Еклампсія

Еклампсія — найтяжча форма гестозу вагітних, яка виникає на тлі прееклампсії та нефропатії. Найхарактернішим її симптомом є судоми м'язів тіла, які супроводжуються розвитком стану непритомності (кома). Еклампсія може розвинутися під час вагітності (28%), пологів (50%) і після пологів (22%). Частіше буває у немолодих першовагітних із захворюваннями сер­цево-судинної системи, печінки, нирок, нейроендокринними та іншими по­рушеннями. Клінічно судомам передують посилення головного болю, погір­шення зору, безсоння, неспокій, підвищення артеріального тиску і вмісту білка в сечі. Напади судом тривають 1-2 хв. Розрізняють такі періоди еклампсії:

1. Передсудомний — дрібне посіпування м'язів обличчя, замикання повік, опускання кутів рота. Триває 20-30 с.

2. Тонічних судом м'язів усього тіла — тулуб напружується, дихання зупиняється, обличчя і слизові оболонки синіють, настає стан непритом­ності. Тривалість цього періоду становить 20-30 с. Він дуже небезпечний для матері й плода.

3. Клонічних судом —проявляється бурхливим хаотичним скороченням м'язів обличчя, тулуба і кінцівок. Триває 20-30 с. Потім судоми слабшають, виникає хрипке дихання, з рота виділяється піна, яка, внаслідок прикушу­вання язика, забарвлена кров'ю.

4. Розв'язання нападу — судоми припиняються, хвора ще деякий час перебуває у коматозному стані. Притомність повертається поступово; про те, що з нею трапилося, хвора нічого не пам'ятає. Тривалість коми різна, інколи декілька годин.

Напади еклампсії нерідко супроводжуються підвищенням температури тіла, артеріального тиску, інколи у хворої, що перебуває в стані коми, з'яв­ляються нові напади. Еклампсія може проходити без судом, при цьому хвора відразу впадає в коматозний стан. Прогноз при такій формі токсикозу не­сприятливий. Перебіг еклампсії, яка почалася під час вагітності, тяжчий порівняно з еклампсією, що виникла під час пологів. При еклампсії значно підвищується збудливість центральної нервової системи, тому всякі зовнішні подразники (яскраве світло, шум, голосна розмова, біль) призво­дять до нового її нападу. Під час нападу або після нього жінка може померти.

Головна мета невідкладної допомоги — припинення судом та віднов­лення прохідності дихальних шляхів.

Перша допомога при розвитку нападу еклампсії. Лікування у разі нападу судом починають на місці. Розгортають палату інтенсивної терапії або госпіталізують вагітну до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Хвору укладають на рівну поверхню у положенні на лівому боці, швидко звільняють дихальні шляхи, відкриваючи рот і висуваючи вперед нижню щелепу, паралельно евакуюють вміст ротової порожнини. За можли­вості, якщо збережено спонтанне дихання, вводять повітровід та проводять інгаляцію кисню. За умови розвитку тривалого апное негайно починають примусову вентиляцію носо-лицевою маскою з подачею 100% кисню у ре­жимі позитивного тиску наприкінці видиху. Якщо судоми повторюються або хвора залишається у стані коми, вводять м'язові релаксанти (сукса-метонію бромід 2 мг/кг) та переводять пацієнтку на штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) у режимі помірної гіпервентиляції. Паралельно з проведеними заходами щодо відновлення адекватного газообміну здійснюють катетеризацію периферичної вени та починають введення протисудомних препаратів (сульфат магнію — болюс 4 г протягом 5 хвилин внутрішньовенно, потім підтримуюча терапія 1-2 г/год) під ретель­ним контролем АТ і ЧСС. Якщо напади тривають, внутрішньовенно вводять ще 2 г сульфату магнію (8 мл 25% розчину) протягом 3-5 хвилин. Замість додатковою болюсу сульфату магнію можна використовувати діазепам внутрішньовенно (10 мг) чи тіопентал натрію (450-500 мг) упродовж 3 хвилин. Якщо напад судом триває понад 30 хвилин, цей стан розглядають як екламптичний статус. Якщо діастолічний АТ залишається на високому рівні (>110 мм рт.ст.), проводять антигіпертензивну терапію. Катетеризують сечо­вий міхур. Усі маніпуляції (катетеризація вен, сечового міхура, акушерські маніпуляції) проводять під загальною анестезією тіопенталом натрією або закисом азоту з киснем. Не застосовують кетамін!

Після ліквідації судом проводять корекцію метаболічних порушень, водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану, білкового обміну. Обстеження здійснюють після припинення нападу судом. Моніторинг АТ, визначення погодинного діурезу, оцінку клінічних симптомів проводять з обов'язковою реєстрацією в історії пологів щогодини.

Штучна вентиляція легенів не є основним способом лікування еклам­псії, однак усунення гіпоксії (найважливішого патогенетичного чинника розвитку поліорганної недостатності) — обов'язкова умова проведення інших заходів. Жінку, яка перенесла еклампсію, наглядають в умовах палати реанімації та інтенсивної терапії, або організовують індивідуальний пост.

Розродження здійснюють терміново. Якщо акушерська ситуація не дозволяє провести негайне розродження через природні пологові шляхи (екламптичний напад стався у II періоді пологів), виконують операцію кесаревого розтину. Розродження проводять відразу після ліквідації нападу судом на фоні постійного введення сульфату магнію та антигіпертензивної терапії. За умови продовження нападу судом термінове розродження про­водять після переведення хворої на ШВЛ. Після закінчення оперативного втручання ШВЛ продовжують до стабілізації стану пацієнтки.

Після пологів лікування продовжують відповідно до стану хворої. Маг­незіальна терапія має тривати ще не менше 48 годин.

Проводять спостереження за жінкою, що перенесла прееклампсію/ еклампсію після виписки з пологового стаціонару В умовах жіночої консуль­тації за участю терапевта проводять диспансерний нагляд за жінкою, яка перенесла середнього ступеня або тяжку прееклампсію чи еклампсію:

• патронаж на дому,

• консультація профільних спеціалістів (за необхідності),

комплексне обстеження проводять через 6 тижнів після пологів.

Рекомендована література

1. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство. – Київ.- «Здоров’я”, 2000 р.
2. Жученко П.Г., Тарасюк В.І. Акушерство. – Київ. – «Здоров’я”, 1995 р.
3. Григорова Т.М. Трофобластическая болезнь. – Москва. – Медицина. – 1985 г.
4. Мазорчук Б.Ф., Жученко П.Г. Акушерство і гінекологія (підручник для сімейних лікарів), том 1, 2. – Київ. – 2005 р.
5. Айламазян З.К. Акушерство. – Санкт-Петербург. – 2008 г.

Клінічні протоколи

Засоби контролю.

Контрольні запитання

1. Сучасні погляди на етіологію та патогенез ранніх гестозів вагітних.

2. Назвіть та обгрунтуйте групи вагітних за ризиком розвитку гестозів.

3. Класифікація гестозів вагітних (з переліком форм та ступенів тяж­кості захворювання).

4. Опишіть патогенез та клініку блювання вагітних. Обгрунтуйте такти­ку обстеження вагітних.

5. Назвіть головні принципи лікування блювання вагітних та препарати, які використовуються при цій патології. Випишіть рецепти препа­ратів.

6. Обгрунтуйте тактику ведення вагітних при блюванні різного ступеня тяжкості.

7. Назвіть показання для дострокового переривання вагітності при ранніх гестозах.

8. Клініка, обстеження та лікування хореї вагітних.

9. Клініка, обстеження та лікування тетанії вагітних.

10. Клініка, обстеження та лікування гострої жовтої дистрофії печінки вагітних.

11. Клініка, обстеження та лікування дерматозів вагітних.

12. Назвіть заходи щодо профілактики ранніх гестозів вагітних.

13. Дати визначення пізніх гестозів вагітних.

14. Патогенез пізніх гестозів.

15. Класифікація пізніх гестозів (1998).

16. Дайте визначення прееклампсії.

17. Чинники ризику розвинення ПГВ.

18. Формування груп ризику щодо виникнення пізніх гестозів.

19. Ведення вагітних з групи ризику щодо розвинення пізн ого гестозу в жіночій консультації.

20. Оцінка ступеня тяжкості пізніх гестозів.

21. Обсяг обстежень при гіпертензивних станах і набряках у вагітних.

22. Лікування набряків вагітних.

23. Лікування гіпертензії вагітних.

24. Обсяг обстеження при прееклампсії.

25. Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня.

26. Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гес­тозів.

27. Перша допомога при розвиненні судом і коми.

28. Термін лікування прееклампсії.

29. Методи розродження при ПГВ.

30. Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз вагітних.