Из истории поздравительных открыток

 

Кто из нас не получал поздравительные открытки? Красивые и радужные, с по­здравлениями и трогательными пожеланиями. Печатные, рисованные или сделан­ные вручную с особой любовью и заботой. Помню, в детстве рисование таких вот праздничных открыток увлекло меня настолько, что я умудрилась поздравить с Восьмым марта собственного брата.

Выражение своих чувств в письменной форме овладело человечеством еще в те далекие времена, когда на земле правили короли и герцоги. Одна из самых ранних открыток хранится в Британском музее в Лондоне. Ее авторство приписывают самому герцогу Орлеанскому. Заточенный в тюрьму, он нашел способ напоминать о своих чувствах любимой жене. Свои любовные послания он передавал ей в виде поздравительных карточек, носивших тогда название валентинки. А уже в начале XIX века в Англии такими поздравительными карточками стали пользоваться почти все местные жители, отправляя их родственникам и близким к праздникам Пасхи, Рождества и ко дню св. Патрика. Посылали их в те времена почтой — един­ственным доступным способом связи. Отсюда и пошло название открытка, т. е. открытое письмо.

Время шло, открытки не исчезали, а, наоборот, становились с каждым годом более востребованными (как и множество других полезных изобретений челове­чества). И уже в 1795 году по рисункам художника Добсона была выпущена целая серия рождественских открыток. Спустя пять лет их можно было купить в любом магазине вместе с почтовой бумагой.

В те времена даже понятий таких, как ксерокс и принтер, не существовало, по­этому производство открыток попадало в категорию наиболее трудоемких. Нари­совать удачный эскиз было только частью всей работы, ведь надо было его еще продублировать не единожды. Вот и искали производители различные способы изготовления открыток.

Как только не видоизменялась открытка во время своего путешествия по миру. В 1865 году в Германии прусский почтовый советник Генрих фон Стефан предложил форму почтового листка, одна сторона которого предназначалась для адреса, а дру­гая для текста. Однако идея не пришлась по душе почтовым работникам и была отклонена. Позже, в январе 1869 года, профессор Австро-Венгерской военной академии изобрел корреспондентскую карточку. Автор предложил ограничиться двадцатью словами, включая адрес и подпись. Правительству идея понравилась, и корреспондентскую карточку стали выпускать все почтовые ведомства Англии, Швейцарии, Люксембурга, Бельгии и Дании.

В Китае открытка стала символом почета и уважения, а в Японии ее впервые согнули пополам, уйдя от стереотипа «открытое письмо». А во Франции во время Франко-прусской войны открытка даже успела послужить листовкой с антивоен­ными лозунгами!

Со временем украшение открытки становилось все более разнообразным. Какие только идеи ни посещали издателей и производителей открыток! Порой украше­нием становились такие материалы, что открытка переходила скорее в категорию сувенира, чем письма. Использовались и перья, и засушенные цветы, и множество других декоративных элементов.

А одна из историй появления на свет иллюстрированной открытки времен Фран­ко-прусской войны связана с абсолютной случайностью и именем оборотистого бретонца, продавца книг Леона Бенардо. В маленьком городке Силле де Гильом стояла огромная армия — 40 тысяч солдат. Моментально в городе закончились кон­верты и почтовая бумага, и Бенардо вышел из положения, использовав хранивший­ся на складе бристольский картон. Он нарезал картон кусочками и пустил в продажу. Позже ему на глаза попались кусочки картона, которые солдаты украсили рисунка­ми и карикатурами. Бенардо придумал патриотическую виньетку, отлитографировал ее в мастерской и украсил виньеткой свои кусочки картона. Успех был велик, и Бе­нардо продолжил выпуск открыток, посвященных армии и флоту.

Позже всего открытки появились в России. Их привезли из Англии. И посколь­ку производство открыток в то время налажено еще не было, а дарить их ой как хотелось, привезенные открытки просто переделывались. Текст поздравления переводился на русский язык, а для большей убедительности иногда еще и дори­совывалась символика России.

