Введение. ?комендована література: 1. 1. Несмашний Є.О
Рекомендована література:
Питання та відповіді
1.Характеристика конструкторського етапу при проектуванні. Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний. Конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обірунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважити, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити школярів знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг. У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.
2.Документація проектно –технологічної діяльності. Технічне креслення — умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди, виробу тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо або з допомогою комп’ютера. Технічний малюнок. Для спрощення роботи з виконання наочних зображень часто користуються технічними малюнками. Технічний, малюнок - це зображення, виконане від руки, за правилами аксонометріі з дотриманням пропорцій-на-око. При цьому дотримуються тих же правил, що і при побудові аксонометричних проекцій: під тими ж кутами мають осі, розміри відкладають уздовж осей або паралельно осям. Часто на технічних малюнках для більшого відображення об'ємності предмета наносять штрихування. Робоче креслення деталей повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення і контролю; зображення форми; вказівки про конструкцію; необхідні розміри; граничні відхилення розмірів; вимоги до шорсткості поверхонь. Відомості про матеріали, термічну обробку й іншим вимогам, яким повинна відповідати деталь перед виконанням операції збирання складальної одиниці, яка містить дану деталь. Складальне креслення – конструкторський документ, що містить зображення складальної одиниці, що складається з двох і більше деталей та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення повинно давати повну уяву про призначення даної складальної одиниці: про те, які деталі і в якій кількості в неї входять, про взаємне розташування всіх деталей і способі їх з'єднання між собою; про відносному русі або взаємодії окремих деталей; про послідовність складання. Оформлення складальних креслень. Основними елементами оформлення складальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана. Специфікація. Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують за ГОСТ 2.108-68 на аркушах формату А4: заголовний аркуш – за формою 1 з основним написом за формою 2, а наступні аркуші – за формою 1а з основним написом за формою 2а. Загалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу. Аксонометричні проекції — наочне зображення просторових форм на площині методом паралельного проекціювання. В аксонометричній проекції зображуваний об'єкт належить до умовної прямокутної (ортогональної) просторової системи координат, осі якої паралельні основним розмірам зображуваного об'єкта. Основою аксонометричного зображення предмета є аксонометричні координати його характерних точок і аксонометричний масштаб. Аксонометрична проекція — креслення, виконане в прямокутних (ортогональних) проекціях, є основним видом зображення, яким користуються в техніці. Проте не завжди прямокутні проекції мають достатню наочність. Тому виникає необхідність в таких зображеннях, які, маючи наочність, давали б уявлення про відносні розміри предмета та його форму. Таким видом зображень є аксонометричні проекції. Вони передають одним зображенням просторову форму предмета. Таке зображення створює у людини враження, близьке до того, яке виходить при розгляданні предмета в натурі. За умовами проекціювання розрізнюють А.п.: · косокутні; · ізометричні, у яких усі три показники спотворення однакові; · триметричні — з трьома різними показниками спотворення Найчастіше в кресленні застосовуються прямокутні аксонометричні проекції, оскільки вони дають найбільш наочні зображення. Технологічна картка - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних процесів. Практична частина навчального проекту, як відомо, передбачає виготовлення учнем виробу, а до теоретичної частини необхідно віднести проектно-технологічну документацію, тобто звіт про розробку та виготовлення виробу, в якому зазначається актуальність, будова і містяться усі відомості, що потрібні для виготовлення, контролю й експлуатації проектованого виробу. До звіту, в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів, входить опис виконання учнем всіх етапів проектно-технологічної діяльності, тобто учень має викласти на папері свої думки щодо виготовлення та способи реалізації об'єкта проектування. У проектно-технологічній документації учнями на уроках трудового навчання повинні бути висвітлені наступні питання: 1. Визначення проблеми. Необхідно визначити проблему, яка постала перед проектувальником. 2. Обгрунтувати вибрану проблемну сферу. На цьому етапі необхідно розкрити, навіщо, для чого і яке значення майбутнього проекту для самого себе, а також і для суспільства. 3. Формування ідей та варіантів конструкції. На цій стадії потрібно зобразити ескізи варіантів відомих (можливо і невідомих) конструкцій майбутнього об'єкту (не менше 3-х варіантів). 4. Формування параметрів та граничних вимог. Необхідно вказати, які функції має виконувати майбутній виріб, який матеріал доцільно використовувати при його виготовленні. Доцільно зафіксувати, які вимоги ставляться до цієї конструкції, охарактеризувати кожен її варіант відповідно до поставлених вимог і напроти кожної відмітити "+" - задовольняє певні вимоги, знаком "-" - не задовольняє (вимог має бути не менше 6). 5. Вибір оптимального варіанту. Здійснюється шляхом вибору найкращих, найвдаліших сторін запропонованих конструкції, при цьому сформувати свій оптимальний варіант. 6. Макетування виробу. За результатами, отриманими під час проектування, складаємо макет спроектованої конструкції. 7. Вибір матеріалу. Оформляється у вигляді схеми (необхідно вказати кожну деталь, з якого матеріалу виготовлена і які її розміри) та таблиці.
8. Технологія виготовлення та оздоблення. Необхідно вказати, за якою технологією будуть виготовлятись деталі певного виробу, їх з'єднання та оздоблення. 9. Розробка технологічної картки на виріб, що оформляється у вигляді таблиці.
