НОРМОВАНІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ОЦІНКИ РИЗИКУ БАНКРУТСТВА

 

 

 

Найменування показників	Підприємства	Нормативна (еталонна) вели­чина (більша або дорівнює)
ТОВ «Про­мінь»	ВАТ «Прогрес»	ТОВ «Ласощі»	ТОВ «Полісся»	ВАТ «Тетерів»	ВАТ «Сінгури»	ТОВ «Дві-рець»
	2	3	4		6		8	9
1. Стан активів
1.1.Придатність основ­них засобів	1,032	0,884	0,898	1,348	1,412	1,040	1,250	0,5
1.2. Темп зміни співвід­ношення матеріальних активів і дебіторської за­боргованості	0,708	0,936	0,958	0,927	0,697	1,014	1,064	1,0
1.3. Темп зміни активів	1,063	1,125	1,251	1,454	1,238	1,137	1,137	1,0
1.4. Темп зміни необоро­тних активів	0,992	1,069	1,114	1,287	1,189	1,122	1,157	1,0
1.5. Темп зміни власного капіталу	0,965	1,048	1,042	1,326	1,142	1,114	1,145	1,0
Середній рівень ознаки	0,952	1,012	1,053	1,268	1,136	1,085	1,151	X
2. Платоспроможність
2.1. Загальна платоспро­можність	0,693	0,879	0,910	0,943	0,713	0,925	0,898	1,0

Продовження табл. 13.2.4

 

 

 

Найменування показників	Підприємства	Нормативна (еталонна) вели­чина (більша або дорівнює)
ТОВ «Про­мінь»	ВАТ «Прогрес»	ТОВ «Ласощі»	ТОВ «Полісся»	ВАТ «Тетерів»	ВАТ «Сінгури»	ТОВ «Дві-рець»
1	2	3	4	5	6		8	9
2.2. Проміжна плато­спроможність	1,078	1,602	1,736	1,610	1,256	1,756	1,686	0,5
2.3. Абсолютна плато­спроможність	0,225	0,250	0,705	0,265	0,505	0,985	0,420	0,2
2.4. Темп зміни покриття поточних зобов'язань	1,022	1,182	1,310	1,135	1,082	1,185	1,346	1,0
2.5. Темп зміни оборот­них активів	1,189	1,195	1,371	1,497	1,440	1,191	1,073	1,0
Середній рівень ознаки	0,841	1,022	1,206	1,090	0,999	1,208	1,085	X
3. Фінансова стійкість
3.1. Автономія	1,160	0,972	0,876	0,184	1,134	1,412	1,406	0,5
3.2. Маневреність робо­чого капіталу	0,690	0,552	1,138	-0,416	-1,936	1,032	-0,702	0,5
3.3. Маневреність влас­ного капіталу	0,670	0,340	0,870	-1,535	-0,480	0,195	-0,070	0,2
3.4. Співвідношення вла­сного капіталу і необоро­тних активів	0,969	0,915	0,907	0,497	0,779	0,934	0,908	1,0

 

3.5. Співвідношення вла­сного капіталу і поточних зобов'язань	1,810	1,124	1,003	0,Ю9	1,901	3,296	3,012	1,0
Середній рівень ознаки	1,060	0,781	0,959	-0,232	0,280	1,374	0,911	X
4, Ді.ппия активність
4.1. Темп зміни чистого доходу	1,127	1,338	1,581	1,364	1,450	1,185	1,409	1,0
4.2. Темп зміни окуп­ності оборотних активів	1,027	1,168	1,379	1,169	0,995	1,159	1,317	1,0
4.3. Темп зміни продук­тивності праці	1,142	1,147	1,269	1,161	1,226	1,002	1,107	1,0
4.4. Темп зміни капітало-віддачі	1,262	1,237	1,444	1,189	1,274	1,091	1,262	1,0
4.5. Темп зміни доданої вартості	1,036	1,224	1,237	0,726	1,095	1,197	1,751	1,0
Середній рівень ознаки	1,119	1,223	1,382	1,122	1,208	1,127	1,369	X
5. Ефективність господарської діяльності
5.1. Окупність витрат операційної діяльності	0,947	0,938	0,927	0,917	0,917	1,003	0,910	1,1
5.2. Прибутковість витрат звичайної діяльності	0,386	0,257	0,000	0,014	-0,286	1,243	0,214	0,07
5.3. Прибутковість дохо­дів від звичайної діяльно­сті	0,520	0,360	0,000	0,020	-0,400	1,600	0,280	0,05
5.4. Прибутковість акти­вів	-о дао	0,033	І -0,367	-0,100	-0,86	1,167	0,067 1	0,03 \

Закінчення табл. 13.2.4

 

 

 

Найменування показників	Підприємства	Нормативна (еталонна) вели­чина (більша або дорівнює)
ТОВ «Про­мінь»	ВАТ «Прогрес»	ТОВ «Ласощі»	ТОВ «По­лісся»	ВАТ «Тетерів»	ВАТ «Сінгури»	ТОВ «Дві-рець»
/	2	3	4		6		8	9
5.5. Прибутковість витрат операційної діяльності	0,420	0,320	0,200	0,090	0,090	1,030	0,010	0,10
Середній рівень ознаки	0,415	0,382	0,152	0,188	-0,109	1,208	0,296	X
6. Ринкова активність
6.1. Темп зміни статутно­го капіталу	1,078	1,088	1,196	1,376	1,208	1,053	1,091	1,0
6.2. Прибутковість влас­ного капіталу	-0,060	0,013	-0,160	-0,233	-0,300	0,327	0,020	0,15
6.3. Темп зміни вартості корпоративних прав	0,895	0,963	0,871	0,964	0,946	1,058	1,050	1,0
6.4. Прибутковість стату­тного капіталу	-0,116	0,020	-0,176	-0,116	-0,184	0,340	0,020	0,25
6.5. Темп зміни співвід­ношення поточних зо­бов'язань і дебіторської заборгованості	0,849	1,007	1,117	0,990	0,837	1,029	0,986	1,0
Середній рівень ознаки	0,529	0,618	0,570	0,596	0,501	0,761	0,633	X
Середній рівень оцінки фінансового стану	0,819	0.840	0,887	0,672	0,669	1,127	0,907	X
Розміщення підіфиємств за ризиком банкрутства (місце)								X

Оскільки окремі показники і відповідно функціональні скла­дові фінансового стану (розвитку) економічних систем мають рі­зну силу впливу на узагальнюючий показник, їх можна включати до розрахунку інтегрального показника з різними ваговими кое­фіцієнтами. Щодо способів розрахунку вагомості показників, з якими вони враховуються в інтегральному показнику, то най­кращі результати дають наступні: перший спирається на матрицю коефіцієнтів парної кореляції, другий— на факторні наванта­ження, третій — на результати побудови групової експертної оцінки.

Інтегральний показник фінансового стану (розвитку) економі­чної системи (If) з врахуванням вагомості показників розрахову­ється за формулою:

де Wj — ваговий коефіцієнт для окремого показника у%, що хара­ктеризує фінансовий стан (розвиток) економічної системи; у у — нормований і-й показник фінансового стану (розвитку) ву'-ій еко­номічній системі; п — кількість показників, що характеризують фінансовий стан (розвиток) економічної системи.

13.3. Оцінка рівня і побудова рейтингових систем фінансового стану підприємств

Як відомо, рейтинг (англ. rating— оцінка, клас, роз­ряд) — це індивідуальний чисельний показник оцінки будь-яких успіхів окремої особи в деякому класифікаційному переліку (рейтинг-листі), узагальнюючий, синтезований показник, що охоплює різноманітні характеристики об'єкта оцінювання.

У більш широкому плані під рейтингом можна розуміти ієра­рхічну систему, де між об'єктами за певними принципами вста­новлено якісне співвідношення переваги і визначено їх місце в ранжированому ряді.

Рейтинги використовуються для однозначної оцінки характе­ристики ефективності, надійності, стабільності господарюючих систем та для визначення узагальнюючої порівняльної оцінки їх фінансового стану.

При цьому, рейтинг комплексно характеризує суб'єкт госпо­дарювання відповідно за певною шкалою, де значення рейтин­гу — елемент лінійно упорядкованої множини. Поряд з інтегра-

 

льною рейтинговою оцінкою існують рейтинги, які будуються за окремими показниками та їх блоками. Основою рейтингу є кла­сифікація, яка дозволяє групувати (ранжувати) господарюючі си­стеми за певними ознаками у конкретній послідовності за ступе­нем зменшення (збільшення) даної ознаки або розподілити їх за конкретними групами.

Рангами називають числа натурального ряду, які згідно зі зна­ченнями ознак надаються елементам сукупності і певним чином упорядковують її. Ранжування проводиться за кожною ознакою окремо: перший ранг надається найменшому значенню ознаки, останній — найбільшому або навпаки. Кількість рангів дорівнює обсягу сукупності.

Головне завдання рейтингу — це зорієнтувати усіх потенцій­них користувачів у ситуації, що склалася в системі господарюю­чих суб'єктів, визначити місцезнаходження або їх позицію у су­купності об'єктів. Місцезнаходження господарюючого суб'єкта в списку визначає не абсолютну надійність того чи іншого учасни­ка, а лише ступінь, рівень його надійності в порівнянні із іншими. Одним із результатів рейтингування є формування іміджу госпо­дарюючих суб'єктів за системою показників їх фінансового ста­ну. Отримання користувачами рейтингової інформації дає змогу аналізувати доцільність прийняття управлінських рішень.

При розробленні методики рейтингового оцінювання необхідно враховувати той факт, що користувачі інформації по-різному заці­кавлені в оцінці діяльності господарюючих систем, залежно від форм взаємовідносин із ними. Для власників рейтинги дають мож­ливість одержати інформацію про зовнішні умови діяльності під­приємства відносно наявних конкурентів, для потенційних інвес­торів рейтинг — це допомога у виборі об'єкта вкладання коштів.

Господарюючим суб'єктам потрібно регулярно стежити за рі­зноманітними рейтингами для того, щоб визначити своє стано­вище, підтримувати імідж, оцінювати результати діяльності та визначити подальшу стратегію розвитку. Рейтинг є необхідним інструментом для достовірного визначення своєї власної позиції та ступеня надійності в порівнянні з іншими, для уточнення свого місця та частки присутності на ринку.

Для кожної категорії користувачів інформаційних ресурсів роз­робляється окрема рейтингова методика з урахуванням певних по­казників. Рейтинги можуть використовуватися внутрішніми і зов­нішніми суб'єктами управління. Внутрішні користувачі за допомогою рейтингів можуть визначити місце господарюючого суб'єкта в певній системі та оцінити його конкурентів. Зовнішніми

користувачами можуть виступати передусім інвестори, постачаль­ники, працівники та інші партнери суб'єкта господарювання.

Наявні рейтингові системи, що використовуються у світовій і вітчизняній практиці для оцінювання господарюючих систем за їх фінансовим станом, можна класифікувати за окремими озна­ками (табл. 13.3.1).

Таблиця 13.3.1

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЙТИНГОВИХ СИСТЕМ ДЛЯ ОЦІНКИ ГОСПОДАРЮЮ­ЧИХ СУБ'ЄКТІВ ЗА ФІНАНСОВИМ СТАНОМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікаційна ознака	Види рейтингових систем
Суб'єкти оцінки	Державні
Недержавні
Схема ієрархії системи показників	Комплексно-інтегральні
Функціонально-інтегральні
Форма подання	Числові
Літерні
Графічні
Моделі показників	Динамічні
Поточні
Комбіновані
Сфера розповсюдження	Зовнішні
Внутрішні
Змішані
Рівень оприлюднення	Відкриті
Закриті
Метод побудови	Бальні
Індексні
Методика розрахунку	Розкриті
Нерозкриті
Кількість оціночних показників	Однофакторні
Багатофакторні
Динаміка формування інформацій­них ресурсів	Одноразові
Періодичні

35*

У світовій практиці рейтингові системи переважно недержав­ні. До державних рейтингових систем можна віднести рейтинги за переліком показників соціально-економічного розвитку регіо­нів України, які здійснюються за статистичними показниками на виконання доручення Кабінету Міністрів України.

