Бойовий порядок механізованого взводу в обороні. Основні вимоги. (Показати схемою). 4 страница

76. Марш: визначення, мета та умови здійснення, призначення привалів та їх тривалість, швидкість руху. (Показати схемою шикування похідної колони механізованої роти). Марш - організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він є основним способом пересування роти. Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, а у напрямку руху - до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. В усіх випадках марш здійснюється з макс. можливою в даних умовах швидкістю, потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в глибокому тилу своїх військ - і вдень. Рота здійснює марш однією колоною. Дистанції між підрозділами і машинами в колоні можуть бути 25-50 м. Під час, руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанція збільшується. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції збільшуються і можуть бути 100-150 м. Середня швидкість руху роти на марші без урахування часу на привал може бути: змішаних і танкових колон - 20-25 км/г, автомобільних колон - 25-30 км/г. У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15-20 км/г. При здійсненні маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4-5 км/г, на лижах 5-7 км/г. Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок - в кінці кожного добового переходу. За будь-яких умов рота повинна прибути в призначений район чи на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

77. Пункти бойового наказу КВ. Розкрити зміст наказової частини. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – орієнтири і відомості про противника (склад, положення і характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів); у другому пункті – завдання роти, взводу, об’єкти і цілі на напрямках дії взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; у третьому пункті (після слова “наказую”) – завдання відділенням (танкам) доданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім цього, безпосередньо підлеглому особовому складу (заступнику командира взводу, розрахунку кулемета, снайперу, санітару-інструктору) і групам, що створюються (управління і вогневої підтримки, розгородження (підриву) і захвату); у четвертому пункті– сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

78. Що вказує КВ під час організації інженерного забезпечення в обороні. Інж. забезпечення організовується ком. взводу на основі отриманого завдання і вказівок ком. роти. Організовуючи інженерне забезпечення в обороні, командир взводу вказує: – черговість і терміни фортифікаційного обладнання позицій відділень, осн. і запасних вогн. позицій БМП (БТР), танків, укриттів для автомобілів, перекритих щілин (бліндажів); глибину окопів на відділення, траншеї і ходу сполучення; порядок і терміни інж обладнання опорного пункту, а також добове завдання; які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні;які переносні загородження для боротьби в траншеї і ходах сполучень виготовити і де їх розташувати; обсяг роботи щодо дообладнання траншей і ходу сполучення після відриву їх землерийною машиною; ділянки розчищення місцевості для поліпшення спостереження і ведення вогню; хто виділяється для обладнання ком.-спостережного пункту взводу і час його готовності; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів і як їх улаштовувати, порядок їх вогн. прикриття; заходи забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї.

79. Мех. взвод у головній похідній заставі: завдання, склад, засоби посилення. (Показати схемою). Марш - це організоване пересування військ у колонах по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район чи на зазначений рубіж. Взвод на марші може признач. в головну (бокову, тильну) похідну із завданням унеможливити раптовий напад противника на колону, яка охороняється, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Головна похідна застава у складі взводу діє на віддаленні 3-5 км. Тильна похідна застава прямує за охороняємою колоною, а бокова похідна застава – на рівні її голови. Їх віддаленість від колони може бути до 5 км. При діях у похідній охороні мех. взводу можуть придаватися: танк; зенітно-ракетне відділення; хіміки-розвідники; інженерно-саперний підрозділ, а іноді й інженерні засоби. У цьому випадку інженерну розвідку веде інж.-саперний підрозділ. Взвод здійснює марш у колоні з дистанціями між машинами 25 - 50 м. Під час руху по відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних систем, по курних дорогах, на гірських дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледь, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху на підвищ. швидкості дистанції між машинами збільшуються і можуть бути 100 - 150 м. Похідний порядок взводу, призначеного в похідну заставу, будується з урахуванням швидкого розгортання підрозділу у б/порядок і вступу у бій. Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави у напрямку руху (від тильної похідної застави – за нею), може висилатися дозорне відділення (танк)на відстань, яка забезпечує спостереження за ним і підтримкувогнем. У головній (боковій, тильній) похідній заставі організується спостереження за наземним і повітряним прот-ком, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з прот-ком.

80. Рішення командира взводу. Розкрити зміст. У рішенні ком. взводу визначає способи виконання одерж. завдання (якого противника, де, коли і якими засобами завдати ураження, які при цьому заходи вживаються для введення його в обману), побудову бойового (передбойового, похідного) порядку, завдання відділенням, доданим підрозділам та вогн. засобам і організацію управління.

81. Що вказує КВ під час організації інженерного забезпечення в наступі. Інж. забезпечення організовується ком. взводу на основі отриманого завдання і вказівок ком. роти. Організовуючи інженерне забезпечення у наступі, командир взводу вказує: – способи пророблення проходів у загородженнях противника; способи подолання інженерних загороджень противника і перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень.

