Студопедия — Периферійні пристрої персонального комп’ютера.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Периферійні пристрої персонального комп’ютера.






Моніто́р (monitor – слідкувати)або дисплей (display – відображувати). Дисплей призначено для відображення інформації на екрані електронно-променевої трубки. Він керується відеоконтролером (відеоадаптером), який знаходиться в системному блоці. Відеоконтролер містить свою особисту пам'ять, яку називають відеопам'ятю. Все, що ми бачимо на екрані дисплея, знаходиться у відеопам'яті. Відеоконтролер може задавати текстовий або графічний режим роботи.

В текстовому режимі на екран виводяться тільки символи, які закодовані числами. Звичайно на екрані розміщується 25 рядків по 80 символів. Поточне місце екрана, куди вивозитиметься черговий символ, відмічається мерехтливим значком, який називається курсором, або маркером. В графічному режимі на екран виводиться будь-яке зображення. Елементами його є точки (пікселі).

Основні характеристики дисплея: роздільна здатність, кількість кольорів (палітра) та розмір екрану. Роздільна здатність визначається кількістю точок по вертикалі та горизонталі екрану. Ці точки продукуються відеоадаптером. Чим більша кількість точок, тим вища роздільна здатність, тобто тим краща якість зображення. Кількість вироблюваних точок залежить від розміру відеопам'яті. У сучасних комп'ютерів її об'єм дорівнює 1 Мбайт і більше.

В текстовому режимі весь екран дисплея розбивається на прямокутники розміром 8x8 точок, інколи – 9x14. Такі прямокутники називають знакомісцем. Відеопам'ять зберігає інформацію за кожним знакомісцем, а саме: код символу, його колір, колір фону, на якому відображається символ. Інформація про те, які точки знакомісця слід підсвічувати для відображення того або іншого символу, зберігається у спеціальному блоці пам'яті, який називають знакогенератором.

Пам'ять знакогенератора в сучасних ПК заповнюється автоматично при завантаженні операційної системи і в подальшому її вміст може змінюватись програмним шляхом. Це дозволяє користуватись на одному комп'ютері різними алфавітами, в яких порад п стандартними для кожного ПК наборами символів (букви англійського алфавіту, цифри, розділові знаки) можуть бути й інші. Дані з відеопам'яті періодично зчитуються, перетворюються у відеосигнали і відображаються на екрані дисплея.

Перетворення кодів відеопам'яті у видеосигнал здійснюється відеоадаптером. За кількістю відображуваних кольорів сучасним можна вважати адаптер, у якого 256 кольорів. Колір кожного пікселя зберігається у відеопам'яті. Звичайно, що для реалізації параметрів адаптера дисплей повинен мати необхідні характеристики, інакше можливості адаптера можуть бути не реалізовані. Розмір екрана дисплея вимірюють за діагоналлю в дюймах. Дюйм – це англійська міра довжини, що дорівнює 2,54 см. Найпоширенішими є 14-дюймові екрани. Використовують також 15-, 17-, 19-, 20- та 21-дюймові екрани.

Системний блок (англ. computer case – корпус) – функціональний елемент, що захищає внутрішні компоненти персонального комп’ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим усередині, екранує (зменшує дію) створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи. Системні блоки найчастіше виготовляються з деталей на основі сталі, алюмінію і пластмаси, також інколи використовуються такі матеріали, як деревина або органічне скло.

Клавіатура (англ. keyboard) призначена для введення до ПК символьної інформації (літер, цифр, розділових знаків), а також для управління роботою ПК. Для кожного символу виділяється клавіша, натискуючи на яку ми і вводимо код символу ПК. Символ кодується 8-бітовими двійковими числами. В більшості ПЕОМ вітчизняного і зарубіжного виробництва використовується IBM-сумісна клавіатура, яка має 101 клавішу і декілька індикаторів, що сигналізують про режим роботи клавіатури. Також все частіше вбудовуються додаткові кнопки та контрольні елементи (світлодіоди) — частіше для обслуговування мультимедійних систем.

На комп'ютерній клавіатурі будь-яке натиснення та відпускання клавіші спричинює посилання сигналу до комп'ютера. Кожній такій дії відповідає окремий цифровий код. В залежності від способу передачі сигналу клавіатури бувають дротові та бездротові. Останнім часом на комп'ютерному ринку стали доступними бездротові клавіатури, що контактують з комп'ютером за допомогою інфрачервоного випромінювання або радіохвиль. Відстань дії бездротових клавіатур залежить від принципу передачі сигналу і лежить в межах від кількох метрів до кількох десятків метрів для дорожчих пристроїв, наприклад, Bluetooth-клавіатури.