10. Економічний розрахунок. Здійснюється розрахунок собівартості виготовленого виробу. Необхідно підрахувати, скільки коштує кожна деталь виробу, а потім їх підсумувати. В екологічному обгрунтуванні потрібно вказати, чи відповідає екологічним стандартам виріб, а також зазначити екологічні умови роботи під час обробки деталей.
3. Інноваційні педагогічні технології на уроках трудового навчання. Одним з основних завдань системи загальної середньої освіти є підвищення якості навчання. Але при цьому оцінка якості навчання зазвичай здійснюється по придбаних і сформованих в процесі навчання знаннях, уміннях і навиках. Отже, проведення уроків з використанням інтерактивних технологій передбачає наявність: Інтерактивної дошки Проектора Комп'ютера Інтерактивної указки (не обов'язково, але такі існують) Програмного забезпечення Використання такого комплексу дозволяє замінити традиційні наочні посібники на уроках мультимедійними. При інтерактивній технології навчання побудоване на взаємодії з учбовим оточенням, учбовим середовищем, яке служить областю освоюваного досвіду. Багато основних методичних інновацій зв'язано сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Хотілося б уточнити само поняття. Слово «интерактив» прийшло до нас з англійського від слова «interact». «Inter» — це «взаємний», «act» — діяти. Інтерактивний — означає здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що учбовий процес організований таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, думають і яку роботу виконують. Спільна діяльність учнів в процесі пізнання, освоєння учбового матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нове знання, але і розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації і співпраці. Інтерактивна діяльність на уроках припускає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань. Інтерактів виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншим. В ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроках організовуються індивідуальна, парна і групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, ролеві ігри, йде робота з документами і різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи. На уроках трудового навчання це можуть бути уроки типу «Захист проекту», «Великий круг», «Акваріум». Цінне в цих формах в тому, що вони дозволяють дитині не тільки висловити свою думку, погляд і оцінку, але і, почувши аргументи партнера по грі, часом відмовитися від своєї точки зору або істотно змінити її. Найбільш проста форма групової взаємодії — «великий круг». Робота проходить в три етапи. Перший етап. Група розсаджується на стільцях у великому крузі. Вчитель формулює проблему. Другий етап. Протягом певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен учень індивідуально, на своєму листі записує пропоновані заходи для вирішення проблеми. Третій етап. По кругу кожен учень зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному пункту — чи не включати його в загальне рішення, яке у міру розмови фіксується на дошці. Прийом «великого круга» оптимально застосовувати в тих випадках, коли можливо швидко визначити шляхи рішення питання або складові цього рішення. «Акваріум» — форма діалогу, коли пропонується обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група вибирає того, кому вона може довірити вести той або інший діалог з проблеми. Іноді це можуть бути декілька охочих. Решта всіх учнів виступає в ролі глядачів. Звідси і назва — акваріум. Що дає цей організаційний прийом школярам? Можливість побачити своїх однолітків з боку, тобто побачити: як вони спілкуються; як реагують на чужу думку; як залагоджують назріваючий конфлікт; як аргументують свою думку і так далі. Треба визнати, що інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань. Головне — воно розвиває комунікативні уміння і навики, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. І ще. Використання интерактива в процесі уроку, як показує практика, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять.
4.Вимоги до вчителя трудового навчання. З курсу педагогіки відомо, що в навчальному процесі вчитель відіграє провідну роль. Це загальне положення стосується також учителя праці. На перший погляд таке твердження може здатися дивним: адже основний час у трудовому навчанні (до 75 %) займають самостійні практичні роботи учнів. Проте саме цей факт ще більше підвищує роль учителя, бо самостійність учнів у роботі стає можливою лише тоді, коли все добре наперед продумано і сплановано. Учитель трудового навчання планує, як, застосовуючи різні методи і прийоми, найкраще подати новий матеріал. Він підбирає об'єкти роботи з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших факторів, що впливають на продуктивну працю. Перед учителем трудового навчання виникає потреба організувати учнів у виробничий колектив, налагодити між ними виробничі стосунки. Так само, як при викладанні інших навчальних предметів, за вчителем трудового навчання зберігаються функції контролю за правильністю виконання учнями трудових прийомів, застосування знань і функції оцінювання наслідків їхньої навчальної діяльності. Вчителеві праці повинні бути властиві такі риси: Висока фахова кваліфікація. У процесі трудового навчання учні ознайомлюються у основній школі з елементами слюсарної, токарної, столярної, швейної, кулінарної справи, з елементами електротехніки, машинознавства. У старших класах початкові знання і вміння учнів поглиблюються і за їх бажанням там, де є умови, можуть бути доведені до професійного рівня. У зв'язку з цим учитель трудового навчання повинен мати досить високий рівень фахової кваліфікації. Висока психолого-педагогічна та методична підготовка. Можна мати глибокі знання, володіти навичками високої ква- ліфікації і водночас вміти передати знання учням, сформувати в них певні вміння. Це пояснюється тим, що процес набуття знань і вмінь має свої закономірності. На їх основі будується навчання в школі. Вчитель трудового навчання повинен глибоко засвоїти основні положення дидактики, а також основні психічні закономірності, на яких грунтується навчальний процес. Любов до своєї професії. Працювати вчителем без покликання неможливо. Робота в школі дає багато радощів, творчих задоволень, проте вона неможлива без терпіння, доброзичливості, поваги