Чисельність працівників і фонд оплати праці.

У формах державних статистичних спостережень містяться рі­зні показники кількості працівників, які відрізняються методом розрахунку та метою їхнього використання.

Зокрема, передбачається підрахунок облікової кількості штат­них працівників у цілому по підприємству, а також окремих кате­горій працівників.

Показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть цього визначення поля­гає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Крім цього, для оцінки зайнятості на мікрорівні (підприємст­во) використовується показник загальної кількості працівників, який, крім штатних працівників, включає кількість зовнішніх су­місників і працюючих за цивільно-правовими договорами.

Показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (ро­бочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необ­хідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, вихо­дячи зі встановленої його тривалості.

Показник середньооблікової кількості усіх працівників в екві­валенті повної зайнятості використовується для визначення сере­днього рівня заробітної плати та інших середніх величин у ціло­му по підприємству, а також аналізу ефективності використання робочої сили.

В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмовий трудовий договір (ко­нтракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу

₁₂«,

один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на пев­ну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний кален­дарний день враховуються особи, які фактично працювали, а та­кож відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду тру­дового договору.

Середня кількість працівників підприємства за період (мі­сяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких по­казників:

• середньооблікової кількості штатних працівників;

• середньої кількості зовнішніх сумісників;

• середньої кількості працюючих за цивільно-правовими до­говорами.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць об­числюється шляхом підсумовування кількості штатних працівни­ків облікового складу за кожний календарний день звітного міся­ця, тобто з 1 по ЗО або 31 число (для лютого— по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кіль­кості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кіль­кість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового скла­ду за робочий день, що їм передував.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кілько­сті штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тоб­то відповідно на 2, 3, 4,... 12.

Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за циві­льно-правовими договорами за місяць розраховується аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників. При цьому працівники цих категорій ураховуються

як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу протя­гом усього терміну дії договору.

В еквівалент повної зайнятості перераховується весь персо­нал, який залучався до роботи у звітному періоді. Він включає як штатних працівників підприємства, так і тих, які не перебувають в обліковому складі та залучені до роботи згідно з договорами і мають нарахування з фонду оплати праці.

Кількість штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості визначається у такому порядку:

а) за кожною категорією штатних працівників, для яких вста­
новлено робочий тиждень різної тривалості, визначається загаль­
на кількість людино-годин робочого часу (відпрацьованого та не-
відпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата;

б) загальна кількість людино-годин, за які була нарахована за­
робітна плата за кожною категорією працівників, ділиться на та­
бельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривало­
сті робочого тижня, встановленої на підприємстві згідно з
законодавством або колективним договором.

Зовнішні сумісники враховуються в еквіваленті повної зайня­тості пропорційно оплаченому часу. Працівники, які виконували роботу згідно з цивільно-правовими договорами, ураховуються за кожен календарний день як цілі одиниці протягом усього тер­міну дії договору, отримана сума ділиться на кількість календар­них днів у звітному періоді.

Кількість працівників розподіляється за всіма видами еконо­мічної діяльності відповідно до виробленої продукції (робіт, по­слуг) і безпосередньо не пов'язується з обсягами реалізації про­дукції (робіт, послуг). У разі відсутності на підприємстві чіткого розподілу штату за деякими виробництвами (штатного розкладу), або одні й ті ж самі працівники одночасно виконують різні види робіт, кількість працівників підприємства за видами економічної діяльності розподіляється пропорційно обсягам виробленої про­дукції (робіт, послуг).

Кількість працівників, які виготовляють продукцію для внутрі­шніх потреб підприємства, значиться за тим видом економічної дія­льності, продукцію якого вони безпосередньо виготовляють, незале­жно від того, чи здійснюється її реалізація за межі підприємства.

Кількість працівників, зайнятих в технологічно-взаємопов'я­заних виробництвах, та працівників, які безпосередньо не виго­товляють продукцію, не надають послуг (апарат управління, до­поміжні виробництва), за видами економічної діяльності розпо­діляється за відпрацьованими годинами та прямими витратами.

12*

У звітності про доходи працівників інформація подається за наступними даними:

• склад фонду оплати праці та інші виплати — містить показ­
ник про фонд оплати праці штатних працівників, у тому числі:
фонд основної та додаткової оплати праці, з них виділяються
надбавки і тарифи (за видами), заохочувальні та компенсаційні
виплати (матеріальна допомога, соціальні пільги); оплата за не-
відпрацьований час; натуральна оплата праці, нарахована проду­
кцією, що дозволена до виплати працівникам; виплати, що не
входять до фонду оплати праці; доходи, дивіденди, проценти згі­
дно з акціями, внесками та договорами оренди земельних ділянок
і майна, що нараховані до оплати; вартість проданої продукції.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників за­стосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошо­вій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за від­працьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу, незалежно від джерела фінансування цих ви­плат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового по­датку та внесків працівників на обов'язкове державне соціальне страхування.

Фонд оплати праці складається з:

> фонду основної заробітної плати;

> фонду додаткової заробітної плати;

> інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винаго­роди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, га­рантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавст­вом, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають ви­нагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенса­ційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встано­влені зазначеними актами норми:

• чисельність та фонд оплати праці окремих категорій праців­ників — відображають кількість штатних працівників облікового складу і працівників, які не перебувають в обліковому складі;

• розподіл працівників за розмірами зарплати стосується по­казників, які характеризують розподіл штатних працівників за групами згідно з розміром їхньої зарплати.

Середніми показниками номінальної заробітної плати є:

> середня заробітна плата одного штатного працівника облі­кового складу, що визначається діленням суми нарахованого фо­нду оплати праці штатних працівників на середньооблікову кіль­кість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік).

> середня заробітна плата на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості, що визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці найманих працівників (штатних та позашта­тних) на їхню середню кількість в еквіваленті повної зайнятості, за відповідний період.

> середня заробітна плата на одну оплачену або відпрацьова­ну годину, що визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість оплачених або відпрацьованих цими працівниками людино-годин за відповід­ний період.

У разі визначення заробітної плати за відпрацьовану годину з фонду оплати праці виключаються нарахування за невідпрацьо-ваний час.

Для визначення середньомісячної величини заробітної плати за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді.