П. 7.3 Державне регулювання транспорту

Транспортний комплекс - це об’єднання підприємств з експлуатації, ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів, головне завдання яких - задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.

Державне регулювання розвитку і роботи транспорту тісно пов’язане з регулюванням виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, торгівлі.

В системі транспортної системи України виділяють такі підгалузі:

1. залізничний транспорт	4. повітряний транспрот
2. автомобільний транспрот	5. трубопровідний транспрот
3. морський та річковий транспрот

Залізничний транспорт найбільш розвинений в Україні, оскільки:

1) за загальною довжиною колії посідає четверте місце у світі (після США, Росії та Канади);

2) за вантажообігом опановує 40-50% загальних обсягів перевезень вантажів;

3) за пасажирообігом є незаперечним лідером - на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень.

Залізничний транспорт має високий ступінь зношеності основних фондів (з деяких головних видів - 80-90%), переважна частина колій змонтована на дерев'яних шпалах, з яких 15-17% непридатні до подальшого використання.

Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України зростає, оскільки через територію держави пролягають головні транспортні трансєвропейські коридори: Схід - Захід, Балтика - Чорне море.

Автомобільний транспорт за обсягом перевезень вантажів перевищує показники залізничного транспорту у 4,5 - 5,0 разів та за обсягом перевезень пасажирів - у 5-6 разів. Однак загальна довжина доріг і вулиць з твердим покриттям, у тому числі довжина вулиць-набережних у містах і селищах міського типу, перевищує чверть мільйона кілометрів.

Численні автотранспортні підприємства мають досить добре укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів, автостанцій, транснортно-експедиційних підприємств, терміналів тощо.

Водночас автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам з багатьох показників: швидкість пересування; навантаження на вісь; забезпеченість сучасними дорожніми знаками і розміткою; потрібною кількістю пунктів технічної та медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправки пальним і мастилом, телефонного зв'язку тощо. Практично нема доріг першої категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення потребує матеріально-технічна база організацій, які провадять розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

Морському транспорту за вантажообігом належить третє місце після трубопровідного і залізничного, проте за кількістю відправлених вантажів значно відстає (близько 1%). Переважають обсяги закордонних перевезень, причому їхня частка за останні 10 років стабільно зростає і становить понад 95%. Головні вантажі - мінеральні добрива, будівельні матеріали.

Річковий транспорт, який не відіграє визначальної ролі в обсягах вантажних і пасажирських перевезень, однак значно випереджає всі інші види транспорту за рівнем доходів, переважно, за рахунок закордонних перевезень вантажів. Географія функціонування річкового транспорту є усталеною й обмежена басейнами річок Дніпра та Дунаю з прибережними водами Чорного моря. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижча - близько 20%.

Повітряний транспорт не відіграє суттєвої ролі в загальному обсязі вантажних і пасажирських перевезень, хоча він поза конкуренцією серед інших видів транспорту щодо швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані.

Трубопровідний транспорт протягом останніх десяти років стабільно нарощує свою частку в загальному обсязі транспортних вантажів, яка становить тепер понад 23%. Трубопровідний транспорт має достатні виробничі потужності для забезпечення України енергоносіями - нафтою і газом, а також для транзиту російської нафти і газу в країни Європи.

Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту зумовлені низкою чинників: рівнем розвитку національної економіки та роллю транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування; розвитком різних видів транспорту та їх порівняльною конкурентоспроможністю; наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж; питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту.

Держава не втручається у виробничу і фінансово-господарську діяльність фірм, крім випадків, передбачених законами України.

Діяльність усіх видів транспорту координує Міністерство транспорту України, у межах регіонів - комісії з координації роботи транспорту, створені органами місцевої влади і самоврядування, які діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Держава при регулюванні займається: