Артрити після носоглоткової інфекції.

Запалення суглобів на тлі ГРЗ або через 1-2-4 тижні після перенесеного гострого респіраторного захворювання. Тригерні фактори – стрептокок групи А і С – неспецифічна інфекція верхніх дихальних шляхів.

Постстрептококовий реактивний артрит. Постстрептококовий реактивний артрит є відповідним до описаного в 1962 р. А.І.Нестеровим інфекційно-алергічного поліартриту – цілком зворотній поліартрит, який не супроводжується ураженням серця або інших внутрішніх органів; хронологічно пов’язаний з вогнищевою інфекцією (особливо тонзилогенною), підвищенням титрів антистрептолізину-О (ТАСЛ-О).

Відмінності від ревматичної лихоманки в характеристиці артропатії:

· відсутність летючості ураження;

· утягнення до патологічного процесу дрібних суглобів нарівні з великими (суглоби кисті, колінні, гомілковостоґіні та ін.);

· часто моно-, олігоартрити;

· можливі поліартрити з утягненням шийного відділу хребта;

· тривалість артриту від семи днів до місяця та більше; лабораторні зсуви не виражені;

· Т-АСЛ-О підвищений;

· хронічні вогнища інфекції в носоглотці (аденоїди, синусит, хронічний тонзиліт);

· негативність за НLА-В27;

· скупчення ревматичних захворювань у сім’ях хворих на РеА після носоглоткової інфекції пов’язане з НLА-В21.

Рецидивуючий перебіг артриту у близько половини хворих (у 44%). Рецидиви, як правило, одноразові, перебігають легше, ніж артрит на початку захворювання, розвиваються через 6 міс.-1 рік-1,5 року, частіше у дітей з поліартритом у анамнезі й тривалого суглобового синдрому 3-4 тижня.

Терапія.

1) Етіотропна (антибактеріальна).

· Феноксиметилпеніцилін (Апофен, Вегацилін) – у суспензії й таблетованій формі. Дітям від 1 року до 6 років – 15-30 мг/кг/добу; 6-12 років – 10-12 мг/кг/добу; старшим за 12 років – 0,5-1,0 на добу; добову дозу дають за 4 прийоми за 30 хв. перед їжею;

· феноксиметилпеніцилін-бензотин (Оспен) – призначається у віці від 1 року до 6 років по 2,5 мл; від 6 до 12 років – по 5 мл; дітям старшим за 12 років – 10 мл – 3 рази на день.

· Амоксицилін (оспамокс, флемоксин, упсамокс, амоксицилін). Знищується β-лактамазами. Форма випуску – таб. по 0,25; 0,5; 0,75 г; капсули – 0,25; 0,5 г; суспензія – по 0,125; 0,25 г у 5 мл. Дітям призначається в дозі 0,125-0,25 г 3 рази на добу.

· Амоксиклав (амоксицилін+клавулонова кислота), Клавоцин, Аугментин. Стійкі до β-лактамазів. Дітям старшим за 14 років – 0,5 3 рази на день. Дітям молодшого віку – суспензія форте (у 5 мл – 0,125 і 0,25 г). Курс терапії 5-7 днів (лише після визначення чутливості до них). За утрудненням диференційної діагностики з ревматичною атакою рекомендоване протягом року застосування біцилінопрофілактики: Ретарпен дітям до 7 років – 600 000 ОД в/м 1 раз у 3 тижні; дітям старшим за 8 років – 1 200 000 ОД в/м 1 раз у 4 тижні.

 

2) Нестероїдна протизапальна терапія - диклофенак Na, індометацин, ібупрофен, німесулід, апромакс та ін. Курс терапії, як правило, 3-4 тижні, до повної регресії суглобового синдрому, нормалізаціїї лабораторних показників активності процесу.

 

Транзиторний синовіт при неспецифічній інфекції. З неспецифічною інфекцією верхніх дихальних шляхів є часто взіємопов’язаним скороминучий синовіт кульшового суглобу – ідіопатичне на даний час захворювання. Зустрічається, як правило, у хлопчиків (70%) за віком від 3-х до 10 років, рідше у дівчат. Клінічно проявляється раптово виникненим болем у кульшовому суглобі, що ірадіює в стегно й коліно. Можливе поступове наростання больового синдрому, який почався поволі. Двобічне ураження спостерігається рідко (у 4% хворих). Порушується внутрішня ротація стегна, нога в стані відведення, зігнута в колінному суглобі. На рентгенограмі кульшового суглоба виявляється помірне розширення суглобової щілини, латеральне зміщення головки стегна – за наявності випоту в порожнині суглоба. Дані зміни виявляються й за допомогою ультразвукового дослідження. При виявленні випоту в порожнині суглоба (УЗ-дослідження) необхідна пункція його з аспірацією й дослідження синовіальної рідини з метою виключення бактеріемії, сепсису. При транзиторному артриті синовіальна рідина в нормі, або визначається помірний цитоз, тиск підвищений. Тривалість кокситу 7-10 днів. Провідні ознаки – біль, обмеження функції, фіксована позиція ноги, порушення ходи.

Терапія – медикаментозна нестероїдна протизапальна (диклофенак Na, індометацин, ібупрофен, німесулід та ін.), ліжковий режим протягом 1-2 тижнів з фіксацією ноги під 45°, зігнутій в колінному суглобі з метою зменшення інтракапсулярного тиску.

Кінець артриту: видужання з повним поновленням функції кульшового суглобу в більшості випадків; рецидиви кокситу, що протікає з помірною загальною температурною реакцією; у 1,5% надалі розвивається хвороба Пертеса, остеоартроз, соха magna.

Клінічні прояви хвороби гетерогенні, залежать від тригерного фактору, початкової реактивності організму, а також від генетичної структури системи НLА. Персистування бактеріального збудника в макроорганізмі можливо є однією з причин рецидивування артриту.

В лікуванні реактивних артритів велике значення має своєчасне використання етіотропних (антибактеріальних) та протизапальних (нестероїдних) препаратів.