Дефіцити вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3%.

Оскільки співвідношення між доходами і видатками бюджету може бути різним, то виникає принципове питання — який бюджет є для економіки найкращим: збалансований, дефіцитний чи профіцитний? Від відповіді на це питання залежить оцінка фіскальної політики.

Фіскальна політика, яка претендує на досягнення певних цілей в економіці, завжди вирішує складну альтернативу: стабілізація економіки чи збалансування бюджету.

Особливо гострою стає ця альтернатива за умов економічного спаду, викликаного скороченням сукупного попиту. З одного боку, щоб зупинити падіння виробництва, потрібно застосувати стимулюючі фіскальні заходи, тобто дискреційно знизити податки і/або збільшити державні закупівлі. З іншого — застосування перелічених заходів викликає бюджетний дефіцит, що породжує проблему його фінансування. Чому віддавати перевагу — стабілізації економіки чи збалансуванню бюджету?

Проведені дослідження і практика управління свідчать, що одночасне виконання стабілізаційної функції і підтримання бюджету в збалансованому стані є для фіскальної політики несумісним. Тому вона повинна вибирати, тобто вирішувати, що для неї є пріоритетнішим — стабілізація економіки чи збалансування бюджету. Світовий досвід, накопичений після Великої депресії, показує, що при вирішенні цієї альтернативи перевага надається стабілізаційній функції. Ця ідея лежить в основі концепції функціональних фінансів.

Сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету і зокрема дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною передумовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його утворення; з іншого — вона передбачає певні джерела його фінансування.

З метою розмежування впливу на державний бюджет фіскальної політики і циклічних коливань в сучасному макроекономічному аналізі виділяють такі види бюджету:

Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет (бюджет за повної зайнятості) — це умовний бюджет, в якому надходження і витрати визначаються на базі припущення, що економіка функціонує за параметрами повної зайнятості, тобто коли безробіття дорівнює природній нормі, а обсяг виробництва — потенційному ВВП.

Циклічний бюджет. Він обчислюється як різниця між фактичним і структурним бюджетом:

Як ми визначили вище, особливість сучасної фіскальної політики полягає в тому, що її метою є не збалансування бюджету, а стабілізація економіки. Тому в умовах економічного спаду застосовується стимулююча фіскальна політика, яка породжує два взаємопов’язаних наслідки. З одного боку, державний бюджет стає дефіцитним; з іншого — виникає необхідність залучення коштів для фінансування бюджетного дефіциту.

Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами:

1) переходом від фінансування до кредитування;

2) зниженням витрат на управління;

3) зміною системи оподаткування;

4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам;

5) конверсією;

6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.