Особливості навчання дітей з питань особистої безпеки, основ цивільного захисту.

План.

1. Основні питання особистої безпеки дітей.

2. Методи навчання дітей основами цивільного захисту.

 

1. Основні питання особистої безпеки дітей.

Права дитини є категорією яка випливає із прав людини і громадянина. Конституцією України проголошено людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Зазначені права – передумова життєдіяльності кожної людини, вони гарантують її фізичне існування і є умовою забезпечення та здійснення всіх інших прав. Проте особисті немайнові права дітей в Україні з огляду на їх соціально-правовий статус, потребують особливого захисту з боку держави. Діти (малолітні та неповнолітні) не можуть самостійно реалізовувати та захищати навіть свої природні права, як наприклад, право на життя, на гідне життя. На жаль, особисті немайнові права, які забезпечують природне існування саме дитини, досі розглядаються в якості складової прав людини і громадянина.

Дитина, відповідно до Конвенції про права дитини ООН та Закону України «Про охорону дитинства», – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Правове регулювання особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування дитини, здійснюється також Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими законами, які регулюють особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи, а також нормативно-правовими актами внутрішньодержавного та міжнародного характеру у сфері прав дитини.

Глава 21 Цивільного кодексу України містить наступний перелік особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування дитини: право на життя, право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на інформацію про стан свого здоров’я, право на свободу, право на особисту недоторканість, право на сім’ю, опіку або піклування, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Зазначені права становлять систему, в якій слід виділити право на життя, право на здоров’я, право на свободу та особисту недоторканість, право на сім’ю, опіку або піклування, право на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування дитини, класифікуються на дві групи: а) особисті немайнові права, що забезпечують природну (біопсихічну) цілісність дитини: право на життя, право на здоров’я, право на особисту безпеку (безпеку природного існування); б) особисті немайнові права, що забезпечують природну автономію (відособленість) дитини: право на особисту недоторканість, право на особисту свободу, право на сім’ю та особисте влаштування.

Найменш юридично гарантованим на сьогоднішній день є право дитини на особисту безпеку (безпеку природного існування) як суб’єктивне особисте немайнове право, що забезпечує природне існування дитини, пов’язане з її правом уникати впливу шкідливого навколишнього природного та техногенного середовища у будь-якій формі, право на активну протидію небезпечним чинникам (через законних представників) та їх усунення, а також правом на отримання інформації про стан довкілля.

Зміст аналізованого права включає право дитини на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, право дитини на достовірну інформацію про стан довкілля та якість харчових продуктів і предметів побуту, право на безпечні для життя і здоров’я продукти споживання (харчові продукти, предмети побуту), право на безпечність умов соціального буття (належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання, виховання, спілкування).

Безпека – це:

· знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров'ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях;

· навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки організовує в усіх навчальних закладах вивчення учнями, студентами та дітей дошкільного віку способів захисту та норм і правил безпеки, першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Системою стандартів вищої та професійно-технічної освіти обов‘язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

У дошкільних навчальних закладах проводиться виховна робота, яка спрямована на формування у дітей елементарних, доступних віку, норм безпеки та правил поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Виховання у дітях громадської відповідальності, гуманістичних якостей, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування здійснюється у позашкільних заходах, відповідно до їх статутів.

Освітньо-виховну роботу з дошкільниками проводять у таких напрямках:

· життя серед людей, у природному та предметному середовищі;

· правила поведінки з вогнем;

· безпечні та небезпечні вулиці та дороги;

· виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Враховуючи тематику, програму та аналізуючи дитячий травматизм в закладі, в районі (місті), в області заступником керівника закладу з виховної роботи розробляється «Орієнтовна тематика проведення бесід» на весь навчальний рік (з урахуванням проведення «Тижнів безпеки життєдіяльності», сезонних умов (восени – отруєння грибами, взимку – поведінка на льоду, навесні – катання на велосипедах, мотоциклах, влітку – купання тощо), канікулярного часу, паління, наркоманії, туберкульозу, педикульозу та інше), збільшуючи кількість бесід на ту тему, в якій діти найменше обізнані. Тематика повинна включати стільки тем, скільки в навчальному році навчальних тижнів, та обов'язкові комплексні бесіди з попередження дитячого травматизму під час осінніх та весняних канікул. «Орієнтовна тематика проведення бесід» затверджується директором закладу.

