Дошка 6д

 

То бо жрєчіє о Вѣдѣ сєн гобзяншєті рѣкоста, а тую украдє одо нь, а нє імахом нині, колбо нє імахом бранди наша а бояні. Так бѣхом стє нєвѣгласіє до концє і окуду смє.

А то боляр Гординя, кіє біяі годє в лята дєсєнтє ста тшєтіяго одо Карпєнскє ісходу. А тєн, яко Трієдорєі, ідє бєз страху на нє. І болярє Сєгєня іжє убів сина Ієрмєнрєха а отрцє Гуларєка одє Воронєнцє. Тамо бя остала Русє Бороуска а Русколанє.

Так іщє імами стєндєнтєсє од вразєх нашєх слов. Околи тая імами вѣстєтє, а нє можахом єсьма вієріітє дє сєць оглубнѣ всако слво, рѣчєно до ни.

А то Зоріа свѣтє до нь, а утро ідє до нь. А тако імємо Вѣстнєка, скакава вє Сврзє, а рчєхом хвалу а слву Бзєм. Та бо Сурєнж огрєчєна іє, а нє будє до свє рауська, а тамо бзі грєцькі істутє. А тамо смє нєяхом скорбєнь нашу а одєрзєма іна. Да влачє ни син Свѣтєн⁶ Інтрув одє тьмє, а імахом винєго допомєнцє нашєго.

А старє часє – сутє нашє благо. Достанєхом од она тврдостє і крпстє, аби вразєм смє отвѣдалі, яко істєть.

 

***

То бо жерці про Віду [*Знання] турбуватися речуть, а тую украли од нас, і не маємо нині, коли не мали бранди [*охорони]¹ нашої і боянів². Так залишимося невігласами до кінця і звідки самі [не знатимемо].

А то боляр Гординя³, який бив годів в літо десять сотень [*тисяча] третього од Карпенського ісходу. А той, яко Трієдорій⁴, іде без страху на нього. І боляр Сегеня, іже убив сина Єрманаріха, і відбив Гуларека од Вороненця. Тамо бо осталася Русь Боруська і Русколань.

Так ще маємо стидатися од ворогів наших слів. Около тих маємо вістити [*сповіщати], і не можемо самі вірити до цього⁵ глумного всякого слова, [що] речено до нас.

І то Зоря світе до нас, і утро іде до нас. І так маємо Вістника, [що] скаче во Сварзі, і речемо хвалу і славу Богам. Та бо Суренж огречена є, і не буде до свого руська, і там боги грецькі стоять. А тамо ми не маємо скорбень нашу і одержимі іним. Да волоче [*виведе] нас син Світень Інтрів од тьми, і маємо вічного⁷ допоможця нашого.

А старі часи – суть наше благо. Дістанемо од них твердості і кріпості, аби ворогам ми отвідали [*відповідали], як належить.

_____

¹ У Лозко – "заборола" (забрала), у Яценка – "борода", у Піддубного – "мудреці". Пропонуємо, за змістом, "бранди" перекласти як "охорона" чи "оборона", "броня". Порівняймо нім. drand – пожежа, горіння, а разом з тим все, що пов'язано з пожежною охороною; Семаргл-вогонь – охоронець, борода – символ охорони рода.

² У словнику Лозко "бояні" – це "бояни, воїни", але перекладає, як в Яценка, "боїмося".

³ Тут "Гординя" може бути у значенні не імені, а "героя", яким названо боярина Сегеню.

⁴ У Яценка, Лозко, Гнатюків – Дарій Третій (перський цар, див. д.8). Але в тексті йде мова про готів, тому краще припустити, що це один із готських воєвод, можливо, син Германаріха, якого убив Сегеня.

⁵ У Яценка – "до січі", у Лозко – "перед боєм", у Гнатюків – "десята".

⁶ Можна зрозуміти як ім'я сина Інтрова – Світень, або, як за Яценком, "син світлий", чи за Гнатюками – "син світла". Лозко вважає, що мається на увазі Перун.

⁷ Від "вину (въину)" – завжди, вовіки, у інших перекладачів – "вишнього".