М. Севастополь 4 страница

На думку експертів, обсяги та якість знань, які розповсюджуються серед підприємств, що входять до складу того чи іншого кластера, знаходяться в залежності від його розміру, рівня спеціалізації та ступеню концентрації випуску продукції відповідної галузі. Враховуючи ці критерії, організація European Cluster Observatory оцінює загальну якість кластера наявністю та кількістю «зірок».

У 2001 році було запроваджено державну ініціативу щодо сприяння інноваціям (PROINOV), у якій визначалося кілька мега-кластерів у наступних галузях: харчова промисловість, трикотажне виробництво, модний одяг, мобільний зв'язок, охорона здоров’я, інформаційні технології та організація дозвілля. З часом національний уряд зосередився на трьох напрямках: альтернативна енергетика, розвиток морського транспорту та портів, модний одяг.

Увага до діяльності кластерів значною мірою пов'язана з загальною тенденцією географічної концентрації різних компаній в межах однієї або кількох промислових галузей. Свого часу, дослідження М.Портера засвідчили низький рівень взаємодії між компаніями та підприємствами, які входили до кластерів. Тому зараз стратегія Уряду Португалії полягає у розвитку існуючих кластерів та створенні умов для підвищення їх конкурентоспроможності.

У своїй програмі дій теперішній уряд країни, який було сформовано у березні 2005 року, зобов’язався «підтримувати оновлення традиційних кластерів шляхом чітко визначеної державної політики та розвитку секторального потенціалу там, де це є можливим». На практиці це означає, що уряд не вважає своєю компетенцією відбір галузей, яким необхідно надати державну підтримку, а виходить з необхідності підтримки тих галузей економіки, конкурентоздатність яких на світовому ринку є найвищою (текстильна промисловість, виробництво взуття, автомобільна галузь, аеронавтика, лісове господарство, розробка комп’ютерних програм, виноробство, туризм, охорона здоров’я, садівництво тощо). Ця політика була деталізована у так званому ”Технологічному Плані”, в окремих пунктах якого згадуються і заходи, пов’язані з кластеризацією:

«Пункт 11. Сприяння розвитку співробітництва, між підприємствами включаючи нові організаційні та управлінські методи, стимулювання використання інформаційно-комунікаційних технологій, а також створення центрів розвитку кластер них ініціатив. Для виконання цього пункту у 2005 - 2008 роках було здійснено 260 різних заходів та забезпечено підтримку 32 проектів загальною вартістю 82 млн. євро

«Пункт 13. Повторне запровадження програми «Динамо», метою якої є поєднання текстильної та взуттєвої галузей із забезпеченням сучасного дизайну та розвитком мереж продажу продукції, що повинно забезпечити створення нового «модного» кластеру». Ця програма, яка була реалізована в період 2005 - 2008 років, мала наступні стратегічні цілі:

а) створення іміджу Португалії як «законодавця моди» та розвиток міжнародного співробітництва;

б) забезпечення галузі кваліфікованими кадрами;

в) впровадження інноваційних технологій.

«Пункт 14. Забезпечити зростання рівня розвитку туристичного кластеру шляхом підвищення привабливості та конкурентоздатності різноманітних туристичних послуг, розвитку партнерства між державним та приватним секторами для здійснення інжинірингових та маркетингових робіт». Серед заходів,Ю спрямованих на виконання цих завдань, було передбачено створення «Допоміжного рахунку для розвитку туризму» (satellite account), розвиток географічної інформаційної системи (GIS) для підтримки територіального планування туризму, підписання контрактів на рекламу та сприяння розвитку туризму в окремих регіонах тощо.

Крім того, в програмі згадувалось про необхідність створення нового вітроенергетичного кластеру.

З суто формальної точки зору, обов’язки «забезпечення ідентифікації та розвитку економічних кластерів» покладено на Генеральну дирекцію підприємств Міністерства економіки та інновацій Португалії, а розробкою політики «кластеризації економіки» займаються усі підрозділи Міністерства. (Разом з тим політика щодо розвитку «морського кластеру» координується міжміністерською Комісією, до складу якої входять представники Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади).

Однією з найбільш успішних програм є INAUTO (автомобільна галузь) з бюджетом у 14 млн.євро, яка була здійснена протягом 2002-2006 років за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також структурних фондів ЄС. Учасниками програми є Державний Інститут малого підприємництва (IAPMEI), 4 бізнес-асоціації та понад 20 малих та середніх підприємств.

