Верховна Рада України та державне управління

Важлива роль у системі державного управління належить Верховній Раді України — єдиному органу, що забезпечує реа­лізацію функції законотворення. Через законотворчу діяльність Верховна Рада України (ВРУ) здійснює управління різними сфе­рами життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Верховна Рада України першого скликання обиралася за ма­жоритарною системою виборів. За існуючої однопартійної системи було обрано 120 безпартійних народних депутатів. Більшість го­лосів виборців отримали представники лівих сил. Вони утворили парламентську більшість, що була зареєстрована під назвою «За соціальну справедливість» (згодом перейменована у «Групу 239»).

Парламентська меншість була зареєстрована під назвою «Народна Рада». Незважаючи на бурхливі дебати, Верховна Рада України першого скликання змогла прийняти важливі закони для розбу­дови і становлення новоствореної незалежної держави й демокра­тичного суспільства.

Верховна Рада України другого скликання обиралася (27.03.1994 р.) за мажоритарною системою, але в умовах багато­партійності. Показовим є те, що здебільшого кандидати-партійці висувалися не партіями, а трудовими колективами. За результа­тами виборів позапартійні депутати склали більшість депутатсько­го корпусу, що робило проблематичним політичне структуруван- ня і в цій парламентській каденції.

Другий етап політичного структурування в українському пар­ламенті розпочався у 1998 р. з принципово нової системи виборів до ВРУ. Вони проводилися за мажоритарно-пропорційною систе­мою виборів: 50% народних депутатів обирались за пропорційною системою, а 50 % — за мажоритарною системою. У багатомандат­ному загальнодержавному

виборчому окрузі (225 мандатів) за пе­ремогу змагались політичні партії та виборчі блоки партій, яким належало подолати 4-відсотковий виборчий бар'єр. За мажоритар­ною системою відносної більшості обирались 225 депутатів в одно­мандатних виборчих округах.

У парламентських виборах 1998 р. взяло участь ЗО партій і блоків. За результатами виборів виборчий бар'єр у 4% подола­ли 8 партій та 122 партійця обрано в одномандатних округах (се­ред них 38 представників КПУ і 14 — НРУ). У багатомандатному окрузі найбільше голосів здобула КПУ — 24,65%, або 84 мандати.

Позитивними наслідками впровадження змішаної виборчої системи було зменшення кількості партій — переможців вибор­чих перегонів, зростання серед них надпартійних блоків, збіль­шення партійного фактора у виборах на мажоритарних округах.

У виборах до ВРУ четвертого скликання (2002 р.) змагалися 33 політичні партії та блоки, з котрих 6 подолали виборчий по­ріг, у мажоритарних округах було обрано 143 представники пар­тій (серед яких 84 — із блоку «За єдину Україну», 42 — із ви­борчого блоку «Наша Україна»). У багатомандатному окрузі пе­реможцем став виборчий блок «Наша Україна» — 23,57% голо­сім, або 70 мандатів.

Умовно початком третього періоду процесу структуруван­ня українського парламенту стали наступні вибори до ВРУ. Парламент п'ятого (26.03.2006 р.), шостого (30.09.2007 р.) скли­кнім. обирався за пропорційною системою.

Процеси політичного структурування в українському Парла­менті відбувалися досить складно і суперечливо та вказують на те, що як ВРУ, так і українське суспільство ще не подолали наслід­ків дії інституційних і ціннісних факторів, властивих переходу від авторитаризму до демократії. Разом з тим у більшості випад­ків події, що відбуваються, характерні для процесу становлення й пошуку оптимальних шляхів розвитку демократичної держави На певному перехідному етапі її суспільного розвитку.

Важливе місце посідає Верховна Рада України у процесах дер­жавного будівництва.

Відповідно до статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції;

призначення всеукраїнського референдуму з питань, визна­чених статтею 73 Конституції;

прийняття законів;

затвердження Державного бюджету України та внесен­ня змін до нього; контроль за виконанням Державного бюдже­ту України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного роз­витку, охорони довкілля;

призначення виборів Президента України у строки, перед­бачені Конституцією;

заслуховування щорічних та позачергових послань Прези­дента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор­мувань у разі збройної агресії проти України;

усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції;

розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми ді­яльності Кабінету Міністрів України;

надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

затвердження рішень про надання Україною позик і еко­номічної допомоги іноземним державам та міжнародним органі­заціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передба­чених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, на­дання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією;

призначення на посади та звільнення з посад Голови та ін­ ших членів Рахункової палати;

призначення на посаду та звільнення з посади Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини; заслуховуван­ня його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

призначення на посаду та припинення повноважень членів І ^нтральної виборчої комісії за поданням Президента України;

затвердження загальної структури, чисельності, визначен­ня функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, ін­ ших утворених відповідно до законів України військових форму­вань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

схвалення рішення про надання військової допомоги ін­ шим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

надання згоди на призначення на посади та звільнення а посад Президентом України Голови Антимонопольного коміте­ту України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його від­ставку з посади;

призначення третини складу Конституційного Суду Укра­ їни;

обрання суддів безстроково;

дострокове припинення повноважень Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного

Суду України про порушення нею Конституції України або за­конів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, на­йменування і перейменування населених пунктів і районів;

призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

надання у встановлений законом строк згоди на обов'яз­ковість міжнародних договорів України та денонсація міжнарод­них договорів України;

здійснення парламентського контролю у межах, визначе­них Конституцією;

прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо під­триману не менш як однією третиною від конституційного скла­ду Верховної Ради України;

призначення на посаду та звільнення з посади керівни­ка апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилу­чення об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання [11].

В Україні відповідно до Конституції виключно законами України визначаються:

права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

права корінних народів і національних меншин;

порядок застосування мов;

засади використання природних ресурсів, виключної (мор­ської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння кос­мічного простору, організації та експлуатації енергосистем, тран­спорту і зв'язку;

основи соціального захисту, форми і види пенсійного забез­печення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

правовий режим власності;

правові засади і гарантії підприємництва; правила конкурен­ції та норми антимонопольного регулювання;

засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформа­тики;

територіальний устрій України;

судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової екс­пертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; осно­ви організації та діяльності адвокатури;

засади місцевого самоврядування;

статус столиці України;

спеціальний статус інших міст;

основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

правовий режим державного кордону;

правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви­чайної екологічної ситуації;

організація і порядок проведення виборів і референдумів;

організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є зло­чинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен­нями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функ­ ціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційно­ го ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних малют на території України; порядок утворення і погашення дер­ жавного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

порядок використання і захисту державних символів;

державні нагороди;

військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

державні свята;

порядок утворення і функціонування вільних та інших спе­ціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, від­мінний від загального.

Законом України оголошується амністія [11, ст. 92].

Пріоритетною законодавчою функцією Верховної Ради є вне­сення змін до Конституції України. Законопроект про внесення змін до Конституції може бути внесений Президентом України або не менш як третиною конституційного складу депутатів Верховної Ради [11, ст. 154]. Законопроект про зміни до Конституції попе­редньо схвалюється на сесії більшістю голосів, а потім на наступ­ній сесії — конституційною більшістю [11, ст. 155].

Внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України, що стосуються основ конституційного ладу, подається Президентом або не менш як двома третинами народних депутатів від кон­ституційного складу Верховної Ради, і повинен бути затвердже­ним Всеукраїнським референдумом, який призначає Президент України [11, ст. 156].

Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та при­йняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядати­ся Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої се­сії Верховної Ради України [11, ст. 87].

Контроль за діяльністю Кабінету Міністрів здійснюється через заслуховування звітів Кабінету Міністрів на дні уряду чи під час парламентських слухань з того чи іншого питання.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Контроль від імені Верховної Ради України за надходжен­ням коштів до Державного бюджету України та їх використан­ням здійснює Рахункова палата. Для контролю з окремих пи­тань Верховна Рада України може створювати тимчасові спеці­альні і тимчасові слідчі комісії.

Важливою державотворчою функцією Верховної Ради є при­значення виборів Президента України, який обирається грома­дянами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Верховна Рада має також право усунути Президента України з поста з за­стосуванням процедури імпічменту у випадку вчинення ним дер­жавної зради або іншого злочину.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада може через закони унормовувати організацію і діяльність органів виконавчої влади, національної безпеки, суду, прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань, адво­катури, державної статистики та інформатики.

Верховна Рада України визначає територіальний устрій України, статус столиці України, спеціальний статус міст України. Верховна Рада України має право достроково припинити повнова­ження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за висновком Конституційного Суду про порушення нею Конституції України або законів України [11].

Верховна Рада України затверджує структуру, чисельність, функції Збройних Сил України, Служби безпеки України і Міні­стерства внутрішніх справ України.

Верховна Рада України у сфері зовнішньополітичних відносин мас наступні повноваження:

визначення засад зовнішньої політики;

надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів;

денонсація міжнародних договорів;

прийняття законів про зовнішньополітичну і зовнішньоеко­номічну діяльність;

оголошення за поданням Президента стану війни і укладан­ня миру;

схвалення рішення Президента про використання Збройних ('ил України та інших формувань у разі агресії проти України;

схвалення рішення про надання військової допомоги ін­шим державам, про направлення підрозділів Збройних сил до ін­ших держав, про допуск підрозділів інших держав на територію України.

Укладені і ратифіковані Верховною Радою міжнародні дого­вори становлять невід'ємну частину законодавства України. Вер­ховна Рада України плідно співпрацює з міжнародними органі­заціями, такими як Організація Об'єднаних Націй, Рада Євро­пи, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Парла­ментська Асамблея Чорноморського економічного співробітництва, Міжпарламентська Асамблея країн Співдружності Незалежних Держав тощо.