За своїм призначенням всі клавіші поділяються на чотири поля.

Перше (центральне) поле вміщує клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд управляючих клавіш. Як видно з надписів на клавішах, для більшості клавіш центрального поля натискування однієї й тієї самої клавіші може призводити до введення різних символів залежно від режиму роботи клавіатури. Таких програм є багато, тому навіть на аналогічній клавіатурі перехід, наприклад, з режиму введення українських літер на режим введення англійських може здійснюватись по-різному.

Перехід у режим введення великих літер здійснюється натискуванням клавіші СарsLock. При цьому загорається індикатор CapsLock в правому верхньому куті клавіатури. Повторне натискування клавіші CapsLock переводить клавіатуру в режим введення малих літер (індикатор CapsLock при цьому гасне).

Натискування комбінації з двох клавіш здійснюється так: натиснути першу клавішу в комбінації і, не відпускаючи її, натиснути другу.

Друге поле містить 12 функціональних клавіш F1 – F12, а також деякі управляючі клавіші. В разі натискування функціональних клавіш комп'ютер виконує дії, які визначаються програмою, що в цей час виконується на комп'ютері.

Третє поле містить клавіші управління курсором дисплея. Натискування клавіш ←, →, ↑, ↓ зумовлює переміщення курсору на екрані дисплея на одне знакомісце відповідно ліворуч, праворуч, вгору, вниз. Натискування клавіші Еnd звичайно призводить до переміщення курсору на кінець рядка, а клавіші Home – на початок рядка.

Четверте поле містить клавіші, які можна використовувати для набору цифр і знаків арифметичних операцій або управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється в разі натискання клавіші NumLock (при цьому загоряється індикатор NumLock). Повторне натискання клавіші NumLock (індикатор NumLock при цьому гасне) переводить клавіші цього поля в режим управління курсором аналогічно клавішам третього поля.

Типове призначення деяких управляючих клавіш і комбінацій клавіш клавіатури:

PgUp – сторінка вгору. Використовують у ситуаціях, зв'язаних з переглядом на екрані дисплея текстів, що займають більше ніж один екран (сторінку). Натискування клавіші PgUp зумовлює виведення на екран попередньої сторінки тексту.

РgDn – сторінка вниз. При натискуванні цієї клавіші в режимі перегляду тексту на екран виводиться наступна сторінка тексту.

Ins – переключення клавіатури в режим вставки. В цьому режимі натискування клавіші будь-якої літери призводить до вставки цієї літери в позицію курсору. При цьому літери рядка, які розміщені з правого боку від курсору, зсуваються праворуч на одну позицію, звільняючи місце для літери, яка вставляється. Виключення режиму вставки здійснюється повторним натисненням клавіші Ins. У режимі заміни, натиснення алфавітно-цифрової клавіші призводить до заміщення літери в позиції курсора.

Del – вилучення літери. Натискування цієї клавіші призводить до вилучення літери в позиції курсора і переміщенню тексту праворуч від курсору вліво на одну позицію.

Таb – клавіша табуляції. Кожне натискування клавіші зумовлює переміщення курсора на вісім позицій праворуч.

Back Space – назад. В разі натискування клавіші вилучається літери зліва від курсора і останній зміщується на одну позицію ліворуч.

PrintScreen – знімок екрана. Якщо натиснути клавішу ⇧ Shift, а потім, не відпускаючи її, – клавішу Print Screen, то на принтер виводиться зображення екрана.

Esc – вихід. Натискування цієї клавіші дозволяє відмовитись від яких-небудь розпочатих дій (наприклад, введення команди DOS), завершити роботу в якому-небудь режимі і повернутись до попереднього режиму.

Еnter – введення. Натискування цієї клавіші сприймається комп'ютером як вказівка приступити до виконання введеної команди. При введенні даних натискування клавіші Еnter сприймається як вказівка завершити введення даних в даному рядку і перейти до початку наступного рядка.

Управляючі клавіші Сtrl і Аlt натискують у комбінації з іншими клавішами. В ПК при натискуванні комбінації клавіш можуть виконуватись різні дії залежно від встановленої операційної системи та налаштувань, наприклад: Сtrl+Аlt+Del – виклик диспетчера задач (в Microsoft Windows), або перезавантаження ПК (до завантаження ОС); Alt+F4 – вихід з програми; Alt+Esc – згорнути програму в панель завдань; Сtrl+X – переміщення виділеного фрагменту (вирізання); Сtrl+С – копіювання виділеного фрагменту; Сtrl+V – вставлення фрагменту; Сtrl+Z – скасувати; Сtrl+Y – повторити.

Принтер (англ. printer – друкар) призначений для виводу інформації на папір. Принтери можуть виводити не тільки текстову інформацію, але й рисунки і графіки. Одні принтери дозволяють друкувати тільки в одному кольорі (чорному), інші можуть виводити також і кольорові зображення.

Матричні (або точково-матричні) принтери раніш були найбільш поширеними для IBM PC. Зараз ці принтери потіснені струминними і лазерними, оскільки матричні принтери забезпечують значно гіршу якість друку, шумлять під час роботи і малопридатні для кольорового друку. Однак, матричні принтери застосовуються до цих пір, оскільки вони дешеві, а ціна віддрукованої сторінки на них найнижча. Принцип друку матричних принтерів такий: друкуюча головка принтера містить вертикальний ряд тонких металевих стержнів (голок). Головка рухається уздовж рядка, який друкується, а стержні в потрібний момент вдаряють по паперу через фарбуючу стрічку. Це й забезпечує формування на папері символів і зображень.

Струминні принтери нині є одним із найбільш поширених видів принтерів. В струминних принтерах зображення формується мікрокаплями спеціального чорнила, яке викидається на папір через сопла в друкуючій головці. Як і в матричних принтерах, друкуюча головка струминного принтера рухається по горизонталі, а після завершення друку кожної горизонтальної смуги зображення папір протягується вертикально. На відміну від матричних, струминні принтери працюють із значно меншим шумом, забезпечуючи кращу якість друку і найдешевший кольоровий друк прийнятної якості. Однак, вартість віддрукованої сторінки на них – вища, ніж на матричних принтерах.

Лазерні принтери забезпечують найкращу (близьку до друкарської) якість чорно-білого друку, а кольорові лазерні принтери також і високу якість кольорового друку. В лазерних принтерах використовується принцип ксерографи: зображення переноситься на папір із спеціального барабана, до якого електростатично притягуються частинки фарби (тонера). Відмінність від звичайного копіювального апарату полягає в тому, що друкуючий барабан електризується за допомогою лазера за командами із комп'ютера. Лазерні принтери забезпечують найвищу серед усіх принтерів швидкість друку.

Лазерний принтер приніс у світ комп'ютерів не просто швидкісне друкування текстів і графіки – він створив нову якість. В останні роки з'явився новий клас кольорових лазерних принтерів, що забезпечують друкування фотографічної якості, роботу в мережі, простоту використання і відносно невисокі, особливо у порівнянні з кольоровими струминними принтерами, експлуатаційні витрати.

Спеціальні принтери для кольорового друку. Для отримання високоякісних кольорових зображень використовують спеціальні види принтерів. Найкраще зображення (практично фотографічної якості) отримують на так званих сублімаційних (dye sublimation) принтерах. В них фарбуючі стрічки нагріваються до температури близько 400°С, при цьому і фарбник випаровується і переноситься на спеціальний папір. Однак ці принтери і витратні матеріали для них дуже дорогі.

Миша (англ. mice, mouse devices) – це периферійний пристрій, який дуже схожий на мишеня. Маленьке пластмасове тільце, довгий хвіст – кабель для зв'язку з комп'ютером, кнопки – немов щільно притиснуті вушка маленького звірка. Підкорюючись рухам руки оператора, мишка бігає по столі, а на екрані повторює кожен її рух курсор: у текстовому режимі екрана – прямокутник, у графічному – акуратна стрілка. Легкого натискання кнопок досить, щоб запускати файли, виділяти і переміщати ділянки тексту або рисунка, керувати героями в захоплюючій комп'ютерній грі.

Отже, мишка рухає курсор на екрані, сама, переміщуючись за нашим бажанням. Рух корпусу миші виміряється в кроках. Крок – це мінімальний зсув, що реєструється датчиками. Спеціальна програма – драйвер – підраховує кількість кроків, що викликає перехід курсору на наступний елемент зображення. Швидкість руху курсору користувач може змінювати за допомогою спеціальних функцій.

