ВИСНОВКИ. Сьогодні інформацію вважають чи не найважливішим інструментом влади та управління, влада інформації стає вирішальною в управлінні суспільством

Сьогодні інформацію вважають чи не найважливішим інструментом влади та управління, влада інформації стає вирішальною в управлінні суспільством, витісняючи на другий план навіть вплив грошей та владного примусу. Оскільки ЗМІ мають справу з інформацією, то сучасний світ фактично називають «світом мас-медіа» - з потужними механізмами самовідтворення та саморегуляції. Контакт суспільства з переважною кількістю соціальних проблем, як правило, опосередкований масовою комунікацією. ЗМІ почали відтворювати впливати на світ об’єктивної реальності – не лише відображаючи його, а й конструюючи на свій розсуд.

Мас-медіа стають інструментом вироблення соціальних установок, і це багато у чому визначає ефективність формування громадської думки.

І саме контроль за інформацією дає змогу ЗМІ впливати на громадську думку та маніпулювати масовою свідомістю. Найкраще це вдається телебаченню – через його триєдність - поєднання у ньому зображення, тексту та звуку. Телевізійні новини стають одним з найпомітніших елементів формування у глядача «образу світу», переносять віртуально отримані знання й емоції у справжнє життя людини, що, природно, впливає на їхні рішення, висновки, вчинки. Як інструмент політичної і соціальної комунікації, вони самі впливають на суспільство і процеси, які в ньому відбуваються.

Проаналізувавши думки різних науковців (Л. Васільєва, В. Іванов, С.Кара-Мурза, Л. Керрол, В. Саппак, А. Яковець) ми охарактеризували та систематизували підходи до визначення поняття «новина», критеріїв її відбору та подачі на телебаченні і поняття «громадська думка». Отже, під новиною ми розуміємо оперативне повідомлення про актуальне явище або подію. Найважливішими характеристиками новинного повідомлення є оперативність, подієвість, новизна, актуальність, достовірність, конкретність. Ці риси визначають особливості збору матеріалу, методи його обробки, зміст і форму інформаційного матеріалу, вимагають від журналіста та редактора обізнаності з політичним життям суспільства та мобільності, вміння визначати значущість події, високий професіоналізм, роботу з джерелом інформації, вміння визначати точність, надійність та об'єктивність відомостей.

А проаналізувавши характеристики науковців дефініції «громадська думка» та визначити, що це прояв або стан масової свідомості, у якій відображається оцінка великих соціальних груп, народів у цілому, актуальних явищ, подій та процесів сьогодення, які становлять громадський інтерес. Це не статичний, а динамічний процес висловлення, уточнення та узгодження думок, у ході якого спільно виробляється напрямок дії, що виражається в думках та їх реалізації, вчинках. Громадська думка чітко структурована за ознаками, які враховують при її вивченні: суб'єкт, об'єкт, типи суджень та канали висловлювання та може бути використана у регулюванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства – соціальних, економічних, політичних та ідеологічних (духовних) процесах.

Дослідивши особливості телевізійних новин, визначили, що телевізійна новина особлива своєю аудіовізуальністю - з самого початку в ній є три взаємопов’язаних начала – текст (усний та письмовий), звук (озвучка сюжету та інтершум) та відео. Це все передбачає наявність у журналіста здібностей режисера і оператора, навичок та умінь працювати з апаратурою. Основні критерії, за якими оцінюється журналістська інформація на телебаченні – важливість повідомлень, їх значимість для глядача, тематичне та жанрове розмаїття, ритм випуску, достовірність, об’єктивність, оперативність та географія.

Контакт суспільства з переважною кількістю соціальних проблем, як правило, опосередкований масовою комунікацією — ЗМІ. Причому телебачення серед своєрідних комунікаторів займає чільне місце. Розвиток масової візуальної комунікації підсилює вплив на формуванння цінностей, змісту, образів, світів. Так здійснюється соціально-комунікативний вплив телебачення на громадську думку – це процес психологічного впливу ЗМІ на аудиторію за допомого аудіовізуальних повідомлень про актуальні чи важливі події суспільного життя, соціальні проблеми з метою зміни її поведіники у розрахованому напрямку. Одним із різновидів соціально-комунікативного впливу теленовин є маніпулятивний вплив, під яким ми розуміємо психічний вплив, який здійснюється приховано, з метою переконати людину добровільно думати і чинити так, як необхідно маніпулятору.

