Слідчий у кримінальному процесі.

Слідчі дії, а саме: допит, експеримент, упізнання, огляд тощо відрізняються за своїм змістом. Виконання кожного з них пов’язане з використанням великої кількості різноманітних заходів, напрацьованих слідчою практикою та кримінальною наукою.

Слідчі дії можуть проводитися лише після порушення Кримінальної справи, виняток може становити лише одна дія – огляд місця злочину. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу слідчий зобов’язаний негайно приступити до провадження слідства у порушеній ним або переданій йому кримінальній справі. Якщо справу порушує сам слідчий то про порушення справи і прийняття ним справи до провадженням складає єдиний процесуальний документ – постанову.

Кримінально-процесуальний кодекс передбачає, що при провадженні попереднього слідства слідчий самостійно приймає рішення про спрямування слідства та про вчинення тої чи іншої слідчої дії. Спрямування слідства – це розробка тої чи іншої версії слідства.

Разом з тим слідчий відповідно до закону зобов’язаний самостійно вчиняти такі дії:

1) притягнення особи як обвинуваченої та її допит;

2) визнання певних осіб учасниками процесу;

3) застосування заходів процесуального примусу;

4) призначення експертизи;

5) ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи.