ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 5 страница

Цілі передвиборчої агітації. Головнамета, яка стоїть перед організаторами виборчої агітації.На кожній окремій стадії виборчої кампанії цілі передвиборчої агітації є різними. Можна виділити наступні основні цілі передвиборчої агітації: 1. Ідентифікація імені (назви партії). Виборець повинен знати, чути ім’я кандидата (назву партії). 2. Створення іміджу. Імідж відкриває можливість до емоційного сприйняття кандидата (партії) виборцями. 3. Постановка проблем. Багато виборців голосують, орієнтуючись на відповідні проблеми, які піднімає кандидат та запропоновані ним (партією) шляхи їх розв’язання. 4. Використання контрасту. Це сприяє кристалізації образу кандидата, виділяє його з маси опонентів. 5. Захист від нападок опонентів. 6. Заклик віддати свої голоси на виборах. Загалом головною метою передвиборчої агітації є створення механізму формування позитивної громадської думки стосовно кандидата у депутати (політичної партії).

 

Форми передвиборчої агітації. Способи поширення передвиборної агітації суб’єктами виборчого процесу. Передвиборна агітація може проводитись у таких формах: проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями; проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів; проведення публічних дебатів, дискусій, “круглих столів”, прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності політичних партій (виборчих блоків) – суб’єктів виборчого процесу чи кандидатів у депутати; оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень; розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації; розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами; проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії (блоку) – суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку; публічні заклики голосувати “за” чи “проти” партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій (блоків) чи кандидатів у депутати; в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України. “Громадяни України,- сказано у ст. 66 Закону України “Про вибори ародних депутатів України”,- мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за чи проти партій (блоків), кандидатів у депутати.”

 

“Ходіння в народ”. Одна з форм безпосередньої комунікації з виборцями. Вона полягає в особистому спілкуванні кандидата у депутати з виборцями. Завдяки цьому кандидат виглядає ближчим і зрозумілішим виборцям, його образ здобуває необхідну теплоту, людяність. Ця форма спілкування особливо активно використовується американськими та англійськими політиками ще з 30-х рр. Існує чимало варіантів неформальних зустрічей кандидата з виборцями: ділові візити у міські райони, зустрічі на зупинках громадського транспорту, візити на заводи та фабрики, відвідання інститутів та шкіл, закладів охорони здоров’я, сфери обслуговування, ярмарок та святкових гулянь, спортивних заходів, зборів трудових колективів, етнічних груп, громадських організацій тощо. Вважається, що чим більше зустрічей провів кандидат з виборцями – тим більшим колом потенційних прихильників він заручився. Ця форма комунікації з виборцями зазвичай поєднується з кампанією “від дверей до дверей”.

 

“Від дверей до дверей”. Агітаційнакампанія, спрямована на організацію безпосереднього спілкування виборців з кандидатом у депутати або його агітаторами шляхом системно організованого походу по квартирах та будинках. Дана кампанія особливо пропагується в зарубіжній літературі. Кампанія особливо ефективна в невеликих містечках, де більшість людей знають один одного. Головне завдання даної кампанії не стільки інформаційне, скільки комунікативне – увага проявлена в особистому спілкуванні агітаторами, цінується виборцями й викликає зворотню реакцію. Існують наступні правила проведення даної кампанії: агітатори повинні мати при собі рекламні матеріали з портретом, біографією та програмою кандидата; найкращий час для візиту – від 17 до 20 або в суботу у першій половині дня; не старатись переконати виборця будь-якою ціною; потрібно давати співбесіднику висловитись й не бути нав’язливим та надокучливим; записувати усі прохання та побажання виборців.