Рейтингове оцінювання може бути побудоване на комплексній системі показників (інтегральному показнику) та на проміжних підсистемах показників (функціональних інтегральних показни­ках). Проміжні інтегральні оцінки розкривають структуру дослі­джуваного явища, його негативні і позитивні факторні ознаки.

За формами подання рейтинги поділяються на числові, літерні, графічні. При числовій формі надання узагальнюючої оцінки — інтегральний результат розрахунків і є рейтинговою системою.

Процедура формування літерної форми рейтингу характеризу­ється тим, що інтегральний рейтинг утворюється шляхом присво­єння окремим рівням комплексного показника літерних позна­чок. Для візуального подання інформації про інтегральні показники використовується графічний метод.

За показниками, які формують систему для здійснення рейти­нгового оцінювання, розрізняють поточні, динамічні і комбіно­вані індивідуальні та інтегральні оцінки (рис. 13.3.1).

Рис. 13.3.1. Система інтегральних оцінок підприємства

Поточні рейтингові системи характеризують фінансовий стан (потенціал) підприємств на певний момент (інтервальний період), але не відображають його оцінки за динамікою змін. Динамічні

рейтингові системи оцінюють підприємства за напрямом їх роз­витку. В переважній більшості рейтингові системи будуються на системі показників, яка формується на комбінований (змішаній) основі: частина показників поточні, а частина — динамічні.

Застосування динамічних показників обумовлене тим, що по­точні показники фінансового стану підприємств у значній мірі залежать від наявного у них потенціалу (природного, майнового), який характеризує досягнення минулих років і слабко змінюється за результатами поточного господарювання. Протягом певного періоду співвідношення цих показників є у деякій мірі традицій­ним і усталеним. За постійну базу порівняння даних можна при­ймати попередній, початковий, середній або будь-який інший рі­вень ряду динаміки. Показники динаміки значно менше залежать від потенціалу підприємств і у більшій мірі віддзеркалюють су­часні тенденції (досягнення) розвитку.

Водночас, рейтингова система, побудована на одній моделі показників, не характеризує напрямок розвитку підприємств. При цьому існують два варіанти розвитку: відбувається покращення фінансового стану або його погіршення. Напрямок розвитку під­приємств від негативного до позитивного або навпаки доціль­но досліджувати при комплексному порівнянні оцінок за трьома методами рейтингових систем (динамічним, поточним, комбіно­ваним).

Рейтингові системи можуть будуватися для внутрішніх по­треб і зовнішньої діяльності підприємств. Інтегральна оцінка для внутрішніх потреб використовується з метою оцінки діяль­ності підприємств та визначення ідентифікації ринкової позиції і можливих резервів порівняно з іншими підприємствами. В практиці порівняльного аналізу найбільш доцільно використо­вувати бенчмаркінг як форму аналітичного дослідження, зорієн­товану на конкурентів підприємств. За інтегральною оцінкою для зовнішньої діяльності визначається привабливість підпри­ємств для їх партнерів. Водночас, перші і другі рейтингові сис­теми можуть мати комбінований характер, тобто одночасно за­довольняти інтереси всіх користувачів. Зовнішні рейтингові системи, як правило, є відкриті і виконують функцію залучення партнерів та забезпечення стабільного рівня діяльності господа­рюючих суб'єктів.

Внутрішні рейтингові системи, за умови використання в них показників, що становлять комерційну таємницю, є закриті. Вони використовуються власниками і виконавчими органами управ­ління підприємства для побудови рядів динаміки інтегральних

показників та їх аналітичного дослідження з метою оцінки на­пряму розвитку господарюючого суб'єкта.

Рейтингові системи розрізняються за методом побудови на бальні та індексні. При використанні бальної системи кожному інтегральному показнику присвоюється певний бал за визначе­ною шкалою. Якщо комплексна оцінка передбачає проміжне ін­тегральне оцінювання окремих функціональних аспектів явища, ранжування об'єктів здійснюється за сумою балів одержаних за кожною підсистемою показників. Для отримання бальних оцінок будується шкала діапазонів можливих значень інтегральних по­казників всіх об'єктів, що аналізуються. Діапазони визначаються на підставі мінімальних та максимальних значень інтегральної величини показника. Вони розбиваються на відповідну кількість рівних інтервалів і кожний відповідає певній кількості балів.

