Тема 4: філософія і медицина епохи Нового часу і Просвітництва
1. Термін «антична філософія» об’єднує в собі філософію а) давніх греків і даніх римлян; б) давніх слов’ян і візантійців; в) аріїв та друїдів; г) індусів і іудеїв; д) арабів і азіатів.
2. Становлення філософії Стародавньої Греції відбулося в а) VI-V ст. до н.е.; б) IV-VIII ст. н.е.; в) IX-XV ст. н.е.; г) V-I ст. н.е.; д) I-II тис. н.е.
3. Розвитку філософії в Давній Греції (Елладі) сприяло: а) зміцнення позицій промислово-торговельної частини населення (порівняно з аристократично-землевласницькою); б) зв’язок з виробництвом, розвиток якого зумовлений застосуванням заліза; в) розвиток товарно-грошових відносин; г) зростання культури (розвиток знання про природу, суспільство, людину); д) соціальне протистояння і перехід від авторитарних аристокоратичних форм державного управління до тиранічних; є) перехід від тиранічних до демократичних форм державного управління; ж) металітет греків; з) становлення полісу.
4. Риси, які визначають сутність античної філософії (тобто її своєрідність): а) вихідний принцип еллінського мислення – це принцип, за яким буття в кінці-кінців є єдність, не дивлячись на множинність існуючих речей; б) космоцентричність, тобто розуміння космосу як гармонічного взаємозв’язку існуючих речей; в) суб’єкт ніколи не ставиться вище об’єкта; г) розвиток індивідуальної свідомості (подолання міфології як форми родової свідомості); д) домінування скерованості від Всесвіту до людини; є) людина є микрокосм, всі космічні сили та стихії проходять скрізь неї і в ній втілюються; ж) основний метод філософського пізнання – інтетектуальне споглядання цілого як цілого; з) аніматизм-фетишизм-анімізм (гілозоїм); і) циклічність часу; к) поєднання фаталізму і героїзму.
5. Відповідно до зміну об’єкту і задач античної філософії виділяють 5 періодів античної філософії: а) натурфілософський (космологічний) (VI ст. до н.е. – середина V ст. н.е.); б) антропологічний (друга половинаV ст. до н.е. – кінець V ст. н.е.); в) класичний (VII-V ст. до н.е.); г) систематичний (V – IV ст. до н.е.); д) етичний (III ст. до н.е. – I ст. н.е.; є) релігійний (I – VI ст. н.е.). 6. Світоглядна позиція, ключовим понятяннм якої виступає категорії «матерії», називається ________________________________________________________________.
7. Матеріалізм – філософське вчення, яке визнає первинність: а) буття; б) природи; в) ідеї; г) душі; д) духу.
8. На пострадянському просторі і досі поширена формула, яку на початку ХХ століття дав В. І. Ленін в єдиній своїй філософсько-публіцистичній праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1908): а) матерія – філософська категорія для позначення об’єективно існуючого світу, який копіюється, фотографується і відображається нашими органами чуття; б) матерія – це лат.materia - деревина як будівельний матеріал, речовина; в) матерія – це весь навколишній світ; г) матерія – це найбільш розповсюджена чуттєво-конкретна речовина, що вважається першоосновою всього існуючих у світі (субстанційний підхід); д) матерія – це корінь, джерело руху світу.
9. На схемі злюражені види і суттєві властивості ___________________________________.
10. Античний матеріалізм на початковому етапі розвитку називається «стихійним» в зв’язку з тим, що а) матерія як субстанція ототожнювалася філософами з тією чи іншою стихією (вода, повітря, вогонь, земля і т.п.); б) філософи відрізнялися наївністю при роз’язанні важливих питань щодо світі і людини в ньому; в) в Давній Греції був низкий рівень розвитку знань про природу, сусільство і людину; г) переважна більшість давньогрецьких філософів були не знайомі з філософією учених-дослідників природи у фундаментальних проблемах філософії; д) пояснити особливість давньогрецьького матеріалізму.
11. Першим філософом Заходу називають а) Фалеса (625-547 рр. до н.е.); б) Пифагора (близько 584-500 рр. до н.е.); в) Сократа (469-399 рр. до н.е.); г) Протагора (481-411 рр. до н.е.); д) Платона (427-347 рр. до н.е.).