 

Засоби передвиборчої агітації. Технічні та інші можливості, завдяки яким здійснюється передвиборна агітація в рамках тієї чи іншої форми. Такими засобами є відео- та аудіо записи, кінозйомки та фотоілюстрації з наданням відповідних коментарів агітаційного характеру, публічні виступи, відповідні листівки, буклети, стенди, дошки, спеціально оформлені транспортні засоби тощо. На нормативному рівні відмінності між засобами і формами передвиборної агітації не простежується, а тому таке розрізнення має умовний характер.

 

Друковані матеріали передвиборчої агітації. Агітаційна друкована продукція, що виготовляється політичними партіями (виборчими блоками) за рахунок коштів відповідних виборчих фондів. Ці матеріали можуть виготовлятися, а можуть і не виготовлятися суб’єктами виборчого процесу, тобто їх виготовлення закон вважає правом, а не обов’язком, як це має місце у випадку з інформаційними плакатами. Закон з метою здійснення контролю встановлює обов’язок подання по одному примірнику таких матеріалів не пізніше ніж за 7 днів з дня їх виготовлення до Центральної виборчої комісії (ЦВК) чи до відповідної окружної виборчої комісії. Найпоширенішим різновидом таких агітаційних друкованих матеріалів є виборчі листівки та виборчі плакати. Виготовлення таких матеріалів має відбуватися також лише в межах коштів відповідного виборчого фонду партії (блоку). Цензура таких друкованих матеріалів не допускається. Усі ці матеріали повинні містити відомості про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск. Таким чином, не допускається виготовлення та поширення анонімних агітаційних друкованих матеріалів. Закон покладає обов’язок на місцеві органи виконавчої влади та на органи місцевого самоврядування за 50 днів до дня виборів обладнати місця для розміщення друкованих матеріалів. Забороняється їх розміщувати на пам’ятках архітектури, а також на місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху. З 24 години останньої п’ятниці, що передує дню виборів, розповсюдження виборчих листівок, розклеювання виборчих плакатів забороняється. Передвиборні агітаційні матеріали знімаються з 24 години останньої п’ятниці, що передує дню виборів, відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Перешкоджання здійсненню права на проведення передвиборної агітації, а також порушення встановленого законом порядку на ведення такої агітації тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України.

 

Інформаційні плакати партій (блоків). Плакати, виготовленіза встановленими Центральною виборчою комісією (ЦВК) формою, розміром та поліграфічним виконанням, які містять передвиборні програми партій (блоків), подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, виборчого списку партії (блоку) із зазначенням прізвищ, імен, по батькові, року народження, посади (заняття), місця роботи та проживання, партійності включених до нього кандидатів у депутати, а також фотографії перших 5 кандидатів у депутати. Текст цих плакатів складається за погодженням між ЦВК та представником партії (блоку). Такі плакати виготовляються на замовлення ЦВК за рахунок коштів Державного бюджету України не пізніше ніж за 35 днів до дня виборів. Кількість плакатів зумовлена необхідністю забезпечити кожну виборчу комісію такими плакатами. Тому закон передбачає виготовлення їх у кількості по 2 примірники на кожну виборчу дільницю. Для забезпечення рівних прав партій (блоків) закон передбачає, що всі інформаційні плакати мають бути однаковими за формою, розміром, поліграфічним виконанням. Дані параметри мають визначатися ЦВК. Інформаційні плакати на виборчі дільниці повинні потрапити не пізніш як за 20 днів до дня виборів. Вважається, що такого строку достатньо для того, щоб виборці мали змогу ознайомитися з передвиборними програмами партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу та іншими вміщеними в інформаційних плакатах матеріалами. Партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу на власний розсуд може виготовляти матеріали передвиборної агітації із застосуванням обладнання, що їй належить. При цьому вона не пізніш як через п’ять днів з дня його виготовлення зобов’язана подати по одному примірнику кожного друкованого матеріалу передвиборної агітації до ЦВК. У різних країнах існують розбіжності щодо інформаційних плакатів на виборчих дільницях. Так, у Польщі та Словаччині заборонені будь-які форми агітації на виборчих дільницях. У Литві так само заборонене розміщення програмних документів на виборчих дільницях у день голосування.

 

Агітаційна кампанія. Кампанія спрямована на поширення агітації. У законодавстві можна виділити два підходи до визначення термінів агітаційної кампанії: з чітко зазначеною датою початку та з умовною датою її початку. Кінцевий термін агітаційної кампанії чітко визначений у законодавстві всіх країн. Серед прикладів країн, де старт агітаційної кампанії чітко визначений можна назвати Албанію, Болгарію (починається за 30 днів до дня проведення виборів і закінчується за 24 години), Македонію (починається за 40 днів і закінчується за 24 години), Словаччину (починається за 30 днів і закінчується за 48 години до дня виборів). Серед прикладів, де дату початку виборів визначено умовно – такі країни, як Литва (визначення термінів кампанії подається через дату опублікування списків кандидатів – згідно із законом про вибори до парламенту, агітаційна кампанія починається з дня оголошення результатів реєстрації кандидатів); Польща (агітаційна кампанія починається в день оголошення постанови Президента про початок виборів і повинна бути закінчена за 24 години до початку виборів); Румунія (агітаційна кампанія починається з дня опублікування дати проведення виборів і закінчується за два дні до дня проведення виборів). Згідно із Законом України “Про вибори народних депутатів України”, передвиборна агітація починається за 50 днів до дня виборів і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед виборами. Згідно з Законом України “Про вибори Президента України”, передвиборна агітація розпочинається після реєстрації претендента кандидатом у Президенти України Центральною виборчою комісією (ЦВК) і закінчується за один день до дня виборів. Як бачимо, терміни на агітаційну кампанію в Україні виділені набагато більші. Цей факт можна зазначити як позитивний, оскільки більший термін агітації дозволяє краще ознайомити виборців із передвиборними платформами, з політичними позиціями всіх кандидатів, провести більше дебатів, організувати зустрічі в різних куточках України. Однак є й інший бік – агітаційна кампанія, як правило, паралізує роботу органів влади, процес ефективного прийняття рішень у цей час значно сповільнюється.

 

Політична реклама. Розповсюджена у будь-якій формі та у будь-який спосіб, не заборонена законом спеціальна інформація щодо ідей, поглядів, програмних документів суб’єктів політичного або виборчого процесів з метою прямого або опосередкованого привернення до них уваги і формування у свідомості громадян і суспільстві позитивного до них ставлення. Цетакий різновид реклами, в якій як рекламний товар виступає політична партія (блок) чи лідер.Політична реклама переважно застосовується під час виборчих кампаній. До політичної реклами належить використання політичної символіки або логотипів партій (блоків)-суб’єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку). Будь-яка реклама, а тим більше політична, в першу чергу, покликана привернути до себе увагу і забезпечити сприйняття образу, що нав’язується. Політична реклама може досягти своєї мети лише тоді, коли вона максимально відповідає соціально-психологічній атмосфері суспільства. Вона повинна відповідати електоральним очікуванням. У той же час вона зобов’язана відповідати закономірностям загальної психології – особливостям сприйняття слова і зорових образів, особливостям формування цілеспрямованих асоціацій. Політична реклама за своїм психологічнимвпливом може бути розділена на наступні види: заявка – інформування виборців про існування певного політика; відокремлення – сприятливе виділення конкретного політика з загального ряду кандидатів; ідентифікація – комплекс рекламних матеріалів, покликаних ідентифікувати конкретного політика, як “свого” для виборця; розкручування – закріплення в масовій свідомості позитивного іміджу конкретного кандидата; протидія конкурентам – поширення критичних (негативних) матеріалів з метою підриву іміджу основних конкурентів; свідчення – використання для розкручування знаменитих особистостей, популярних акторів, письменників, зірок естради, “в одному ряді з якими” знаходиться кандидат; нагадування – постійна підтримка на слуху імені кандидата. Якщо відбувається збій хоча б однієї ланки - політична реклама не знаходить свого адресата. Підкоряючись вимогам психології, політична реклама має будуватися на наступних принципах – привернути увагу, забезпечити сприйняття, розуміння і запам’ятовування. Процес привертання уваги складається з двох складових – довільної і мимовільної уваги. Довільна увага є вираженням особистих інтересів людини і контролюється його мозковою діяльністю. Мимовільна, неконтрольована увага – головне поле діяльності іміджмейкерів. Найпопулярнішим способом залучення мимовільної уваги є ай-стоппер. Якщо забезпечена увага виборця, постає нове питання – закріпити побачене в пам’яті. Людська пам’ять диференціюється на оперативну і довгострокову. У оперативній пам’яті на короткий період зберігається інформація, що має значення тільки в даний період часу – сьогодні, завтра. Довгострокова пам’ять містить найбільш важливу інформацію. Саме тому основне спрямування всіх зусиль виборчого ПР - це заволодіння довгостроковою пам’яттю людини. Щоб інформація затрималась у довгостроковій пам’яті, необхідно, аби вона потрапила на очі від семи до дванадцяти разів, причому в різних варіаціях. Головним психологічним інструментом політичної реклами є імідж. Розрізняють кілька видів політичної реклами, зокрема пряму та непряму (опосередковану) політичну рекламу. Політична реклама та політичне рекламування є предметом дослідження іміджології. Загалом виокремлюють такі етапи політичного рекламування: дослідження характеристик ідеального суб'єкта політики (інституту, лідера і т. Ін.), які є домінуючими в суспільній свідомості; вивчення та аналіз характеристик реального суб'єкта політики; конструювання іміджу, що має бути впровадженим унаслідок проведення рекламної кампанії; розробка форм, методів і способів використання засобів масової інформації (ЗМІ); реалізація плану рекламної кампанії та аналіз її ефективності. У політичній практиці активно використовують такі методи, як експертний мозковий штурм, зосередження (обговорення публічних виступів), психофізіологічні дослідження (аналіз висоти тону голосу, тест шкіри) тощо. В Україні відсутнє юридичне розуміння “політичної реклами”, яка є важливою складовою передвиборної агітації. Свого часу визначення “політичної реклами” надавала Центральна виборча комісія (ЦВК) у своєму Положенні “Про порядок використання ЗМІ для проведення передвиборної агітації під час виборчої кампанії Президента України у 1999 році”. Згідно з ним, політична реклама – це розповсюджувана суб’єктом проведення політичної агітації інформації про кандидата, оплачена за його рахунок з метою оформлення його політичного іміджу, створення позитивної громадської думки про нього та бажаного впливу на подальшу поведінку учасників виборчого процесу. Існує декілька законопроектів “Про політичну рекламу та політичну агітацію”, але вони сьогодні є надто недосконалими.

 

Форми передвиборчої агітації в ЗМІ. Способи поширення передвиборної агітації суб’єктами виборчого процесу в засобах масової інформаці (ЗМІ). Основними формами передвиборної агітації в ЗМІ є: публічні дебати, дискусії, “круглі столи”, прес-конференції, інтерв’ю, виступи, політична реклама, відеофільми, теленариси.

 