Індексна побудова інтегрального показника передбачає аг-регування ознак за допомогою розрахунків багатовимірного аналізу.

За рівнем розкриття методики розрахунку рейтинги поділяють на розкриті і нерозкриті. Характерною ознакою розкриття рейти­нгів є надання можливості користувачам, на підставі наведених даних, самостійно оцінити фінансовий стан.

У кращому випадку, користувачі повинні знати, на підставі чого були обрані конкретні критерії оцінки і визначені ваги, з яких джерел одержана інформація тощо, тобто необхідно докла­дно і зрозуміло описати методику побудови рейтингу.

Методика побудови нерозкритої моделі рейтингу свідомо приховується, внаслідок чого користувачі не мають чіткого уявлення про систему критеріїв та набір показників, за якими здійснюється оцінка. Інколи нерозкрита модель більш доціль­на, ніж розкрита, особливо якщо вона подає сигнал широкому загалу користувачів про необхідність прийняття негайного рі­шення.

Ранжування об'єктів дослідження можливо здійснювати за одним параметром (показником), тобто однофакторними рейтин­гами, а також системою показників — багатофакторними рейтин­гами. Якщо параметр дослідження один, то є велика ймовірність низької якості рейтингу з причин надто вузької характеристики господарюючих суб'єктів. При використанні великої кількості параметрів (показників) можуть з'явитися технічні проблеми фо­рмування інформаційних ресурсів, їх достовірності, повторюва­ності даних та безпосередніх розрахунків у процесі аналізу. Як наслідок — адекватність оцінки погіршується. Для рейтингового

оцінювання окремих аспектів діяльності господарюючих суб'єк­тів оптимальна кількість показників може бути від 3 до 7 при аналогічній кількості напрямів діагностики фінансового стану економічної системи в цілому.

За динамікою формування інформаційних ресурсів рейтинги бувають одноразові і періодичні. Одноразові рейтинги викорис­товуються при виникненні певних умов розвитку економічних систем для вирішення поточних питань. Одноразово побудова­ний рейтинг приносить моментну користь. Водночас, поновлення рейтингів через певні проміжки часу дає можливість дослідити динаміку змін, які відбуваються з господарюючими суб'єктами. При складанні періодичних рейтингів необхідно зберігати єдину методику їх розрахунку і забезпечити порівнянність системи по­казників.

Управлінське рішення на підставі використання рейтингів — це творчий процес мислення користувачів (побудови концепції управління), в результаті чого визначається, які заходи треба здійснити в даній фактичній ситуації або в ситуації, що передба­чається для розв'язання певної проблеми й одержання бажаного результату.

Із цього випливає, що рейтинг використовується для аналізу, контролю, обліку, прогнозування та регулювання діяльності гос­подарюючих суб'єктів, тобто виступає і як інструмент, і як мета управління.

Рейтингове співвідношення фінансового стану підприємств за результатами розрахунків інтегральних показників окремих фун­кціональних напрямів діяльності і у цілому, наведених в табл. 13.2.3, подано в табл. 13.3.2.

Рейтингове оцінювання підприємств за їх фінансовим станом свідчить, що перша позиція за всіма його функціональними скла­довими належить ВАТ «Сінгури». На другому місці розташува­лось ТОВ «Полісся», яке демонструє одні з найкращих результа­тів за окремими складовими фінансового стану (перші місця за станом активів і діловою активністю, третє — за платоспромож­ністю). ТОВ «Ласощі» не стало лідером за низького стану акти­вів, рівня ринкової активності та недостатньої ефективності гос­подарської діяльності. Найгірші показники мають ТОВ «Про­мінь» і ТОВ «Прогрес».

Ознайомлення з рангами окремих підприємств за аспектами, які формують їх фінансовий стан, а також з величинами показ­ників системи (табл. 13.2.2) дають підстави для наступних ви­сновків.

