Дошка 6в

 

То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє – на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто породіцє нє хтяі, аби боруськє родіа соєдна о Русколанє. Про то жє два вієтва тая імєновашасє Вєлка і Мала Борусєнє. Сурєнжє сєн а зва Сурєнжка Руса.

А борусє праборя, тако бя тамо нє праборє, а долга вржда мєзє родіа раздірашєті борусєнє на частє. Тако борусєнжє нє могша статі грьціом, а скуфі наступєнє. Та то бяшєті жлута, а руси бяшєті руси а мєдроочітіє. Сілна а нєунавнє пря ошєд нєпрстанє, а колі жє на Сурєнжєнє нє бястє кнєжєнцє силна, або грьцє даваяі вразѣм віщтчє яко і нам.

От оцє Орєа а до Діру бяста тисєнцпатсєнто ляти. Сєцє парцє нашє вієста мєдвєна мєчє, так убо Твастєрє іма рєчє удієляті жєлзвєна а братє комонє, яковжє тєчяша од Бозє до ни. Тако бя Русколанє силна а тврда, то бо то от Пєруніа одєржашє ни. Колікратє ізволокша мєчє а одєрза на врзі, одтрчє я сва тєрєбо. Вутцє за Орєа рода славєна а сілна, якови жє Осуру біяі, а Ігѣпєт, а Астарє. На ті жє часє нє імамєхом єднаота а бяхом ста, яко воща бєзо Влєса. Тоі бо рєкл о ни, яко імѣмо ходяті пшімо, нєгда жє кріва, а того нє слоухашєхомся.

То бо то парцє убіряі вєлку частє руси, Набсуру потчєна. Нє стрєжєшєнцєсє бо тая одо вразєх, а тако налзє на ова – Адомору звѣтася. Ідша клоніті главє сва подо вразкє бічє. Та то силна вршті натєцєна обо тріє. А ті то ходяшє со говіядє до заходу Сурє а тамо сє страті. Нашє жє людіє ідяшє до подє Набсурсара, за тєм то ідяшє на Сурє Агіпѣтєстє.

 

***

То се заявилися із-за моря і стали гради городити Хоросун і інші возвели. Русколань, роздерена смутами, стала творитися на полудні, а боруси – на полуночі. Були многі утерпіння. Тобто породичі не хотіли, аби боруські роди з’єдналися в Русколані. Про те ж дві вітки ті іменовалися Велика і Мала Борусень. Суренж цей і звався Суренжська Русь.

І боруси приборолися, тако було там не приборство¹, а довга вражда межі родами роздирала борусенів на часті. Тако борусенці не могли стати [проти] греків, і скуфи² наступали. Та то були жовті, а руси були русими і мудроочими [*синьоокими]. Сильна і неунавна³ пря ішла непристанно, і коли ж на Суренжені не було княжества сильного, або греки давали ворогам віщтче⁴ як і нам.

Од отця Орія і до Діра було тисяча п’ятсот літ. Сіце парци [*перси] наші знали⁵ мідні мечі, так було Твастирі⁶ їм рекли удіяти залізні і брати комоней, які ж течуть [*сходять] од Богів до нас. Так була Русколань сильна і тверда, то бо то од Перуна одержали ми. Кількократно ізволікали мечі і одержимо на ворогів, відкидали їх [од] своїх требищ. Отці од Орія рода славні і сильні, які же Осуру (Сирію) били, і Єгипет, і Астару. На ті же часи не мали єдності і залишилися, як віск без Велеса. Той бо рік о нас, як маємо ходити прямо, ніколи же криво, і того не слухаємося.

То бо то парци забрали велику частину русів, Набсуру підчинили. Не стережуться бо ті од ворогів, і тако налізе на них – Адомору звітася⁷. Ішли клонити голови свої під ворожі бичі, та то сильна вертілася оточена між трьох. А ті то ходили з говядами до заходу Суре і там се стратили. Наші же люди ішли до подолу⁸ Набсурсара, за тим то ішли на Суре Єгипту⁹.

_____

¹ У Яценко і Лозко – війна. Можливо, мається на увазі, що боруси хотіли один одного приборкати (підкорити, усмирити), а насправді ворогували.

² Тут народи Азії, скотарі.

³ Неунавна, безупинна. Для розуміння слово розділимо на частини "не у навна", Нава – місце спокою і кінця життя.

⁴ Слово неясне, Яценко подає "відкупне". Можливо, мається на увазі, що греки, хитруючи, платили русам для війни з ворогами, але й тим ворогам платили, щоб билися з русами.

⁵ В оригіналі "вієста" – вістили.

⁶ У Яценка і Лозко – майстри (ведичний Тваштар – "майстер", "творець"). Лозко пояснює ще як епітет Сварога-Творця, отця Богумира. Пор. англ. twist – повертати, вигинати, звивати. Сварог як Творець породжує Сонце (життя) і повертає по колу назад через вісту-зорю, тобто Сварог – обертаючий.

⁷ В оригіналі "Адомору звѣтася", у Яценко і Лозко – "Адомор звався той" (існує ім'я Адомар, але цього історичного періоду нами не знайдено), Гнатюки вважають, що то образ (демон) смерті – "вели до погибелі". Тобто розуміємо слово як "віддали життя" ("віта" пов'язане із життям, світом, цвітом). Ще, як варіант: мова йде про Тадмор (Пальміру), тобто маємо: "Адомору підкорилися (звітувалися)".

⁸ У Яценка і Лозко "на долини". Тут мається на увазі, що люди пішли під Набсурсара, тобто у його підпорядкування, наприклад: Київський Поділ є не тільки місце робітників у долині (низу), а й підлягає Києву.

⁹ У Яценка, Лозко – "на Сирію і Єгипет", у Гнатюків – "на сонце Єгипетське". Старогрецькою – Айгюптос. Маємо два можливих варіанти. Див. Словник ВК.