Порядок використання аудіовізуальних (електронних) ЗМІ у передвиборній агітації. Основним призначенням положень Закону України “Про вибори народних депутатів України”, які стосуються участі аудіовізуальних засобів масової інформації (ЗМІ) у передвиборній агітації, є забезпечення рівних можливостей для різних суб’єктів виборчого процесу для використання ними можливостей ЗМІ в агітаційній діяльності. При проведенні передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України така мета досягається шляхом: рівної кількості ефірного часу, що надається, безоплатності надання ефірного часу, визначення для всіх суб’єктів виборчого процесу одного часу виходу в ефір. Слід однак зазначити, що самі ЗМІ не є суб’єктами виборчого процесу, вони безпосередньо не займаються передвиборною агітацією, а лише використовуються відповідними суб’єктами виборчого процесу для її проведення, є засобом такої агітації. Закон визначає коло тих ЗМІ, які зобов’язані надати ефірний час для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України. Встановлено, що такими ЗМІ є державні та комунальні телерадіоорганізації. При цьому Закон встановлює лише рамкове правове регулювання порядку надання ефірного часу за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, які виділяються на підготовку і проведення виборів. Всі інші питання, які не знайшли свого вирішення в цьому Законі щодо надання ефірного часу за рахунок Державного бюджету України, визначаються окремим Порядком, що встановлюється Центральною виборчою комісією (ЦВК). Закон встановлює також строк оприлюднення розцінок вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу. При цьому слід мати на увазі, що дані розцінки встановлюються відповідними ЗМІ не пізніш як за 130 днів до дня виборів. З метою унеможливлення штучного збільшення плати за ці послуги Закон встановлює, що розмір розцінок вартості даних послуг не може змінюватися протягом виборчого процесу. ЗМІ мають надіслати ЦВК та окружним виборчим комісіям зазначені розцінки. Законом передбачається безоплатне надання ефірного часу державними та комунальними ЗМІ. Оплата зазначеного ефірного часу встановлена за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів. Виділення ефірного часу між 19 і 22 годинами зумовлене тим, що саме у цей час телерадіопередачі збирають найбільшу глядацьку та слухацьку аудиторію, отже проведення передвиборної агітації в цей час є найбільш ефективним. Закон окремо врегульовує питання щодо визначення загального часу, який надається телерадіоорганізаціями партії (блоку). Для партії (блоку) надається не менше 60 хвилин на загальнонаціональних телеканалах та радіоканалі, по 20 хвилин на відповідних регіональних теле- і радіоканалах (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі). Встановлення зазначеного вище ефірного часу партіям (блокам) базується на принципі мінімальної розумної достатності – наданого ефірного часу має бути достатньо для ознайомлення виборців у загальному плані з основними положеннями передвиборної програми відповідної партії (блоку). Оплата зазначеного ефірного часу здійснюється на підставі відповідних угод між ЦВК та Національними радіо- і телекомпаніями України. Фінансування додаткового ефірного часу можливе за рахунок використання коштів виборчих фондів партій (блоків). Оскільки розмір виборчих фондів суб’єктів виборчого процесу може бути різним, то різним може бути і розмір ефірного часу, який зможе використати та чи інша партія (блок) для передвиборної агітації. При цьому все ж існує верхня межа ефірного часу, який може бути використаний суб’єктами виборчого процесу за рахунок коштів її виборчого фонду: вона визначається граничним розміром відповідного виборчого фонду. Законом передбачене обов’язкове укладання угоди між уповноваженою особою партії (блоку) і телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Без укладання такої угоди і надходження коштів на рахунок відповідної телерадіоорганізації надання ефірного часу забороняється. У такий спосіб законом обмежені можливості надання “безкоштовного” ефірного часу окремим суб’єктам виборчого процесу. При цьому слід мати на увазі вимогу рівної оплати за одиницю ефірного часу. З метою недопущення негайного застосування “антиреклами” і суттєвого зниження ефективності відповідної агітаційної діяльності партій (блоків) закон встановлює спеціальну заборону щодо здійснення на каналі, на якому надавався ефірний час для здійснення відповідними суб’єктами виборчого процесу передвиборної агітації певних дій упродовж 20 хвилин до і після теле-, радіотрансляції передвиборної програми партії (блоку). Законом впродовж зазначеного часу заборонено: коментувати чи оцінювати зміст цієї програми, давати будь-яку інформацію щодо цієї партії (блоку). Оскільки участь у виборах, зазвичай, бере велика кількість партій (блоків), то в законодавчому порядку розв’язано проблему визначення послідовності надання ефірного часу партіям (блокам). Така послідовність визначається за результатами жеребкування, що їх проводить ЦВК. Участь у такому жеребкуванні беруть представники або уповноважені особи відповідних партій (блоків), воно здійснюється прозоро та відкрито. Закон виключає можливість встановлення будь-якого іншого принципу визначення послідовності надання ефірного часу. За результатами проведенного жеребкування відповідні державні й комунальні телерадіоорганізації складають розклад ефірного часу, який повинен містити конкретні дати і час виходу в ефір передвиборних агітаційних теле- і радіопрограм. Результати жеребкування мають бути оприлюднені в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, у місцевих державних та комунальних ЗМІ у триденний строк з дня їх затвердження ЦВК. Замовником політичної реклами під час виборчої кампанії для демонстрації телерадіоорганізаціями можуть бути тільки партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу. Протягом демонстрації політичної реклами обов’язково демонструється повна назва її замовника у формі текстового повідомлення, яке має займати не менше п’ятнадцяти відсотків площі екрана і бути виконане контрастним кольором до фону та бути сприйнятним для глядача. Закон встановлює також певні умови для здійснення контролю за законністю надання ефірного часу. Насамперед йдеться про встановлений обов’язок телерадіоорганізацій здійснювати і зберігати аудіо-, відеозаписи усіх передач, що містять передвиборну агітацію, протягом тридцяти денного строку з дня офіційного оприлюднення результатів виборів. По-друге, це стосується обов’язку таких організацій надавати інформацію про проведення передвиборної агітації, у разі необхідності – копії відповідних угод, платіжних документів і записів передач таким органам: ЦВК, Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. На дані організації покладено обов’язок моніторингу діяльності ЗМІ під час виборчої кампанії і у разі порушення телерадіоорганізаціями чинного законодавства України вживати до них відповідні заходи (оголошувати попередження, застосовувати штрафні санкції, тимчасово (до двох місяців) зупиняти дію ліцензії, подавати до суду справи про позбавлення ліцензії. У ході проведення передвиборної агітації за участю електронних ЗМІ слід враховувати також виписані у Законі заборони та обмеження щодо ведення передвиборної агітації.

 

Порядок використання друкованих ЗМІ у передвиборній агітації. Відповідно до ст. 68 Закону України “Про вибори народних депутатів України” політичні партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу мають право користуватись засобами масової інфоримації (ЗМІ) державної та комунальної форми власності за рахунок та в межах коштів Державного бюджету україни, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів, на умовах, передбачених цим Законом. Висвітлення виборчого процесу в ЗМІ всіх форм власності в інтерв’ю, дискусіях та дебатах, інформаційних повідомленнях, у програмах новин і поточних подій має здійснюватися на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості. Передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі. Засіб масової інформації не може надавати знижки чи встановлювати надбавки на оплату друкованої площі чи ефірного часу. Розцінки вартості одиниці друкованої продукції та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації не можуть змінюватися протягом виборчого процесу. За рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу мають право опублікувати в однаковому поліграфічному виконанні в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” передвиборні програми, подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, обсягом не більше 7800 друкованих знаків. Таким чином передбачено, що зазначеної площі цілком достатньо для того, щоб виборці мали змогу по можливості повною мірою ознайомитись з основними положеннями передвиборної програми відповідної партії (блоку). Угода про публікацію вказаних матеріалів з редакціями зазначених газет укладається Центральною виборчою комісією (ЦВК). У такий спосіб забезпечуються рівні для всіх партій (блоків) умови використання двох загальнонаціональних газет. Закон передбачає цільове призначення використання друкованих ЗМІ партіями (блоками) в межах коштів Державного бюджету України, а саме – для друкування їх передвиборчих програм. Надання відповідних послуг друкованими ЗМІ на вказаних засадах для інших цілей передвиборної агітації не передбачене. Закон встановлює особливий порядок визначення черговості друкування передвиборних програм – жеребкування. Жеребкування проводиться відкрито і гласно ЦВК за участю відповідних зацікавлених осіб – уповноважених осіб партій (блоків), представників ЗМІ. Закон передбачає обов’язкове оприлюднення результатів проведеного жеребкування. Ці результати оприлюднюються в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” та в місцевих державних чи комунальних друкованих ЗМІ у триденний строк після їх затвердження. Такий обов’язок зумовлений необхідністю завчасного інформування виборців про час друкування передвиборних програм суб’єктів виборчого процесу. Закон дозволяє додаткове друкування інших агітаційних виборчих матеріалів у друкованих ЗМІ будь-якої форми власності. Оплата оприлюднення таких матеріалів здійснюється за рахунок коштів відповідних виборчих фондів. Таким чином, закон виключає можливість фінансування публікацій агітаційних матеріалів суб‘єктами виборчого процесу з інших джерел. Зроблено це з метою забезпечення рівних умов всім суб’єктам виборчого процесу у проведенні передвиборної агітації, запобігання фінансування передвиборної агітації за рахунок “тіньового капіталу”, інших зловживань. Закон встановлює необхідність публікування зазначених матеріалів виключно на комерційній основі на підставі відповідної угоди, що повинна укладатися між уповноваженою особою партії (блоком) та редакцією друкованого засобу масової інформації. При цьому закон встановлює заборону публікації цих матеріалів без укладання угоди та надходження коштів на рахунок редакції друкованого ЗМІ. Угода про публікацію агітаційних матеріалів суб’єктів виборчого процесу повинна містити: вид (жанр) передвиборного агітаційного матеріалу, дату (період) друкування цього матеріалу, розмір газетної площі, що виділяється для друкування зазначеного матеріалу, порядок і розмір оплати за її використання, права та обов’язки сторін, які випливають з предмету угоди, тощо. Публікація зазначених матеріалів не повинна супроводжуватися будь-якими редакційними коментарями, які не були заздалегідь обумовлені відповідною угодою, а також заголовками та ілюстраціями, які не узгоджені. Засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу одній партії (блоку) – суб’єкту виборчого процесу, не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії (блоку) – суб’єкту виборчого процесу. Розцінки вартості за одиницю друкованої площі встановлюються відповідними ЗМІ не пізніше як за 130 днів до дня виборів у розмірі, який не може перевищувати розмір плати за комерційну рекламу і не повинен змінюватися протягом виборчого процесу. Закон не зобов’язує друковані ЗМІ опублікування розцінок вартості за одиницю друкованої площі. Однак оприлюднювати цю інформацію з тим, щоб забезпечувались прозорість, відкритість та рівні умови передвиборної агітації у друкованих ЗМІ. Договірна основа публікації агітаційних матеріалів не виключає, однак, можливості розірвання такого договору в установленому законом порядку у разі порушення стороною цієї угоди чи невиконання взятих на себе обов’язків. З метою контролю за законністю оприлюднення агітаційних матеріалів закон покладає на редакції друкованих ЗМІ усіх форм власності обов’язок за письмовими запитами ЦВК та окружних комісій надавати їм інформацію про використання друкованої площі для розміщення агітаційних матеріалів партій (блоків), а в разі необхідності – надсилати їм копії відповідних угод, платіжних документів, а також відповідні публікації. При використанні друкованих ЗМІ у передвиборній агітації слід зважати також на законодавчі обмеження передвиборної агітації. У разі оприлюднення результатів опитування громадськоїх думки, пов’язаного з виборами депутатів, зобов’язані зазначити організацію, що проводила опитування, час його проведення, кількість опитаних, метод збору інформації, точне формулювання питання, статистичну оцінку можливої похибки. Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” встановлюється принцип неприпустимості зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ.