Ринок як середовище і сфера діяльності бізнесу. Особливості сучасного ринку, його структура та функції

Вироблення поняття ринку як економічної категорії відбувається протягом усього періоду розвитку капіталістичного виробництва. Загальна тенденція розвитку теорії ринку полягає в прагненні розкрити ринок як основний механізм товаро-грошових відносин. Ця теорія спрямована на пізнання основ ефективного ведення справи.

Яким же чином визначити що таке ринок? У теоретичній літературі й повсякденному житті термін «ринок» використовується в різних значеннях – від деякого місця збуту товарів до системи товаро-грошових відносин. Класики буржуазної політичної економії, в особі А. Сміта й Д. Рікардо, вважали, що саме поняття ринку, яке лежить на поверхні господарських відносин, не вимагає виділення його в особливу теоретичну проблему [6, с. 15-17].

Уперше визначення ринку спробував дати О. Курно. «Економісти мають на увазі під терміном «ринок» не будь-яку конкретну ринкову площу, на якій продаються й купуються предмети, – писав він, – а в цілому всякий район, де відносини покупців і продавців один з іншим настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися» [7, с. 5]. На ідеї О. Курно спиралося багато економістів, зокрема представники «австрійської» школи – Е. Бем-Баверк і К. Менгер. А. Маршалл, позитивно оцінюючи поняття ринку, за О. Курно, підкреслює, що ринок найбільшою мірою відповідає своєму поняттю, коли в усіх його пунктах у той самий момент і за той самий продукт платять ту ж саму ціну [7, с. 6].

Різні теоретичні напрями в економічній літературі XIX і XX століть внесли ряд важливих характеристик у його розуміння. Так, у літературі представників ліберальної теорії підкреслюється, що відносини між суб’єктами можна вважати справді ринковими лише тоді, коли суб’єкти мають реальну можливість вільного вибору. Добровільний характер цього вибору гарантує його економічну доцільність для кожного з учасників ринку. Тому самим загальним визначенням ринку виступає його трактування як сфери, в якій індивідууми вільно взаємодіють й обмінюються, будучи обмежені лише правовими нормами. Розвивається ідея, висловлена ще А. Смітом про те, що ринок – це природний процес, породжений діями суб'єктів, кожний з яких переслідує свої цілі; зі стихії й хаосу їхніх дій складається економічний порядок.

Сучасна неокласична література підтримує ідеї А. Сміта й Д. Рікардо в напрямку вихідних умов виникнення ринку. Такою умовою є економічна відокремленість учасників обміну, коли кожний з них здійснює відтворення за свій власний рахунок. Єдиним джерелом доходу може служити продаж товару, що перебуває у власності даного суб'єкта. Іншими словами, для виникнення ринку необхідне існування суб'єктів, що володіють правом власності на речі й послуги, що перебувають у їхньому винятковому розпорядженні. Розглядаючи ринок як взаємодію продавців і покупців, у результаті якого об'єкт їхніх відносин одержує ціну, неокласики підкреслюють особливий системний механізм, що самовідтворює умови існування ринкової системи. Характерно, що об'єктами ринкових угод неокласики розглядають не товари, а блага. У чому ж зміст підміни товарів благами?

Блага – це об'єкти, що приносять задоволення. Вони не завжди мають економічні властивості, тобто це не тільки речі, але й послуги. Останні, на їхню думку, не мають економічних властивостей. Крім того, є блага й антиблага.

Антиблага також є об'єктами ринку, але завдають шкоди споживачеві. Їхня оцінка ринком теж виражається в ціні, але вона негативна за своєю сутністю.

Але на ринку рухаються, головним чином, блага. Їх варто класифікувати за рядом ознак: за характером споживання (особисте й загальне); за видами власності (приватна, кооперативна, акціонерна); блага суспільного споживання (парки, рибні запаси і т.п.).

Найбільш обґрунтоване й повне поняття ринку ми знаходимо в класичній теорії трудової вартості К. Маркса. Тут із самого початку ставиться проблема дослідження вихідних причин, які є підгрунтям існування й розвитку ринку. У цьому аспекті проблеми К. Маркс спирався на теорію А. Сміта, який створив вчення про економічні стимули й поводження суб'єктів ринку, названих ним «економічними особистостями». Діяльність цих суб'єктів забезпечує раціональне й ефективне функціонування всієї суспільної системи. Особисто вільний економічний суб'єкт, діючи у своїх інтересах, перебуває в умовах суспільного поділу праці, направляється «невидимою рукою» ринкових законів. «Раціональна людина, писав А. Сміт, – невидимою рукою направляється до мети... але, дбаючи лише про свої інтереси й цілі, вона служить інтересам суспільства» [12, c. 332].18

