Держава в системі макроекономічного регулювання

Тема 10. Держава в системі макроекономічного регулювання

Об'єктивна необхідність, зміст, засоби та цілі макроекономічного регулювання

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика держави

Грошово-кредитна (монетарна) політика держави

Держава в системі макроекономічного регулювання

 

До основних функцій держави відносять політичну, соціальну та економічну.

Економічна функція держави полягає в:

− регулюванні кількості грошей в економіці;

− формуванні правових основ функціонування економіки;

− усуненні вад ринкового саморегулювання; перерозподіл доходів.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізми бюджетно-податкової, грошово-кредитної, соціальної, зовнішньоекономічної політики тощо.

Методи державного регулювання економіки – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування.

За формами впливу методи державного регулювання економіки поділяються на прямі та непрямі.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку за допомогою знарядь адміністративно-правового характеру: нормативно-правових актів, цільових комплексних програм, державних замовлень, ліцензій, квот.

Методи непрямого регулювання діють опосередковано. Держава спонукає суб'єктів ринку до діяльності у напрямі державних пріоритетів. Для цього застосовуються знаряддя фіскальної, грошово-кредитної, інвестиційної та інших напрямів економічної політики, а також методи морального переконування.

Фіскальна, або бюджетно-податкова політика, політика держави – це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на соціально-економічний розвиток країни. Засоби фіскальної політики – державні витрати та податки – використовуються для забезпечення повної зайнятості і стримування темпів інфляції.

Податки є основним джерелом доходів держави.

Державні видатки за напрямом використання поділяються на чотири види:

1) споживчі витрати держави, пов’язані з національною обороною, енергетикою, освітою, медичним обслуговуванням, науково-технічними розробками;

2) державні інвестиції: капітальні витрати на будівництво доріг, портів, житла;

3) соціальні трансферти приватним особам (допомога пенсіонерам, безробітним, непрацездатним та малозабезпеченим);

4) відсотки за державним боргом, пов’язані з позичками держави у зв’язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями.