Грошово-кредитна (монетарна політика) держави

Монетарна політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці країни.

Кінцеві цілі монетарної політики – це такі макроекономічні змінні, які характеризують кінцеві параметри економічного розвитку країни і на досягнення яких монетарна політика має націлювати весь комплекс своїх заходів. Тому кінцевими цілями монетарної політики мають бути зростання реального ВВП, зменшення безробіття та зниження інфляції.

Для досягнення цілей монетарної політики центральний банк застосовує заходи, що пов’язані з використанням певних інструментів. Серед цих інструментів головними є такі:

− операції на відкритому ринку,

− операції на валютному ринку,

− облікова ставка,

− норми обов’язкового резервування.

Операції на відкритому ринку – це купівля–продаж центральним банком цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на валютному ринку – це валютні інтервенції, які здійснюються у формі купівлі – продажу центральним банком іноземної валюти на валютному ринку.

Якщо центральний банк виходить на валютний ринок як покупець іноземної валюти, то на певну суму він збільшує обіг національної валюти. І навпаки, якщо центральний банк виступає на валютному ринку як продавець іноземної валюти, то він вилучає з обігу певну суму національної валюти. Аналогічно операціям на відкритому ринку, операції на валютному ринку справляють прямий вплив на банківські резерви, грошову базу і грошову масу.

Облікова (дисконтна) ставка – це процентна ставка, за допомогою якої центральний банк надає кредити комерційним банкам.

Кредити центрального банка надається комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Тому ставки процента, за якими вони надаються, називаються ще ставками рефінансування. Облікова ставка займає серед них провідну роль. Так, згідно з чинним законодавством України, облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і одночасно орієнтиром для всієї системи процентних ставок.

Норми обов’язкового резервування - це мінімальна норма депозитів комерційних банків, які мають зберігатися на безпроцентних рахунках центрального банку.

Нормативне регулювання обов’язкових резервів має подвійне значення: з одного боку, воно гарантує мінімальний рівень ліквідності комерційних банків; з іншого – виступає як інструмент, за допомогою якого центральний банк впливає на здатність комерційних банків збільшувати грошову масу, тобто створювати гроші.