Кримінальна відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Ст. 210 ККУ передбачає крим.відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, -
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
а також за ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1 даної статті визначає, що до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тобто, з вищевказаного можна зробити висновок, що кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням настає лише за умови, що пред­метом цього злочину є бюджетні кошти у великих розмірах, тобто на суму, що в тисячу і більше разів перевищують н. м. д. г. (див. п. 2 примітки до ст. 210 КК). Зазначені порушення бюджетного законодавства, предметом яких є бюджетні ко­шти на суму до тисячі н. м. д. г., тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 164-12 КУпАП.

Об’єктивна сторона характеризується вчиненням однієї з таких суспільно не­безпечних дій:

1) нецільове використання бюджетних коштів;

Ці дії здійснюються на стадії виконання бюджетів, порушу­ючи принцип цільового використання бюджетних коштів. Цей принцип відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 БК означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане БК, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджет­ні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК).

Бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’ язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК). Розпорядник бюджетних коштів складає та затверджує у встановленому порядку кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і роз­поділ бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’ язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, ви­значених відповідно до бюджетних призначень (п. 30 ч. 1 ст. 2 БК).

Таким чином, дії, що охоплюються об’ єктивною стороною передбаченого ст. 210 КК злочину, являють собою використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням та бюджетним асигнуванням, встановленим у передбаченому бюджет­ним законодавством України порядку.

Нецільове використання бюджетних коштів - це їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бю­джет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно- цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів) (ст. 119 БК).

Зазначена форма об’єктивної сторони цього злочину має місце у випадках, коли бюджетні кошти використовуються на цілі, які взагалі не передбачені для використан­ня цих коштів, або з перевищенням затверджених обсягів, що є порушенням БК, за­кону про Державний бюджет України на відповідний рік, рішень про місцеві бюдже­ти, паспортів бюджетних програм, розпису бюджету кошторисів або планів викорис­тання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів.

2) здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

являє собою спрямування коштів на здійснення програм та заходів, які не передбачені бюджетними призначеннями, встановленими законом про Державний бюджет України на відповідний рік (рішенням про місцевий бюджет) всупереч БК або з перевищенням меж цих призначень. При цьому до видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК).

Тобто для цієї форми об’єктивної сторони розглядуваного злочину необхідно встановити, що: 1) при здійсненні видатків, тобто при спрямуванні коштів на здій­снення програм та заходів, бюджетне призначення на це було відсутнє або межі тако­го призначення перевищені; 2) суспільно небезпечне діяння являє собою порушення БК або закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячи із цього здійснення видатків з бюджету за наявності та в межах бюджет­них призначень, але з порушенням, зокрема, паспортів бюджетних програм, розписів бюджетів, кошторисів, планів використання бюджетних коштів їх одержувачами не охоплюються даною формою об’ єктивної сторони розглядуваного злочину. За наяв­ності необхідних ознак такі дії мають кваліфікуватися як нецільове використання бюджетних коштів.