Зміст і функції міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи

Міжпредметні зв’язки є складовою частиною навчально-виховного процесу, проте їх зміст визначається в науково-педагогічній літературі по-різному. Найбільш поширеними серед учених-педагогів є гносеологічний та анатомічний підходи до визначення змісту міжпредметних зв’язків, які дозволяють зосереджувати педагогічні зусилля на розкритті об’єкт-об’єктних відносин, а також розвитку сил і можливостей особистості як суб’єкта процесу професійної підготовки. Водночас, особливого значення набуває культурологічне осмислення міжпредметних зв’язків як цілісного, багато аспектного та саморегулятивного явища в системі підготовки майбутніх учителів початкової школи. Культурологічний підхід є найбільш оптимальним у визначенні сутності, змісту та функцій міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Він дозволяє осмислити міжпредметні зв’язки як системне явище, здатне відображати найважливіші аспекти професійного досвіду вчителя початкової школи, а також функціонально впливати на їх розвиток [13, с. 84 - 85].

Н. Коваль визначає, що міжпредметні зв’язки у професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи суттєво підвищують рівень викладання, сприяють вихованню всебічно розвиненої особистості, яка зможе здобувати знання та застосовувати їх у практичній діяльності. Викладання знань з урахуванням міжпредметних зв’язків допоможе викладачу розкрити єдність між теорією і практикою її застосування, повно та всебічно показати студентам широку сферу функціонування теоретичних знань, сприятиме підготовці молоді до розуміння, а згодом і вирішення сучасних наукових, соціальних та виробничих завдань, що потребують відповідних теоретичних та практичних умінь [17, с. 26].

Шахов В. І. розкриває, що міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання та навчання, який надає можливість виокремити як основні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними дисциплінами. На будь-якому етапі навчання завдяки інтеграції знань міжпредметні зв’язки виконують виховну, розвиваючу та навчальну функції, що підвищує продуктивність перебігу психічних процесів. Міжпредметні зв’язки формують конкретні знання студентів, включають їх в оперування пізнавальними методами, які мають загально-науковий характер (абстрагування, моделювання, аналогія, узагальнення тощо) [49, с. 83].

Об’єктивна необхідність міжпредметних зв’язків для розвитку розумових здібностей та формування наукового світосприйняття студентів обґрунтовується психологами тим, що основу будь-якої психічної діяльності, у тому числі і мислення, складають елементарні асоціації, які поєднуються в асоціативні ланцюги, асоціативні системи тощо. На думку Ю. Самаріна, міжпредметні асоціації постають найвищим рівнем розумової діяльності, оскільки вони надають можливість підійти до явища, що розглядається в різних системах зв’язків, тобто розглядати явище діалектично [26, с. 348].

Л. Ізотова визначає важливу роль міжпредметних зв’язків у розвитку системного мислення студентів, оскільки пізнання об’єктивного світу є можливим лише на основі системного дослідження будь-яких об’єктів, виокремлення всіх суттєвих зв’язків та відносин [19, с. 234].

Завдяки реалізації міжпредметних зв’язків, Л. Міщенко зазначає, студенти набувають необхідних умінь самостійно здійснювати пошук інформації та використовувати її у професійній діяльності, набувають потреби постійно вдосконалювати свої знання, використовують знання з різних наукових галузей [28, с. 74].

Учені (А. Бєляєва, І. Суходольська) зазначають, що міжпредметні зв’язки при професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи: по-перше, є опорою, фундаментом для повноцінного сприйняття та розуміння нових знань, формування навичок і розвитку вмінь; по-друге, надають змогу узагальнювати та систематизувати наявний педагогічний досвід; по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні зв’язки характеризують логічний зв’язок різних дисциплін та наступність знань [5, с. 34].

А. Дмитрієв стверджує, що використання міжпредметних зв’язків на заняттях сприяє підвищенню інтересу до навчання, розширює світогляд студентів, формує навички творчого пошуку. Як наслідок, посилюється ефективність навчання, більш стійко засвоюються студентами знання як з педагогічних наук, так і інших наук [25, с. 35].

У навчально-виховному процесі міжпредметні зв’язки виконують цілу низку важливих функцій, як освітня, виховна, розвивальна, дидактична, формувальна, інтеграційна, конструктивна, психологічна, діалектична, логічна (за Л. О. Ковальчук). Проте, Л. О. Ковальчук зауважує, що навчальна, виховна, розвивальна функції є одні з найважливіших, так як, вони збігаються з головними функціями процесу навчання. Решта функцій міжпредметних зв’язків (дидактична, формувальна, інтеграційна, конструктивна, психологічна, діалектична, логічна) гармонійно доповнюють головні функції, забезпечують ефективність процесу навчання під час професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи.

Розглянемо детальніше зміст кожної з функції міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи.

Освітня функція полягає у тому, що міжпредметні зв’язки сприяють формуванню системи знань про суспільство та природу, уявлення про цілісну картину світу, сприяють розумовому розвиткові студентів, загальній ерудиції, актуалізує наявні знання з історії, географії, літератури, культури тощо.

Виховна функція виражена у сприянні міжпредметних зв’язків усім напрямкам виховання особистості, формуванню навчальної культури та грамотності, розуміння місця і ролі предметних знань у системі підготовки, прагнення до опанування новими знаннями. Виховна функція міжпредметних зв’язків передбачає пошук механізмів, за допомогою яких здійснюється пізнання, актуалізація якостей особистості, в яку систему склалися факти та теорії у свідомості студента, яку оцінку вони дістали з його боку, як вплинули на світогляд, емоційну і вольову сфери особистості.

Розвивальна функція міжпредметних зв’язків полягає у сприянні формуванню пізнавальної активності, інтересу до дисципліни, сприянні розвитку процесів мислення: вмінню здійснювати аналіз та синтез, конкретизувати та узагальнювати, проводити аналогію, абстрагуватись. Міжпредметні зв’язки впливають на формування системного мислення. У студентів формується новий спосіб мислення (логічне мислення сприяє розвитку чіткішого мовлення, а увага до мовного оформлення думки робить її точною і логічною), уміння співвідносити частину і ціле, аналізувати частину з позиції загального. Формується вміння комплексного застосування знань, умінь та навичок і пошуки раціональних шляхів вирішення складних пізнавальних завдань [30, с. 74 - 76].

Дидактична функція міжпредметних зв’язків. С. Бурилова трактує цю функцію як сукупність засобів, форм, прийомів і методів, що використовуються у навчальному процесі і спрямовані на інтеграцію знань, умінь та навичок студентів, а також формування вмінь у студентів здобувати знання самостійно [28, с. 71].

Формувальна функція: завдяки міжпредметним зв’язкам здійснюється формування таких предметних умінь, які стають основою формування інтегрованих умінь та якостей.

Низка авторів (Л. Ковальчук, В. Максимова) вказують на інтеграційну функцію: автори зазначають, що міжпредметні зв’язки сприяють формуванню єдиної, цілісної наукової картини світу.

Конструктивна функція полягає в удосконаленні змісту освіти та передбачає відбір, координацію і структурування навчального матеріалу, взаємну узгодженість змісту навчальних дисциплін.

Психологічна функція: реалізація міжпредметних зв’язків у навчанні забезпечує створення сприятливого психологічного мікроклімату, пробудження інтересу до вивчення матеріалу, позитивну мотивацію навчання, активізацію пізнавальної діяльності, прагнення до опанування нових знань.

Виділяють діалектичну функцію міжпредметних зв’язків. Дослідниця Л. Ковальчук трактує цю функцію зв’язків крізь призму розв’язання протиріч між рівнем осягнутих знань, умінь та навчальними задачами, які необхідно розв’язати; засвоєнням монопредметних знань і необхідністю використовувати їх під час розв’язування завдань міжпредметного характеру. Міжпредметні зв’язки виступають рушійною силою педагогічного процесу.

Логічна функція міжпредметних зв’язків полягає у визначенні логічної структури знань (понять, фактів, явищ, законів, теорій тощо) з окремих навчальних дисциплін, з’ясуванні механізму взаємодії цих дисциплін [30, с. 76 - 77]

Кривунко Л. виділяє такі функції міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи, як методологічна, освітня, розвиваюча, виховна, конструктивна. Розглянемо їх суть.

Методологічна функція полягає в тому, що тільки на її основі можливе формування в студентів сучасних уявлень про історичний розвиток суспільства, цілісність процесів та явищ у світі, багатогранність і різноманітність цивілізацій;

Освітня функція міжпредметних зв’язків сприяє формувати системність, усвідомленість знань студентів. Міжпредметні зв’язки виступають як засіб більш глибокому розумінню суспільно-наукових процесів, сприяють засвоєнню наукових понять, формують наукову різнобічну компетентність.

Розвиваюча функція міжпредметних зв’язків визначається їх роллю у творчому і системному розвитку студентів, у формуванні самостійності, інтересу до педагогічних та психологічних дисциплін, минулого;

Виховна функція сприяє реалізації комплексного підходу до виховання;

Конструктивна функція міжпредметних зв’язків веде до більш активної співпраці викладачів-предметників [22, с. 28].

Особливості пізнання, мислення, інтересів, мотивації та позиції студентів до отримання майбутньої професії вчителя початкової школи в навчанні створюють передумови їх активного, стихійного включення у встановлені міжпредметні зв’язки, коли виникають способи синтезу різних предметних знань, пошук їх зв’язків у реальній дійсності та професійній підготовці. Тому, включення міжпредметних зв’язків у навчально-виховну та практичну діяльність відповідає реальним потребам розумового, професійного та соціального розвитку майбутніх вчителів початкової школи.