12. Вперше про Фалеса як філософа згадує а) Платон (427-347 рр. до н.е.); б) Аристотель (384-322 рр. до.н.е.); в) Парменід (близько 540-470 рр. до н.е.); г) Геракліт (540-480 рр. до н.е.); д) Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.).
13. Одним із перших, хто зайнявшись філософією, вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане, був а) Геракліт; б) Піфагор; в) Фалес; г) Анаксімен; д) Анаксімандр.
14. Натурфілософський період античної філософії представлений філософами: а) Фалес, Анакссимандр, Анаксимен; б) Геракліт, Ксенафант і Парменід; в) Піфагор, Емпедокл; г) Демокріт і Левкіпп, Анаксагор; д) Сократ, платон, Арістотель.
15. Іонійські філософи війшли в історію під назвою а) досократики; в) перші науковці; в) фізики, або фісіологи; г) натурфілософи; д) перші мудреці.
16. Іонійські філософи сприймали як живе, саморухоме ціле а) світ, природу,космос; б) світ, людину, космос; в) природу, людину, Бога; г) світ, людину; д) суспільство, людину, природу.
17. Основна опозиція натурфілософського періооду античної філософії – це протистояння а) хаосу і космосу; б) батьків і дітей; в) учителів і учнів; г) учення Геракліта Ефеського і філософів елейської школи Парменіда і Зенона; д) вчення софістів і філософії Сократа.
18. Головне питання першого періоду античної філософії: а) звідки все? б) з чого все складається? в) що первинне: світ чи людина? г) що робити? д) як стати щасливим?
19. Першоосновою всього вважав вогонь а) Геракліт; б) Фалес; в) Сократ; г) Анаксимен; д) Платон.
20. Філософ, який прийшов до думки про універсальність змін у світі, про бороотьбу протилежностей як джерело всього сущого, про сховану гармонію світу як внутрішню тотожність протилежностей а) Фалес; б) Геракліт; в) Анаксимандр; г) Анаксагор; д) Емпедокл.
21. Логос – розумна, діалектична необхідність, яка керує світом, вважав а) Анаксимен; б) Епікур; в) Марк Аврелій; г) Гегель; д) Геракліт.
22. Логос- це внутрішня структура вогню, його міра, хто його пізніє, той навчиться розкривати в множинності єдине, вважав а) Сократ; б) Аристотель; в) Плотін; г) Геракліт; д) Демокріт.
23. Чуттєво-конкретне буття, за Гераклітом, – це а) гра вогю з самим собою; б) ілюзія; в) вічна сутність; г) тіні і пил; д) копії ідей.
24. Геракліт вважав, що пізнати Логос можна тільки а) розумом; б) органами чуття; в) нічим не можна пізнати; г) за допомогою Божої Благодаті; д) спогляданням. 25. Засновник елейської школи: а) Парменід (540-470 рр. до н.е.); б) Зенон (480-430 рр. до н.е.); в) Емпедокл (490-430 рр. до н.е.); г) Аристипп (народ. Біля 435 р до н.е -?); д) Антисфен (444-368 рр. до н.е.).
26. Парменід вчив, що існує тільки а) буття; б) людина; в) Бог; г) природа; д) порожнеча (Шун’я).
27. Філософ, який вперше ввів поняття «буття»: а) Зенон; б) Гіппій більший; в) Платон; г) Аристотель; д) Парменід.
28. Парменід вважав, що буття є а) нерухоме, вічне; б) нерухоме, вічне, досконале, єдине; в) тотожнє людині; г) мінливе, множинне; д) вічне.
29. За Парменідом, віщий критерій буття а) здатність розуму утворювати поняття, б) здатність людини мислити буття; в) здатність розуму утворювати поняття і мислити буття; г) перевіряємість; д) впливати на органи чуття людини.
30. Першою філософською спробою сформулювати метафізичне розуміння природи було вчення а) Геракліта; б) Емпедокла; в) Піфагора; г) Парменіда; д) Августина.
31. «Буття і думка про буття тотожні», - вчив _____________________________________.
32. Філософ, який проголошував основними характеристиками буття нерухомість, незмінність, відсутність генезису - а) Зенон; б) Анаксимен; в) Фалес; г) Геракліт; д) Сократ. 33. Учень Парменіда, автор апорій «Дихотомія», «Ахіл», «Стріла, що летить» - а) Зенон; б) Ксенофант; в) Платон; г) Піфагор; д) Левкіпп.
34. Аргументи, які дозволяють викрити внутрішні протиріччя в аргументації противника, називаються __________________________________________________________________.
35. Першооснова світу за Фалесом – це ___________________________________________.
36. Першооснова світу за Анасимандром – це ______________________________________.
37. Першооснова світу за Анаксименом – це _______________________________________.
38. Мілетська школа давала відповідь про основу сущого в дусі а) матеріалізму; б) ідеалізму; в) суб’єктивного ідеалізму; г) об’єктивного ідеалізму; д) емпіризму.
39. Філософські школи Давньої Греції, які одні із перших намагалися вирішити питання про ідеальну форму існуючого – а) мілетська; б) ефеська; в) елейська; г) піфагорійська; д) гедоністична.
40. Філософи космологічного періоду (перший період античної філософії), які прагнули відповісти на питання про причину руху: а) Емпедокл, Анаксагор,Демокріт; б) Лао-цзи, Ге Хун; в) Сократ, Платон, Аристотель; г) Ф, Енгельс, К. Маркс; д) Піфагор, Емпедокл, Фалес.
41. Представляє життя природи як циклічний процес, в якому періодично перемагають Любов чи Ворожнеча: а) Емпедокла; б) Анаксагор; в) Сократ; г) Конфуцій; д) Чжу Сі.
42. ________________ вводить поняття «гомеомерії»для позначення фундаментальних частинок світобудови, які приводить і упорядковує в рух – Нус (або Розум).
43. Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду – а) матеріалісти; б) атомісти; в) гностики; г) ідеалісти; д) елеати.
44. Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться» а) атом; б) гомеомерія; в) ідея; г) монада; д) кварка.
45. В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття: а) атом; б) дхарма; в) атом і пустота; г) буття і небуття; д) ідея і матерія.
46. Демокріт вважав, що все має свою необхідну __________________________________.
47. Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів а) софісти і Сократ; б) кінікі і кіренаїки; в) академіки і неоплатоніки; г) перипатетики і академіки; д) ідеалісти і матеріалісти.
48. Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» - а) Протагор; б) Горгій; в) Гіппій; г) Продік; д) Сократ.
49. Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ________________.
50. Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає а) релятивізм; б) ревеляціонізм; в) гілозоїзм; г) майєвтика; д) діалектика. 51. Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії - а) Протагор; б) Сократ; в) Платон; г) Аристотель; д) М. Шелер.
52. Діалектика Сократа включає в себе: а) діалог, іронія, майєвтика; б) диспут, аргументація; в) індукція і визначення; г) мовчання і недіяння; д) любов і дружба.
53. Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» - а) Горгій; б) Сократ; в) Епікур; г) протагор; д) Евклід.
54. Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя а) Сократичні школи; б) софісти; в) перипатетики; г) академіки; д) кініки.
55. Сократичні школи представляють а) кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.); б) кіренаїки (засновник Аристіпп (435 -?); в) мегарики (засновник Евклід); г) академіки (послідовники Платона); д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).
56. Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____________________________________________________________________.
57. Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали а) кініки; б) мегарики; в) софісти; г) кіренаїки; д) атомісти.
58. Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар: а) перипатетики; б) неоплатоніки; в) атомісти; г) епікуреїзм; д) гедонізм.
59. Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»: а) Епікур; б) Піфія; в) Сократ; г) Геракліт; д) Емпедокл.
60. Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є а) апонія, атараксія, дружба; б) гроші, посада, машина; в) книги, вчене звання, науковий ступінь; г) батьки, діти, родина; д) однодумці, дружина(чоловік), діти.
61. Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________.
62. Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто а) пневма; б) ці; в) Логос; г) дао; д) вітальна сила.
63. Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________.
64. Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали а) софісти; б) стоїки; в) кініки; г) гностики; д) неоплатоніки.
65. Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається а) лектон; б) атом; в) душа; г) дух; д) розум. 66. Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.): а)евдемонізм; б) скептицизм; в) цинізм; г) матеріалізм; д) ідеалізм.
67. Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.
68. Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.) а) неопіфагорізм; б) неоплатонізм; в) гедонізім; г) неософістика; д) стоїцизм.
69. Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________.
70. Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________.
Тема 4: філософія і медицина епохи Нового часу і Просвітництва
1. Емпіризм як філософський напрямок епохи Нового часу бере свій початок в працях: R Френсіса Бекона; £ Рене Декарта; £ Давида Юма; £ Джона Локка; £ Бенедикта Спинози. 2. Направлення філософської думки, видатним представником якого був Р. Декарт: R раціоналізм; £ емпіризм; £ стоїцизм; £ агностицизм; £ гуманізм. 3. Філософське направлення XVII ст., яке визначало джерелом знання науково організований досвід або експеримент: R емпіризм; £ скептицизм; £ стоїцизм; £ агностицизм; £ раціоналізм. 4. Представник філософії Нового часу, засновник лібералізму: R Джон Локк; £ Вільям Оккам; £ П”єр Абеляр; £ Томас Мор; £ Мартин Лютер. 5. Представник філософії Нового часу, який стверджував, що природний стан людини – це «війна всіх проти всіх»: R Томас Гоббс; £ Вільям Оккам; £ П’єрАбеляр; £ Томас Мор; £ Мартин Лютер. 6.Філософ, який вважав природним станом «війну всіх проти всіх, - R Т. Гоббс; £ Г. Лейбниц; £ Б. Спіноза; £ Д. Локк; £ Т. Кампанелла. 7. Сусільні явища з позиції механістичного матеріалізму в трактаті «Про громадянина» розглядав: R Т. Гоббс; £ Д. Бруно; £ Г. Галілей; £ И. Фіхте; £ Т. Мор.
8. Представник конвенційної (договірної) теорії суспільства: R Дж. Локк; £ Карл Маркс; £ Михайло Бакунін; £ Платон; £ Томас Мор. 9. Дж. Локк вважав верховною владою: R законодавчу; £ виконавчу; £ судову; £ федеральну. 10. Існують тільки «Я» та мої відчуття, стверджує: R соліпсизм; £ агностицизм; £ емпіризм; £ суб’єктивізм; £ раціоналізм. 11. Уявлення про Бога, як про світовий розум, який створив природу, але не втручається в її буття, характерно для: R деїзму; £ монізму; £ дуалізму; £ пантеїзму; £ монотеїзму. 12. Пізнання відносне, умовне та суб’єктивне, стверджує: R релятивізм; £ емпіризм; £ сенсуалізм; £ раціоналізм; £ скептицизм. 13. Основні тври Р. Декарта (1596 – 1650 рр.): £ «Новий Органон»; £ «Критика чистого розуму»; R «Першоначала філософії»; R «Міркування про метод»; R «Пристрасті душі». 14. Філософія Нового часу успадковує від середньовічної філософії антиномію: R розуму и серця; £ душі і тіла; £ світу ідей та світу речей; £ Любві та Ворожнечі; £ ідеї та досвіду. 15. Основні філософські напрямки Нового часу: £ об’єктивний ідеалізм; £ соліпсизм; R емпіризм; R сенсуалізм; R раціоналізм.
16. Філософський напрямок Новоєвропейського періоду розвитку філософської думки, який стверджує: «нічого немає в розумі, чого раніше не було б у почуттях»: R емпіризм;; £ раціоналізм; £ матеріалізм; £ суб’єктивний ідеалізм; £ соліпсизм. 17. Філософський напрямок, який проголошував, що «нічого немає в розумі, крім самого розуму»: £ сенсуалізм; £ об’єктивний ідеалізм; £ скептицизм; £ монізм; R раціоналізм. 18. Емпірична філософія була обгрунтована та розроблена в період з 1605 р. поо 1623 р.: R Ф. Беконом; £ Т. Гоббсом; £ Дж. Локком; £ Р. Беконом; £ Д. Юмом. 19. Засновник сенсуалізму - це £ Р. Декарт; £ Б. Спіноза; £ Г. Лейбниц; R Дж. Локк; £ Т. Гоббс. 20. Видатні представники раціоналізму: R Р. Декарт; R Б. Спіноза; R Г. Лейбніц; £ Б. Паскаль; £ Г. Галілей. 21. Автор видатної книги «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемеєву та коперникову» (1632), внесеної до Індексу заборонених книг до 1822 р.: £ М. Коперник; £ Т. Кампанелла; £ Т. Мор; £ Дж. Бруно; R Г. Галілей. 22. Справу Миколи Коперника, який запропонував геліоцентричну систему в своїй книжці у 1543 р., продолжили: R І. Кеплер; R Г. Галілей; £ М. Лютер; £ Т. Мюнцер; £ Леонардо да Вінчі.
23. Г. Галілей звитяжно заявив: «І можливо, ця планета (Сатурн) також не менше, ніж серповидна Венера, гармонізує з великою системою Коперника, до уселенського відкриття доктрини, якою нас підганяють сприятливі вітри, залишаючи невелику небезпеку хмар і поперечних вітрів». Це друкарське твердження про те, що він спостерігав в телескоп, відповідає лише геліоцентричній теорії, яка була викладена в його роботі 1613 р.: £ «Загальна природна історія і теорія неба»; £ «Про обертання небесних сфер»; £ «Левіафан, або матерія форма та влада держави церковної та цивільного»; £ «Марення духовідца, пояснені мареннями метафізики»; R «Листи про плями на Сонці». 24. Філософ XVII ст.., який стверджував, що «причиною всіх речей є виключно рух»: R Т. Гоббс; £ Г. Галілей; £ Р. Декарт; £ Ф. Бекон; £ І. Ньютон. 25. Т. Гоббс в «Левіафані» розмірковує про природний стан людини, тобто про положення (стан) людини: £ після утворення держави; £ в період військової демократії; £ в період первісної культури; £ в період утворення великих держав Єгипту, Вавілону; R до утворення держави. 26. Найкраща форма правління за Т. Гоббсом: R монархія; £ республіка; £ диктатура пролетариату; £ тиранія; £ деспотія. 27. Т. Гоббс, як матеріаліст, стверджував, що дух: £ існує скрізь; £ існує у трансцендентному світі; R не існує, принаймні, в цьому світі; £ взгалі не існує; £ ототожнюється з душею. 28. Вчення Т. Гоббса про те, що загальні поняття, універсалії не мають поза мисленням жодного дійсного прообразу і тому є лише суб'єктивними формами думки відноситься до: £ реалізму; £ матеріалізму; £ раціоналізму; £ сенсуализму; R номіналізму. 29. Номіналізм Т. Гоббса довів його до: R етичного релятивізму; £ скептицизму; £ прагматизму; £ фанатизму; £ нігілізму.
30. У книзі Х. Хеллмана «Великі протистояння в науці». – М., СПб., Київ, 2007. – С. 52, наводяться слова, що приписуються Джону Баньяну, але які, нібито, виголосив Т. Гоббс: «Я знаю, що Бог є. Але краще б його не було. Тому що до мене Він милостивий не буде», що характеризують філософа Нового часу як: R дуаліста; £ атеїста; £ людину, яка сумнівається; £ космополіта; £ єритика. 31. Філософ, що вперше висунув ідею про державу, побудовану на основі розділення влади на законодавчу, виконавчу (у тому числі судову), федеральну (зовнішньополітичну): R Дж. Локк; £ Т. Гоббс; £ Б. Спіноза; £ О. Радищев; £ М. Ломоносов. 32. Дж. Локк розрізняє види достеменного знання, а саме: £ раціональне; £ езотеричне; R споглядальне (інтуїтивне); R демонстративне (доказове); R чуттєве. 33. Головний твір Дж. Локка, написаний в 1690 р.: R «Розвідка про про людське розуміння»; £ «Про громадянина»; £ «Думки»; £ «Етика»; £ «Матиматичні начала натуральної філософії». 34. Початок чуттєвого пізнання, за Дж. Локком - це: £ уявлення; £ сприйняття; £ рефлексія; £ віра; R відчуття. 35. Опосередкований-чуттєвий образ предмету, що створюється на основі сприйняття, називається: R уявлення; £ сприйняття; £ модель; £ символ; £ знак. 36. Відображення окремої властивості матеріального об'єкту, що безпосередньо взаємодіє з органами чуття, називається: £ сприйняття; £осяяння; £ ілюзія; £ інтуїція; R відчуття.