до вихованців, любові до них. Тому, готуючись до педагогічної діяльності, треба розібратись у самому собі та остаточно визначитись. Високий патріотизм. Будь яка держава прагне виховувати громадян патріотами своєї країни, згідно з Конституцією Україна є суверенною унітарною державою, яку населяє крім титульної нації (етнічних українців) цілий ряд національних меншин (росіяни, поляки, євреї, та ін.). Звідси випливає, ще одним з пріоритетних виховних завдань школи є формування політичної нації. Це відповідає державній політиці та ідеології. Крім того, перехід від тоталітарної державної системи до демократії викликає необхідність виховувати "в учнів толерантне ставлення до світогляду інших людей, включаючи плюралізм думок з проблем політики, релігії, економіки та ін. Очевидно, також толерантність повинна бути притаманна перш за все самим учителям. В той же час, якщо хтось висловлює думки, які протирічать інтересам держави або навіть порушують законодавчі акти, учитель має бути готовим виступати із обґрунтованими отже, переконливими спростуваннями. ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ. Учитель трудового навчання повинен уміти: 1. добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з трудового навчання; 2. чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і матеріального забезпечення трудового навчання учнів у школах (на уроках, позакласних заняттях і при проходженні виробничої практики на промислових підприємствах); 3. вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й проводити ці заняття у школі і виробничих умовах, складаючи потрібну для занять навчально-технічну документацію; 4. правильно організовувати суспільно корисну продуктивну працю учнів різного віку в школі, поза школою та у виробничих умовах (добір видів праці, нормування, облік та ін.); 5. організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і праці, а також факультативні заняття;. 6. правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки з практичними заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами наук; 7. поєднувати навчання і виховання учнів у процесі занять і позакласної роботи.
5.Методика навчання учнів основним видам технологічних процесів Наступність у навчанні учнів 5-9 класів основним видам технологічних процесів. Методика вивчення у п’ятому класі загальних відомостей про виробничий процес, етапи виготовлення виробу та процес обробки різних матеріалів різанням. Ознайомлення учнів із знаряддями праці для ручної обробки матеріалів різанням, способами отримання виробів заданої форми і розмірів. Методика удосконалення в учнів прийомів вимірювання лінійкою, кутником, складним метром; формування вмінь виконувати розмічання за допомогою шаблонів та інструментів. Методика навчання учнів прийомам пиляння фанери і ДВП ножівкою та лобзиком, формування умінь виконувати операцію свердління за допомогою коловороту та ручного дриля; обпилювати фанеру рашпілем, напилком, надфілями. Ознайомлення учнів із способами шліфування фанери та ДВП наждачною шкуркою. Методика вивчення у шостому класі призначення і будови інструменту для роботи з листовим металом (лінійка, рисувалка, кутник, киянка, молоток, бородок, кернер, напилки, слюсарні ножиці) та пристроїв (лещата, оправки, плити слюсарні тощо). Ознайомлення учнів з прийомами розмічання заготовки виробу з листового металу, припусками на обробку та правилами економного використання листового металу. Методика навчання учнів виконувати розгортки об’ємних виробів з листового металу, прийомами їх розмічання. Формування умінь виконувати операцію різання тонколистового металу ручними і важільними ножицями. Методика навчання учнів сьомого класу технології механічної обробки деревини. Підготовка заготовок для точіння. Способи закріплення заготовок. Інструменти для вимірювання, розмічання і контролю. Поняття про припуски на обробку. Прийоми економії матеріалу під час розмічання. Інструменти для токарної обробки деревини. Чорнове і чистове обточування циліндричних і конічних поверхонь; точіння уступів і канавок. Підрізання і відрізання деталей. Правила безпечної роботи на токарному верстаті. Методика вивчення технології механічної обробки металу. Робоче місце токаря. Токарні різці. Кути різця. Вибір режимів різання. Способи установлення та закріплення різців і заготовок. Прийоми обточування циліндричних поверхонь: точіння канавок, підрізання, відрізання. Припуски. Вимірювання штангенциркулем. Догляд за токарно-гвинторізним верстатом. Правила безпечної роботи на верстаті. Методика вивчення у восьмому класі фрезерувальних робіт. Робоче місце фрезерувальника. Правила і прийоми установлення фрез і заготовок. Прийоми фрезерування плоских поверхонь, канавок. Вибір режиму різання. Профілактичний огляд верстата. Методика вивчення технології нарізання різьби. Метрична різьба. Елементи різьби. Позначення зовнішньої і внутрішньої різьби на кресленнях. Різьбонарізний інструмент і пристрої, їх будова. Визначення за довідковими таблицями діаметра стержня для зовнішньої різьби і діаметра свердла для внутрішньої різьби. Прийоми нарізання різьби. Методика вивчення технології термічної обробки металів. Поняття про термічну обробку металів. Види термічної обробки: відпал, нормалізація, загартування, відпуск. Властивості сталі, залежно від вмісту вуглецю. Правила безпечної праці під час виконання термічної обробки. Методика вивчення технології довбання та ручного свердління отворів різних форм на заготовках із деревини. Визначення послідовності виготовлення виробів з отворами різних геометричних форм. Різання стамескою за розміткою. Пристрої і пристосування для свердління отворів діаметром більше 30 мм. Довбання отворів різної геометричної форми. Правила безпечної праці під час виконання робіт. Заточування доліт і стамесок на абразивному бруску. Різання стамескою уздовж і впоперек волокон. Довбання глухих і наскрізних отворів. Контроль якості робіт, усунення недоліків. Методика вивчення у дев’ятому класі технології слюсарно-складальних робіт. Суть операцій розпилювання і припасування пазів, пройм, отворів з плоскими і криволінійними поверхнями. Ознайомлення учнів з сучасними немеханічними способами з’єднання матеріалів. Їх застосування для монтажу виробів із різних конструкційних матеріалів.
6.Профорієнтаційна робота в процесі трудового навчання. За своїм змістом учбово-виховний процес школи спрямований на підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності. Кожна шкільна дисципліна має такі ситуації, які моделюють, передбачають та знайомлять з окремими видами професійної діяльності дорослих. Уроки трудового навчання уміщають в собі широке коло питань виробничої техніки та технології; особливостей умов праці по різних робітничих професіях, практично ознайомлюють з ними. Але на відміну від інших учбових дисциплін такі уроки дають можливість учням пробувати свої сили, розвивати свої нахили, здібності та інтереси. Тому уроки трудового навчання є для учнів своєрідним індикатором для виявлення професійної придатності. В учбовому процесі учитель трудового навчання має створити ті умови, при яких підготовка школярів до професійного самовизначення буде відбуватись цілеспрямовано та свідомо. Завданням учителя є постановка кінцевої мети (що я хочу сформувати в учня), визначення вихідних даних (який мій учень сьогодні), форм та методів реалізації педагогічного впливу. При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші [1]. Використовуючи ділові, рольові, та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань: • цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії; • розкриває учням специфіку (психологічний зміст) професійної діяльності; • розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності і з вимогами професії; • досягає відповідності учбових та пізнавальних інтересів з професійними; • формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребу реалізувати свої інтереси в діяльності. Теоретична частина уроків трудового навчання, пов'язана з вивченням широкого кола відомостей про техніку, технологію, організацію й управління виробництвом, може бути використана для ознайомлення учнів із різними трудовими процесами, з особливостями й умовами праці представників різних професій та практичного ознайомлення з ними. У процесі практичної роботи (а на неї відводиться не менше 75 % навчального часу) учні набувають спеціальних умінь та навичок, завдяки чому вони мають можливість безпосередньо знайомитися з багатьма професіями різних галузей виробництва. Важливо зазначити, що це знайомство не споглядальне, адже оволодіння певними трудовими прийомами, виготовлення передбачених навчальною програмою об'єктів праці дає змогу учням задовольнити свої інтереси, переконатись у власних можливостях, глибше «зануритись» у зміст тієї чи іншої професії. Урок трудового навчання може вирішувати досягнення трьох профорієнтаційних цілей: • інформаційної — знайомити учнів з профінформаційними матеріалами, необхідними для формування у них знань про світ професій; • виховної — формувати в учнів позитивне відношення та готовність до свідомого вибору професії; • діагностичної — на уроках трудового навчання вчитель має можливість спостерігати за практичною діяльністю кожного учня, бачити його ставлення до виконуваної роботи, оцінювати інтереси й здібності. Саме учитель трудового навчання,спостерігаючи за працею учнів, може виявити здібності кожного з них до тієї чи іншої професії Зміст й особливості профорієнтаційної роботи на уроках трудового навчання в першу чергу визначаються віковими особливостями учнів. Професійне самовизначення учнів на уроках трудового навчання в основній школі може здійснюватися шляхом проведення бесіди або розповіді, демонстрації наочних матеріалів тощо. Бесіда завжди повинна бути логічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готується заздалегідь за визначеним планом, що відображає структуру професіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної професії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джерела, виступи по радіо і передачі телебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й активними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії, під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про професію, зацікавитись нею. Важливо у процесі бесіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, показувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкривають найбільш привабливі сторони даної професії. Потрібно підкреслювати творчий характер праці в даній сфері діяльності. Такі бесіди про професії продовжуються і на лабораторно-практичних і практичних заняттях у вигляді коротких профорієнтаційних коментарів.
7. Характеристика організаційно-підготовчого етапу при проектуванні Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний. На кожному етапі учнями здійснюється відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає дійсно організатором навчально-трудової діяльності. Перший етап проектно-технологічної діяльності - організаційно-підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема -правильно вибрати об'єкт проектування, адже від цього залежить найбільшою мірою успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самих себе, так і для суспільства в цілому, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Школярі формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернет, наукових і періодичних видань. Завдання - зібрати якомога більше інформації з даного питання. Таким чином, на цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень вчиться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою наступну діяльність. Поряд з цим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь. Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном, а також з часом, який буде необхідний для виготовлення об'єкту проектування.
