Тема 1. Предмет и метод теории государства и права

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші.

Повноцінні гроші – гроші,у яких номінальна вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. Прикладом, таких грошей є металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети).

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної вартості.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. На різних етапах розвитку, в різних країнах і регіонах роль товарних грошей спочатку виконували різні товари першої необхідності. Та найпоширенішим видом товарних грошей була худоба. Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.

У міру розвитку товарного виробництва, збільшення кількості продуктів обміну, поглиблення суспільного поділу праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну товарами ринок поставив перед товаро-грошима нові вимоги. Задовольнити такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких спочатку використовувались – залізо, мідь, бронза, що найчастіше вживалися людьми, а згодом цю роль почали виконувати дорогоцінні метали – срібло і золото.

Спершу металеві гроші виступали у формі зливків срібла або золота, а згодом у формі монети.

У 70-ті роки XX ст. відбувся процес демонетизації золота, в результаті чого воно перестало виконувати спочатку функції засобу обігу і платежу у внутрішньому обігу країни, а потім з 1976 р. і функцію світових грошей. У внутрішньому обігу та на світовому ринку золото було витіснене із сфери грошового обігу паперовими і кредитними грошима.

Паперові гроші- це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих монет. Сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом, визначаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів.

Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: >вексель, >чек, > банкнота, >депозитні гроші, >електронні гроші.

Вексель – це письмове боргове зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей власнику векселя у заздалегідь обумовлений термін.

Чек – це різновид переказного векселя, який власник рахунку виписує на комерційний банк.

Чек представляє собою письмовий безумовний наказ власника поточного рахунку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові.

У внутрішньому обігу чеки використовуються для одержання готівки у кредитній установі (грошовий чек), а також як інструменту безготівкових платіжних розрахунків, що здійснюються шляхом перерахувань за рахунками у кредитних установах (розрахункові чеки). Призначення чеку полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки у банку, засобом обігу, платежу і формою безготівкових розрахунків.

Банкноти (від англ. bаnk-nоtе - кредитний білет) – це грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. Забезпечені всіма, активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні - основний вид паперових грошей. Приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

На зміну депозитним грошам фінансовий ринок висунув нову форму кредитних грошей - електронні гроші.

Електронні гроші - це абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.

За формою електронні гроші є різновидом депозитних грошей. Носієм електронних грошей є пластикові картки.

Пластикові картки – це іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість керувати ним, тобто здійснювати оплату за товари, послуги, отримувати готівкові кошти, а також дозволяє власникові отримувати в банку короткострокову позику. Найчастіше вона застосовується у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.

Розглянуті питання характеризують еволюційний процес виникнення і розвитку грошей, що формує теоретичну базу для пізнання функцій грошей.

 

3. Функції грошей є конкретним проявом їхньої сутності. Різноманітність і складність економічних відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна з таких форм дістала назву функції грошей. Функція грошей – певне призначення грошей щодо обслуговування руху цінності в процесі відтворення.

Традиційно в економічні науці виділяють п’ять головних функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження та світові гроші.

Аналіз функції грошей потребує розгляд функцій, як не окремих елементів, а єдиного цілого. Тому, що вони утворюють реальний рух грошей та забезпечують функціонування грошової маси. Виконання грошима цих функцій означає, що грошова маса можу функціонувати в трьох сферах:

1. національному грошовому обігу;

2. накопичення багатства;

3. міжнародного грошового обігу.

Міра вартості означає спроможність грошей вимірювати вартість всіх інших товарів, служить посередником при визначенні ціни товарів.

Міра вартості – грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є головним виразом вартості товару.

Функція грошей, як міра вартості відображає відношення товару до грошей, як до загального еквівалента, однак для визначення ціни товару потрібен масштаб для їх порівняння. Отже, гроші реалізують свою міру вартості через взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін – рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов’язані девальвація і ревальвація грошових одиниць. Девальвація – це офіційне зниження, а ревальвація – збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Засіб обігу гроші відіграють роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т₁ – Г – Т₂, яка показує процес товарно-грошового обігу.

Участь в обміні грошей надає товарно-грошового обігу принципово нову якість: він розпадається на два самостійних акти – продаж товару (Т₁ – Г) і купівля іншого товару за гроші (Г – Т₂),які можуть відокремлюватись в просторі і часі.

Розрив товарно-грошового обігу завдяки грошам на два акти має велике позитивне значення для розвитку обміну й економіки взагалі. По-перше відкривається можливість затримати гроші і нагромаджувати цінність в її абсолютній формі, що розширює цілі виробництва, виводить їх за межі простого товарообігу і дає нові поштовхи розвитку економіки. По-друге розвиваються вузькі межі бартерного обміну (Т – Т). власник товару можу продати його не тому, хто в цей час має необхідний йому (продавцеві) товар, а тому, хто в ньому має потребу. За одержані гроші він має можливість вільно вибрати на альтернативні основі необхідний товар, що сприяє розвитку конкуренції серед товаровиробників, поглибленню суспільного поділу праці. По-третє, власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок або взагалі використати їх за іншим призначенням. Усе це стимулює розвиток підприємницької активності виробників, поглиблення і розширення ринкових відносин.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Відображає особливість кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати.

У цьому випадку у формулі товарного обігу Т₁ – Г – Т₂ настає розрив і виникає боргове зобов’язання З – Т – Г – З. Гроші у цій функції – засіб погашення боргу.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження цінності в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Тобто, функція засобу нагромадження передбачає вилучення грошей з обігу та зберігання їх з метою нагромадження та збереження вартості у разі повернення їх в обіг.

Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух цінності в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Тобто, функція світових грошей відображає вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів, при цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

 

Тема 1. Предмет и метод теории государства и права

1. Предмет теории государства и права

2. Метод изучения теории государства и права

3. Соотношение теории государства и права с другими науками.