М. Севастополь 2 страница

Частина І: Рамки політики

Після економічної кризи, що тривала майже десять років, наприкінці 1990-х років політика Швеції в царині зростання зазнала важливих змін. У той час, як у першій половині 1990-х на порядку денному стояли питання зменшення дефіциту державного бюджету, наприкінці десятиріччя до нього було включено й заходи, спрямовані на забезпечення зростання — зокрема, інструменти промислової та наукової політики. Перегляд політики відбувався після майже трьох десятиріч вельми повільного зростання економіки Швеції за умов посилення економічних диспропорцій між регіонами. Новий процес здійснювався за двома напрямками. Метою першого було забезпечення посиленої координації політики у сферах зростання та досліджень шляхом масштабної реорганізації структури фінансування НДДКР у Швеції. Другий напрямок мав на меті заохочення економічного зростання в регіонах шляхом впровадження нового інституту політики економічного зростання Швеції — «регіональних угод про зростання», укладання яких почалося в 2000 р. Зараз Швеція ділиться на 21 лен (губернію), які й є регіональним рівнем.

Цілі державної політики Швеції в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Заохочення зростання зі збільшенням числа робочих місць у більшому числі підприємств, що зростають.

ü Динамічний розвиток усіх регіонів Швеції (усунення диспропорцій між регіонами).

ü Активізація інновацій, досліджень та розробки технологій.

ü Сталий розвиток (довкілля та підприємництво).

Таким чином, для державної політики Швеції характерними є такі ключові поняття та пріоритети: зростання, регіональний розвиток, інновації та сталий розвиток.

Частина II: Цілі програм розвитку кластерів

У Швеції кластером вважається географічна концентрація пов’язаних між собою компаній та інших гравців, яка характеризується взаємною залежністю; при цьому не висувається вимог до командної роботи у сфері досліджень чи наявності «ноу-хау» (за даними Nutek).

Інноваційна система передбачає участь дослідних установ та освітніх закладів; наголос у ній робиться на роботу на системному рівні (за даними ISA, Nutek та Vinnova).

Кластерна ініціатива полягає у співпраці між державним і приватним секторами для заохочення формування кластерів.

Термін «інноваційна система», що часто використовується, до певної міри перегукується з терміном «кластер».

Єдиної національної програми з цього кола питань у країні немає, але деякі національні програми мають на меті заохочення формування кластерів та надання їм підтримки.

При розгляді цієї тематики доречно звернути увагу на три конкретних програми. Реалізацію однієї з них уже завершено, але решта дві досі виконуються. Крім того, втілюються в життя декілька регіональних програм, за якими надається підтримки регіональним кластерам.

Загальну відповідальність за кластерну політику у Швеції покладено на міністерство підприємництва, енергетики та зв’язку. На нижчому рівні реалізацією кластерної політики опікуються два органи: Nutek («Нутек») та Vinnova («Віннова»). «Віннова» приділяє більше уваги інноваціям та поширенню знань, а «Нутек» опікується підприємництвом, розвитком бізнесу та регіональним розвитком.

Крім того, агентство Invest in Sweden або ISA (утворене при міністерстві закордонних справ) також до певної міри залучається до реалізації кластерної політики.

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Структура, цілі та засоби національних кластерних програм є досить різними, тому в цьому документі вони будуть представлені окремо одна від одної.

1. Програма: Vinnväxt («Віннвекст»)

Завдяки своїй успішності в цілому, ця програма є наразі найвідомішою в інших країнах шведською ініціативою з підтримки інноваційних систем і кластерів. Передумовою участі в програмі є активна участь гравців, які представляють приватний, державний і дослідний сектор, а також політичні кола.

Мету цієї програми визначено так:

Підтримувати регіональний сталий розвиток шляхом формування конкурентоспроможних на міжнародному рівні дослідно-інноваційних середовищ у конкретних сферах зростання.

Стратегічні цілі є такими:

- Розбудова потужних інноваційних систем після завершення періоду підтримки (10 років).

- Створення інноваційних систем, що будуть здатними повноцінно конкурувати на міжнародній інноваційній арені.

а конкретні цілі — такими:

- Розбудова інфраструктури інноваційних систем.

- Підтримка розвитку інноваційної системи (дослідна діяльність).

- Поліпшення спеціалізації персоналу.

- Поліпшення умов для перетікання знань.

Ключові елементи програми

· Ініціатором кластерної програми є VINNOVA (агентство при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку).

· Програма є загальнонаціональною.

· VINNOVA відповідає за реалізацію програми. На рівні програми організаційна структура виглядає так: Рада Програми, в якій представлені ділові кола, науково-дослідні установи та державні органи.

· Джерелом фінансування є державний бюджет Швеції через VINNOVA. Бюджет становить 75 млн шведських крон на рік (близько 7,7 млн євро на рік).

Програма «Віннвекст» є широко відомою в інших країнах як успішна програма національного рівня. Європейська Комісія використовує «Віннвекст» як взірець того, як слід стимулювати розвиток інноваційних систем і кластерів, що зробило Швецію до певної міри полігоном для обкатки політики в цій сфері. За даними Європейської Комісії програма добилася успіху завдяки проведенню на початковій фазі багатьох семінарів, котрі дали змогу учасникам програми винести уроки зі спроб і помилок, зроблених в інших країнах.

Загалом, вважається, що успішність програми «Віннвекст» пояснюється двома її характерними рисами: амбіційною фазою планування, на якій також здійснювалися пілотні проекти та проводилися вищезгадані міжнародні семінари; та довгостроковим характером програми. «Віннвекст» надає підтримку інноваційним системам і кластерам протягом десяти років, маючи на меті забезпечення їхньої самостійності після завершення цього строку.

2. Програма: Visanu («Вісану»)

Програма «Вісану» здійснювалася протягом 2002-2005 рр. у співпраці між трьома шведськими агентствами: VINNOVA, ISA та Nutek.

Мету цієї програми визначено так:

Зміцнювати стійкість та здатності шведських кластерів незалежно від їхнього розташування в країні

Стратегічні та конкретні цілі цієї програми є такими:

- Створити сприятливі умови для інноваційних систем і кластерів

- Підтримувати поширення знань

- Підтримувати міжнародний маркетинг інноваційних систем і кластерів

- при цьому:

- Мобілізувати гравців та ресурси регіону з урахуванням конкретних потреб та інтересів відповідного регіону

- Створювати нові знання на основі досвіду існуючих кластерів і поширювати ці знання серед інших кластерів та національних органів

- Розробляти інструменти аналізу та оцінки кластерів у Швеції

- Зміцнювати імідж Швеції та її регіонів для залучення інвестицій у кластери.

Основні характеристики кластерної програми можна окреслити в такий спосіб:

· Ініціаторами кластерної програми є державні агентства VINNOVA та NUTEK (агентства при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку) й ISA (при міністерстві закордонних справ).

· Програма є загальнонаціональною. Програма «Вісану» має групу координаторів, у якій представлені всі три агентства-ініціатори.

· Кошти на реалізацію програми надає уряд Швеції. Бюджет становить 70 млн шведських крон (близько 7 млн євро). Часовий обрій становить 3 роки.

· «Вісану» опікується кластерами з найвищим потенціалом інтернаціоналізації та просування шведських інноваційних систем за кордоном.

3. Регіональна кластерна програма (Nutek)

Попри свою назву ця програма є загальнонаціональною, але в її фокусі перебувають саме регіони. Її можна вважати продовженням програми «Вісану».

Програма організована у вигляді відкритого запрошення до подання заявок на реалізацію регіональних ініціатив з розвитку кластерів. Ініціатива має ґрунтуватися на ринку й бути націленою на підвищення конкурентоспроможності; вона має розвиватися за підтримки з боку регіону відповідно до Плану розвитку регіону; ініціатива повинна мати чіткий фокус і загальнонаціональне значення.

