Різновиди жаргону (сленгу).
Жаргон складається з таких різновидів, як: 1) професійний жаргон (наприклад, військовий (рос. слон – солдат строкової служби, сверчок – солдат надстрокової служби, фанера – повітряні війська, траки – танкові війська, баллоны – аеромобільні війська); 2) арготичний (кримінальний жаргон або арго (жаргон декласованих елементів суспільства (рос. баян – шприц, ширяться – вводити наркотики за допомогою шприца, ширка – наркотики, откинуться – вийти на волю, відбувши покарання у в’язниці, перо – ніж, гоп-стоп – пограбування, хаза – дім, нарисоваться – з’явитися, ксива – посвідчення); 3) жаргон певної сфери діяльності (жаргон філателістів, автолюбителів, картярів, гравців у комп’ютерні ігри тощо); 4) жаргон соціального статусу (жаргон бідних\заможних, освічених\неосвічених). Жаргон соціального статусу формується, як правило, на основі інших різновидів жаргонів та визначає представників класового розшарування суспільства; 5) віковий жаргон (дитячій, молодіжний (рос. клевый – чудовий, прикол – щось смішне, жарт, облажаться – помилитися, знеславитися). Поняття “ жаргон ” перетинається з поняттям “ професіоналізм ”, що визначається як слова і вирази притаманні мовленню представників певної професії або сфери діяльності, які проникають у загальнолітературний вжиток і функціонують як емоційно забарвлені еквіваленти термінів. Таким чином, видається доцільним розглядати професіоналізм як одиницю, що утворилася в межах жаргону, який виокремлюється серед інших його видів за професійною спрямованістю. Хоч етимологічно професіоналізми походять від жаргонізмів, у загальнолітературній мові вони, як правило, втрачають свою професійну спрямованість і, відповідно, не виконують професійно-ідентифікуючої функції. Слід зазначити, що під терміном “ професіоналізм ” розуміється професійний жаргон (або сленг), який слід виокремлювати від іншого виду професіоналізмів (у широкому сенсі), що має назву “ терміни ”. Існують жаргони, що об'єднують в собі декілька типів: наприклад, студентський жаргон є симбіозом рис, притаманних жаргону певної сфери діяльності (навчання у ВНЗ), професійного (специфіка майбутньої професії) та вікового жаргону (особливості мовлення молоді). Одним із найбільш суперечних питань у лінгвістиці є поняття “ сленгу ”. Сленг тлумачать у двох значеннях: 1) як синонім терміну “жаргон” і 2) як сукупність жаргонізмів, що складають прошарок розмовної лексики і висвітлюють грубувато-фамільярне та гумористичне ставлення до позначуваного. В. О. Хомяков пропонує розрізняти спеціальний і загальний сленг. Спеціальний сленг тлумачиться як синонім до поняття “жаргон” і визначається як соціальна мовленнєва мікросистема у просторіччі, що складається з кенту (арго у нашій термінології) та близьких до нього утворень (римований сленг, зворотній сленг тощо), професійних й корпоративних (групових) жаргонів, та генетично і функціонально відрізняється від загального сленгу. Під загальним сленгом (тобто, якщо розглядати його як родове поняття) розуміють основний компонент просторіччя (норми другого рівня), що, з одного боку, містить соціальні варіанти: арго й близькі до нього утворення, професійні та корпоративні жаргони, а з іншого – широко розповсюджену загальноприйняту соціальну мікросистему, яка є досить неоднорідною за генетичним складом і ступенем наближення до норми першого рівня. Ця мікросистема має яскраво виражений емоційно-експресивний оцінний характер та своєрідний вокабуляр, її одиниці передають глузування над соціальними, етнічними, естетичними, мовними та іншими умовностями та авторитетами. Сленг складається з одиниць, що виникли і вживалися в окремих соціальних групах і відображає ціннісну орієнтацію цих груп. Слід зазначити, що, завдяки ЗМІ, велика кількість жаргонізмів стандартизуються, тобто проникають у нормативні прошарки мови, зокрема у фамільярно-розмовне мовлення і популяризуються у широких верствах населення під впливом різних чинників. З іншого боку, популяризація жаргонізмів пояснюється так званою “демократизацією”, зниженням нормативних рамок у сучасному суспільстві у порівнянні з попередніми етапами його розвитку. Наслідки такого стилістичного зміщення найбільш широко проявляються у сфері публіцистичного стилю мовлення, оскільки ЗМІ є засобом впровадження й асиміляції одиниць усного мовлення у сфері публіцистики, а також засобом формування мовленнєвих навичок, смаків та естетики носіїв мови.
|
