповноважену державою сторону фінансових правовідносин наділено правом ввести в дію юридичні засоби захисту, що за­безпечують реалізацію фінансових приписів держави;

4) фінансові правовідносини являють собою владні відно­сини, тобто вони побудовані за схемою "вказівка (припис) - підпорядкування". Вказівки (приписи), що виходять від держави чи місцевого утворення, виконують різні суб'єкти (фізичні та юридичні особи);

5) виникнення, зміна та припинення фінансових право­відносин не відбувається за волевиявленням сторін, а пов'язані з фінансово-правовими актами.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Що означає поняття "система фінансового права"?

2. Що входить в систему фінансового права?

3. Назвіть класифікації джерел фінансового права.

4. Як фінансове право співвідноситься з фінансовим за­конодавством?

5. Назвіть особливості фінансових правовідносин.

6. Що означають поняття "суб'єктивні права" та "юридич­ні обов'язки учасників фінансових правовідносин"?

7. Чому фінансові відносини можуть існувати лише у формі правовідносин?

Тема 3. Фінансовий контроль в Україні

Питання для самостійної роботи

1. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України.

2. Аудиторський контроль.

3. Відомчий фінансовий контроль.

4. Фінансовий контроль у споживчій кооперації.

Завдання для самостійного вивчення

1.Дайте визначення поняття "фінансовий контроль".

2.Визначте спеціальні державні органи фінансового
контролю та їх функції.

3.Охарактеризуйте права й обов'язки аудиторів.