Таблиця 13.3.2

РЕЙТИНГИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЇХ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підприємства	Оцінка	Функціональні блоки показників	Загальний інте­гральний пока­зник фінансо­вого стану
стан ак­тивів	платоспро­можність	фінансова стійкість	ділова активність	ефективність господарської' діяльності	ринкова актив­ність
ТОВ «Про­мінь»	інтегрального показника	0,233	0,055	0,820	0,064	0,406	0,641	0,370
місця в рейтингу
ВАТ «Прогрес»	інтегрального показника	0,272	0,442	0,687	0,290	0,357	0,214	0,377
місця в рейтингу
ТОВ «Ласощі»	інтегрального показника	0,39!	0,761	0,743	0,403	0,201	0,196	0,449
місця в рейтингу
ТОВ «Полісся»	інтегрального показника	0,776	0,745	0,099	0,680	0,188	0,230	0,453
місця в рейтингу
ВАТ «Тетерів»	інтегрального показника	0,703	0,454	0,474	0,420	0,031	0,283	0,394
місця в рейтингу
ВАТ «Сінгури»	інтегрального показника	0,468	0,841	0,922	0,281	1,000	0,347	0,643
місця в рейтингу
ТОВ «Двірець»	інтегрального показника	0,538	0,403	0,757	0,396	0,225	0,180	0,417
місця в рейтингу

Стан активів. Перший рейтинг ТОВ «Полісся» за функціона­льними складовими має найкращі темпи зростання активів в ці­лому, необоротних активів і власного капіталу. За рівнем придат­ності основних засобів підприємству належить друга позиція (67,4 %). Саме ці параметри вивели ТОВ «Полісся» на перше мі­сце за станом активів в цілому.

Далі за станом активів розташувалось ВАТ «Тетерів». Остан­ні місця займають ТОВ «Промінь» і ВАТ «Прогрес. У ТОВ «Промінь» відбувається зменшення необоротних активів і власного капіталу, що безпосередньо впливає на зниження поте­нціалу підприємства і його фінансової стійкості.

Платоспроможність. Перше місце посідає ВАТ «Сінгури», а друге— ТОВ «Ласощі». У цих підприємств досить високий рі­вень показників безпосередньої платоспроможності (загальної, проміжної, абсолютної). Достатньо платоспроможним є ТОВ «Полісся» (3-й рейтинг). Найнижчі рейтинги мають ТОВ «Про­мінь» і «Двірець».

Фінансова стійкість. Лідером є ВАТ «Сінгури», яке має найкращі автономію та співвідношення власного капіталу і поточних зобов'язань та посіло друге місце щодо маневрено­сті робочого капіталу. Друге місце, зовсім несподівано, за­ймає ТОВ «Промінь», яке має найкраще співвідношення вла­сного капіталу і необоротних активів і друге місце за маневреністю власного капіталу. ТОВ «Полісся», у якого вла­сний капітал не покриває необоротних активів, посіло остан­нє місце.

Ділова активність. Перше місце займає ТОВ «Полісся», яке має найкращі показники продуктивності праці і капіталовіддачі та ділить друге місце з ТОВ «Ласощі» щодо окупності (заванта­ження) оборотних активів. Проте у ТОВ «Полісся» відбулося зменшення доданої вартості і за цим показником суб'єкт госпо­дарювання займає останнє місце. Другий рейтинг за діловою ак­тивністю займає ВАТ «Тетерів». Найгірша ситуація спостеріга­ється у ТОВ «Промінь». За показниками зростання чистого доходу, окупності (завантаження) оборотних активів і капітало­віддачі підприємство посідає останнє місце.

Ефективність господарської діяльності. Безперечним лідером є ВАТ «Сінгури», яке посіло перше місце і має найкращі значен­ня всіх показників. Друге місце зайняло ТОВ «Промінь». Тре­тє місце посіло ВАТ «Прогрес». Найгірші поточні показники ефективності господарської діяльності спостерігаються у ВАТ «Тетерів».

Рис. 13.3.2. Кількісні і якісні ознаки для визначення ризику банкрутства підприємств

Визначені якісні критерії розвитку господарюючих суб'єк­тів дозволяють розподіляти їх за «коридорами» ризику банк­рутства.

Згідно з цими критеріями сукупність підприємств (табл. 13.2.4) характеризується наступним чином: найбільш привабливий фінансовий стан має ВАТ «Сінгури» (зелений ко-

Рис. 13.3.3. Рівень управління системою показників фінансового стану ВАТ «Прогрес»