Одночасно в Португалії існують кластери, які досить успішно розвиваються без будь-яких державних програм. Наприклад, це стосується «пластикового кластеру» в регіоні Marinha Grande, до складу якого входять понад 140 малих підприємств з 8000 працівниками.

Не менш важливим для економіки Португалії є кластер в регіоні Cova de Beira, який розташований на заході центральної частини Португалії.

Наявність цього кластеру обумовлюється як природно-географічними умовами, так і поєднанням технологічних інновацій та людського капіталу. Передумови розвитку з’явилися після створення у 1986 році у цьому аграрному регіоні університету, який розпочав підготовку кадрів для текстильної галузі. Подальші наукові дослідження сприяли також виникненню підприємств, які займаються питаннями біотехнологій, комунікацій, розвитку туризму та охорони здоров’я.

Питання створення та підтримки кластерів займають помітне місце в програмі транскордонного співробітництва між Португалією та Іспанією «POCTEP» (Programa Operacional de Cooperação Transfronteiriça Espanha-Portugal), яка реалізується в рамках політики ЄС «Європейське територіальне співробітництво» на 2007-2013 роки. Програма «POCTEP» дозволяє використовувати існуючі можливості в галузі туризму, соціального обслуговування, навколишнього середовища, технологій, охорони здоров’я, освіти та культури. Бюджет програми складає 354 млн. євро, з яких 267,4 млн. євро фінансуються за рахунок фондів ЄС. Програма передбачає також можливість співфінансування проектів в окремих прикордонних районах з обох сторін. Загальна площа таких районів складає 136640 км² (або 23,5% території Іберійського півострова) з населенням понад 5 мільйонів осіб (10 % населення обох країн). Мова йде про наступні прикордонні регіони:

1. Галісія/північні регіони Португалії;

2. Кастилія-Леон/північні регіони Португалії;

3. Кастилія-Леон/центральні регіони Португалії;

4. Эстремадура/центральні регіони Португалії);

5. Андалусія/Алентежу/Алгарве.

Програма поділена у відповідності до чотирьох головних пріоритетів, які передбачають співробітництво у наступних галузях:

1) сприяння розвитку конкурентоспроможності та зайнятості, що передбачає розробку політики, яка спрямована на заохочення створення спільних структур в інноваційній діяльності та технологічному розвитку, підвищення рівня розвитку інформаційного суспільства та заохочення місцевої економіки до співпраці з бізнес-асоціаціями (бюджет – 94 млн. євро);

2) захист навколишнього середовища та історичної спадщини, що передбачає допомогу у здійсненні діяльності з питань розвитку екологічної інфраструктури, управління людськими та матеріальними ресурсами у запобіганні природних та техногенних катастроф (бюджет – 77 млн. євро);

3) територіально-просторове планування для зміцнення міжрегіональної кооперації, розвитку співпраці між міськими та сільськими громадами, розвитку транскордонного співробітництва (бюджет – 56 млн. євро);

4) спільне використання об’єктів соціального призначення, навчальних, медичних та інших закладів (бюджет – 23 млн. євро).

Управління програмою «POCTEP» покладено на спільні іспано-португальські органи, такі як Наглядова Рада та Виконавчий Комітет, а також національні (регіональні) ради, які забезпечують координацію та зв'язок між місцевими органами влади та приватними компаніями, що приймають участь в реалізації програми. Спільний технічний секретаріат програми розташовується в іспанському прикордонному місті Бадахос (Badajoz).

На засідання Виконавчого Комітету Програми 28 січня 2009 року було відібрано 81 проект (їх загальний бюджет складає 179,5 млн. євро, з яких 129,5 млн. євро надаються за рахунок Європейського фонду регіонального розвитку). За територіальними ознаками кількість затверджених проектів розподіляється наступним чином:

1) Галісія/північні регіони Португалії (27 проектів);

2) Кастилія-Леон/північні регіони Португалії (13 проектів);

3) Кастилія-Леон/центральні регіони Португалії (7 проектів);

4) Эстремадура/центральні регіони Португалії/Алентежу (12 проектів);

5) Андалусія/Алентежу/Алгарве (12 проектів).

Ще 10 проектів передбачають участь інших провінцій. Одним з таких проектів є проект EUROclusTEX, який передбачає розвиток кластеру з виготовлення текстильної продукції та одягу, а також розробку та впровадження нових моделей одягу (кластер «Мода») в північних регіонах Португалії та іспанської провінції Галісія. В проекті активну участь приймають асоціації виробників текстильної продукції та одягу Португалії та іспанської провінції Галісія, Технологічний центр текстилю та одягу Португалії тощо. Реалізація Проекту, презентація якого відбулась 21 травня 2009 року в іспанському місті Віго, розрахована на два роки. Передбачається, що результатом діяльності кластеру має стати утворення понад 1000 малих та середніх підприємств (із загальною чисельністю працюючих 20 тисяч осіб).

Російська Федерація

У 2008 році Міністерство економічного розвитку РФ підготувало Методичні рекомендації щодо реалізації кластерної політики в суб’єктах РФ. Методичні рекомендації було підготовлено з урахуванням Концепції довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації, затвердженої розпорядженням Уряду Російської Федерації від 17 листопада 2008 р. № 1662-р. Відповідно до цих методичних рекомендацій, основною метою реалізації кластерної політики є забезпечення високих темпів економічного зростання і диверсифікації економіки за рахунок підвищення конкурентоспроможності підприємств, науково-дослідних і освітніх організацій, що утворюють територіально-виробничі кластери. Передбачається, що реалізація кластерної політики сприятиме росту конкурентоспроможності економіки за рахунок потенціалу учасників кластерів, пов’язаного з їх географічним розташуванням, включаючи розширений доступ до інновацій, технологій, «ноу-хау», спеціалізованих послуг, а також зниження трансакційних витрат, що забезпечують формування передумов для здійснення спільних проектів і продуктивної конкуренції.

Відповідно до Методичних рекомендацій характерними ознаками кластерів є:

- наявність сильних конкуруючих позицій на міжнародних та/або загальноросійському ринках та високий експортний потенціал учасників кластера (потенціал щодо експорту товарів та надання послуг);

- наявність на відповідній території конкурентних переваг для розвитку кластера (вигідне географічне розташування, доступ до сировини, наявність спеціалізованих кадрів, постачальників товарів та послуг, спеціалізованих учбових закладів та дослідницьких організацій, розвинутої інфраструктури тощо);

- географічна концентрація підприємств та організацій кластера, що створюють можливості для активного співробітництва;

- широке коло учасників для забезпечення позитивних ефектів кластерної взаємодії;

- наявність ефективних зв’язків між учасниками кластера.

Основними категоріями учасників кластера є:

- підприємства (організації), що спеціалізуються на профільних видах діяльності;

- підприємства, які постачають продукцію або надають послуги для спеціалізованих підприємств;

- підприємства (організації), що обслуговують транспортну, енергетичну, інженерну, природоохоронну та інформаційно-телекомунікаційну інфраструктури;

- організації ринкової інфраструктури (аудиторські, консалтингові, кредитні, страхові та лізингові послуги, логістика, торгівля, операції з нерухомістю);

- науково-дослідні та освітні організації;

- громадські організації, об’єднання підприємств, торговельно-промислові палати;

- організації інноваційної інфраструктури: технопарки, венчурні фонди, центри трансферу технологій, центри розвитку дизайну, центри енергозбереження, агентства розвитку підприємництва, регіонального та муніципального розвитку, фонди сприяння кредитуванню (гарантійні фонди), акціонерні інвестиційні фонди та закриті пайові інвестиційні фонди тощо.

З урахуванням галузевої специфіки російські фахівці виділяють наступні типи кластерів:

- дискретні кластери складаються з підприємств, що виробляють товари та послуги. Як правило, такі кластери складаються з малих та середніх компаній-постачальників, які розвиваються навколо складських- приміщень та будівельних організацій;

- кластери у таких галузях, як хімічна, целюлозно-паперова, металургійна, харчова, а також сільське господарство;

- інноваційні та «творчі» кластери розвиваються в так званих «нових секторах», таких як інформаційні технології, біотехнології тощо;

- туристичні кластери;

- транспортно-логістичні кластери включають в себе комплекс інфраструктури та компаній, що займаються перевезенням товарів та людей. Транспортно - логістичні кластери розвиваються в регіонах, що мають суттєвий транзитний потенціал;

- кластери змішаних типів, які можуть поєднувати ознаки декількох типів кластерів.