37. Єдине джерело усіх ідей, за Дж. Локком, - це: R досвід; £ пам’ять; £ розум; £ свідомість; £ Бог. 38. До первинних якостей предметів Дж. Локк відносить: R щільність; R протяжність; R фігуру; R рух; R число. 39. Вторинні якості, не властиві самим предметам, – це R колір; R світло; R запах; R смак; R звук. 40. Великий голландський мислитель, послідовник Р. Декарта, яскравий представник європейського раціоналізму і пантеїзму: £ Дж. Бруно; £ Б. Телезіо; £ Б. Паскаль; R Б. Спіноза; £ М. Лютер. 41. Основний твір Б. Спінози, написаний в 1677 р.: £ «Філософічні листи»; £ «Діалектика природи»; £ «Нікомахова етика»; £ «Протагор»; R «Етика». 42. Існування, що не потребує ні чого, окрім самого себе, згідно філософії Спінози, називається R субстанція; R «causa sui»; £ субэ’кт; £ першооснова; £ першопричина. 43. Спосіб дії субстанції Б. Спіноза називає: £ ознакою; £ рухом; £ акціденцією; £ функцією; R атрибутом. 44. Всі окремі дії субстанції називаються: R модусами; £ причиною; £ наслідком; £ поштовхком; £ джерелом.
45. Інтелектуальна любов до Бога, за Б. Спінозою, - це: R пізнання та осягнення людиною єдності з Богом-субстанцією; £ пізнання істини; £ можливість подібно Богу творити; £ здібність розгадати механізм функціонування природи; £ пізнати самого себе. 46. Людина сприймає та пізнає модуси атрибутів: £ нескінчену множинність атрибутів; R атрибут мислення; R атрибут тілесності (протяжності); £ історію; £ культуру. 47.Людина, відповідно поглядам Б. Спінози, є: £ однодумцем Бога; £ «помилкою» Творця; £ улюбленим творінням; £ «другом»; R модусом субстанції. 48. Для досягнення свободи людині необхідно, за Б. Спінозою: R максимально пізнати необхідність у вигляді субстанції (Природи-Бога); R пізнати необхідність; £ виконувати Заповіді Бога; £ самоудосконалюватися; £ бути милосердним та справедливим. 49. Досягти щастя, за Б. Спінозою, можжливо через: R розум, який пізнає; £ утримання від необгрунтованих умовиводів; £ целібат; £ смирення; £ слухняність. 50. Основоположення свого раціоналістично-дедуктивного методу Р. Декарт сформулював в правилах: £ той, що знає мовчить, а незнаючий говорить; R вважати істиною доведене розумом і логікою, таке знання, що не викликає жодних сумнівів; R розчленовувати складну проблему на простіші завдання; R послідовно переходити від доведених питань до недоведених; R строго дотримувати послідовність, не пропускати ні єдиної ланки в логічному ланцюзі дослідження. 51. Основні риси філософії епохи французького Просвітництва: £ онтологізм; R просвітництво (просвіта); R прогресизм; R радикалізм; R антиклерикалізм[1]. 52. Причиною нерівності в людському суспільстві Руссо вважав: R приватну власність; £ владу; £ спадковість; £ виховання; £ освіту. 53. «Людина народжена бути вільною, – а тим часом скрізь вона в оковах», – стверджував: R Руссо; £ Гельвецій; £ Ламетрі; £ Вольтер; £ Дідро. 54. Основний принцип філософії епохи Просвітництва: R «Осмілюйся бути мудрим»; £ «Боротися і шукати, знайти і не задаватися»; £ «Вперед до природи»; £ «Поспішай творити добро»; £ «Встигає той, хто нікуди не квапиться». 55. Принцип зведення складного до простого в пізнанні називається: R редукціонізм; £ релятивізм; £ феноменологізм; £ емпіризм; £ агностицизм. 56. Відчуття та сприйняття – основа та головна форма достеменного пізнання, стверджує: R сенсуалізм; £ редукціонізм; £ релятивізм; £ феноменологізм; £ ірраціоналізм. 57. Філософський напрямок, який визнає розум за основу пізнання та поведінки людей - ____________________________________________________________________________ Правильна відповідь: раціоналізм
58. з проблеми «Чи є Бог, Світ, душа, світ речей» вчинив скандал в філософії: £ Декарт; £ Руссо; £ Вольтер; £ Сен-Симон; R Д. Юм. 59. Метод пізнання, за яким загальний висновок робиться на основі узагальнення окремих посилок, називається: R індукція; £ синтез; £ абстрагування; £ аналогія; £ дедукція. 60. Процес логічного переходу від загальних посилок до заключення про окремі випадки називається: R дедукція; £ індукція; £ синтез; £ абстрагування; £ аналогія. 61. Метод пізнания, за яким наявність схожості ознак нетотожних об'єктів дозволяє передбачити їх схожість і в інших ознаках, називається: R аналогія; £ дедукція; £ индукція; £ синтез; £ абстрагування. 62. Метод пізнання, що означає виділення однієї ознаки в предметі з відверненням від інших його ознак, називається: R абстрагування; £ аналогія; £ індукція; £ дедукція; £ аналіз. 63. Досліджуючи світ за допомогою математики, ввів поняття «Абсолютного простору», «часу», «маси», «сили», «швидкості» і так далі, відкрив закони руху фізичних тіл: £ Галілей; £ М. Орем; £ Й. Кеплер; £ Т. Браге; R І. Ньютон. 64. Розчленовування систем об'єктів і їх угрупування за допомогою узагальненої моделі або типа називається: £ типологія; £ інтерпретація; £ моделювання; £ експеримент; R ідеалізація. 65. Метод наукового пізнання, що полягає у визначенні кількісних характеристик об'єкту шляхом співвідношення його з одиницею, прийнятою за еталон, називається: R вимірювання; £ формалізація; £ ідеалізація; £ експеримент; £ моделювання. 66. Тлумачення, пояснення, переклад зрозумілішою мовою є основою наукового методу, званого: R інтерпретація; £ узагальнення; £ ідеалізація; £ типологія; £ експеримент. 67. Побудова і вивчення моделей явищ, процесів або систем об'єктів для їх подальшого дослідження називається: R моделювання; £ узагальнення; £ ідеалізація; £ типологія; £ інтерпретація. 68. Теорія, модель постановки проблем, прийнята за основу в яких-небудь дослідженнях, називається: £ ідеал; £ фундамент; £ субстанція; £ аксіома; R парадигма. 69. Істотна, невід'ємна властивість об'єкту: R атрибут; £ ознака; £ характеристика; £ властивість; £ ресурс. 70. Філософський термін, в перекладі з латинської мови, буквально – випадок, випадковість, що позначає властивість, що належить предмету, але не істотне: Правильна відповідь: акціденція. 71. У філософському ученні Спінози Б. поняття, що позначає одиничний прояв загальної субстанції: Правильна відповідь: модус. 72. Філософська позиція, згідно якої існує тіло, що працює як машина, і розум, який не можна пояснити у фізичних термінах, називається: £ плюралізм; £ материалізм; R дуалізм; £ механіцизм; £ раціоналізм. 73. Згідно Р. Лейбніцу, якась духовна частка, що є основою космічного або індивідуального існування, називається: £ атом; £ гомеомерія; £ подібночасна; £ елемент; R монада. 74. Філософський термін, в перекладі з латині – один, єдиний, сам, існую, згідно з яким безперечна одна реальність моєї свідомості, називається: R соліпсизм; £ індивідуалізм; £ егоїзм; £ монізм; £ самість. 75. Учення в гносеології, заперечливе можливість достовірного пізнання суті матеріальних систем, закономірностей природи і суспільства, називається: Правильна відповідь: агностицизм 76. Філософ XVII ст, що створило на грунті картезіанства філософію, яка задовольнила моральні, релігійні потреби: £ Р. Декарт; £ Б. Спіноза; £ Г. Лейбніц; £ П. Гольбах; R Б. Паскаль. 77. Рівність, згідно з поглядами Дж. Локка, зв'язано, перш за все, з: R створення рівних умов в конкурентній боротьбі; R з рівністю домагань і можливостей, що є у розпорядженні громадян; £ з рівним розподілом благ між громадянами; £ з воздаянням кожному по його заслугах; £ с реалізацією принципа: «Каждому – своє». 