Мету цієї програми визначено так:

Зміцнювати стійкість та здатності шведських кластерів незалежно від їхнього розташування в країні

- Ключові поняття та критерії оцінки проектів за програмою є такими: співпраця та мережева взаємодія, інновація та відновлення, інтернаціоналізація, зростання та прибутковість, а конкретними цілями програми є:

- розширення використання існуючих науково-дослідних установ;

- посилення співпраці між існуючими науково-дослідними установами у межах «Потрійної спіралі»;

- заохочення комерційної співпраці у вигляді заходів зі стимулювання експорту та стратегічного аналізу;

- заохочення розширення кластерів за рахунок діяльності, пов’язаної зі створенням, стимулюванням, відокремленням, маркетингом та розвитком компаній-членів.

Ключові елементи кластерної програми

· Ініціатором кластерної програми є Nutek (агентство при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку).

· Територіальне покриття є загальнонаціональним з регіональною специфікою (Плани розвитку регіонів).

· За реалізацію програми відповідає агентство Nutek.

· Кошти на реалізацію програми надає уряд Швеції. Бюджет становить 70 млн шведських крон (близько 7 млн євро). Крім того, кластерам теж пропонується взяти участь у фінансуванні.

· Часовий обрій програми — 2005-2010 роки.

· Цільова група кластерів: ембріональні; ті, що виникають; зрілі.

Японія

У цьому ситуаційному огляді представлено Проект розвитку промислових кластерів у Японії, реалізація якого розпочалася в 2001 році. Проект розвитку промислових кластерів був розроблений та здійснюється міністерством економіки, торгівлі та промисловості Японії в регіонах по всій країні. Проект розвитку промислових кластерів став відповіддю уряду на виклик, що його кидає винятково жорстка ситуація в промисловості та необхідність відновлення економіки регіонів і заохочення інноваційної поведінки. Проект розвитку промислових кластерів є взірцем передової практики під двома кутами зору: це успішне поєднання трьох напрямків політики — політики розміщення промислових підприємств, політика у сфері малого та середнього бізнесу та науково-технічної політики, а також поєднання спадного та висхідного підходів, узгодження політики на національному рівні та місцевому / регіональному рівні.

Рамки політики

Кластерна політика Японії здійснюється, головним чином, у рамках загальної промислової політики та тісно пов’язана з політикою регіонального розвитку.

Протягом останніх 20 років у японській промисловості відбувалися масштабні зміни. 1990-ті роки — так зване «втрачене десятиріччя» — були часом економічної бульбашки, наступної потужної дефляції та проблем у фінансовій системі. Від кінця 1990-х і донині уряд опікувався розв’язанням проблеми неякісних кредитів і реформуванням фінансової системи, а також впроваджував низку політик у сфері регуляторної реформи та структурної реформи, спрямованої на «перенесення з державного сектору до приватного» для формування приватного попиту шляхом усунення норм регулювання та систем, які шкодять життєздатності приватного сектору.

Паралельно з цими змінами в царині промислової політики змін у 1990-ті роки зазнала й політика у сфері малого та середнього бізнесу. До початку 1990-х років законодавство з питань малого та середнього бізнесу було спрямоване на захист малих і середніх підприємств та промислових агломерацій від такого феномену, як спустошення — виведення виробництва за межі країни. У 1995 році було ухвалено Тимчасовий закон про заходи з підтримки творчої господарської діяльності малих і середніх підприємств. Саме цей закон заклав підвалини основоположних змін. Згідно з цим законом, при міністерстві економіки, торгівлі та промисловості було утворено Японську асоціацію нових бізнес-інкубаторів (JANBO) відповідно до положень політики розміщення виробничих сил. Завданням асоціації стало надання підтримки регіональним платформам, котрі являють собою системи координації діяльності регіональних гравців на кшталт керівників малих і середніх підприємств, професорів університетів, дослідників, підприємців, бізнес-консультантів та представників місцевої влади.

Цілі промислової політики Японії є такими:

ü Підвищення конкурентоспроможності японської економіки

ü Здійснення структурних реформ

ü Розвиток інновацій по всій країні

ü Розвиток нових підприємств

ü Заохочення розвитку місцевої економіки в режимі самофінансування.

Таким чином, для державної політики Японії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: конкурентоспроможність, структурні реформи, інновації, розвиток нового бізнесу та регіональні платформи.

Цілі програм розвитку кластерів

Для ІРС кластер — це «формування широких партнерських мереж між підприємствами та університетами в усіх регіонах Японії: 1) між підприємствами, університетами та урядовими органами; 2) між підприємствами; 3) між підприємствами різних галузей, і забезпечення формування цими мережами, які дають своїм учасникам змогу злучити свої інтелектуальні та інші ресурси, умов для утворення нових галузей і підприємств».

Проект розвитку промислових кластерів має на меті формування промислових кластерів, які мають три основних спільних риси: 1) ланцюгову реакцію інновацій — поширення хвилі інновацій всією Японією; 2) оптимізацію галузей промисловості та підвищення їхньої стійкості до змін у середовищі; 3) розбудову бренду (регіон розглядається як бренд) для прискорення формування міжнародних кластерів або підвищення їхньої якості.

Стратегічні цілі Проекту розвитку промислових кластерів визначено в такий спосіб:

- розвиток ділового середовища для заохочення інновацій;

- утворення нових підприємств;

- досягнення синергетичного ефекту зі стимулюванням місцевої промисловості (кожне місто, кожна префектура та кожний регіон Японії має органи, які опікуються розвитком місцевої промисловості).

На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:

ü Заохочення інновацій шляхом «нової злуки» промисловості, закладів вищої освіти та урядових органів.

ü Заохочення співпраці між промисловістю, урядовими органами та закладами вищої освіти.

ü Підтримка розвитку нових підприємств.

ü Заохочення інновацій у сфері управління.

ü Зміцнення політики підтримки розвитку місцевої промисловості.

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Ключові елементи кластерної програми:

· Ініціатором кластерної програми є міністерство економіки, торгівлі та промисловості.

· Програма є загальнонаціональною.

· Джерелом фінансування є державний бюджет Японії. Бюджет становить близько 57 млн єн на рік (приблизно 400 млн євро).

· За впровадження проекту відповідають регіональні бюро міністерства (RBETI) спільно з організаціями з реалізації проекту (які представляють приватний сектор).

Структура Проекту розвитку промислових кластерів у Японії

Перед початком розробки проекту міністерство провело відбірне вивчення міжнародної практики у сфері кластерів для вивчення успішного та невдалого досвіду різних країн світу.

Проект розвитку промислових кластерів поєднує в собі три напрямки політики: політику розміщення промислових підприємств (політику регіонального розвитку), політику у сфері малого та середнього бізнесу, й науково-технічну політику.

Крім того, проект прагне усунути розрив між політичними заходами на національному рівні (зазвичай вони побудовані за принципом «згори вниз») та виникненням мереж на місцевому та регіональному рівнях. Особливістю розвитку кластерів у Японії є те, що, на відміну від інших аналогічних програм, у яких рішення національного уряду виконуються в місцевих громадах, міністерство розробило висхідний підхід, у рамках якого посадові особи регіональних бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI), розташованих у регіонах Японії, відвідують компанії та університети для ознайомлення з поточною ситуацією та налагоджування зв’язків між промисловістю, закладами освіти та урядовими органами. Це стало справді великим досягненням для Японії, яка є вельми централізованою країною. За проектом було закріплено близько 500 осіб, чиє завдання полягає в налагоджуванні тісних зв’язків із місцевими та регіональними гравцями для заохочення партнерства на регіональному рівні.