У теоретичній концепції А.Сміта й К.Маркса ринок аж ніяк не є категорією чистого обміну або навіть обігу. Причини виникнення ринку лежать у стані безпосереднього виробництва, саме в суспільному поділі праці. Причому, Маркс розрізняючи види суспільного поділу праці, показує, що тільки поділ праці так званого першого типу, що зв'язаний з економічною відокремленістю суб'єктів, об'єктивно породжує товарні відносини й ринок. Що стосується суспільного поділу праці другого роду, який має місце в кооперації праці, він, навпаки, підриває товарні відносини усередині даного співтовариства.

До поняття ринку відноситься також марксова характеристика двоїстого характеру праці, так само як і теорія економічного відчуження. Відомо, що в умовах суспільного поділу праці першого роду праця виробника поділяється на працю конкретну і працю абстрактну. Остання є формою суспільної праці, створює вартість і може виявитися тільки через втілення її в речах (які стають товарами) і відчуження її за допомогою ринкового обміну. Процес відчуження суспільної праці, витраченої виробником, здійснюється через товар, гроші й капітал. Він не може виявити себе без своєї відчуженої форми – мінової вартості товару, а остання функціонує в мінових відносинах на ринку. На ринку ціна товару виступає як загальна грошова оцінка абстрактної праці; вона виражає вартість товару, створеного працею у виробництві, але аж ніяк не формується обміном. Що стосується ринкового попиту та ринкової пропозиції, то їхнє співвідношення може впливати лише на відхилення ціни від вартості в той або інший бік.

Ринок – це форма трудового непрямого зв'язку із приводу обміну результатами своєї діяльності учасників суспільного виробництва. На ринку відбувається стихійна взаємодія виробників і споживачів, які керуються своїми особистими економічними інтересами. Але в ході їхньої взаємодії складаються відносини, які регулюються незалежними від них об'єктивними законами, «невидимою рукою» трудових пропорцій – законом вартості: сума цін дорівнює сумі товарів. Саме тому ціни ринку рухаються під деяким впливом ринкового попиту та ринкової пропозиції навколо невидимої, але об'єктивно діючої сутності – величини суспільно-необхідних витрат праці, у результаті яких створена вартість товару. Закон вартості – це закон еквівалентного обміну, який за суспільними трудовими витратами діє в трьох напрямах. Він є стихійним регулятором суспільних пропорцій у виробництві й обігу; виступає стихійним стимулятором економічної ефективності індивідуального та суспільного виробництва; класовим диференціатором виробників на збіднілих і збанкрутілих, з одного боку, і які збагатилися, з іншого.

У ринкових угодах взаємодіють товари. Вони суттєво відрізняються від праці, а також від так званих благ. В умовах суспільного поділу праці першого роду суспільна праця носить приховану форму й для свого виявлення вимагає посередника – вартість товару, що в обміні виступає у формі мінової вартості й несе собою можливість і реальність економічних відносин. Що стосується благ, то вони не мають вартості, не мають і мінової вартості, не є товарами, тому не можуть стати об'єктами ринкового обміну (повітря, вода та ін.).

Ринкові відносини, як і сам ринок, існують тисячоліття (5-7 тис. років). Але яким би довгим не було їхнє існування – вони дають лише історично певну й минулу епоху. У цей період історія людства проходить через ряд формацій – рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм. Якісні зрушення у світовій економіці й економіці окремих країн і регіонів, що відбулися в ХХ столітті й виразно позначені в останній третині цього століття, показали, що сучасний ринок суттєво відрізняється від класичної епохи ринкових відносин, що відноситься до середини XIX століття.

У чому полягають характерні риси сучасного ринку?

Сучасний ринок у розвинених країнах – це ринок змішаної економіки. Цей тип ринку в західних країнах виник і став розвиватися у зв'язку зі становленням і розвитком державно-монополістичного капіталізму, зміцненню якого сприяла науково-технічна революція, що перейшла в останній чверті XX століття в інформаційну стадію свого руху.