82. В чому полягає блокування угруповань незаконних збройних формувань? Застосування військ у внутрішніх збройних конфліктах є крайнім заходом. Механізовані й танкові підрозділи спільно з іншими підрозділами родів військ і спеціальних військ, а також підрозділами інших військових формувань і правоохоронних органів можуть застосовуватися у складі тактичної групи для надання допомоги органам правопорядку щодо нормалізації обстановки в регіоні. Вони можуть залучатися для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) збройних конфліктів, сепаратистських, терористичних і диверсійних дій або іншого протиправного збройного насилля в межах території країни у разі загрози її безпеці, територіальній цілісності та життю громадян, відповідно до офіційно прийнятих урядом законів і правових актів. В рамках спеціальної операції механізовані підрозділи залучаються до блокування району та ізоляції угруповань незаконних збройних формувань. В умовах відсутності суцільного фронту (в ході вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також підрозділами, які опинилися (залишилися) у тилу наших військ, з метою обмеження маневру противника і уникнення ним бою застосовується блокування займаного їм району (ділянки) місцевості, наступне його прочісування, виявлення противника, його оточення, примушення до здачі зброї, а у разі чинення опору – знищення веденням активних наступальних дій. Блокування угруповань незаконних збройних формувань полягає у зайнятті вигідних рубежів місцевості, перекритті доріг та інших шляхів можливого виходу й просочування дрібних групп бойовиків із районів їх зосередження, повній їх ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання, забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї з метою наступного роззброєння або ліквідації. Блокування здійснюється зайняттям визначеними підрозділами рубежів по можливості по периметру району вірогідного знаходження антидержавних збройних формувань. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур. Дії щодо блокування плануються та проводяться у тісній взаємодії з підрозділами спецпризначення внутрішніх військ МВС, СБУ. Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи Міністерства внутрішніх справ (Державної прикордонної служби) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів механізовані підрозділи можуть залучатися до прочісування разом із підрозділами інших силових структур. Район блокування розподіляється на ділянки відповідальності рот, які, в свою чергу, розподіляються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості. З метою виключення просочування незаконних збройних формувань через цеп підрозділів, що проводять прочісування, рекомендується здійснювати блокування окремих об’єктів всередині району (населені пункти, виноградники, сади тощо). Мех. роті для блокування призначаються рубежі: на закритій місцевості – до 2 км; на відкритій місцевості – до 5 км. Залежно від обстановки протяжність рубежу може бути меншою. На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони та організовують суцільний фронт або з проміжками між підрозділами. У цьому випадку проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем, а також створюються мобільні резерви для їх закриття. Для підсилення того або іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках. У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування виставляються пости спостереження, секрети, засідки. У випадку, якщо не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району знаходження антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, по яких вихід (прорив) противника найбільш вірогідний. Блокування напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами (силою до механізованого взводу), кожний заслін блокує ділянку місцевості. Довжина позиції може бути: на закритій місцевості: відділенню – до 250 м, взводу – до 750м; на відкритій місцевості: відділенню – до 500м, взводу – до 1500м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, а при діях вночі скорочуватись.

83. Порядок роботи КВ щодо організації бою з одержанням бойового завдання. Робота командира щодо організації дій починається з одержанням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо – у вихідному районі на карті (схемі, макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням (екіпажам танків) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Ком. взводу, одержавши бойове завдання, організує заходи, які включають: з’ясування завдання і надання першочергових вказівок щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення та оформлює його на карті, проводить рекогносцировку, ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), організовує взаємодію та управління, бойове забезпечення, виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення. Після цього організовує та особисто керує підготовкою особового складу, ОВТ до дій, здійснює контроль (практична робота в підрозділах) і в установлений час доповідає командиру роти.

84. Мета радіаційної та хімічної розвідки, чим досягається своєчасне та вміле використання засобів індивідуального і колективного захисту. Бойове забезпечення підрозділів включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу, тактичне маскування, інженерне забезпечення і забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. У взводі ведеться військова, радіаційна і хімічна розвідка. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться відділеннями (екіпажами танків) за допомогою приладів радіаційної і хімічної розвідки, встановлених на БМП (БТР, танках). Радіаційний, хімічний, біологічний захист організовується і здійснюється з метою недопущення або максимального зменшення втрат особового складу підрозділу і забезпечення необхідних умов для виконання поставлених завдань під час дій в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, підвищення їх захисту від високоточної та інших видів зброї, а також маскування своїх дій димами (аерозолями). Основними завданнями РХБ захисту є: виявлення та оцінювання РХБ обстановки; підтримання живучості військ (сил) в умовах РХБ зараження; ліквідація РХБ зараження; маскування дій військ (сил) та об’єктів із застосуванням аерозолів.

85. Способи переходу підрозділів у наступ і їх коротка характеристика. В залежності від умов, перехід у наступ на противника, який обороняється,здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Наступ на противника, який обороняється, з ходу може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та в ході розвитку бойових дій у глибині наступу. Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і без зупинок переходять в атаку. Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають у завчасно створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається підрозділами після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та приховано займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки і ударів авіації переходять в атаку.