Тема № 26 Розрахунок точності яка очикується при складанні вузла
Вимоги по точності, пропоновані до планера літального апарата
24.1.1. Вимоги до якості зовнішньої поверхні Проектування складального пристосування неможливо вести при відсутності вимог, насамперед до якості зовнішньої поверхні об'єкта складання, які встановлюються виходячи із забезпечення заданих льотних характеристик ЛА й можливостей технологічної системи виробництва. Такі вимоги визначаються галузевими стандартами: ОСТ 102 581 - 86 - для літаків надзвукових маневрених й обмежено маневрених; ОСТ 102 507 - 84 - для літаків дозвукових швидкостей. Вимоги до якості зовнішньої поверхні визначені з умов зниження додаткового опору, обумовленого відступом від теоретичного контуру агрегатів у процесі виробництва [22] і виступаючими в потік деталями до 3% від значення опору аеродинамічно гладкого літака при нульовій піднімальній силі. Якість зовнішньої поверхні характеризується: - припустимими відхиленнями аеродинамічних обводів від заданих теоретично; - волнистостью й шорсткістю поверхні; - припустимим вильотом кріплення й елементів конструкції типу дверей, кришок люків, стулок тощо.; - припустимими уступами на стиках аркушів й агрегатів; - невписываемостью начіпних агрегатів у контури крила й оперення. Якщо забезпечення допусків на волнистість і шорсткість поверхні, на выступання кріплення буде визначатися змістом технологічного процесу складання й технологічною культурою виробництва, то виконання інших факторів, що характеризують якість зовнішньої поверхні, в основному буде залежати від точності виготовлення складального оснащення й ураховувати їх при проектуванні СП строго обов'язково. Припустимі відхилення від заданого теоретичного контуру встановлені залежно від характеру (зон) обтікання агрегатів літака й наведені на мал. 9.1. Поверхня планера надзвукових літаків ділиться на 2 зони: зона 1 -передні поверхні крила, оперення до 60% місцевої хорди, фюзеляжу й мотогондол до 60% їхньої довжини; зона 2 - інша поверхня. Для літаків дозвуковых швидкостей зовнішня поверхня розбивається на зони 0,1,2. Нульова зона: передні ділянки агрегатів і вузлів літака, на яких зберігається ламінарний режим обтікання. Границі зони залежать від якості
|