Проблеми утилізації відходів пластикового паковання

Людство в черговий раз «захворіло» і, мабуть, дуже серйозно...

Попередні «хвороби цивілізації» виникали, як правило, в періоди глобальних революційних потрясінь чи науково-технічних «проривів», коли в короткі, за історичними мірками, терміни відбувалися різкі зміни життя величезної кількості людей.

Боляче і неоднозначно цивілізація сприймала винахід колеса і металу, залізниці і автомобіля, телевізора та комп'ютера. І кожного разу відбувалось руйнування, і на руїнах старого життя будувалося нове. Причому старе не відкидалося геть-чисто, а, за можливості, використовувалося, модернізувалося і утилізувалося, тому і старі речі поступово заміщалися технічно новими.

Остання пластикова «сміттєва хвороба цивілізації» пов'язана з повсюдним впровадженням пластмас у вироби побуту і техніки і має, завдяки сучасним - практично миттєвим засобам доставки, вселенський характер.

З розвитком промислового виробництва в містах та їхніх околицях з'явилася величезна кількість відходів, що забруднюють навколишнє середовище, і це не могло не вплинути на зміну не тільки ландшафтів, а й усіх природних середовищ. Звичайно ж відходи можна регулярно збирати, вивозити на звалища і ліквідувати, але це вимагає значних додаткових фінансових витрат і для відповідальних за це органів «не цікаво», оскільки не «царська справа» возитися зі сміттям.

Людство виявилося не готовим до масової появи естетично та художньо прекрасних, функціонально досконалих, легких і міцних, а саме головне,— дешевих і довговічних виробів із пластмас.

Таким чином цивілізація розвитку та бурхлива життєдіяльність людей створюють загрозу екології навколишнього природного середовища та здоров’ю і життю кожного з нас.

З іншого боку ця ситуація повинна повернути людство обличчям до проблеми розроблення, впровадження системи утилізування та повторного використання відходів пакувальних матеріалів і паковань з найменшими негативними впливами на безпеку життя.

Швидкий розвиток пакувальної індустрії, прагнення виробників виготовляти конкурентоспроможну продукцію, масовий ввіз запакованих товарів і таропакувальних матеріалів із-за кордону, відсутність єдиного комплексного й відпрацьованого механізму збирання, утилізації та переробки використаного паковання створюють загрозу для екологічної безпеки довкілля.

Заради справедливості слід зазначити, що наші території далеко не найбільш засмічені і захаращені. Пальма першості в цьому належить, очевидно, африканським і азіатським країнам, у які сміття - у першу чергу технічне - завозиться морськими шляхами з «розвинених» країн за грошову оплату. Злиденне населення зі шкодою для здоров'я кустарно «переробляє» такі відходи, виплавляючи з цифрової техніки цінні метали та утилізуючи, за можливості, інший побутовий та комп'ютерний мотлох. При цьому повсюдно відбувається жахливе забруднення населених пунктів і природних середовищ. Сміття ніхто не вивозить і не ліквідує, тому в цих країнах не до милування пейзажем - екологічна катастрофа неминуча.

Пластикове сміття проникло у всі середовища існування живих істот: у воду, повітря і землю, причому фактор реального забруднення водних об'єктів: річок, озер, морів і океанів вже прийняв загрозливий характер. Сміттям забиті не тільки береги водних об'єктів, але й водні русла. Скоро пластикове сміття може стати перешкодою для нормального судноплавства не тільки на внутрішніх водних об'єктах, а й у відкритому морі. Наприклад, "острів" зі сміття в Тихому океані вже перевищив у два рази територію США. Ця величезна купа плавучого сміття - фактично найбільше звалище планети - тримається на одному місці під впливом підводних течій, що мають завихрення. Смуга пластикових відходів тягнеться від місця приблизно в 500 морських милях від узбережжя Каліфорнії через північну частину Тихого океану повз Гаваї і ледь не досягає віддаленої Японії. Склад такого своєрідного "острова" зі сміття дуже різноманітний - це і футбольні м'ячі, і старі байдарки, і кубики від дитячих конструкторів Lego. Але, звичайно ж, велика частка сміття доводиться на поліетиленові пакети та пластикову тару.

Ще в 2004 році сміттєвий "острів", за оцінками фахівців, важив приблизно три мільйони тонн і за розмірами відповідав території Центральної Європи. За останні роки "острів" на плаву помітно продовжує розростатися, погрожуючи світовому океану глобальною екологічною катастрофою. Океанологи порівнюють цю пляму з живою твариною: «Вона пересувається планетою подібно крупній тварині, що звільнена з ланцюга».

Близько 20% сміття складає те, що викидають з кораблів і нафтових платформ, інше поступає в океан з суші. Засміченою територією приходиться пропливати біля тижня.

Вчені стверджують, що ця значна засмічена територія вже є середовищем нового типу. Традиційно сміття, що попадає в океанські зони колових течій, піддається гниттю і іншим процесам біорозкладу. Однак, сучасний пластик є настільки довговічним, що на цьому звалищі знаходяться предмети півстолітньої давнини.

Повільно циркулююча маса води, що наповнена сміттям, створює загрозу і для людей, оскільки те, що попадає в океан, з’являється в шлунках океанських мешканців, а потім до організму людей. Але, що з цим робити і як з ним боротись, поки що не придумано. За даними Програми навколишнього середовища ООН, пластикові покидьки є причиною загибелі більше 1 млн. морських птахів на рік, а також понад 100 тис. морських ссавців. У шлунках полеглих морських ссавців і птахів знаходять шприци, запальнички і зубні щітки - всі ці предмети вони заковтують, приймаючи їх за їжу…

Щорічний приріст відходів пластиків складає 8 – 10%. Виробництво і споживання полімерних матеріалів створює таку кількість відходів, яка негативно впливає на навколишнє середовище у всьому світі. Очікується, що в XXI столітті виробництво і споживання пластмас виростуть в 2 – 3 рази, а загальне виробництво полімерних матеріалів у майбутньому досягне 350 – 400 млн. т. на рік, всі вони з часом стануть відходами, негативно впливатимуть на довкілля. А тому посилено ведуться пошуки нових технологій утилізації відходів пластмас.

Гострою проблемою у багатьох країнах світу залишається питання розділення відходів пластмас від загального обсягу ТПВ. На початку ХХІ століття лише 10% пластикових відходів вдавалось переробити. Системи перероблення пластмас постійно удосконалюються: створюється нове обладнання для сортування і розділення пластмас, наприклад, навіть за кольором.

Але технології, як вважають спеціалісти, це ще не все. Необхідно покращувати всі ланки в ланцюгу рециклінгу.

В Західній Європі половина відходів пластмас – це використані паковання, кількість яких складала 56,5% (9 млн. т.) в 1995р., 58,2% (12,3 млн. т.) в 2001 р. і 59,4% (15,3 млн. т.) у 2006 р.

Нові технології сортування. Для ідентифікації, сортування і відокремлення відходів пластмас використовуються – датчики, оптична і електронна апаратура, роботи, лазерні технології, рентгенівське опромінення, відбиття, флуоресценція, інші сучасні технології. Чистота рециклінгу може сягати 99%.

Найбільш успішно іде рециклінг ПЕТФ (поліетилентерафталат) і ПЕНЩ (поліетилен низької щільності) пляшок, оскільки спеціалісти навчились швидко відокремлювати їх з відходів шляхом сканування ІЧ і рентгенівськими променями під час проходження на швидкісному конвеєрі. Це дає змогу сортувати дрібні частки пластмаси за кольором з швидкістю більше 2 т на годину.

Існує технологія сортування за кольором з ККД 95 – 99%.. Як результат – кожна третя пляшка ПЕТФ у Західній Європі виготовляється з вторинних матеріалів. Однак, ціна вторинної сировини достатньо висока, інвестиції значні, а доходи – низькі. Ситуація ускладнюється екологічною політикою ЄС, яка забороняє гнучкість в застосуванні методів рециклінгу, за яку виступають і підтримують переробники пластмас.