Коли комп'ютерна миша міцно закріпила свою першість серед периферійних пристроїв, за неї взялися дизайнери. І замість скромної коробочки з кнопками стали з'являтися зручні для обхвату рукою і витончені трикнопкові мишки.

Двокнопкові миші (стандарт Microsoft Mouse) – більш рання популяція цих комп'ютерних звірків. Ліва кнопка відповідає клавіші "Enter" ("Введення"), а права, у залежності від конкретної програми, може бути аналогом "Esc" ("Скасувати"), "Ins" ("Виділення" – наприклад, у Norton Commander) і т.д. У деяких випадках є можливість змінювати призначення кнопок на протилежні і навіть присвоювати їм довільні функції за своїм смаком.

Трикнопкові миші, що з'явилися трохи пізніше, представляють стандарт Mouse System Mouse. Втім, третя (середня) кнопка в більшості випадків не діє або дублює ліву, так що сумісність з колишнім стандартом Microsoft цілком зберігається, лише в програмах, що порівняно недавно з'явилися, користувач може сам призначити для цієї кнопки потрібну йому функцію.

Інший пристрій, який широко застосовується для введення інформації в комп'ютер – трекбол. Його традиційно відносять до сімейства комп'ютерних мишей, однак він, точно кажучи, схожий на мишу тільки за принципом роботи. У трекбола кулька закріплена не в днищі, а зверху на корпусі. У цьому більша зручність трекбола у порівнянні з мишею, розташовану "на спині" кульку можна обертати рукою, не перемішуючи весь пристрій. Якщо для роботи з мишею на столі потрібно виділяти певну вільну площу, то трекболу місця потрібно зовсім небагато. Тому його поєднують із клавіатурою портативних комп'ютерів.

Нещодавно з'явилися "безхвості" моделі миші, у яких використовуються різні варіанти бездротового зв'язку. Один зі способів – інфрачервоний зв'язок, аналогічний тим, що широко застосовуються в системах дистанційного керування телевізором. Інший, ще більш досконалий – радіозв'язок.

Радіомишу фірми Logitech можна переміщувати майже в двох метрах від комп'ютера. Мишу і приймач можна настроювати на одну з чотирьох різних частот, тому в одній і тій ж "зоні радіозв'язку" одночасно можуть працювати чотири користувачі. Розроблено також миші, призначені для керування курсором у тривимірному віртуальному просторі. "Кажана" можна вільно переміщувати і повертати в повітрі, піклуючись лише про те, щоб вистачило довжини кабелю (від цього атрибуту розроблювачі все-таки не відмовилися).

Ще один периферійний пристрій – це перстень, що надягається на палець, з випромінювачем ультразвуку. До корпусу дисплея прикріплюється легка "дворога" рамка, на якій розміщені три звукоприймачі в правому верхньому, лівому верхньому і лівому нижньому кутах корпусу. Кисть руки з надягнутим перснем переміщується поблизу екрану, а електронна схема легко визначає її положення і передає ці відомості в комп'ютер, як й інформацію про натискування кнопки, що знаходиться на персні. Найсучасніші родичі комп'ютерної миші зовсім не схожі на свою попередницю. Вони представляють собою невеличку сенсорну пластинку (з кнопками по кутах), по якій рухається тільки палець користувача, який і керує рухами курсору на дисплеї.

Модем. Для всіх користувачів, які використовують глобальні електронні мережі типу Internet, працюють з електронною поштою, потрібно мати модем. Модем (modem – скорочення від МОдулятор-ДЕМодулятор) – це пристрій для обміну інформацією з іншими комп'ютерами через телефонну мережу. Окрема, "особиста", або, як ще кажуть, виділена лінія зв'язку вашого комп'ютера з провайдером – справа дорога. На це йдуть лише тоді, коли необхідно передавати – одержувати дуже великі за обсягом потоки інформації.

Звичайно ж зв'язок із сервером за сумісництвом забезпечує міська телефонна мережа. Щоб потрапити на свій сервер, власникові персонального комп'ютера потрібно просто набрати телефонний номер цього сервера, і телефонна станція (АТС) виконає потрібне з'єднання точно так само, як вона з'єднує вас з будь-яким іншим телефонним апаратом.

Але телефонні лінії здебільшого не розраховані на передачу імпульсних сигналів, які видає комп'ютер. Телефонна лінія розрахована на аналогові низькочастотні сигнали, на електричну копію вашого голосу і пропускає смуту частот до 10 або навіть до 3 кілоГерц. Щоб передати по такій лінії комбінації імпульсів і пауз (1 і 0), комп'ютер під'єднується до неї через модулятор-демодулятор, скорочено – модем.

При передачі інформації від комп'ютера в мережу модем робить приблизно теж саме, що і звичайний радіопередавач – внутрішній генератор модему модулюється комп'ютерними сигналами. При прийомі інформації працює прийомний блок модему: він демодулює модульований сигнал, що надійшов від іншого модему-передавача з іншого кінця телефонної лінії. В модемах часто використовують частотну модуляцію, коли 1 і 0 передаються двома різними частотами.

Можлива також амплітудна і фазова модуляція, а іноді одночасно всі три види модуляції, що дозволяє передавати відразу три біти замість одного. У цілому ж через порівняно вузьку смуту пропускання телефонної лінії модем змушений надсилати до неї інформацію значно повільніше (у тисячі і десятки тисяч разів), ніж вона могла б надходити з комп'ютера. Тому інформація спочатку надходить в пам'ять, а звідти, не кваплячись, йде в лінію.

Навіть найпростіший модем – досить складна машина; дорогі модеми за різноманітністю функцій, складністю схеми і кількістю мікросхем далеко обійшли найбільш досконалі телефонні апарати, наповнені електронікою. Хороший модем уміє також прийняти і послати факс, у тому числі взявши його з пам'яті машини, вміє попрацювати й автовідповідачем, записуючи прийняту інформацію на диск комп'ютера. Іноді модем виготовлений у вигляді окремого апарата, а іноді - у вигляді вставленої в комп'ютер додаткової плати.

Графопобудовувач (плотер) (англ. plotter) – пристрій для виводу креслень на папір. Плотери трохи дешевші, ніж лазерні принтери, але швидкість друку у них нижча. Плотери бувають барабанного типу (працюють з рулоном паперу) і планшетного типу (в них лист паперу лежить на плоскому столі). Як правило, плотери використовують в системах конструювання (САПР) для виводу креслень.

Пло́тер – широкоформатний, найчастіше струменевий принтер, зорієнтований на друк аркушів формату А0, А1, А2, А3, А4 тощо різної товщини (від 80 г/м2, ватманів, напівватманів тощо). Використовується для друку як у чорнобілому, так і в кольоровому варіантах, креслень, схем, карт, рекламних плакатів (банерів, рекламних щитів, написів), цінників великого формату (наприклад: на вікнах супермаркетів).

Особливості: великі об'єми чорнильниць, можливість підключення СНПЧ (Система Неперервної Подачі Чорнил) для ще більших об'ємів друку, «гаряча» заміна чорнильниць та картриджа.

Сканер (англ. scanner) – пристрій для зчитування графічної і текстової інформації в комп'ютер. Сканер вводить в комп'ютер зображення оригіналу (текст, креслення, рисунки, фотографії), закодувавши кожну його точку певним набором імпульсів і пауз. У сканері все починається з фотоприймача, він "дивиться" на будь-яку точку зображення і величиною струму повідомляє про її освітленість – чим світліша точка, тим більший струм. Ланцюжок (лінійка) мікроскопічних фотоприймачів може зразу прочитати цілий рядок – довгий ряд точок. Переміщуючи цю лінійку уздовж аркуша, можна сканувати його – рядок за рядком переглянути всю картинку. При цьому аналогово-цифровий перетворювач (АЦП) відображає Цифровим кодом величину струму для кожної точки картинки, тобто після повного її сканування кодує освітленість всіх точок оригіналу – всю картинку.

Є сканери, що дозволяють звести в комп'ютер кольоровий оригінал, здійснивши кольороподіл – подавши багатокольорову картинку у вигляді трьох однокольорових картинок основних кольорів – червоного, зеленого, синього. Існує кілька основних типів сканерів. У найбільш поширеному – планшетному оригінал кладуть зображенням униз на дно, і під ним рухається лінійка з фотоприймачем або інша система, що зчитує. В сканері типу "Оверхед" система, що зчитує, "оглядає" картинку зверху. В ручному сканері лінійку світлоприймачів переміщують по оригіналу вручну.