8. Характеристика технологічного етапу при проектуванні Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний
9. Характеристика заключного етапу при проектуванні
Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, встановлюють, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. На завершення всього, учні захищають свій проект виріб, план, модель) перед однокласниками шляхом оформлення звітів, демонстрацією та відповідають на запитання. Тут учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці
10. Організація проведення олімпіад із трудового навчання Олімпіади з трудового навчання стають однією з найбільш масових форм організації позакласної діяльності учнів. Вони надають учням широкі можливості для застосування на практиці знань та вмінь і прояву технічних здібностей. Як масова форма змагання олімпіади сприяють активізації пізнавальної та практичної діяльності учнів на уроках та позаурочний час, підвищенню ними якості своїх знань та вмінь, розширенню політехнічного кругозору, широкому розвитку дитячої технічної творчості. В той же час олімпіади дозволяють їх організаторам, вчителям та керівникам шкіл, працівникам органів народної освіти встановити якість засвоєння учнями програмного матеріалу знаходити прогалини у їх знаннях та вміннях, виявляти здібних учнів. Після успішного проведення олімпіад в учнів підвищується інтерес до техніки, зростає бажання працювати у технічних гуртках. Олімпіади підвищують престиж трудового навчання як навчального предмету. Успіхи у проведенні олімпіади багато в чому залежать від того, на скільки своєчасно та якісно буде здійснена підготовча робота. Підготовка до проведення олімпіад включає формування керівних органів (оргкомітету та журі), виділення шкіл на базі яких буде проводитись олімпіада складання калькуляції витрат на проведення олімпіади, ознайомлення з положенням олімпіади, її учасників, використання трудового досвіду, нагромадженого у процесі організації та проведення олімпіад, створення необхідної матеріальної бази, підготовку учнів до участі у олімпіаді. Підготовка учнів до олімпіади походить у процесі всього трудового навчання. Головне у підготовці учнів до олімпіади має стати не прагнення розв'язати якомога більше технічних задач та виготовлення виробів, а навчання їх раціональним способам розв'язання задач та найбільш продуктивним прийомам виконання трудових операцій, розвитку технічного мислення, 3 цього випливає особливі вимоги до підбору задач та практичних завдань. Важливе значення у системі підготовки учнів до олімпіади мають виробничі екскурсії, перегляд технічних кінофільмів, читання технічної літератури та інші форми навчання, що розширюють технічний кругозір учнів та розвивають їх інтерес до техніки. Олімпіади поводять у чотири тури: І - тур шкільний, II тур - районний (міський), III -обласний, IV тур - республіканський, Перший тур найбільш масовий. В ньому беруть участь всі учні. Переможці переходять з туру на тур аж до республіканської олімпіади. За місяць до олімпіади створюються оргкомітети та журі. До складу оргкомітету входять як правило представники адміністрації відповідного рівня та громадських організацій. Оргкомітет здійснює: 1) розробку положення про проведення олімпіади, у якому вказується мета та завдання даного тура олімпіади, дата та місце проведення, склад учасників; 2) підготовку необхідної матеріальної бази (робочих місць, обладнання, інструментів та матеріалів відповідно до переліку, складеному журі); 3) забезпечення приїжджаючих житлом, харчуванням та культурною програмою; 4) підготовку емблем, грамот, призів, пам'ятних сувенірів та ін.; 5) проведення урочистих лінійок на початку та в кінці олімпіади; 6) підготовку разом із журі проекту наказу про результати олімпіади та розробку рекомендацій з удосконалення трудового навчання, позакласної та позашкільної діяльності учнів, пов'язаною з трудовою підготовкою учнів, До складу журі входять висококваліфіковані вчителі, керівники технічних гуртків, методисти та науковці відповідно до рівня тура. Журі зобов'язано: - підготувати контрольні завдання - скласти перелік необхідного обладнання, інструментів та матеріалів для виконання практичних робіт; - детально розробити критерії оцінок; - брати безпосередню участь у проведенні олімпіад (видати учням теоретичні та практичні завдання, наглядати за самостійністю їх виконання); - перевіряти та оцінювати виконані завдання; - визначити переможців; - готувати (разом з членами оргкомітету) проект наказу про результати олімпіади та розробляти рекомендації з удосконалення трудового навчання, позакласної та позашкільної роботи з трудової підготовки учнів. Найбільш зручно проводити олімпіади під час канікул, Безпосередні змагання, звичайно, проходять два дні; один день теоретичне завдання, другий - практичне. Зрозуміло, що від того, наскільки вдало підібрані завдання, залежить успіх у досягненні мети олімпіади. Тому підбору завдань слід приділити велику увагу. Теоретичними завданнями служать підібрані або самостійні складені задачі, а практичними - трудові завдання на виготовлення конкретних виробів, також підібраних з різних посібників або складених самостійно
11.Методи демонстрування об’єктів, процесів на уроках трудового навчання Демонстрація. Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін. При цьому увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу ходу спостереження та його результатів. Велику дидактичну цінність має демонстрація реальних предметів, явищ або процесів, що протікають у природних умовах (спостереження за погодою), демонстрація натуральних предметів у робленому середовищі (досліди в шкільній теплиці), демонстрація штучних об'єктів у природному середовищі (копія механізму). Штучні замінники натуральних об'єктів відіграють важливу роль при вивченні всіх предметів. Вони дозволяють ознайомитися з конструкцією, принципами дії (рельєфом місцевості, будовою квітки, розрізом геометричної фігури), провести безпосередні виміри-,-визначити певні характеристики. У сучасній школі для забезпечення якісної ілюстрації використовуються екранні технічні засоби.
