Сутність, значення і методи мотивації

 

Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства (орга­нізації), що спрямовані на підвищення результативності їхньої діяльності, завжди є мотивація праці.

Система мотивації характеризує сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колек­тив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).

Для формування належного ставлення до праці необхідно ство­рювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідо­му діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою про­фесійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. Відповід­не ставлення до праці та свідома поведінка визначаються систе­мою цінностей працівника, умовами праці й застосовуваними сти­мулами.

Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на пев­них вимогах, а саме:

- надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадо­вого просування за критерієм результативності праці;

- узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів залежно від ступеня підвищення продуктивності праці;

- створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

- забезпечення можливостей для зростання професійної май­стерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення про­грам навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;.

- підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересова­ності в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої кому­нікації між керівниками та робітниками.

Методи мотивації можуть бути різні: економічні прямі, економічні непрямі, не грошові.

До прямих економічних методів мотивації належать:

- відрядна та погодинна оплата праці;

- премії;

- участь у прибутках підприємства;

- оплата навчання;

- виплати за максимальне використання робочого часу (немає невиходів на роботу).

До непрямих економічних методів мотивації належать:

- пільгове харчування;

- доплати за стаж;

- пільгове користування житлом, транспортом та ін.

Негрошові методи мотивації:

- збагачення праці;

- гнучкі робочі графіки;

- охорона праці;

- просування по службі;

- участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.