П. 2.4 Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України

Державна влада в Украині поділяється на 3 гілки влади:

1. Законодавча – до неї належить Верховна влада;

2. Виконавча – до неї належать Кабінет міністрів, центральні (міністерства, державні комітети, агенства та комісії) та місцеві органи;

3. Судова – до неї належать Конституційний суд, Господарський суд України, Прокуратура України, загальні та спеціалізовані суди.

Президент є главою та представником держави.

Державне регулювання економіки в Україні забезпечують органи законодавчої та виконавчої влади, що належать до загальної організаційної структури управління державою.

Верховна Рада України - вищий законодавчий орган, до компетенції якого входять:

- прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів і контроль за їх виконанням;

Згідно зі ст. 92 Конституції України закони регламентують таке:

1. засади використання природних ресурсів, континентального шельфу, організації та експлуатації енергосистем;

2. основи соціального захисту, засади регулювання праці і зайнятості, освіти, культури, охорони здоров'я; правовий режим власності;

3. засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринку;

4. правові засади і гарантії підприємництва;

5. правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

6. засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

7. систему оподаткування, податки і збори;

8. статус національної валюти та статус іноземних валют на території України;

9. порядок позики і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів;

10. порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

11. порядок запровадження державних стандартів;

12. порядок утворення і функціонування вільних економічних зон, міграційний режим.

- визначення засад державної економічної політики, у тому числі кредитно-грошової, цінової, податкової та зовнішньоекономічної;

- формуванння бюджетної політики та затвердження державного бюджету Украини, на підставі Конституції (від 28.06.1996р.), Бюджетного кодексу (від 21.06.2001 р.) та законів України;

- затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- розглядання і приймання рішення щодо схваленої програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- затвердження рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержаним Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених державним бюджетом України, контролює їх використання;

- затвердження переліку об'єктів приватизації.

Президент України є Главою держави, управляє економікою за допомогою указів, постанов, розпоряджень. Президент України, для реалізації наданих йому державою повноважень, створює свій апарат Президент - Адміністрацію Президента України (яка складається з Глави Адміністрації Президента України та Секретаря адміністрації Президента).

Адміністрація аналізує економічні, політичні, соціальні процеси, що відбуваються в державі та за результатами подає Президенту України відповідні пропозиції; здійснює підготовку проектів послань Глави держави до народу, щорічних і позачергових послань до Верної Ради України; здійснює організаційне забезпечення діяльності консультативно-дорадчих органів, створених при Президентові України; розробляє пропозиції з питань кадрової політики; за дору-ченням Президента готують пропозиції щодо признання та звільнення посадових осіб органів виконавчої влади, що віднесено до повноважень Президента України; забезпечує підготовку проектів Указів і розпоряджень Президента України тощо.

Головні функції в державному регулюванні економіки виконують органи виконавчої влади. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Кабінет Міністрів України - це колегіальний орган, який спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, та є органом загальної компетенції, який є по суті центром по організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади.

У сфері управління економікою Кабінет Міністрів України виконує наступне:

1. забезпечує ведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики, політики в сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи і природокористування;

2. розробляє і запроваджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

3. забезпечує однакові умови розвитку всіх форм власності;

4. керує об'єктами державної власності відповідно до закону;

5. розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання;

6. організовує і забезпечує ведення зовнішньоекономічної ціильності;

7. спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Кабінету Міністрів підпорядковані міністерства і відомства, які є центральними органами виконавчої влади. Сформована в Україні система міністерств відображає домінування упродовж багатьох років центрально-дивізіональної (галузевої) системи управління, але триває трансформація цієї системи в систему центрально-функціональну. Формування функціонального типу системи державного управління є одним із найважливіших напрямів адміністративної реформи в Україні.

Міністерства в Україні є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. За характером діяльності вони поділяються на галузеві, які керують певною галуззю та функціональні - міністерства, на які покладено виконання визначенної основної функції.

Міністерства беруть участь у реалізації економічної і соціальної політики держави, в межах дорученої сфери:

1. прогнозують перспективні напрямки і реалізують стратегічні цілі та завдання розвитку;

2. беруть участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку України, охорони навколишнього середовища. Державного бюджету України;

3. беруть участь у підготовц міжнародних договорів України, укладають міжнародні угоди міжвідомчого характеру;

4. проводять політику у сфері виконання робіт (послуг) і поставок продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів матеріальних та фінансових ресурсів і здійснюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління об'єктами державної власності, що належать до їх відання;

5. беруть участь у формуванні та реалізації державної інвестиційне політики;

6. сприяють розвитку підприємництва, ринкової інфраструктури;

7. здійснюють іншу діяльність щодо забезпечення державних ін тересів в умовах формування ринкової економіки.

У відповідності з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 затверджено такий склад міністерств:

Міністерство аграрної політики України,Міністерство внутрішніх справ України,Міністерство екології та природних ресурсів України,Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції УкраїниМіністерство палива та енергетики України,Міністерство закордонних справ України,Міністерство культури і мистецтв України,Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,Міністерство оборони України,Міністерство освіти і науки України,Міністерство охорони здоров'я України,Міністерство праці та соціальної політики України,Міністерство промислової політики України,Міністерство транспорту України,Міністерство фінансів України,

Міністерство юстиції України.

Державні комітети (державні служби) - це центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єрміністр України, або один із віце-прем'єр-міністрів. Державні комітети покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації урядової політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило міжгалузевого чи міжсекторного характеру: вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України, здійснюють управління в ній, міжгалузеву координацію та функціональні регулювання з питань, віднесених до їх відання.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 затверджено такі Державні комітети та інші органи виконавчої влади статус яких прирівнюється до Державного комітету України:

Державний комітет архівів України,Державний комітет України з будівництва та архітектури,Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства,Державний комітет України по водному господарству,Державний комітет України по земельних ресурсах,Державний комітет зв'язку та інформатизації України,Державний комітет України з енергозбереження,Державний комітет України з нагляду за охороною праці,Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту;Державний комітет України у справах релігій,Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України,Державний комітет лісового господарства України,Державний комітет України з державного матеріального резерву,Державний комітет України у справах сім'ї та молоді,Державний комітет України у справах національностей та міграції,Державний комітет України у справах ветеранів,Державний комітет у справах охорони державного кордону України,

Органи місцевої (регіональної) влади і управління поділяються на органи місцевого самоврядування (до яких належать Ради народних депутатів відповідного рівня – обласні, міські, районні, селищні) та органи виконавчої влади на місцях до яких належать Держадміністрації відповідного рівня – обласні, міські, районні, селищні).

Органи місцевої влади:

1. наділені всією повнотою державної влади на своїй території;

2. є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв’язків;

3. здійснюють розпорядження і користування природними ресурсами;

4. управляють місцевими бюджетами;

5. створюють умови для виконання державних та регіональних програм;

6. забезпечують додержання мінімальних соціальних стандартів;

7. гарантують фінансову самостійність місцевого самоврядування тощо.

Судові, правові органи управління (різних рівнів) – стежать за виконанням законів, розглядають конфліктні ситуації, претензії суб’єктів господарювання.

Недержавні органи управління економікою – асоціації, обєднання, спілки (профспілкові, захисту прав споживачів, молодіжні, екологічні, ветеранів, за професійним спрямуванням тощо).

 

Адміністративна реформа – це вид політико-правової реформи у сфері виконавчої влади, спрямованої на вдосконалення її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

Завдання адміністративної реформи:

1. формування ефективної організації виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях управління;

2. формування сучасної системи місцевого самоврядування;

3. запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади як діяльності, спрямованої на вироблення та здійснення політики, орієнтованої на вирішення стратегічних питань, забезпечення реалізації прав і свобод громадян та надання державних і громадських послуг;

4. організація на нових засадах державної служби, створення сучасної системи підготовки управлінських кадрів;

5. запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.

У процесі розвитку ринкових відносин структура суб'єктів державного регулювання економіки та їх функцій зазнає певних змін. Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні перебудову організаційних структур управління вестимуть у таких напрямах:

1. реорганізація системи державних органів виконавчої влади;

2. перегляд сфери їх повноважень та відповідальності, розподілу функцій між ними з питань регулювання господарства;

3. створення надійної системи управління державним господарством;

4. визначення сфер, форм і методів взаємодії центральної економічної влади з регіонами;

5. забезпечення нових організаційних структур відповідною нормативною законодавчою базою.

Адміністративна реформа в Україні є реформуванням структури та функцій Кабінету Міністрів і його апарату. Для досягнення гнучкості, ефективності та колегіальності запропоновано створення урядових комітетів, ліквідація галузевих відділів в апараті та децентралізація повноважень цих підрозділів, функції яких передано міністерствам.

Семінар (2 ч.)

1. Правове регулювання економіки

2. Адміністративні методи ДРЕ