 

2. Методи навчання дітей основами цивільного захисту.

Підготовка учнів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та територій здійснюється за тематикою програми "Основи здоров’я" (відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказами МОН України від 05.02.2009 р. №66 "Про внесення змін до наказу МОН України" від 23.02.2004 р. №132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи"), а учнів передвипускних і випускних класів загальноосвітніх і професійно-технічних закладів освіти – за тематикою розділу «Цивільний захист» Програми допризовної підготовки юнаків (відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834). Практичне закріплення знань щороку завершується проведенням у навчальних закладах «Дня цивільного захисту» як підсумкового заходу практичної перевірки рівня набутих учнями знань та умінь і якості всебічної підготовки цивільного захисту об’єкта Функціональної підсистеми «Освіта і наука України». Підготовка та проведення практичних заходів «Дня цивільного захисту» передбачається планом роботи навчального закладу на поточний рік. Підготовка дітей у дошкільних закладах освіти проводиться з метою опанування вихованцями системою початкових знань з дотримання здорового способу життя та основ безпеки життєдіяльності, налагодження роботи по виконанню вимог пожежної безпеки, дорожньої грамоти, виконання вимог особистої безпеки протягом навчального року згідно "Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"", схваленої колегією МОН України від 21.03.2008 р. та затвердженої наказом МОН України від 29.01.2009 р. № 41. Як захід практичного закріплення у пам’яті дітей змісту сказаного і показаного протягом року вихователем та змісту варіантних дитячих ігор в дошкільному закладі щорічно в кінці навчального року проводиться «Тиждень безпеки дитини».

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

· така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

· максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

· слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Необхідно пам'ятати, навчаючи дітей безпечній поведінці, важливо не залякати їх, не зламати їхньої природньої допитливості та зацікавленості оточуючим світом. Головне правило для вихователів та батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

Перевага в освітньо-виховному процесі надається цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги приділяємо організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, систематично проводиться робота з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення надзвичайних ситуацій.

Для цього використовуємо весь арсенал методичної роботи з педагогічними працівниками. Така робота має бути комплексною та різноплановою. Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

· перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;

· формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;

· вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;

· виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

Ефективність роботи з питань безпеки життєдіяльності дитини значною мірою залежить від позитивного прикладу дорослих. Педагогам слід не тільки враховувати це в особистій поведінці, але й приділяти цьому значну увагу під час роботи з батьками. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини дотримання будь-якого правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Педагоги та батьки мають порозумітися між собою, адже різні вимоги, що висуваються вдома та в навчальному закладі, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресію.

Роботу доцільно проводити за напрямками:

· організація роботи з метою інформування про спільну роботу та стимулювання їхньої активної участі в ній;

· ознайомлення з роботою дошкільного навчального закладу за певною програмою;

· організація різноманітних заходів за їх участю та участю спеціалістів різних структур: працівників правоохоронних органів, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій, медичних працівників тощо; ознайомлення їх з результатами навчання дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров'я – це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.

У навчальних закладах навчання з питань безпеки життєдіяльності з вихованцями проводиться під час організації різних форм діяльності: спеціально організовані навчальні заняття, ігри, самостійна діяльність (художня, рухова, дослідницька, трудова тощо), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, свята, розваги тощо.

Навчання з безпеки життєдіяльності проводять вчителі навчальних закладів, або фахівці з відповідних питань – пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху тощо. Такі заняття мають бути передбачені планом навчально-виховної роботи закладу.

Облік проведення навчання учнів навчального закладу з питань безпеки життєдіяльності ведеться в журналі планування навчально-виховної роботи відповідно до встановлених вимог.