Маніпулятивний потенціал телебачення ґрунтується саме на його здатності приховувати різницю між фіктивною, інспірованою «псевдореальністю» і реальністю. Саме тому інформація, отримана з телевізора, переважно є для аудиторії більш переконливою, ніж будь-які інші, раціональні аргументи. Маніпулятивність новин виявляється також у їхньому розмаїтті. Вчені стверджують - це лише ілюзія вибору. Надмірна кількість людей дивиться телевізор, ті ж канали, програми та у визначеному регламентом програми передач порядку. Інформацію можна спотворити за допомогою безлічі способів - неповної, односторонньої подачі, сфабрикувати, додати власні домисли та коментарі, інтерпретувати у вигідному для маніпулятора світлі та просто приховати. Н Лігачова та В. Іванов у книзі «Телебачення спецоперацій» узагальнили та систематизували теоретичні підходи щодо типології найпоширеніших прийомів маніпулятивного впливу телевізійних новин ан громадську думку.

Результати анкетування показали, що новини у житті мешканців Запоріжжя відіграють досить значну роль. Переважна більшість опитаних респондентів регулярно переглядає інформаційні програми на центральних телеканалах та частково їм довіряє. Порівняльний аналіз випусків новин центральниї телеканалів «Інтер» та «СТБ» за передвиборчий період підтвердив оцінки експертів щодо кількості використання замовних матеріалів у даних інформаційних програмах – кожного досліджуваного дня тут виходила в ефір в ефір як мінімум одна прихована реклама на «Інтері», рідше - на «СТБ». Крім того, дослідження показало – телеканали досить часто вдаються до різноманітних прийомів маніпулятивного впливу на громадську думку – як шляхом розташування сюжетів у випуску, так і шляхом певної подачі матеріалів. Так, у «Подробицях» («Інтер») ми зафіксували застосування таких прийоми впливу на аудиторію: мультиплікативності (дроблення) інформації; повторення; асоціації; «останнього слова»; ствердження; застосування стереотипів; постановки «риторичного запитання»; «анонімного авторитету»; «спіраль замовчування»; «некогерентні висловлювання»; контрасту; наклеювання ярликів; констатації факту.

У «Вікнах-Новинах» («СТБ») ми помітили використання таких прийомів маніпулятивного впливу: «риторичного запитання»; «тиску на емоції»; ствердження; «анонімного авторитету»; підбір очевидців; ефект «контрасту»; «ефект присутності»; «застосування стереотипу».

Також, на обох телеканалах були присутні журналістські оцінки та висновки, посилання на непідтверджені джерела інформації або й зовсім без посилань, порушення повноти інформації та балансу думок та використання іронічних зіставлень, метафор та узагальнень. За результатами нашого анкетування також можна прослідкувати, що респонденти в переважній кількості – 55% помічають постійне або періодичне використання маніпулятивних технологій в новинах. Причому найчастіше, люди виокремлють такі прийоми як використання незрозумілих слів і термінів у журналістських матеріалах – 42,5% опитаних; активне висвітлення діяльності одного певного політика – 67% респондентів; та 51% опитаних помітили, що при висвітлені конфліктної ситуації слово надається представникам лише однієї сторони.

На нашу думку, є декілька шляхів вирішення проблеми використання маніпулятивних прийомів у телевізійних новинах, та як наслідок негативного впливу теленовин на формування громадської думки. По-перше це розробка та впровадження проектів медіаекспертів Б. Потятинника та Н. Габор щодо медіаосвіти населення – проведення спеціальних тренінгів, семінарів, програм, де людей будуть вчити критично сприймати медіа, бачити комерційні мотиви позаду насильницьких чи порнографічних сюжетів, аналізувати і подумки деконструювати екранний чи друкований продукт. По-друге – перехід від обговорювання, до практичного створення в Україні економічно незалежного громадського телебачення, та розробка на його базі принципово нового формату теленовин. По-третє – вироблення у сфері журналістики розгалуженої та діючої системи громадських, корпоративних та державних організацій, що повинні контролювати дотримання журналістами норм професійної етики. І. нарешті, додати до принципів, за якими мають діяти телерадіоорганізації: відкриту редакційну політику організації телерадіомовлення, що включає відкриті для громадськості для журналістської спільноти свої правила технологій виробництва та трансляції новин для уникнення перекручення інформації. Відкрита новинна політика телеканалу повинна оголошуватися публічно, підлягати критиці експертів та громадян, контролюватися наглядовою радою та удосконалюватися за результатами моніторингу споживання теленовин телеглядачами, тобто впливати на зміну виробництва теленовин на каналі.