12. Зміст проектно-технологічної діяльності. Типи проектів. Останнім часом відбувається процес модернізації освітньої системи. Ці зміні пов’язані, насамперед, з пошуком нових засобів, прийомів і методів формування компетентної та творчої особистості. Однією з педагогічних технологій, яка спрямована на покращення та розвиток трудового навчання, є метод творчих проектів або проектно-технологічний метод. У програмі з трудового навчання зазначається, що метод проектів є основним методом навчання, який використовується в освітній галузі «Технологія». Це зумовлено тим, що освітні завдання цієї галузі не можуть бути розв’язані тільки традиційними методами навчання. Аналізуючи педагогічну літературу, зустрічаємо різне тлумачення методу проектів і проектної діяльності. Метод проектів, з одного боку, розглядається саме як план для подальшої діяльності, тобто виступає як теоретичний продукт, з іншого, складовою частиною обов'язково є практична діяльність з реалізації поставленої мети, тобто матеріальний продукт. Необхідно відмітити високу технологічність даного методу, тобто це не просто організація групової чи індивідуальної роботи, а створення на діагностично-прогностичній основі певної педагогічної системи, яка забезпечує гарантоване досягнення спланованого результату. Отже, якщо розглядати проект у взаємозумовлених та структурованих зв'язках, то він є результатом функціонування даної педагогічної системи, а сам процес проектування перетвориться у процес створення проекту. Проектування — це науково обгрунтоване визначення системи параметрів модельованого об'єкта або якісно нового стану існуючого об'єкта чи процесу у поєднанні зі способами його досягнення. Метод проектів дає змогу представити складові процесу навчальної діяльності у взаємозумовлених та систематизованих зв'язках, чітко виділити до-цільність обраних цілей, уявити послідовність дій для їх досягнення, визначити основні етапи. Український педагог Г. Ващенко зазначав, що активні методи навчання, метод пошуку, методи дослідження — це група методів які, з одного боку, сприяють посиленню розвитку здібностей учнів у процесі навчання, а з іншого, наближують їх до життя. Це, насамперед, пов'язано з тим, що саме в умовах активного пошуку та дослідження на перший план виступає розвиток особистості, формування творчості учнів, які проектують та організовують свою діяльність. Ознаками методу проектів є повний та органічний зв'язок навчання з життям та інтересами особистості, а також практична діяльність учня. Метод проектів ставить учня у становище, аналогічне становищу дорослої людини. Як відомо з педагогічної літератури, проектна діяльності — це функціонування цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), які ставлять вимоги до організації навчально-виховного процесу. А це, в свою чергу, передбачає системне і послідовне вирішення проблемних ситуацій, що потребують: активізації пошукових зусиль учасників педагогічного процесу; дослідження і розробки оптимальних шляхів вирішення проектів; неодмінного захисту й аналізу підсумків упровадження. Проектна технологія, безумовно, відповідає за встановлення міцного зв'язку між теорією і практикою у процесі навчання, виховання і розвитку особистості учня. Метод проектів передбачає використання вчителем особистісно-орієнтованого підходу до навчального процесу, що підтримується такими дидактичними принципами кооперація — у процесі розв'язання проблемних завдань здійснюється взаємодія між учнями і вчителем або ж учнів між собою у проектних групах; передбачається залучення консультантів з різних сфер діяльності; опора на суб'єктивний досвід учня — кожен школяр має можливість застосовувати наявні у нього знання і досвід; індивідуальність — урахування інтересів учнів до певного виду діяльності, темпу роботи, рівня розвитку творчо-технічних здібностей; вільний вибір — самостійний вибір теми проекту, мети, партнерів, джерел і способів одержання інформації, методів досягнення результатів та форми їх подання; зв'язок діяльності і реального життя — відбувається поєднання теоретичних знань та практичних дій; проектна діяльність певною мірою спрямована на поліпшення сприйняття навколишнього світу; проект передбачає результат. Останнім часом у шкільній практиці все частіше використовується метод проектів, що обумовлює різне тлумачення їх сутності. Звернемо увагу на обов'язкові критеріальні вимоги до тлумачень: наявність значущої у творчому плані проблеми, що вимагає інтегрованих знань та до-слідницького пошуку для її вирішення; практична, теоретична або пізнавальна значущість результатів; діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова); кінцева мета проектів; базові знання з різних галузей, що потрібні для роботи над проектом; структурованість проектної діяльності; використання дослідницьких методів (визначення проблеми завдань, висунення гіпотези, визначення шляхів виконання проекту, оформлення кінцевих результатів, аналіз одержаних даних, підбиття підсумків, коректування, висновки) Для того щоб оволодіти методом проектів, необхідно знати, що проекти можуть бути різними. Розглянемо типологію проектів за певними ознаками. 1. Домінуючий метод або вид діяльності (дослідницький, творчий, інформаційний, практико-орієнтований тощо). 2. Змістовний аспект проекту (літературна творчість, природознавчі дослідження, конструкторсько-технологічна творчість, екологічні, історичні аспекти тощо). 3. Характер координації проекту (безпосередній: жорсткий, гнучкий; прихований: імітує учасника проекту). 4. Характер контактів (контакти між учнями одного класу, школи, міста, регіону тощо). 5. Діяльність учасників проекту (індивідуальна, парна, групова). 6. Тривалість проекту (коротко-, середньо- та довготерміновий, епізодичний). Виходячи з цього, можна визначити структурні елементи проектної технології. Під проектно-технологічним методом навчання треба розуміти такий метод навчання, коли учні набувають знань і умінь у процесі планування й виконання самостійних технічно-творчих завдань-проектів. Навчання ж проектно-технологічній діяльності обумовлюється способом взаємодії з оточуючим світом, тобто формуванням проектно-технологічної культури. Тому можна зробити висновок, що найбільш оптимальні умови для навчання проектно-технологічної діяльності та використання проектно-технологічних методів можна створити на уроках трудового навчання. Аналізуючи науково-педагогічну літературу з даної проблеми, виявляється, що на сьогодні питання організації проектної роботи учня та вчителя недостатньо, тобто необхідне більш розгорнуте його висвітлення, насамперед, змісту, мети й етапності проектування. У своїх працях науковці найчастіше розглядають проектування як процес створення й виготовлення об’єкта. Ми ж вважаємо, що проектування — це науково обґрунтоване (визначене) технічно-творче конструювання нового проектного об’єкта, за певною системою параметрів або перетворення існуючого прототипу до якісно нового стану. Перевага проектно-технологічного методу трудового навчання полягає в тому, що учні під час цієї діяльності більш активно залучаються до самостійної, практичної, планової та систематичної роботи, в них виховується прагнення до пошуку шляхів створення нового або більш якісного вдосконалення існуючого виробу (матеріального об’єкта), формується уявлення про його майбутнє застосування, розвиваються моральні та трудові якості учня, мотиви вибору професії. При цьому слід приділяти увагу стану інтересів учнів до цього процесу, згасання інтересу сигналізує про недоліки в роботі вчителя. Необхідно стежити, щоб учні доводили свої задуми до кінця, особливо на технологічному етапі. Виготовляючи виріб, учень розширює та закріплює свої знання з інших навчальних предметів (математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності тощо), удосконалює набуті уміння й навички у виконанні технологічних, економічних операцій.
