Порядок виконання роботи. Склянки для визначення БСК споліскують і заповнюють доверху водою через лійку з гумовим наконечником для запобігання потрапляння бульбашок повітря (2 склянки

Склянки для визначення БСК споліскують і заповнюють доверху водою через лійку з гумовим наконечником для запобігання потрапляння бульбашок повітря (2 склянки з досліджуваною водою і 4 склянки з водою для розбавляння).

В одній склянці з аналізованою водою і в двох з водою для розбавлення відразу ж визначають концентрацію розчиненого кисню, в решті - через 5 діб.

У склянку, заповнену пробою, вносять на дно 2 мл розчину МnSO₄, потім під рівень проби вводять 2 мл лужного розчину КІ. Склянку закривають пробкою. Перемішують до утворення пластівців осаду МnO₂.

Дають осаду відстоятися на дні, потім додають 1 мл концентрованої H₂SO₄ і перемішують до повного його розчинення.

Відбирають дві проби по 50 мл і титрують розчином Na₂S₂О₃ з С=0,01моль/л. Води для розбавляння відбирають по 100 мл з кожної колби.

Біохімічне споживання кисню обчислюють за формулою:

 

х =n ∙ F ∙ 0,08 ∙ 1000/(V - v), мг О₂/л, (4.1)

 

де n - кількість розчину, витраченого на титрування досліджуваної проби відповідно до та після інкубації упродовж 5 діб, мл;

V - об'єм проби води, взятої на титрування, мл;

F - поправочний коефіцієнт для приведення молярної концентрації розчину Na₂S₂О₃ точно до 0,01;

v - кількість розбавляючих реактивів.

 

Біохімічне споживання кисню за 5 діб обчислюють за формулою:

 

БСК₅= (Х₀ - Х₅ - БСК_розб)∙1000/V, мг О₂/л (4.2)

 

де БСК_розб - біохімічне споживання кисню розбавляючої води

БСК5= х_0розб -х_5розб, мг О₂/л;

Х₀ - вміст розчиненого кисню в пробі води в 0-й день, мг О₂/л;

Х₅ - вміст розчиненого кисню в пробі води на 5-й день, мг О₂/л;

V - об'єм проби, взятої на розведення, мл; х₀ розб - вміст розчиненого кисню у воді, що іде на розведення проби, в 0-й день, мг О₂/л;

Х_{5 розб} - вміст розчиненого кисню у воді, що іде на розведення проби, на 5-й день, мг О₂/л.

 

4.5 Технологічний розрахунок відстійника

Метод осадження, в основному, використовують на очисних спорудах для відділення очищеної води від активного мулу.

 

Рисунок 5.1 – Схема безперервно діючого відстійника

 

Суспензія безперервним потоком надходить у відстійник 1 (рис. 5.1).

Одночасно з відстійника виводяться освітлена рідина і осад. Мішалка (2) призначена для спрямування осаду, який може відкладатись на стінках апарата, до штуцера виводу осаду, тому обертається дуже повільно. Продуктивність відстійника безперервної дії (W) не залежить від його висоти та концентрації дисперсної фази, а залежить від його площі та швидкості осадження частинок:

 

W = S∙ v (4.3)

 

де S – площа поверхні відстійника,

v – швидкість осадження частинок дисперсної фази, м/с.

Лінійна швидкість осадження частинок дисперсної фази:

 

(4.4)

 

де g – прискорення вільного падіння, м/с²;

d – діаметр частинок, м;

r_ч, r_дф – густина частинок та дисперсної фази (вода) відповідно, кг/м³;

h_дф – динамічна в’язкість дисперсної фази (вода), 9,1·10^–4 Па·с.