Дошка 4в

 

Русь бо устріся на Зємє тую до сь. О тоі час ідша до Кііву върязі со гостє а біяху хъзярі. А каганъ хъзярьсштіі рѣчє до Скотєнѣ, помоцє помоляі. Одвъргнє тая Скотєнь а рѣчє: "Убо сі поможєштє самі свє". Вєчо русколуньє імалша дѣяті колі сва, то врожіца сіла ідє до зємѣ Воржєнцє.

Воронжєнєц бя дрєвєль, за многая вѣці уставєна, окрємлєн от налєзєніа на около. А та връяжіна ідє до Вронжєнцѣ а поя тиі, тако сусѣндла. Сє Русь огрождєна одє западу Сунѣ а шєд іні до Сурі на полдєнє а Суражьград утвржаша у морія, іжє грьці імяі. Тамо кряпіша гряд Суражь Білоярь.

Кріворг, бя тиі час конѣзь руштіа, бѣл голомбь пущашєт: камо тиі лѣтє – тамо іті. А тоі лѣті на грьцє. Кріврог налѣзѣ на нь а ростьрща тая. Ту бо грьці, яко лісі, осцастєм вртѣвяі, даяшє Крівргу зълъто руно а комоньцє стрєбнѣ. А тѣ Кріврг сє удржі на Сурожі. Оні жє, грьці, бяшті наколу нѣх. Кріврг догодіся, абистє русє отворжщєна тамо. А такождє грьці навѣржгоша на нь бояноув во жєлѣзѣх а побящі я. Вєлька вѣржєна єсь крєв руштіа до пауди, а нѣсць стєньга бія русіцом. Ілірмощє рѣчаша ж: "Єстѣ глупіці, а сьмє прітѣцѣмо до ви поможяшєті".

Потщємося на памєт іхо, яко свє Зємѣ Руську удобіша, а єсвє нашє староцство, які бо стратіті сіли Русь, на тѣхмо запасіщах со врзі наша. А крявє іх оудобіша зємѣ нашє. Сущі бо Богуні, які со Пєруном дѣляшуща, накувєндла мєчі сва до враг ініх. Ми жє імо помоліхомо сє намо у помоці...

 

***

Русь бо устроїлася на Землю тую до сього. О той час ішли до Києва варяги з гостями і побили хозарів. А каган хозарський рече до Скотеня, помочі вимолював. Одвергнув те Скотень і рече: "Ібо сі поможете самі собі". Віче руськолуні веліло діяти кола [*оборону] свої, то ворожа сила іде до землі Воронженця.

Воронженець був древній, за многі віки уставлений, окремлений [*огорожений] от налізення [*нападів] навколо. А та врожина іде до Воронженця і взяла той, так осіла. Се Русь огорожена од западу Суні¹, а ішли інші до Сури на полудень і Суражград утвердили у моря, іже греки мали. Там кріпив град Сураж Білояр.

Криворіг, був той час князь русів, білого голуба пускав: куди той летить – тамо іти. А той полетів на греків. Криворіг наліз на них і розтерзав тих. Тут бо греки, як лиси, хвостом вертячи, дали Криворогові золоте руно і комонце срібне². І те Криворіг се удержав на Сурожі. Вони же, греки, були навколо них. Криворіг догодився, аби руси одкрилися там. А потім греки навергли на них боянів у залізах і побили їх. Багато вержено єсь крові руської до пауди³, і не єсть стягу [*поблажливості] було русичам. Ілірійці рекли ж: "Єсть глупці, і самі притечемо [*прийдемо] до вас помагати".

Подбаємося на пам'ять їх, яко свою Землю Руську удобили, і всіх наших старотцтво, які бо стратили сили Русі, на тих запасищах [*бойовищах] з ворогами нашими. А кров їхня удобила землю нашу. Сущі бо Богуни⁴, які з Перуном ділячись, накували мечі свої до ворогів іних. Ми ж їм помолимося нам у помочі...

_____

¹ Тут і далі "Сун(і,є,ь)" означає "Сонце". Кінцева літера може не читатися. "Сун" є також складовою слів "Хорсун", "Ясун", "посунь", "асунє".

² Перекладачі ВК під комонцем розуміють коник чи кінську збрую, руно не перекладається – це руно чудесного золотого барана, що пов'язується з відомою грецькою легендою за участю Ясона. Спробуємо розгадати значення цих символів. Як правило, коли здають місто, то пропонують від нього ключ, який можуть подати на блюдці. Можливо така атрибутика і була запропонована. Під "комонцем" треба розуміти судно (порівняй: посуд, сосуд, від яких виводять це слово). Судна-човни, як і хати, часто закінчувалися кониками (див. іл. –комонце), а з конем пов'язаний срібний Хорс-Місяць. "Комонце" нам нагадує також "камін" – своєрідний човен, в якому перебуває золоте вогнище – зародок Сонця. На щоглі судна-комонця розпинають вітрило (руно часто теж показують розпростертим, в тому числі, і на скіфській пекторалі: див. іл. – руно), а на вітрилі відображають Золоте Сонце. Звичайно, що вітрила зі шкіри на той час не робили, а одяг від вітру – в самий раз. Сонце символізує Агнець Божий: "…на агнців, які бо суть діти од Суре (д. 6є)";. В цій ситуації хрестовидна щогла, на якій кріпиться вітрило, виступає ключем. Так єгипетський хрест анкх називають «ключ життя», «ключ Нілу». Щогла як фалос-ключ відкриває вмістилище судна, скрині, міста, з цими образами пов'язане жіноче лоно. Під "руном" могла розумітися хоругва (аналог вітрила) з гербом міста. Ще варіант: "Суне спить на одрі золотому" (д. 26), що є практичним використанням руна чи вітрила.

³ Можна перекласти як "до низу, додолу" (пор. на д. 18б: "руська кров на ту землю лилася до поду (подє)", на д. 17б – "поудє"). Яценко і Лозко перекладають довільно: "пролилося на тій землі". Ще можливий варіант: "до паводи", тобто кров лилася рікою.

⁴ Під Богунами треба розуміти воїнів, що загинули і потрапили до Полку Перунового. У Яценка і Лозко – "Боги", але зміст у такому випадку неправильний, і втрачається частка "ні".