13. Практичні методи навчання учнів. Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи. Вправи — цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових, практичних) для формування навичок і вмінь. Їх особливості залежать від змісту і дидактичної мети навчання. За формою навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні. Лабораторні роботи — вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання. Вони є одним із видів дослідницької самостійної роботи учнів, здійснюваної за завданням учителя в спеціально пристосованому приміщенні (лабораторії), де є необхідне обладнання (прилади, столи, витяжні шафи та ін.). Така робота сприяє поєднанню теорії з практикою, виробленню вмінь працювати з приладдям, опрацьовувати, аналізувати результати вимірювань і науково обґрунтовано оцінювати їх. Лабораторні роботи проводять як в ілюстративному (учні у своїх дослідах відтворюють те, що було попередньо продемонстровано учителем або прочитано в підручнику), так і в дослідницькому плані (учні самі вперше виконують поставлене перед ними пізнавальне значення й на основі дослідів самостійно приходять до нових висновків). Практичні роботи — застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих. Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряння, зіставляння, визначення ознаки та властивостей предметів, формулювання висновків). За своєю метою й завданнями аналогічні лабораторним роботам. Під час вивчення деяких навчальних предметів застосовують термін “лабораторно-практичні роботи” (в геометрії, хімії, трудовому навчанні). Сприяють розвитку пізнавальних сил, самостійності учнів, формуванню умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя й самоосвіти, розвитку спостержливості й аналізу явища. Зміст і прийоми виконання практичних робіт зумовлюються специфікою навчального предмета. До них учитель вдається перед поясненням нового матеріалу (для актуалізації опорних знань та умінь), у процесі розповіді (для ілюстрування теоретичних положень) або після вивчення матеріалу (з метою узагальнення і систематизації комплексного застосування знань). Графічні роботи —- відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під керівництвом учителя. Застосовують під час вивчення теоретичних навчальних предметів на всіх етапах шкільного навчання.
14. Особливості вивчення варіативних модулів у 5-9 класах. Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Варіативні модулі розроблено окремо для 5 – 6 класів та 7 – 9 класів. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. У 5 – 6 класах вивчається по 2 варіативні модулі на кожен з яких відводиться 20 год, у 7 – 9 класах вивчається по 1 варіативному модулю, кожен в обсязі 16 год. Будь-який варіативний модуль для 5 – 6 класів можна обрати лише один раз у 5 чи 6 класі. Так само, будь-який варіативний модуль для 7 – 9 класів можна обрати лише один раз у 7, 8 чи 9 класі. Вся проектна документація (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5 – 8 класів виконується в робочих зошитах. При виконанні проектів у 9 класі учні мають зібрати матеріали (зображення виробу, зображення виробів-аналогів з їх аналізом, вибір та розрахунок матеріалів, відповідний план реалізації проекту тощо) у проектну папку.
Перелік варіативних модулів для 5 – 6 класів Технологія виготовлення народної ляльки. Технологія виготовлення м’якої іграшки. Технологія виготовлення виробів, оздоблених аплікацією. Технологія виготовлення вишитих виробів. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом). Технологія ремонту та оздоблення одягу. Технологія приготування страв. Технологія плетіння з бісеру. Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі. Технологія писанкарства. Технологія виконання електротехнічних робіт. Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням. Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу та дроту. Технологія виконання аплікації із природних матеріалів. Технологія виготовлення дерев’яної іграшки. Технологія виготовлення виробів із деревини та деревних матеріалів (способом ажурного випилювання). Технологія виготовлення сувенірів із деревних матеріалів. Технологія виготовлення виробів способом металопластики. Технологія виготовлення макетів споруд із деревини та деревних матеріалів. Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними. Технологія догляду за тваринами.