Ринок змішаної економіки являє собою оптимальне поєднання стихійності у механізмах конкуренції й вільного ціноутворення, з одного боку, і цілеспрямованого державного регулювання економічних процесів, з іншого. Це складний і досить досконалий механізм раціонального регулювання основних макроекономічних процесів, що здійснюється централізовано шляхом використання державних важелів втручання в стихійний економічний процес. Це втручання здійснюється через усе більш досконалу систему цільових способів впливу, що обмежують небажані для суспільства наслідки стихії ринкових відносин. У цій економіці підірвані стихійні процеси ціноутворення, переливу капіталу, суттєво згладжений економічний цикл, обмежена діяльність монополістичних об'єднань та ін. Проте ціни ще залишаються основним регулятором пропорцій попиту та пропозиції на ринку, ринковий обмін є основою сучасної економіки.

В економічній теорії ідея центральної ролі ринку в суспільному відтворенні зберігається в роботах, що належать авторам неокласичного напряму. Вони відстоюють економічну незалежність виробників і підкреслюють стимулюючу роль їхніх економічних інтересів для зростання всієї економіки. Неокейнсианський напрямок сучасної економічної теорії, навпаки, розвиває ідею необхідності державного втручання в ринкову систему, пропонуючи все більш досконалі моделі. Є також узагальнюючими синтетичні напрями економічної думки. Отже, всі прогресивні устремління полягають у тому, щоб обґрунтувати створення ринку, що відповідає сучасній високорозвиненій економіці. Цей ринок повинен мати високий ступінь чіткості й злагодженості діяльності окремих індивідів, управління, розумної кооперації й інтеграції, щоб забезпечити безперервність потоку виробництва й зберігання величезних мас товарів. Це – глибоко продумана, інженерно-спроектована наукомістка мережа торговельних баз, сховищ, магазинів, зв'язаних між собою надійними транспортними засобами й засобами зв'язку. Розвиток сучасної інформатики буде сприяти тому, що «очищений» від руйнівної стихії ринок буде працювати з точністю годинного механізму й пристосовуватися до все більшого задоволення попиту кожного споживача.

Важлива особливість сучасного регульованого ринку полягає в його системній глобалізації. Це виражається в бурхливому розвитку величезних об'єднань типу ТНК, у формуванні й розвитку міжнародних картелів і державних об'єднань. Так, у ЄС, що сьогодні поєднує ряд країн Західної Європи, єдиною економічною політикою є централізоване регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, діє єдине антимонопольне законодавство, проводиться єдина бюджетна політика, митна політика й багато чого іншого. Визначаються елементи становлення системної керованої організації світового ринку в цілому.

Структура сучасного ринку має вищий ступінь складності. Він охоплює сфери, пов'язані із забезпеченням безпосереднього виробництва, всі елементи особистого споживання, а також грошово-кредитний обіг. Він пов'язаний з невиробничою і духовною сферами. Принциповіше структурний зміст сучасного ринку можна представити наступною схемою (рис. 1.1). Кожний з відзначених у схемі ринків поділяється на десятки й сотні більш дрібних і самостійних спеціалізованих ринків.

Функції сучасного ринку також характеризуються різноманіттям, складністю й взаємозалежністю. У спрощеному виді їх можна показати в схемі (рис. 1.2).

Рис. 1.1 – Структурний зміст сучасного ринку

 

 

Рис. 1.2 – Функції сучасного ринку

Розглянемо зміст основних функцій ринку.

Функція реалізації товару здійснюється у двох напрямах: реалізація вартості товару й реалізація його споживчої вартості. Реалізація товару як вартості означає відшкодування витрат суспільної праці. Це забезпечує еквівалентність обміну. Це – найважливіша функція ринку. По-перше, вона реалізує чинність закону вартості – закону еквівалентності обміну; по-друге, означає, що учасники угод, хоча й перебувають в економічній відокремленості, у суспільному поділі праці займають правильне, тобто необхідне для суспільних потреб місце.

З цією функцією безпосередньо пов'язана також досить важлива функція ринку – задоволення потреб покупця товару. Реалізація цієї функції здійснюється через споживчу вартість товару. Тут здобуває найперше значення якість товару, тому що в товарному світі саме споживча вартість є головним рушійним мотивом обміну.

Посередницька функція ринку складається в установленні економічного зв'язку між відокремленими виробниками, які повинні знайти один одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити наскільки взаємовигідним є той або інший зв'язок покупця й продавця.

Функція ціноутворення – це ринковий спосіб формування й виявлення суспільно-необхідних витрат і вартостей товарів. На ринок надходять товари індивідуальної праці – різних витрат конкретної праці. Суспільно-необхідна праця, що створює вартість і є працею абстрактною, до ринку носить схований характер. Щоб його виявити, необхідно кожному виробникові зрівняти свої конкретні витрати з багатьма іншими. Це відбувається в ринковій конкуренції між виробниками, які виробляють той самий тип продукції, а також між виробниками, з одного боку, і споживачами, з іншого. На ринку установлюється рухомий зв'язок між вартістю товару і його ціною. Через ціну, тобто форму вартості, проявляється й сама вартість товару як речове втілення суспільно-необхідних трудових витрат. Цей процес одночасно є чинністю закону вартості – системоотворюючого закону, що установлює рівність суми вартостей товарів і суми їхніх ринкових цін. Деякі відхилення цін від вартостей одних товарів погашаються зворотним відхиленням цін від вартостей інших товарів. Ринковий попит й пропозиція виступають лише зовнішнім механізмом цього процесу, тому що абстрактна праця й вартість створюються до ринку, у виробництві.

Ринок несе інформаційну функцію для всіх фаз суспільного відтворення. Через постійно змінювані ціни, відсоткові ставки на кредит, курс цінних паперів ринок дає учасникам економічних процесів об'єктивну інформацію про кількість, якість, асортимент тих товарів і послуг, які виробляються і які потрібні в споживанні. Він дає чіткі й щоденні відповіді на найважливіші питання: що виробляти; як виробляти й скільки. По суті справи ринок є інформаційною системою, що погоджує між собою попит та пропозицію на товари й послуги. Стихія ринку впорядковує, переробляє колосальний обсяг точкової інформації й видає узагальнений результат за того господарського простору, який він охоплює. Ринок діє на кшалт сучасного комп'ютера. Але на відміну від останнього він діє за програмою, що визначається об'єктивно чинними законами, незалежними від бажання й волі людини. Але економічна інформація, що видається ринком, дозволяє кожному суб'єктові звіряти власну діяльність із умовами ринку, тобто із суспільними потребами.

Регулююча функція ринку – це найважливіша функція макроекономічного зростання. Вона здійснюється через механізм прямих і зворотних зв'язків, а також механізм конкуренції. Прямі й зворотні зв'язки, що йдуть від виробника до споживача й назад, забезпечуються ринковим обміном. Під дією цих зв'язків і відповідної інформації змінюється структура виробництва. Під дією ринкового примусу відбувається постійне самоналаштування всього відтворювального суспільного процесу, що визначає умови рівноваги в поєднаних між собою пропорціях виробничої діяльності, а також пропорціях між виробництвом і обігом товарів і послуг.

Цей процес відбувається у формі конкурентного суперництва між економічними суб'єктами. Конкуренція формує конкретну ситуацію на ринку, яка проявляється через ринковий попит та ринкову пропозицію, які впливають на рівень ринкових цін.

Сануюча функція, або функція класової диференціації товаровиробників, є результативною в складному механізмі ринкових відносин. Саме ринковий рух цін виявляє їхню розбіжність із конкретними індивідуальними витратами. У результаті відбувається розшарування товаровиробників на тих, що збагатилися й тих, що зубожіли, аж до їхнього повного банкрутства. Західна наука справедливо підкреслює, що дане розшарування населення країни, яке відбувається у жорсткій конкуренції, очищує суспільство від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць. Воно дає зелене світло ефективним видам господарства, які повною мірою відповідають суспільним потребам. За свідченням П. Самуельсона, у США від 1/3 до 1/2 всіх роздрібних магазинів діють на ринку лише протягом 3-х років, а середній цикл малого бізнесу становить приблизно 6 років. Вони, як правило, гинуть у конкурентній боротьбі з великими фірмами.

Концентрація й монополізація затримує цей процес. Але не настільки, щоб повністю придушити конкуренцію. Вона продовжує свою дію й відносно великих фірм. Результатом цих процесів є підвищення середнього, національного рівня економічної ефективності суспільного виробництва.

Системоутворююча функція ринку є узагальнюючою і результативною всіх ринкових процесів. Це виражається в загальному зв'язку всіх функцій ринку. Наприклад, реалізація вартості одночасно є й ціноутворенням, і задоволенням потреб покупців, що доповнюється також і регулятивним процесом ринку та диференціацією товаровиробників. У результаті цих багатобічних та взаємопов’язаних між собою дій ринку утворюється єдиний загальнонаціональний, а сьогодні й світовий, системний зв'язок між людьми, зміна діяльності окремих елементів якого впливає на всю систему в цілому. Утворюється ринкова (або економічна) органічна й цілісна система, що існує й розвивається відносно відокремлено від своєї матеріальної бази, а також від соціальних відносин між людьми під дією об'єктивних економічних законів.

Інфраструктура ринку включає ряд елементів і виконує функції посередництва й системоорганизації бізнесу на макрорівні.