Помимо поздравительных открыток российским купцам и предпринимателям очень понравилась идея маленьких визитных карточек, вложенных в продаваемый товар. Карточки были символом уважения к клиенту и одновременно неплохой рекламой, ведь каждому хотелось получить в подарок оригинальное и красивое дополнение к коробке конфет. Самых больших успехов в этой области достигло московское «Товарищество А. А. Абрикосова и сыновей».

Подобные карточки привнесли в технологию их производства такие новшества, как тиснение и использование небумажных материалов, в частности шелка. Шелк помещался на открытку вручную, а позже — машинным способом. Из этой техно­логии впоследствии вытекло новое изобретение — двухслойная открытка. Помимо шелка большим спросом на рынке производства открыток стали пользоваться тис­нение и высечка. Высечкой занимались специальные мастера. С помощью штампа для высечки, сделанного вручную, изделию придавали необычные формы. Это был очень кропотливый труд, но результат всегда пользовался успехом у потребителей.

С годами новые и оригинальные технологии превращали открытки в настоящие произведения искусства, завоевывая сердца многих коллекционеров. И наряду с тра­дицией поздравлять открытками с разнообразными праздниками возникла традиция хранить, беречь и гордиться накопленным богатством и разнообразием поздрави­тельных открыток. Самым «богатым» коллекционером рождественских открыток сегодня считается канадец Бут. В его коллекции насчитывается 205 120 экземпляров, благодаря чему его имя занесено в Книгу рекордов Гиннесса.

В наше время производством открыток занимаются по всему миру. Лидером яв­ляются США, где подобным бизнесом занимается более 500 компаний. А в Велико­британии эта цифра приближается к 250. Самым известным является бренд «НаИтагк». В России это компания «Арт и Дизайн». На рынке поздравительных открыток эти компании с 90-х годов. Они производят открытки быстро и красиво.

Однако в наш быстрый и безумный век многим хочется частички той старинной и сказочной картинки, которую рисовали вручную, вкладывая душу и тепло. По­этому на рынок понемногу возвращаются открытки ручной работы. Снова стали востребованными перья, сушеные цветы и трогательные пожелания, написанные от руки!

 

З історії вітальних листівок

 

Хто з нас не одержував вітальні листівки? Гарні й райдужні, з поздоровленнями й зворушливими побажаннями. Друковані, мальовані або зроблені вручну з особливою любов'ю й турботою. Пам'ятаю, у дитинстві малювання таких от святкових листівок захопило мене настільки, що я умудрилася поздоровити з Восьмим березня власного брата.

Вираження своїх почуттів у писемній формі опанувало людством ще в ті далекі часи, коли на землі правили королі й герцоги. Одна із самих ранніх листівок зберігається в Британському музеї в Лондоні. Її авторство приписують самому герцогові Орлеанському. Заточений у в'язницю, він знайшов спосіб нагадувати про свої почуття коханій дружині. Свої любовні послання він передавав їй у вигляді вітальних карток, що носили тоді назва валентинки. А вже на початку XIX століття в Англії такими вітальними картками стали користуватися майже всі місцеві жителі, відправляючи їх родичці й близьким до свят Великодня, Різдва й до дня св. Патрика. Посилали їх у ті часи поштою — єдиним доступним способом зв'язки. Звідси й пішла назва листівка, тобто відкритий лист.

Час ішов, листівки не зникали, а, навпаки, ставали з кожним роком більш затребуваними (як і безліч інших корисних винаходів людства). І вже в 1795 році по малюнках художника Добсона була випущена ціла серія різдвяних листівок. Через п'ять років їх можна було купити в будь-якому магазині разом з поштовим папером.

У ті часи навіть понять таких, як ксерокс і принтер, не існувало, тому виробництво листівок попадало в категорію найбільш трудомістких. Намалювати вдалий ескіз було тільки частиною всієї роботи, адже треба було його ще продублювати не один раз. От і шукали виробники різні способи виготовлення листівок.

Як тільки не видозмінювалася листівка під час своєї подорожі по миру. В 1865 році в Німеччині пруський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував форму поштового листка, одна сторона якого призначала для адреси, а інша для тексту. Однак ідея не довелася по душі поштовим працівникам і була відхилена. Пізніше, у січні 1869 року, професор Австро-Угорської військової академії йезобрел кореспондентську картку. Автор запропонував обмежитися двадцятьома словами, включаючи адресу й підпис. Уряду ідея сподобалася, і кореспондентську картку стали випускати всі поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембургу, Бельгії й Данії.