 

З точки зору строків реалізації проект ділиться на три періоди.

Малюнок 2: Періоди реалізації проекту формування кластерів міністерства економіки, торгівлі та промисловості

Період	Часовий діапазон	Назва	Опис
	2001-2005	Період запуску промислових кластерів	З урахуванням фактичного стану кластерів та потреб політики розпочинається реалізації 20 програм, причому ключову роль у їхній реалізації відіграє національний уряд. У співпраці з кластерами, які самостійно розвивалися за підтримки з боку місцевої влади, формуються «помітні мережі», котрі стануть базою промислових кластерів.
	2006-2010	Період розвитку промислових кластерів	Здійснюватиметься розвиток конкретних напрямків бізнесу з одночасним заохоченням формування мереж. У той самий час стимулюватиметься реорганізація управління компаніями та утворення венчурних компаній. Здійснюватиметься вивчення проектів, а виконання нових проектів розпочинатиметься у гнучкий спосіб відповідно до потреб.
	2011-2020	Період самостійного зростання промислових кластерів	Необхідно прагнути до забезпечення незалежного характеру діяльності промислових кластерів з фінансової точки зору в цілях самостійного розвитку промислових кластерів за одночасної підтримки формування мереж та розвитку конкретних підприємств.

Джерело: міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії, 2005 рік.

Кластерний проект побудовано як процес із чотирма етапами (міністерство економіки, торгівлі та промисловості, 2006 рік).

Етап 1	Етап 2	Етап 3	Етап 4
Аналіз характеристик регіонів, промислових ресурсів (компаній, технологій, кадрів, ключових осіб тощо) та потреб ринку для поширення бачення та сценаріїв регіону	Формування помітних мереж, які складаються з компаній та пов’язаних із ними промислових підприємств, університетів, дослідних інститутів, груп підтримки промисловості та адміністративних агентств тощо	Підтримка утворення нових підприємств та венчурних компаній, а також розширення кластерів зовнішньої групи шляхом заохочення нового об’єднання на основі співпраці між промисловістю та університетами та співпраці між промисловими підприємствами	Формування циклу, в рамках якого мережева концентрація промислових підприємств заохочує інновації, а концентрація людських ресурсів та компаній заохочується поєднанням самостійного розвитку та залучення компаній.

 

Виконання проекту

Проект розвитку промислових кластерів був розроблений та фінансується й утілюється в життя міністерством економіки, торгівлі та промисловості. Його річний бюджет становить близько 5,7 млрд єн або приблизно півмільярда доларів США. Крім фінансування проекту міністерство розробляє різні заходи на підтримку проекту.

Проект виконується через регіональні бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI) Це «виробничі» підрозділи, представники яких відвідують компанії, університети та інших зацікавлених осіб, збираючи інформацію про стан промислових підприємств, їхні потреби та оцінку ними політики, що проводиться. Крім того, вони ініціюють роботу місцевих організацій та незалежних адміністративних агентств, спрямовану на співпрацю у сфері формування промислових кластерів (це так звані «промислові кластери на основі місцевої ініціативи»).

За цим проектом закріплено 20% працівників RBETI (близько 500 осіб). Вони працюють віч-на-віч із місцевими малими та середніми підприємствами, а також іншими гравцями на місцях. Вони працюють над налагодженням партнерства між цими гравцями, включаючи, зокрема, співпрацю між малим і середнім бізнесом та університетськими професорами й дослідниками.

Крім RBETI міністерство запропонувало організаціям приватного сектору з підтримки промисловості співробітничати з RBETI та спільно просувати проект розвитку промислових кластерів. Організаціям приватного сектору легше працювати з місцевими малими та середніми підприємствами, ніж урядовим, хай навіть і регіональним, органам. Крім того, такі організації зазвичай добре знають промислову базу регіону. Доручивши RBETI та організаціям приватного сектору спільну реалізацію кластерного проекту, міністерство економіки, торгівлі та промисловості мало на меті застосування низки навичок для розвитку успішних кластерів.

 

Австрія

Цей ситуаційний огляд присвячено досвідові формування кластерів у землі Верхня Австрія, відомій як «земля кластерів». Цей досвід є унікальним зразком комплексної та системної регіональної кластерної політики. Цей регіон розвинув міцну економічну базу в кількох кластерах та вважається одним із найкращих у світі взірців розвитку кластерів. З цього досвіду можна винести два уроки: по-перше, конкурентоспроможність регіону визначається не перевагами окремих компаній, а дедалі більшим рівнем інноваційності цілих галузей та секторів. По-друге, велику роль відіграють організація ініціатив з розвитку та управління ними - у цьому можна переконатися на прикладі Clusterland GmbH як орієнтованої на сервіс організації з управління політикою на засадах приватно-державного партнерства.

Рамки політики

У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського Союзу. Труднощі, з якими зіткнулася Австрія перед вступом та які викликали політичну увагу, можна об’єднати в чотири основних блоки:

Низька інтенсивність НДДКР у секторі підприємств: частка витрат підприємств на НДДКР у сукупному обсязі витрат на НДДКР у Австрії виявилася дуже низькою в порівнянні з іншими державами-членами ЄС. Ще одним важливим аспектом цієї ситуації брак великих НДДКР-містких фірм.

Структурні зміни та нові ринки: Стійкі низькі темпи утворення нових компаній у поєднанні зі слабкими позиціями на нових високотехнологічних ринках призвели до побоювань з приводу наявності підприємницького духу в австрійській економіці в цілому. Протягом останнього десятиріччя було розпочато реалізацію низки заходів з підтримки, спрямованих на підвищення числа та якості нових підприємств.

Розпорошена наукова база. Протягом тривалого часу в науковій політиці Австрії з великою неохотою заохочувалося формування критичної маси на окремих ділянках науки. Університети орієнтувалися, головним чином, на кошти загального фінансування, а це не вело до формування середовища наукової спеціалізації.

Співпраця. Після того, як у дебати з питань науково-технічної політики в Австрії, було внесено евристичні процедури, зміцнення культури співпраці як між підприємствами, так і між науково-дослідними установами та промисловими інноваційними підприємствами стало невід’ємним елементом практично кожного з нових заходів політики, виконання яких розпочалося в другій половині 1980-х років.

Що стосується економічної політики Австрії, то наголос у ній на даний момент робиться на політиці залучення підприємств, політиці зайнятості та політиці конкурентоспроможності Австрії, зокрема, в європейському контексті. Політика залучення визначає позиції та заходи, спрямовані на стійке зміцнення міжнародної конкурентоспроможності Австрії. Результати її реалізації тісно пов’язані з політикою зайнятості, а також із загальноєвропейською стратегією у сфері зайнятості. Політика у сфері конкуренції створює ринкові умови для реалізації інших політик. Федеральне міністерство економіки та праці відповідає за промислову політику Австрії.

Цілі політики Австрії в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Підтримка конкурентоспроможності Австрії на міжнародному рівні

ü Орієнтація на ключові технології

ü Зміцнення австрійських інновацій та досліджень

ü Надання підтримки новоутвореним підприємствам («старт-апам») у секторі високих технологій.

Таким чином, для державної політики Австрії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: міжнародна конкурентоспроможність, ключові технології, інновації та дослідження, старт-апи.

Цілі програми розвитку кластерів

В Австрії на позначення кластерів використовується кілька термінів: «кластер», «мережа», «господарський комплекс» та «центр майстерності».

Починаючи з 1990-х років на національному та регіональному рівнях реалізовувалися різні кластерні ініціативи, спрямовані на досягнення різних цілей:

Програма LISA (Life Science Austria). Ця програма має на меті успішний розвиток біології в Австрії, підвищення шансів Австрії в міжнародній конкуренції та розбудову всіх ініціатив і надання пільг у сфері біотехнологій.

Програма FIT-IT. Ця програма має на меті заохочення подальшого розвитку в царині інформаційних технологій.

Програма COMET (Competence Centres for Excellent Technologies) має на меті ініціювання та підтримку формування довгострокового партнерства між наукою та промисловістю у сфері досліджень високого рівня. Програма СОМЕТ має три напрямки реалізації:

Програма: Go international – 32 програми заходів, спрямованих на підтримку інтернаціоналізації австрійської економіки на основі двох кластерних програм (підготовки фахівців для ключових промислових підприємств та експортної співпраці).

Регіональні кластерні програми, найвідомішою з-поміж яких є програма землі Верхня Австрія.

Верхня Австрія

Верхня Австрія є провідним промисловим регіоном, який характеризується високим динамізмом та економічною стабільністю. Високий рівень зайнятості, високі темпи зростання й низький рівень безробіття забезпечені конкурентоспроможністю регіону та його компаній.

Верхньоавстрійське «економічне диво» має чимало чинників, найважливішими серед яких є:

- Висококваліфікована та мотивована робоча сила.

- Економічна структура зі здоровою структурою галузей та розмірів компаній.

- Величезна кількість інноваційних, гнучких, а отже й конкурентоспроможних компаній.

За останні роки Верхня Австрія позиціонувала себе як центр компетенції для кластерів та мереж. Політика розвитку економіки та технологій є орієнтованою на кластери й мережі, та втілюється в життя як стратегія підтримки інновацій та компетентності компаній. З огляду на це розвиток кластерів є суттєвим елементом політики розвитку землі Верхня Австрія, яка має на меті підвищення інноваційної ефективності компаній, які співпрацюють з іншими фірмами навколо.

Починаючи з 1998 року здійснювався поступовий розвиток кластерів у найважливіших галузях економіки Верхньої Австрії: автомобільній промисловості, хімічній промисловості, екологічній енергетиці, меблевій та деревообробній, харчовій промисловості, промисловості технологій охорони здоров’я та механотроніки. Крім того, у сферах роботи з персоналом, дизайну та ЗМІ, логістики та екологічних технологій були сформовані міжгалузеві мережі.

Цілі кластерної політики є такими:

· Розвиток конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу компаній

· Надання особливої підтримки малим і середнім підприємствам

· Здійснення інновацій шляхом співпраці.

Здійснення Програми розвитку кластерів під назвою Clasterland почалося з проекту «Верхня Австрія 2000+»,бюджет якого становив 80,8 млн євро. Проект тривав з 1998 по 2003 рік за трьома стратегічними напрямками: технології та НДДКР, навчання та підвищення кваліфікації, маркетинг розміщення.

Друга програма, яка називається «Інноваційна Верхня Австрія 2010» і має бюджет у 600 млн євро, охоплює період з 2005 по 2010 рік та має п’ять стратегічних напрямків: НДДКР, підвищення кваліфікації, мережі, розміщення підприємств та технологій.

Після початку реалізації програми Clusterland у Верхній Австрії було ініційовано близько 200 проектів кластерної співпраці. Більше 1 000 партнерів вважають, що вони доб’ються більшого успіху в разі співпраці та використання підтримки й допомоги, яку надають кластери.

 

Малюнок 3: Статистичні дані про проекти співпраці

 

							Усього
Проектні заявки (протягом звітного періоду)
Партнери-учасники (в т.ч. ті, що дублюються)
Проекти, що тривають(тривали станом на базову дату та були представлені до початку звітного періоду)
Партнери-учасники(в т.ч. ті, що дублюються)
Завершені проекти(станом на базову дату)
Партнери-учасники(в т.ч. ті, що дублюються)
Усього проектів
Усього партнерів-учасників (в т.ч. ті, що дублюються)

Базовий період: 15.11.2005 – 15.11.2006; Базова дата: 15.11.2006 р.; виняток: 3 цільових проекти.