Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.

Сукупний попит – це модель у вигляді кривої, яка показує, який обсяг вир-ва(Уввп) споживачі можуть та готові придбати при певному р-ні цін. Графік 1. (див.питання 20)Спадний хар-р кривої сукупного попиту пояснюється трьома ефектами: 1) ефект % ставки (Р↑ → Dm попит на гроші ↑→ r % від вкладів ↑→ S заощадження ↑→ C споживання ↓→AD сукупний попит ↓). DI = S+C 2) ефект багатства (P↑→ реальні залишки коштів ↓→ р-нь життя ↓→ C споживання ↓→AD сукупний попит ↓). 3) ефект «імпортних закупок» (P↑→ М↑→Ех↓→Nx↓→ AD сукупний попит ↓). Фактори,які впливають на сукупний попит: цінові та нецінові фактори. Цінові фактори – ціна. Графік 2. Рух по кривій. Нецінові фактори(фактори,які впливають на складові AD) – C,I,G,Nx. 1) С: -доход споживача, -інфляційні очікування, -споживацька заборгованість, -ціни на товари-субститути, - податки(↑Т→↓І→↓С→↓AD) Графік 3. 2) І: -ставка % (%↓→І↑→AD↑); -фаза циклу, в якій знаходиться економіка; - податки з підприємств; -очікувані прибутки по інвестиціям. 3)G: - зміни в держвидатках. 4) Nx: -мито(митні збори), - коливання валютного курсу в Україні.

23.Споживання, заощадженя та інвестиції в довгостроковому та короткостроковому періодах.(за неокласичним трактуванням)

Споживання – це видатки домогосподарств, які спрямовані на задоволення власних потреб. Займає найбільшу частку ВВП (близько 70%). Структура споживання: 1) споживання, яке не залежить від доходу (Са – автономне споживання), залежить від к-ті накопиченого майна. 2) споживання, яке залежить від доходу. Воно визначається: -розміром доходу, - віковою структурою населення, - розміром заощаджень, - розподілом доходів серед населення. Якщо Ir = DI, де Ir – обсяг випуску, DI – індивідуальний доход => Ir = C+S => S = f(r) = a * r => C = Ir – ar => C = Ca + (I – ar) – ф-ція споживання для неокласичної моделі. Графік 1. Фактори, які впливають на споживання: -доход дом.господарств; - економ.очікування; - р-нь цін; - величина споживацької заборгованості. Заощадження – це частина коштів, які залишаються у домюгосподарств після здійснення витрат на споживання. Yr = C + S; S = Ir – C; S = Ir – Ca – I + ar => S = - Ca + ar - ф-ція заощадження в неокласичній моделі. Графік 2. Інвестиції – витрати на росширення вир-ва і накопичення коштів вир-ва та ↑ матеріальних запасів вир-ва. Типи інвестицій: 1)виробничі, 2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси, 3) інвестиції в житлове будівництво. I = f (r), де r - ставка %. Графік 3. внаслідок гнучкості ставки % рівновага встановлюється в новій точці при більшому обсязі I та S. Ф-ція інвестицій відображає попит на інвестиції. I=S, але лише, коли S = Sgh + Sф +S’g +∆z. Тобто заощадження відображають пропозицію інвестицій.

24.Державні закупівлі.

Державні закупівлі є одним з інструментів фіскальної політики держави. Державні закупівлі – закупка державою готової продукції за встановленою ціною у певному обсязі у національних або іноземних виробників, коштами державного бюджету. Державні закупівлі грають помітну роль в економічній політиці держави. Вони виконують ряд важливих функцій: 1. Встановлення рівноваги на товарному ринку – державні закупівлі запобігають утворенню кризи недовиробництва, або інфляційному розриву МА, за кейнсіанським трактуванням. 2. Соціально-економічна функція – полягає в створенні умов для найбідніших споживачів щодо придбання товарів найширшого вжитку та життєво необхідних за прийнятними цінами. 3. Протекціоністська – державні закупівлі у вітчизняних виробників стимулюють національне виробництво.