У Китаї листівка стала символом пошани й поваги, а в Японії її вперше зігнули навпіл, пішовши від стереотипу «відкритий лист». А у Франції під час Франко-прусской війни листівка навіть встигнула послужити листівкою з антивоєнними гаслами!

Згодом прикраса листівки ставала усе більш різноманітним. Які тільки ідеї не відвідували видавців і виробників листівок! Часом прикрасою ставали такі матеріали, що листівка переходила скоріше в категорію сувеніра, чому листа. Використовувалися й пір'я, і засушені квіти, і безліч інших декоративних елементів.

А одна з історій появи на світло ілюстрованої листівки часів Франко-прусской війни пов'язана з абсолютною випадковістю й іменем спритного бретонця, продавця книг Леона Бенардо. У маленькім містечку Силле де Гильом стояла величезна армія — 40 тисяч солдат. Моментально в місті закінчилися конверти й поштовий папір, і Бенардо вийшов з положення, використавши, що зберігався на складі брістольська картон. Він нарізав картон шматочками й пустив у продаж. Пізніше йому на очі попалися шматочки картону, які солдати прикрасили малюнками й карикатурами. Бенардо придумав патріотичну віньєтку, отлитографировал її в майстерні й прикрасив віньєткою свої шматочки картону. Успіх був великий, і Бенардо продовжив випуск листівок, присвячених армії й флоту.

Пізніше всього листівки з'явилися в Росії. Їх привезли з Англії. І оскільки виробництво листівок у той час налагоджений ще не було, а дарувати їх ой як хотілося, привезені листівки просто перероблялися. Текст поздоровлення переводився на російську мову, а для більшої переконливості іноді ще й домальовувалася символіка Росії.

Крім вітальних листівок російським купцям і підприємцям дуже сподобалася ідея маленьких візитних карток, вкладених у продаваний товар. Картки були символом поваги до клієнта й одночасно непоганою рекламою, адже кожному хотілося одержати в подарунок оригінальне й гарне доповнення до коробки цукерок. Самих більших успіхів у цій області досяглося московське «Товариство А. А. Абрикосова й синів».

Подібні картки привнесли в технологію їх виробництва такі нововведення, як тиснення й використання непаперових матеріалів, зокрема шовку. Шовк містився на листівку вручну, а пізніше — машинним способом. Із цієї технології згодом витік новий винахід — двошарова листівка. Помимошелка більшим попитом на ринку виробництва листівок стали користуватися тиснення й висічка. Висічкою займалися спеціальні майстри. За допомогою штампа для висічки, зробленого вручну, виробу надавали незвичайні форми. Це була дуже кропітка праця, але результат завжди мав успіх у споживачів.

З роками нові й оригінальні технології перетворювали листівки в справжні твори мистецтва, завойовуючи серця багатьох колекціонерів. І поряд із традицією поздоровляти листівками з різноманітними святами виникла традиція зберігати, берегти й пишатися накопиченим багатством і різноманітністю вітальних листівок. Самим «багатим» колекціонером різдвяних листівок сьогодні вважається канадець Бут. У його колекції налічується 205 120 екземплярів, завдяки чому його ім'я занесене в Книгу рекордів Гиннесса.

У наш час виробництвом листівок займаються по усьому світу. Лідером є США, де подібним бізнесом займається більш 500 компаній. А у Великобританії ця цифра наближається до 250. Найвідомішим є бренд «Наитагк». У Росії це компанія «Арт і Дизайн». На ринку вітальних листівок ці компанії з 900х років. Вони роблять листівки швидко й красиво.

Однак у наше швидке й божевільне століття багатьом хочеться часточки тієї стародавньої й казкової картинки, яку малювали вручну, вкладаючи душу й тепло. Тому на ринок потроху вертаються листівки ручної роботи. Знову стали затребуваними пір'я, сушені квіти й зворушливі побажання, написані від руки!