Перелік варіативних модулів для 7 – 9 класів Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком. Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями. Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом). Технологія оздоблення одягу. Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме». Технологія оздоблення виробів мережками. Технологія оздоблення виробів гладьовими швами. Технологія оздоблення виробів українською народною вишивкою. Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером. Технологія вирощування рослин та догляд за ними. Технологія природного землеробства. Технологія заготівлі та зберігання продуктів. Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні. Технологія плетіння виробів із лози. Технологія плетіння виробів із соломи. Технологія виготовлення виробів із шкіри. Технологія виконання електротехнічних робіт. Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням. Технологія оздоблення виробів інтарсією, інкрустацією. Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою. Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки). Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки). Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки). Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).
15. Словесні методики навчання на уроках трудового навчання. Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово. Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди в трудовому навчанні, слід мати на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більше, як 20 - 25% навчального часу. Розповідь на заняттях у майстернях застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, правила внутрішнього розпорядку, досягнення в певних галузях народного господарства та ін. Значно частіше застосовують пояснення, яке звичайно супроводиться демонструванням. Пояснювати доводиться будову інструментів і машин, правила конструювання виробів і складання технології їх виготовлення. До розповіді і пояснення ставлять вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети. Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватись великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть виучуваного явища або процесу. Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності. Поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв'язку з цим при поясненні технічних об'єктів або процесів доцільно вдаватися до аналі-тико-синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів з об'єктом у цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) об'єкт на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до об'єкта в цілому, розглянувши його глибше і докладніше. Чіткість і доказовість. Зміст трудового навчання, як правило, дає змогу обґрунтовувати теоретичні положення, з якими ознайомлюються учні, і правила виконання трудових прийомів, якими вони оволодівають. Якщо учні зрозуміють потребу дотримання певних правил безпеки, прийомів роботи та ін., то вони їх виконуватимуть свідомо. Емоційність викладу. Якщо вчитель запишається байдужим при викладанні навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам'ятовують їх. Культура мови вчителя, доступність її розумінню учнів. На заняттях у майстернях широко застосовують такий метод навчання, як бесіда. Бесіду можна використовувати при викладі нового матеріалу, коли вчитель спирається на знання учнів; іри закріпленні і перевірці вивченого, при узагальненні вивченого матеріалу (узагальнююча бесіда). До бесіди вчитель готується, тобто підбирає питання, які були б зрозумілі учням, відбивали суть справи, і розміщує їх у доцільній послідовності. Питання повинні бути чіткими, лаконічними, не містити в собі підкази; на них учні повинні давати юзгорнуту відповідь. Лекція застосовується як правилов старших класах при вивченні великого обсягу теоретичного матеріалу
16.Підготовка вчителя технології до занять та планування своєї роботи. Планування занять в майстернях включає в себе такі етапи: підготовка вчителя до навчального року, підготовка вчителя до уроку, підготовка вчителя до навчальної теми. Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після закінчення поточного. В першу чергу необхідно проаналізувати результати виконаної роботи за минулий рік. По якості виготовлення учнями виробів можна визначити рівень сформованості їх загально трудових умінь та навичок. Потім учитель праці перевіряє устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання інструментів у магазинах. Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкривається завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та інших. У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок яких повинні набути на цих заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал занотовано в теми і визначено кількість годин на кожну тему. Послідовність вивчення тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути змінена кількість годин на вивчення окремих тем. У кожній темі розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити учнів, а також наводиться перелік об’єктів роботи. Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об’єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги: Виготовлення вибору повинно складатись з операцій, передбачених навчальною програмою. Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових виробів, щоб не знищувався інтерес до роботи. Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої форми часу. Ця вимога покладає велику відповідальність на вчителя, бо норму часу (а дуже часто й точність обробки) встановлює він сам. Правильно встановити потрібно точність виробу не завжди просто. Для цього треба знати умови, в яких вироби використовуватимуся, і вимоги, до точності виробу, які визначаються цими умовами. Інколи, щоб знизити вимоги до точності виготовлення виробу і довести їх до рівня знань і вмінь учнів, учителеві доводиться змінювати його конструкцію. При встановленні норми часу вчитель спирається на свій власний досвід, а також на досвід інших вчителів. Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складається для того, щоб передбачити, скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим устаткуванням та інструментами поповнити майстерні. Залежно від місцевих умов календарно-тематичний план можна складати відразу на навчальний рік, на півріччя або чверть. Якщо школа має постійне і надійне джерело постачання матеріалів, план можна складати на цілий рік, бо є певність, що він буде виконаний. Якщо матеріал надходить з випадкових джерел і не може наперед запланувати матеріали за сортиментом, то план складають на короткій період, але не менше, як на чверть. Після того коли складений календарно-тематичний план, вчитель здійснює підготовку до навчальної теми. Увесь матеріал навчальної теми вже поділено календарно-тематичному плані годинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених виконанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, що він був пов’язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більше як 20-25% навчального часу. Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв’язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнн
|
Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де школярі повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обгрунтування використаної сировини. І, нарешті, учні мають вивчити потреби ринку у конструкції і спромогтися, наприклад, через виставки знайти пропозиції на її виготовлення.
Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанту та обгрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації - журнали, книги, Інтернет та ін. Результатами діяльності учнів на данному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.
. На 3-му етапі - технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета - якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності - створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички. Засоби - інструменти і обладнання, з якими працює учень. Результат - набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на цьому етапі.
Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці і оцінка якості варіантів конструкцій
