Варіанти обліку за нормативними витратами та облік відхилення від норм.
Можливі три варіанти обліку за нормативними затратами: 1.Облік проводять виключно за нормативними затратами (Зн), при цьому їх періодично коригують на величину відхилень (В), а фактичні затратати (Зф) визначають за формулою: Зн ± В = Зф; 2) облік за фактичними та нормативними затратами здійснюється паралельно: Зф - Зн = В 3) облік проводиться змішаним способом. Найпоширеніший - другий варіант, тобто коли облік ведеться за нормативними затратами (Зн) відповідно до рівняння: Зн ± В = Зф Також на вільному рахунку 29 «Випуск продукції (робіт, послуг)», за дебетом відображається фактична собівартість готової продукції, а за кредитом - списується готова продукція за нормативною собівартістю. Відповідно до наведеного варіанта обліку відхилення від норм списують на собівартість реалізованої продукції, що відповідає національним П(С)БО, з подальшим їх списанням на фінансові результати. Облік відхилень може відбуватись за декількома варіантами. Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх виникнення (або одночасно з витратами). При цьому придбані матеріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нормативної вартості відносять на окремий рахунок «Відхилення основних матеріалів за ціною». На рахунок «Незавершене виробництво» списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок «Відхилення основних матеріалів за кількістю». У такому ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат. При цьому на рахунках відхилень перевитрати записують за дебетом, а економію — за кредитом рахунка. Таким чином, на дебеті рахунка «Незавершене виробництво» відображають лише нормативні витрати, а на кредиті — нормативну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт). Відхилення від нормативів у системі «стандарт-кост» повинні бути розподілені у кінці звітного періоду та списані на рахунки «Незавершене виробництво», «Готова продукція» та «Собівартість реалізації» пропорційно до залишків на цих рахунках на кінець періоду. Така методика більше відповідає принципу узгодження витрат і доходів, який передбачає, щоб витрати на продукцію відображалися у звіті про фінансові результати в тому періоді, у якому цю продукцію було реалізовано, а не тоді, коли вона була виготовлена. Особливо це легко зробити при позамовному методі обліку витрат і обчислення собівартості, коли залишків готової продукції на складі практично не буває, а всі відхилення можуть бути ідентифіковані з конкретними замовленнями. У той же час адміністрація підприємства часто зацікавлена в одержанні даних про відхилення оперативно з метою прийняття управлінських рішень. Тому в управлінському обліку (для внутрішнього використання) усі відхилення розцінюють як витрати звітного періоду і щомісяця списують на рахунок «Собівартість реалізації» або безпосередньо на рахунок «Фінансові результати». Методику відображення відхилень на рахунках за цим методом розглянемо на такому прикладі. Приклад. Господарські операції з відображення відхилення витрат від нормативів у момент їх виникнення: 1. Одержані матеріали від постачальника: кількість - 10000 кг, нормативна вартість — 50000 грн, фактична вартість придбання — 52000 грн. Основні матеріали 50000 Відхилення основних матеріалів за ціною 2000 Розрахунки з постачальниками 52000 2. Списані матеріали, витрачені на виробництво: за нормою — 4800 кг, фактично - 4820 кг. Мат гріали оцінені за нормативною вартістю (5 грн за 1 кг) Незавершене виробництво 24000 Відхилення основних матеріалів за кількістю 100 Основні матеріали 24100 3. Нарахована оплата праці основним робітникам: за нормою - 2000 год. по 4 грн за годину, фактично нараховано за 1900 год. по 4,20 грн. за годину Незавершене виробництво 8000 Відхилення оплати праці за тарифами 380 Розрахунки з оплати праці 7980 Відхилення оплати праці за нормами 400 4. Відображаються фактично понесені виробничі накладні витрати Виробничі накладні витрати 3000 Різні рахунки активів та зобов'язань 3000 5. Розподіляються і списуються виробничі накладні витрати (нормативна ставка 1,60 грн. на одну людино-годину прямих витрат праці) Незавершене виробництво 3200 Виробничі накладні витрати 3000 Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160 Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40 6. Оприбуткована вироблена продукція за нормативною собівартістю 33000 грн. Готова продукція 33000 Незавершене виробництво 33000 7. Списується нормативна собівартість реалізованої продукції — 30000 грн. Собівартість реалізації 30000 Готова продукція 30000 8. Списуються на рахунок «Собівартість реалізації» відхилення від нормативів а) матеріалів за ціною — 2000 грн. Собівартість реалізації 2000 Відхилення основних матеріалів за ціною 2000 б) матеріалів за кількістю — 100 грн. Собівартість реалізації 100 Відхилення основних матеріалів за кількістю 3 80 в) оплати праці за тарифами — 380 грн. Собівартість реалізації 380 Відхилення оплати праці за тарифами 380 г) оплати праці за нормами 400 грн. Відхилення оплати праці за нормами 400 Собівартість реалізації 400 д) накладних витрат за базою розподілу — 160 грн. Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160 Собівартість реалізації 160 є) накладних витрат за ставкою розподілу — 40 грн. Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40 Собівартість реалізації 40 9. Фактична собівартість реалізованої продукції списується на рахунок фінансових результатів 31880 грн. Фінансові результати 31880 Собівартість реалізації 31880 Після відображення наведених операцій на рахунку «Собівартість реалізації» визначається фактична собівартість реалізованої продукції, яка списується на рахунок «Фінансові результати». Ці ж показники будуть перенесені в «Звіт про фінансові результати» (для внутрішнього використання). Другий метод відображення відхилень від нормативів на бухгалтерських рахунках полягає у тому, що на дебет рахунка «Незавершене виробництво» відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат, а за кредитом цього рахунка відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. У цьому випадку для визначення відхилень від нормативів не використовують їх документування, а здійснюють аналітичні розрахунки. Для цього спочатку визначають нормативну собівартість залишку незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. З цією метою проводиться інвентаризація незавершеного виробництва та його нормативна оцінка. Різниця між фактичною сумою залишку на рахунку «Незавершене виробництво» та його нормативною оцінкою показує загальну суму відхилень від нормативів, причини яких і виявляють в оперативному порядку або аналітичними методами. Сума відхилень розподіляється між незавершеним виробництвом, готовою та реалізованою продукцією і списується на відповідні рахунки. Практика нормативного обліку витрат, що склалася в Радянському Союзі, передбачала можливість трьох варіантів обліку: 1) облік витрат за нормами та окремо облік відхилень від норм; 2) паралельний облік фактичних і нормативних витрат; 3) змішаний облік. Фактична собівартість виготовленої продукції визначається за такою методикою, як алгебраїчна сума нормативної собівартості, відхилення за рахунок зміни норм та відхилення фактичних витрат від нормативних. Така методика обліку зумовлювала збільшення обсягу облікових робіт та зниження оперативності і аналітичності облікової інформації, що призводило до формалізму у застосуванні цього методу обліку. Проте система «стандарт-кост» орієнтована на зменшення обсягу облікових робіт порівняно із системою обліку фактичних витрат, тому що при її застосуванні відпадає необхідність індивідуального аналітичного обліку витрат матеріалів і праці на кожен вид продукції. Самі ж нормативи встановлюються періодично і часто використовуються без зміни протягом тривалого часу, якщо не відбувається змін у технології виробництва. Рівень же накладних витрат у всіх випадках переглядається щорічно (незалежно від того, застосовується система «стандарт-кост» чи ні) і не впливає суттєво на відхилення обсягу облікових робіт. Це і зумовило значне поширення та тривале використання системи «стандарт-кост» у практиці, зарубіжних підприємств. Який би метод обліку не обрало підприємство,для всіх варіантів велике значення має управління відхиленнями, їх класифікація та документальне оформлення відхилень від норм. Так, залежно від того, впливає чи, навпаки, не впливає на відхилення менеджер, вони, тобто витрати (аналогічно затратам), поділяються на такі, що підлягають контролю - підконтрольні, й такі, що не можуть бути проконтрольовані непідконтрольні. До тих, що підлягають контролю, належать відхилення трудозатрат за продуктивністю, за кількістю та нормами використання матеріалів та сировини. Деякі відхилення перебувають поза контролем керівників одного рівня, проте в полі контролю іншого. Наприклад, ціни на сировину та матеріали, а також на продукцію перебувають поза контролем керівника виробничого структурного підрозділу, однак будуть у полі контролю керівника відділу маркетингу. Для прийняття управлінських рішень важливою є класифікація відхилень на суттєві та несуттєві. Це пояснюється тим, що суттєву економію можна отримати лише за відхиленнями, які займають значну питому вагу. Для досягнення максимального ефекту ці відхилення мають перебувати під контролем керівників структурних підрозділів, тобто бути підконтрольними, оскільки суттєві, але непідконтрольні відхилення не забезпечать досягнення реального ефекту (табл. 2.1). Таблиця 2.1 Класифікація відхилень за видами та ефективністю контролю.
Завдяки одержаній закономірності менеджери зможуть значно підвищити ефективність контролю, а отже, поліпшити фінансовий результат діяльності Система «стандарт-кост» базується на обчисленні відхилень за принципом відповідності доходів і затрат, згідно з яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з затратами, які були здійсненні для отримання цих доходів. Для визначення відхилень користуються формулою: ΔП=ΔД-ΔЗ, Де ΔП- відхилення прибутку; ΔД- відхилення доходу (виручки); ΔЗ - відхилення затрат. Порівнюючи величину затрат і доходів, можна виявити відхилення фактичних даних від кошторисних. Дослідження причин цих відхилень яку бік перевищення, так і в бік економії - важлива ділянка роботи керівника. Ці відхилення - інформація для прийняття управлінських рішень. Вони акцентують увагу на найбільш вірогідних у майбутньому або наявних проблемах у діяльності підприємства. В управлінні затратами та доходом відхилення використовують як засіб зворотного зв'язку. Прийняття рішень на основі отриманих відхилень пов'язане з коригуванням планів або виробничого процесу. Для визначення відхилень необхідна надійна, гнучка й ефективна система обліку фактичних затрат. Відхилення від норм оформлюють, в основному, сигнальними документами, які відрізняються від звичайних іншим кольором або червоною лінією, з метою акцентувати увагу керівництва на їх наявності. На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві незалежно від їх причин, виписують повідомлення, в яких відображають попередню та нову норми, а також вказують точну дату впровадження нової норми. Повідомлення про зміни норм затрат матеріалів, придбаних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку, обслуговування й розцінок заповнюють відповідальні виконавці Зміни норм, як правило, впроваджують на початку місяця, але таких правил не завжди слід дотримуватися. На підприємства машинобудування, з масовим характером виробництва, зміни норм, впроваджують у разі необхідності.
|