78. Дж. Локк розумів під природним правом людину, дотримання якої складає основу правопорядку, право на: £ освіту; £ власність; R життя; R свободу; R приватну власність. 79. Найбільший представник окказіоналізма, найбільш впливової течії усередині картезіанства: R Микола Мальбранш; £ Ж.-Ж. Руссо; £ П. Гольбах; £ Вольтер; £ Д. Дідро. 80. Мислитель епохи Просвітництва, який наполягав на тому, що різнорідні субстанції (протяжна матерія і мислячий дух) через якісну відмінність своєї природи не можуть природним чином взаємодіяти один з одним, справжнє ж джерело зв'язку – Бог: £ Дж. Берклі; R Микола Мальбранш; £ П. Гольбах; £ Гельвецій; £ Вольтер. 81. У системі М. Мальбранша (1638 – 1715) причини, що є приводом для прояву божественної волі, називаються: £ провіденціальні; £ фундаментальні; £ основоположні; £ раціональні; R окказіональні. 82. М. Мальбранш вважав, що «Бог побажав змусити нас заслужити, свого роду жертвою і знищенням нас самих..»: R спасіння; R володіння вічними благами; £ прощення; £ винагорода; £ спокій. 83. Розглядаючи здібності душі, Мальбранш виділяє серед них основні: R розсудок; R воля; £ мислення; £ емоції; £ розум. 84. Основна, фундаментальна, універсальна моральна чеснота, по Мальбраншу: £ знання; £ поміркованість; £ справедливість; £ відвертість; R любов до Порядку. 85. Теорію «передвстановленої гармонії» запропонував в XVIII столітті: R Г. Лейбніц; £ Дж. Берклі; £ Э. Конділ’як; £ К.-А. Гельвецій; £ Д. Дідро. 86. Основні твори Г. Лейбніца (1646 – 1716): £ «Метафизические размышления»(«Метафізичні роздуми»); £ «Начала философии» («Початки філософії»); R «Новые опыты о человеческом разуме» («Нові досліди про людський розум»); R «Монадология» («Нові досліді про людський розум»); R «Теодиция» («Теодіция»). 87. У теорії пізнання Г. Лейбніц виділяє наступні види знання: R істини розуму; R істини факта; £ абсолютні знання; £ відносні (умовні) знання; £ кореспондентні знання. 88. Своєю філософією Г. Лейбніц намагався примирити: R релігію і науку; R віру і знання; £ душу і тіло; £ звичай і істину; R емпіризм і раціоналізм. 89. У своєму філософському розвитку Г. Лейбніц пройшов дорогу: R від механістичного матеріалізму до об'єктивного ідеалізму; £ від теології до науки; £ від стихійного матеріалізма до марксизму; £ від об'єктивного іделізма до соліпсизму; £ від матеріалізму до спіритуалізму. 90. Англійський філософ, представник суб'єктивного ідеалізму, автор праць «Трактат про початки людського знання» (1710), «Три розмови між Гиласом і Філонусом» (1713): £ Г. Лейбніц; £ Т. Гоббс; £ Дж. Локк; £ Р. Оуен; R Дж. Берклі. 91. Згідно з філософськими поглядами Дж. Берклі, бути – значить: R бути сприйманим («esse-percipi»); £ мислити («cogito ergo sum»); £ бути причиною самого себе («causa sui»); £ відчувати («sensus»); £ любити Бога. 92. Дж. Беркл вважаві, що реально існує свідомість, розрізняв в ній: £ форму та зміст; £ рівні; R ідеї; R душі; £ форми Деміурга. 93. Згідно Дж. Берклі, речі завжди існують як: £ зразки; £ першопричини; £ копії ідей; £ результат нашої діяльності; R сума «ідей» і розумі Бога. 94. ……….. «вкладає» в свідомість суб'єктів вміст відчуттів, що виникають у них при спогляданні світу і окремих речей: Правильна відповідь: Бог 95. Обмежуючи своє ідеалістічно-сенсуалістичне учення, Дж. Берклі пройшов шлях: R від суб'єктивного ідеалізму до об'єктивного ідеалізму; £ від матеріалізму до ідеалізму; £ від номіналізму до реалізму; £ від механіцизму до органіцизму; £ від сциєнтизму до антисциєнтизму. 96. Англійський філософ, історик, економіст, публіцист, що сформулював основні принципи новоєвропейського агностицизму, попередник позитивізму: £ Дж. Берклі; £ Т. Гоббс; £ Дж. Локк; £ Ф. Бекон; R Д. Юм. 97. Основна работа Д. Ю
|