Із кількох систем кольорових сканерів найбільш досконалу створила і використовує фірма Хьюлетт Паккард, світовий лідер у цій галузі. Мініатюрний блок разом із дихроїдними світлофільтрами виконаний у вигляді єдиної інтегральної схеми. Зображення на неї передається за допомогою оптичної системи, яка стискує рядок, який в процесі сканування надходить з оптичний світлоприймач – щілину, що зчитує. Введену в комп'ютер картинку можна редагувати, доповнювати, оживляти, удосконалювати, перетворюючи її в книжкову ілюстрацію або кадри кінофільму. Сканери відрізняються один від одного роздільною здатністю, кількістю кольорів або відтінків сірого кольору, ще сприймаються людиною.

Ручка-сканер. Уявіть собі, що вам потрібно швидко скопіювати будь-який "паперовий" текст, щоб опісля ввести його в комп'ютер. Знадобиться сканер, програма розпізнавання символів і, певна річ, сам документ або його копія. А як бути, якщо ви переглядаєте газету, журнал або книгу в читальному залі бібліотеки, а ксерокса поблизу немає? Брати із собою комп'ютер, навіть, якщо це ноутбук, не завжди зручно. Приходиться поступати "по-старому": спочатку переписувати текст ручкою на папір, а після цього "набирати" його з клавіатури, тобто виконувати подвійну роботу.

Проте, ці труднощі вже можна вважати "пережитком минулого віку". Шведська компанія С Technologies AB запропонувала користувачам нову розробку – портативний текстовий сканер С-Pen 600MX. Цей пристрій за розмірами і формою схожий на звичайний маркер – повноцінний ручний сканер із вбудованим мікрокомп'ютером (мікропроцесор із тактовою частотою 100 МГц, рідкокристалічним екраном і системою розпізнавання тексту фірми ABBYY. Достатньо провести "зчитувачем" уздовж рядка, що вас цікавить, – і він буде сфотографований мініатюрною цифровою відеокамерою, занесений у вбудовану пам'ять і відображений на мініатюрному екрані. І так – рядок за рядком – можна відсканувати і розпізнати до 2000 сторінок тексту!

А далі він легко "перекидається" в комп'ютер – настільний або портативний, причому для цього навіть не потрібно під'єднувати С-Pen до комп'ютера: "спілкування" двох пристроїв здійснюється через інфрачервоний канал. І це ще не все: ручка-сканер може зразу перекладати відсканований текст, наприклад, з англійської мови (словники можна "скачати" з Інтернет). Наявна в цьому пристрої і портативна картотека (книга адрес). І, нарешті, С-Pen дозволяє просто писати нею, як звичайною ручкою: ще один вбудований додаток відслідковує рух "зчитувача" по поверхні паперу і розпізнає його як зображення цифр або літер, які запам'ятовуються як текст або слугують запитом при пошуку потрібної картки в книзі адрес.

Звукова плата (звукова карта, аудіоплата) (англ. sound card)– пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер) та дає можливість виконувати музику за допомогою комп'ютера. Разом з аудіоплатою постачаються звукові колонки і мікрофон. Аудіоплата надає засоби для запису, відтворення і редагування музики і мовних повідомлень. Багато програм, особливо ігрових, навчаючих, використовують аудіоплати для виводу музичного супроводу, звукових, в тому числі мовних, сигналів.

Звукова колонка – акустична система, що складається з великої кількості однакових гучномовців, розташованих вертикально. Вертикальна звукова колонка дозволяє досягти досить вузької діаграми спрямованості у вертикальному напрямі, що необхідно для озвучування відкритих майданчиків, а іноді і закритих приміщень. Часто звуковими колонками помилково називають побутові багатоканальні акустичні системи, проте вони не формують якогось спрямованого випромінювання.







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 629. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Менадиона натрия бисульфит (Викасол) Групповая принадлежность •Синтетический аналог витамина K, жирорастворимый, коагулянт...

Разновидности сальников для насосов и правильный уход за ними   Сальники, используемые в насосном оборудовании, служат для герметизации пространства образованного кожухом и рабочим валом, выходящим через корпус наружу...

Дренирование желчных протоков Показаниями к дренированию желчных протоков являются декомпрессия на фоне внутрипротоковой гипертензии, интраоперационная холангиография, контроль за динамикой восстановления пассажа желчи в 12-перстную кишку...

Тема 5. Организационная структура управления гостиницей 1. Виды организационно – управленческих структур. 2. Организационно – управленческая структура современного ТГК...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия