Кримські татари. Кримськотатарське відродження ХІХ.

Присутність татар на українських землях була наслідком монгольського монгольського правління у Східній Європі. У 14 ст татари ств власний ханат, який спочатку був незалежною державою, а згодом став васалом Османської імперії. Кримський ханат був інкорпорований Російською імперією 1783р. Напр 18 перша хвиля татрської еміграції, Крим покинуло бл 80 тис татар. Друга хвиля татарської еміграції відб на поч 19 ст, коли виїхало ще 30 тис осіб. Мід 1820-60ми рр. у Крим було заселено рос, укр., німецьких та інших колоністів.Третя хвиля татарської еміграції поч після Кримської війни. 1897р у Криму жило 188 тис татар, щор становило лише 34% нас.

ХІХст-соціальний та політичний статус татар занепав. Татарські еліті мурзам було надано право вступу до рос дворянства, але мало хто тим скористався. 1796 р закріпачено татарських селян. 1861 кріпацтво замінене т.зв економічним кріпацтвом.

Татарська к-ра зазнала втрат. Багато памяток побудованих за часів Кримського ханату було зруйновано. Зорема мусульманські мечеті знищено або перейменовано на православні церкви.

Татарське національне відродження→під проводом Ізмаїла Бея Газиніралі, що поч у 1880-хрр. Під його впливом національний рух відмовився від традиційного для татарського суспільства клерикалізму і закликав до вживання турецької мови на письмі, прагнучи реформувати застарілу татарську систему освіти та соціальну структуру, а також статус жінок. В столиці м.Бахчисарай поч виходити газета під редакцією Газиніралі (з 1883 по 1914рр). Його погляди на письмове вживання турецької мови викликали дискусії з приводу національної ідентичності.

На поч ХХ ст. інтелектуали «молодотатари», почали відкрито виступати проти пантюркізму Газиніралі і закликати до ств окремої кримськотатарської літературної мови. Один із лідерів малодотатар, Абдурешит Медієв, був обраний у другу Державну Думу з програмою б-би проти царського самодержавства та національного визволення кримськотатарського народу. Питання кримськотатарської окремішності супроти пан тюркської єдності, пов’язані з нею проблеми літературної мови та національної ідентичності залишились нерозв’язаними до 1920-х.