Додаток IКожна Договірна Держава може заявити, що вона залишає за собою право: (a) відмовити у виконанні, якщо вона вважає, що вирок пов’язаний з фінансовим чи релігійним злочином; (b) відмовити у виконанні санкції за дію, стосовно якої згідно з законодавством запитуваної Держави може вживати заходів лише адміністративний орган; (c) відмовити у виконанні європейського судового рішення у кримінальній справі, яке органи запитуючої Держави винесли в той час, коли, згідно з її власним законодавством, кримінальне провадження стосовно злочину, який покарано вироком, було б неможливе через давність часу; (d) відмовити у виконанні санкцій, винесених у відсутність обвинуваченого та постановою у кримінальній справі, чи тільки одну з цих категорій рішень (e) відмовити у застосуванні положень Статті 8, коли ця Держава має оригінальну юрисдикцію, та визнавати в таких справах лише еквівалентність дій, що переривають чи призупинять обмеження строку давності, встановлене в запитуючій Державі; (f) визнавати застосування лише одного з двох Розділів Частини III.
Додаток II Перелік злочинів, інших, ніж ті, Що регулюються кримінальним законодавством
Наступні злочини асимілюються до злочинів, згідно з кримінальним законодавством: У Франції: Будь-яка протиправна поведінка, санкціонована „contravention de grande voirie”; У Федеративній Республіці Німеччини: Будь-яка протиправна поведінка, яка регулюється згідно з процедурою, викладеною в Законі про порушення Правил (Gesetz uber Ordnungswigdrigkeiten) від 24 травня 1968 року (BGBL 1968, I 481); В Італії: Будь-яка протиправна поведінка, до якої застосовується Закон N 317 від 3 березня 1967 року.
Додаток III Перелік постанов у кримінальній справі (ordonances penales) Австрія Strafverfugung (статті 460-62 Кримінально-процесуального кодексу).
Данія Bodeforelaeg чи Udenretlig bodevedtagelse (стаття 931 Закону про справляння правосуддя).
Франція 1. Amende de Composition (статті 524-528 Кримінально-процесуального кодексу, доповнені статтями R 42 – R 50). 2. Ordonnance penale застосовується тільки в департаментах Ба-Рен, О-Рен і Мозель.
Федеративна Республіка Німеччина 1. Strafbefehl (статті 407-412 Кримінально-процесуального кодексу). 2. Strafverfugung (стаття 413 Кримінально-процесуального кодексу). 3. Bussgeldbescheid (статті 65-66 Закону від 24 травня 1968 року – BGBL 1968 I, 481).
Італія 1. Decreto penale (статті 506-510 Кримінально-процесуального кодексу). 2. Decreto penale у фінансових питаннях (Закон від 7 січня 1929 року, N 4). 3. Decreto penale в навігаційних питаннях (статті 1242-43 Навігаційного кодексу). 4. Рішення, винесене згідно з Законом N 317 від 3 березня 1967 року.
Люксембург 1. Ordonnance penale (Закон від 31 липня 1924 року про організацію „ordonnances penales”). 2. Ordonnance penale (стаття 16 Закону від 14 лютого 1955 року про рух на публічних автомагістралях).
Норвегія 1. Forelegg (стаття 287-290 Закону про судовий процес в кримінальних справах). 2. Forenklet forelegg (стаття 31 B Кодексу дорожнього руху від 18 червня 1965 року).
Швеція 1. Strafforelaggande (Розділ 48 Процесуального кодексу). 2. Forelaggande av ordningsbot (Розділ 48 Процесуального кодексу).
Швейцарія 1. Strafbefehl (Ааргау, Бале-каунтрі, Бале-таун, Шаффхаузен, Швиц, Урі, Цуг, Цюріх) Ordonnance penale (Фрібург, Вале). 2. Strafantrag (Нижній Унтервальден). 3. Strafbescheid (Сен-Гален). 4. Strafmandat (Берн, Граубюнден, Солотурн, Верхній Унтервальден). 5. Strafverfugung (Аппенцель Аутер Роден, Гларус, Шаффхаузен, Тюргау). 6. Abwandlungserkenntnis (Люцерна). 7. Bussenentscheid (Аппенцель іннер Роден). 8. Ordonnance de condamnation (Вауд). 9. Mandat de repression (Нойшатель). 10. Avis de contravention (Женева, Вауд). 11. Prononce prefectoral (Вауд). 12. Prononce de contravention (Вале). 13. Decreto di accusa (Тічіно).
Туреччина Ceza Kararnamesi (Статті 386-391 Кримінально-процесуального кодексу) та всі інші рішення, якими адміністративні органи накладають санкції. Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків: Закон України від 26 вересня 2002р. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 46. – Ст. 343. (витяг)Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: 1. Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків, 1970 року, підписану від імені України 8 червня 2000 року (додається*), ратифікувати з такими заявами і застереженнями: б) до пункту 1 статті 61: Україна відмовлятиме у виконанні: санкції за діяння, яку згідно із законодавством України за вчинення відповідного діяння призначає лише адміністративний орган (пункт "b" Додатка I до цієї Конвенції); європейського судового рішення у кримінальній справі, яке органи запитуючої Держави постановили в день, коли, відповідно до законодавства України, кримінальне провадження стосовно злочину, за вчинення якого постановлено вирок, було б неможливе у зв'язку із закінченням строків давності (пункт "c" Додатка I до цієї Конвенції); санкцій, винесених за відсутності підсудного (пункт "d" Додатка I до цієї Конвенції). Україна виконуватиме та визнаватиме "ordonances penales" за умови їх постановлення судовими органами (пункт "d" Додатка I до цієї Конвенції). 2. Міністерству закордонних справ України відповідно до положень статті 63 Конвенції інформувати Генерального секретаря Ради Європи щодо санкцій, передбачених законодавством України, для цілей цієї Конвенції. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинена в Мінську 22 січня 1993р. [1] (витяг) Государства - члены Содружества Независимых Государств, участники настоящей Конвенции, именуемые далее Договаривающимися Сторонами, исходя из стремления обеспечить гражданам Договаривающихся Сторон и лицам, проживающим на их территориях, предоставление во всех Договаривающихся Сторонах в отношении личных и имущественных прав такой же правовой защиты, как и собственным гражданам, придавая важное значение развитию сотрудничества в области оказания учреждениями юстиции правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам, договорились о нижеследующем:
|
