П. 2.3 Методи та засоби державного регулювання економікою

Методологія державного регулювання економіки — це підходи, принципи та логіка управління соціально-економічним розвитком країни.

Методи ДРЕ – сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни: способи впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

Методи ДРЕ поділяються на:

- прямі – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси;

До методів прямого втручання належать: - держаконтракт та держзамовлення; - субсидії, субвенції та дотації; - ліцензування, квотування та контингентування; - прямі витрати уряду; - встановлення фіксованих цін, валютних курсів; - встановлення економічних, соціальних, екологічних сандартів.

- непрямі – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки (система правових та економічних методів).

Методи ДРЕ можа також поділити на:

- адміністративні: організаційно-структурна перебудова, плановий виробничий контракт з підприємством, організацією, забезпечення паливними та природними ресурсами;

- економічні: податкова політика, норми і нормативи, регулювання цін, валютне регулювання, регулювання кооперації. За допомогою економічних методів держава може впливати на співвідношення попиту та пропозиції на фінансових ринках.

- донорські: державні дотації, податкові пільги, пільгові кредити;

- протекціоністькі: захист від зовнішньої конкуренції, квоти і ліцензії, сприяння розвитку національної науки, техніки та технологій.

Класифікація методів регулювання підприємницької діяльності має інший вигляд. В основу покладено дев'ять критеріїв: суб'єкти впливу, час дії, характер впливу, масштаби втручання, зміст, спосіб прийняття, характер дії, рівень йплину, об'єкти впливу.

Методи регулювання підприємницької діяьності:

1) за субєктами впливу:

- державні;

- громадські;

- ринкові.

2) за часом дії:

- довгосторкові;

- которткострокові.

3) за характером впливу:

- прямі;

- непрямі.

4) за масштабним втручанням:

- загальні;

- часткові.

5) за змістом:

- економічні – методи, які повязані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси субєктів господарювання й обумовлювати їх поведінку;

- адміністративні – методи, які базуються на використанні сили державної влади – заходи заборони, дозволу або примусу;

- інстуційні;

- соціально-психологічні.

6) за способом прийняття:

- правові;

- неправові.

7) за характером дії:

- стримувальні (обмежувальні);

- стимулюючі;

- комплексні.

8) за рівнем впливу:

- республіканські;

- місцеві.

9) за обєктом впливу:

- галузеві;

- функціональні.

Для реалізації методів регулювання економіки кожен метод має свої інструменти.

Інструментами економічних методів регулювання:

= бюджетно-податкова політика;

= грошово-кредитна політика;

= митна політика;

= цінова політика;

= структурне програмування.

Інструментами адміністративних методів регулювання:

= контрольнад монопльними ринками;

= екологічна політика;

= ліцензування – видача державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності, у тому числі експортно-імпортними операціями;

= квотування – встановлення державою розмірів, частки у загальному виробництві, продажу, збуті, експорті чи імпорті;

= сертифікація;

= планування;

= державні замовлення в контракти;

= регламентація діяльності підприємств.

Інструменти інституційних методів регулювання:

= формування різномандатних фондів;

= формування альтернативних форм власності;

= фінансування інститутів, спілок та рад;

= міжнародна інтеграція;

= інформаційна, юридична, організаційна, фінансова підтримка створення і адаптації підприємств;

Інструменти соціал - психологічних методів регулювання:

= встановлення мінімально-допустимого рівня догбробуту і соціального захисту населення;

= індексація доходів громадян;

= сприяння зайнятості;

= формування громадської думки.