Продовження кампанії

Минув час, демократія в Україні не була побудована, натомість Україна перетворилася на криміналізовану феодальну державу, де закони майже не діють. За останні чотири роки площі рисосіяння в Скадовському районі знову почали зростати, а отже, відновилися і скиди води з отрутохімікатами з рисових чеків у затоку.

У 2001 році рисівники створили комерційні підприємства, взяли в оренду великі площі землі на узбережжі й знову засіяли рисом. А вже наступного року в затоці різко зменшилася кількість риби, креветок і крабів. У районі збільшилася кількість захворювань на алергію, враження дихальних шляхів, судинні хвороби.

Впродовж останніх трьох років активісти ХОФМЗ спільно з товариством «Джарилгач», Херсонською міською Асоціацією журналістів «Південь», Херсонською обласною Асоціацією власників оздоровчих закладів, місцевими депутатами та депутатами ВР України проводять кампанію по врятуванню затоки від отруєння.

У 2003-2004 роках нам вдалося добитися від уряду заборони сіяти рис у 2-кілометровій водоохоронній зоні в місцевості Цукур, після чого у цій частині затоки знову з’явилися креветки, краби й риба.

Ми провели аналіз ситуації й виявили: проблему можливо вирішити дуже швидко, якщо Верховна Рада ухвалить Закон „Про дитячий курорт Скадовськ”. Тоді на території узбережжя раз і назавжди буде заборонене застосування отрутохімікатів.

Ми поставили собі за мету добитися ухвалення ВРУ такого закону.

Під тиском громадських лобістів у квітні 2004 року ВРУ прийняла Постанову, якою зобов’язала Кабмін підготувати документи для прийняття Закону України „Про дитячий курорт Скадовськ”. Кабмін доручив місцевим органам влади підготувати обґрунтування для надання Складовську статусу курорту.

Зміна мети кампанії вплинула на вибір тактики – тепер ми більше займаємося лобіюванням, ніж акціями.

І останнє: ця кампанія навчила усіх нас великому терпінню й розумінню того, що великий результат вимагає великої роботи. Поставивши глобальну мету, треба усвідомлювати, що, можливо, іти до неї доведеться десятки років.